Розділ 246 — Стрес

[Втручання: Схоже, вам доведеться відкласти підготовку до виходу на пенсію на потім, Герою. Геноцид, який ви спричинили, виходить за межі здорового глузду і не може бути виправданий навіть внесенням змін та коригувань. Весь прогрес буде перезаписано з нуля.]

— Що?! Зачекай! Моя рука зісковзнула!

[Аналіз: Ваші пригоди були чудовими до прибуття на Східний континент. Однак інцидент, який щойно стався, настільки фатальний, що перекреслив усі ваші досягнення та раніше зароблену репутацію. Запуск процесу регресії зараз…]

— Зачекай. Якщо ти змусиш мене почати все спочатку, то я взагалі закину цю справу й одразу ж полечу на Землю.

Це не була порожня погроза.

Досі, через систему та вчителів, які могли читати думки, я приховував це, але в мене був козир у рукаві.

Факторія.

Під час фестивалю я дав їй спеціальний браслет і сказав повернутися на Землю, для того, щоб з'єднатися з моєю рідною планетою.

Завдяки цьому зв'язку я міг повернутися на Землю, і як тільки я це зроблю, мене більше не зможуть викрасти.

Тепер у мене вистачило сил відкинути вимушене просторове переміщення.

— Що ти на це скажеш, проклята системо?

[Розрахунок: Аналіз даних, пов'язаних з фестивалем…]

Світло просторового переміщення, яке огортало моє тіло, миттєво зникло.

[Висновок: Слова Героя виявилися правдивими. Як ви можете виправдати те, що сталося?]

Я не думав, що мене змусять використати свій козир, який я хотів приховати до самого кінця, але я нічого не міг з собою вдіяти.

Північний, Західний та Південний континенти. На них було витрачено занадто багато часу.

Я доклав багато зусиль, щоб пропагувати туалети зі змивом, показати місцевим жителям, як користуватися септиками, та навчити дурних чарівників та винахідників.

Я не хотів робити все це знову.

— Уважно слухай, системо.

Синій дракон, який спричинив проблему, намагався зачарувати мене, вдаючи, що потискає мені руку, і я інстинктивно відреагував на це, через що моя рука зісковзнула.

І це не був вигаданий сценарій. Дракон справді намагався дослідити мене магією.

[Судження: Це входить до допустимого діапазону самооборони, але це не може бути використано як причина вашого подальшого геноциду.]

— Це несправедливо!

Перш ніж це сталося, я спочатку сказав їм, що з неба почнуть падати метеорити, якщо я їх обманюю. Однак дурні місцеві жителі мені не повірили і навіть почали звинувачувати мене в нерозумному застосуванні сили.

Тому я був змушений перефразувати те, що сказав, щоб переконати їх, через що з неба почали падати метеорити.

Вони самі накликали на себе проблеми.

— Давайте будемо чесними. Я не вбив жодної людини на Східному континенті за цю епоху. Ви не можете покарати мене за те, що сталося з випадковими жертвами стихійного лиха.

Навпаки, я намагався їх врятувати.

Замість некомпетентних лицемірів (драконів), які втекли самі, оскільки не могли зупинити катастрофу, я захистив Східний континент за допомогою духів!

— Які ще докази тобі потрібні?

[Аналіз: Пошук помилок у цій логіці…]

— Ха! Моя логіка ідеальна.

[Висновок: Регрес неминучий.]

— Чому?!

[Причина: Ваша логіка суб'єктивна. Якби постраждали лише місцеві жителі, які звинувачували вас, ви могли б спробувати виправдати це. Однак цей інцидент вплинув на багато невинних життів, які не мали нічого спільного з усією ситуацією. Ви скоїли злочин, який герої ніколи не повинні чинити.]

— У вас є докази того, що я був причиною стихійного лиха?

[Спростування: Ні. Однак сам ваш акт молитви з бажанням падіння метеоритів є незаперечним. Ненадання допомоги також є злочином. Ви спостерігали, як дракони намагаються зупинити метеорити, і чекали на їхній відступ.]

Не було дурнішого звинувачення, ніж це! Якби хтось інший був на моєму місці, він би взагалі не зміг зупинити метеорити.

Якщо зволікання було гріхом, то як щодо моїх товаришів, які вбили багатьох людей, влаштовуючи вечірки, що марнували час?

Якби вони сумлінно виконували свої обов'язки, ми б врятували ще більше мешканців.

— За твоєю логікою, це також має бути злочином.

— Тобі слід зупинитися, Наркогерою. Систему не можна переконати. Якби це було можливо, я б...

— Мені байдуже.

Якби я не зміг переконати систему, то я б просто втік на Землю. Якби вона хотіла, щоб я повернувся мирно, то вона повинна була б переконати мене відповідно.

— Гей, системо, що ти збираєшся робити?

[Розрахунок: Усунення логічних суперечностей…]

— Шукай скільки завгодно, але суперечностей немає.

[Висновок: Відпочинок важливий для групи Героя, тому це не можна прирівнювати до ненадання допомоги. Однак з цього випливає інший висновок, визнаний провиною «Богині Фантазії», допоміжної системи, яка допомагає Герою протягом усієї його пригоди. З першого дня вашої пригоди ви не відпочивали жодного дня. Недбалість у системі підтримки рівносильна ненаданню допомоги. Це призвело до накопичення стресу.]

Висновки системи значно перевершили мої очікування.

— Все це через стрес?

[Підтвердження: Стрес був причиною цього інциденту. Це помилка допоміжної системи, яка раніше не помітила такого фактора. Замість регресії буде реалізовано альтернативний варіант.]

Після цього система замовкла.

Досить скоро…

(Вибачте, Герою!)

З'явилася Богиня Фантазії, яку можна назвати уособленням системи.

(Все, що я можу сказати на виправдання своїх недоліків, це те, що до вашої появи таких героїв не було. Вони відпочивали, коли їм це було потрібно, без жодного втручання. Такого раніше не траплялося. Ще раз перепрошую.)

— Люба богине, я гадаю, вибаченнями це не закінчиться?

(Звичайно! Але перед цим ми повинні спочатку розібратися з ситуацією. Навіть якщо це була моя помилка, провина все одно ляже на плечі Героя. Неможливо продовжувати пригоду, ніби нічого не сталося.)

— Наркогерою, тобі справді вдалося переконати вперту систему… Думаю, я ніколи не перестану тебе поважати.

— Правильно. Поважай мене як слід.

Я навіть не думав, що все так обернеться.

“Стрес? Це було несподівано”.

(Не варто цього недооцінювати. Стрес є джерелом усіх хвороб. Є спосіб вирішити цю ситуацію та питання вашої відпустки. Найбільша проблема — це невинні місцеві жителі, які загинули внаслідок стихійного лиха. Якщо ми повернемо їх усіх до життя, я думаю, ми зможемо вирішити цю скрутну ситуацію.)

Я також думав про це.

Я міг би повернути до життя всіх мешканців, які загинули на Острові E, викликавши Святу H, яка діяла як мій представник у сучасну епоху.

Чому система вирішила вдатися до регресії, замість того, щоб прийняти таке рішення?

[Заперечення: У цій епосі немає Святих. Отже, ви не можете використовувати воскресіння. Однак є інший варіант. Високопоставлені демони мають здатність перевтілювати інші раси в демонів.]

— Демон високого рівня… Король демонів?

[