Розділ 244 — Велика ельфійка, маленька ельфійка

— О ні.

Я не знав, як підійти до цієї ситуації, але Капітан Фентезі, здавалося, був задоволений.

Навіть після вживання Першого короля ельфів, надзвичайно нездорової їжі, він, здавалося, уникнув розладу шлунка.

Навпаки...

— Вау!

Він відригнув, показавши, що добре його перетравив!

Незабаром волосся на його величезній голові змінилося з чорного на руде і щось випало з пухкого заду дитини.

— Це... О, Боже мій.

Вперше в житті я побачив, як Капітан Фентезі ходить в туалет. Однак те, що впало на землю, виявляло ознаки життя.

— Кхе...

Я думав, що любов Всесвіту вже покинула мене, але це не так. Перший король ельфів, що випав із заду Капітана Фентезі, був цілком здоровий. Однак він втратив надзвичайно важливу рису.

[Раса: Королівський ельф

Рівень: 1

Професія: Безробітний (110% досвіду)

Навички: Терпіння Z, Тлумачення A

Стан: Збентеження, Паніка]

Його тіло було неушкоджене, але його досвід і навички зникли. Залишилося лише Терпіння рангу Z, але ця навичка, ймовірно, була відточена, коли він проходив через травну систему дитини, тому я мусив залишити це поза увагою.

Я знову подивився на Капітана Фентезі.

— Ти чудово впорався.

Він поглинув усі корисні поживні речовини та позбувся відходів.

— Вау!

На спині Капітана Фентезі виросли яскраво-червоні крила, і він істерично розсміявся.

Вони були величезними, якраз підходящими до його тіла. Але він міг спалити весь Південний континент!

Його крила відрізнялися від тих, що я бачив у П'яти великих лих або Першого короля ельфів. Як тільки він ними змахнув, температура навколо нього відразу піднялася, а трава і дерева миттєво висохли.

— Гаряче!

— Це страшно!

— Він занадто великий!

Гіганти, які в присутності Капітана Фентезі стали нічим іншим, як «слабкими маленькими істотами», втекли, навіть не озирнувшись.

Король гігантів хотів зробити те саме, але я ще мав з ним справи, тож не міг просто так його відпустити.

— Ч-чого ти хочеш?

— Їж, — сказав я, вказуючи на Першого короля ельфів.

Він втратив вогняні здібності, але все ще був цінним, оскільки міг продовжити життя старого Короля гігантів.

Гіганти росли протягом усього життя, а ельфи не мали обмежень у тривалості життя. Теоретично, їхнє зростання було б нескінченним завдяки поєднанню їхніх расових рис.

У комп'ютерних іграх можна було рости лише шляхом підвищення рівня, але в реальному житті не можна було ігнорувати вагову категорію та розмір. Мій дорогий друг Ноебіус міг похвалитися обома.

— Не ображай мене! Ти хочеш, щоб я з'їв це лайно?! Краще вбий мене зараз!

— Вау!

Незадоволений, Капітан Фентезі силоміць засунув Першого короля ельфів у рот Короля гігантів.

Так, Першого короля ельфів дійсно можна було назвати лайном без будь-яких корисних речовин, але він, здавалося, щось у собі зберігав.

Колосальний монстр, який мав глибокі зморшки, миттєво помолодшав. Але був і побічний ефект.

— Аррр! Вийди з моєї голови! Ні, це моє тіло! Про що ти говориш? Я король ельфів... чи король гігантів? Моя кохана дружина і діти... У мене немає нічого з цього! Вийди звідси! Аааа!

Стискаючи голову обома руками та падаючи на землю, Король гігантів почав нерозбірливо бурмотіти собі під ніс.

Чи не розвинувся у нього розлад роздвоєння особистості? Ну, це неважливо, принаймні їхнє злиття, здається, пройшло успішно.

— Наркогерою, він виглядає дуже погано…

— Мені це не заважає.

Він був величезним. Тому він все ще міг правити гігантами.

Хоча він вже не міг стати Королем полум’я, він все одно залишався Королем гігантів. Таких дрібних помилок не можна було уникнути... чи не так?

[Смиренність: Нічого не поробиш... До початку війни залишилося небагато часу, а крім того, інших кандидатів на посаду Великого лиха немає, тож залишмо все як є. Є лише деякі сумніви щодо того, чи буде він таким же сильним, як його оригінальна версія.]

“Не потрібно про це турбуватися. Як я вже сказав, залиште все мені”.

— Я хороший вчитель. Хоча я й не маю сертифіката.

Єдина проблема була у різниці в розмірах, але Капітан Фентезі міг допомогти з цим.

— Вау.

Разом ми зробимо з нього чудового лиходія!

***

Було б добре, якби все вийшло так, як ми запланували, але яким хорошим вчителем я б не був, якщо учень не міг виконати все, що я йому казав, результати були б незначними. Через це я був змушений провести близько року на півдні.

Моя освітня програма охоплювала не тільки Короля гігантів. Я перетворив величезний вулкан на кузню для виробництва залізних обладунків і зброї, які гіганти могли б використовувати. Потім я навчив їх правильно битися та ефективно використовувати свої колосальні тіла.

Найскладнішим було впровадження змивних туалетів. Визначити їх розмір не було проблемою, але кількість екскрементів, які вони виробляли, була надмірною.

Коли я вже збирався здатися, любов Всесвіту допомогла мені знайти рішення.

Гіганти в основному харчувалися морськими чудовиськами, тому їхні екскременти після певної обробки висихали і ставали міцними, як сталь.

Помітивши це, я організував величезний будівельний бізнес, замовивши будівництво високих фортечних стін і дамб!

Спочатку прогрес був незначним, але з накопиченням відходів наші зусилля незабаром принесли багатий запас будівельних матеріалів.

Моїм останнім інженерним проєктом була величезна рибна ферма. Я вибрав риболовлю замість землеробства, вважаючи, що останнє не зможе задовольнити потреби гігантів.

Однак для цього потрібно було створити шлях, який був би достатньо мілким, щоб дістатися до середини моря пішки. Це вимагало важкої фізичної праці протягом невизначеного часу.

— Але це мене не турбує.

“Адже я особисто цього не робитиму”.

Я зосередився на тому, щоб протидіяти слабкості Фенікса, в якому об'єдналися Перший король ельфів і Король гігантів. Він принаймні повинен бути здатний перемогти героїв, які на нього нападуть.

Тому я намагався розвинути його расові особливості якнайкраще. Я вже мав досвід становлення імператором і побудови величезної імперії, що зробило це завдання менш складним.

— Пане Герою, чи не занадто швидко вони розвиваються? — Тінь А втрутилася в мої плани.

— Мене лають, коли я працюю повільно, лають, коли я працюю швидко. Чому ти постійно чіпляєшся до мене?

— Я просто думаю, що гіганти захоплять світ, якщо все буде продовжуватися в такому темпі.

— О, тобі не потрібно про це турбуватися.

У той момент, коли мій дорогий друг, Король драконів забуття, видихне свою отруту, від них не залишиться ніяких слідів.

Не все в світі можна досягти лише часом і зусиллями. Фенікс, який не міг стати сильнішим, як би я його не тренував, був хорошим прикладом.

— Скільки ще триватиме це пекло?!

Моє лагідне тренування було нічим порівняно з жорстоким тренуванням Короля мечів Алекса, але Фенікс все одно не міг встигати за його темпом. Моя програма навіть не була такою вже й складною.

— Невже так важко пробігти одне коло навколо гори з Капітаном Фентезі на спині?

— Вау…

Фенікс, плюючи кров'ю, почав скаржитися, що мої вимоги неможливі.

— Ти знаєш, яка величезна ця гора! А ця дитина важить більше, ніж усі гіганти разом узяті!

— Це тому, що він міцний!

— Вау!

Ми, звичайно, не отримали бажаного результату, але я не міг більше витрачати тут час.

Настав час вирушати на Східний континент, а потім битися з моїм дорогим товаришем і тестем на Центральному континенті.

Я провів занадто багато часу на Південному континенті.

— Королю великої дитини, прибула група, яка називає себе представниками ельфів, — повідомив гігант, обраний управителем.

Капітан Фентезі був набагато більшим і сильнішим за Фенікса, тому цілком природно, що він став повелителем гігантів на цей час. Я був відповідальний за політику і управління.

— Гей, до тебе прийшли гості.

— Вау.

Їхній немовля-правитель завжди мав тільки одну відповідь.

— Скажи їм, щоб зайшли.

— Вау.

Я давав накази, а Капітан Фентезі дозволяв це. Так ми робили до цього моменту.

Останнім часом, оскільки інші країни визнали нас, ми часто отримували візити. Принцеси з сусідніх людських держав також були тут.

Спочатку їхні обличчя були похмурими, ніби їх тягли до виправної колонії, але після того, як вони скористалися унітазом зі змивом, вирази їхніх облич одразу змінилися.

Однак ельфи прийшли вперше. Я вже збирався піти до них…

[Втручання: Якщо так буде продовжуватися, історія повністю зміниться. Якщо подивитися на хід реальної історії, то можна побачити, що загроза від гігантів необхідна ельфам для створення власної держави. Заручившись допомогою Першого героя Третій король ельфів мав би перемогти Короля полум’я Фенікса і здобути визнання сусідніх країн, завдяки чому він би побудував Королівство ельфів, але через ваше досконале правління ця можливість була втрачена.]

Я зрозумів, що система намагалася мені сказати. Щоб жалюгідний Третій король ельфів побудував країну для ельфів, йому потрібна була допомога ззовні?

Ну, це звучало розумно. Я був просто здивований тим, що ельфи ще не вимерли.

З точки зору людей цієї епохи, вони виглядали як розумні мавпи, які намагаються побудувати націю.

— Пане Герою, ви так сильно мене ненавидите? — Тінь А раптом почала говорити нісенітниці.

Тітка, яку я бачив щодня, задала мені дурне питання. Що я мав відповісти?

— Я ставлюся до тебе, як завжди, — чесно відповів я.

— Я приваблива як жінка?

— Ти справді мусиш мене про це питати? Важливо те, що чоловік, якого ти кохаєш, вважає тебе красивою.

— Я знаю це…

У цей момент увійшли посланці ельфів з захопленням роздивляючись величну будівлю, збудовану з екскрементів.

Я подивився на лідера групи. Як тільки я побачив його обличчя, мене одразу ж охопило роздратування.

— Для мене велика честь зустріти вас, Королю великої дитини, якого поважають усі гіганти. Мене звати Ельфхейм Хан Лануверк, і я є тимчасовим лідером нашої раси. Я бажаю, щоб ми забули про війну між гігантами та ельфами і жили заради миру та процвітання обох... Що?!

— Майстре Ельфхейм!

Тінь А кинулася вперед з шаленою швидкістю, її зіниці мали форму сердечок. Вона обійняла майбутнього короля ельфів.

— Мадам! Якщо ви будете так... Мені важко... Зачекайте... Ох.

Було важко зрозуміти жалюгідні слова короля ельфів, оскільки його голова була затиснута між грудьми Тіні А, але незабаром він перестав чинити опір. Однак деякі були незадоволені таким розвитком подій.

— Пані! Відпустіть мого Ельфхейма!

Ельфійка сичала, як кішка, що захищає свою територію. Чому вона здавалася такою знайомою?

Все, крім її грудей...

— Т-Ти?!

— Я дружина майстра Ельфхейма!

— Ти лише самозванка! Віддай його мені на ніч.

— Що?! Як ти смієш спокушати його своїми грудьми! Вони навіть не справжні!

— Про що ти говориш?!

Доросла Тінь А почала бійку з молодшою версією себе. Через них дипломатичні переговори відійшли на другий план.

— Схоже, час вирушати на Східний континент.

— Вау.

— Наркогерою, я теж згодна.

— Ось, пір'їнка.

Я залишив майбутнє Південного континенту Фантазії цій жалюгідній родині ельфів!

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!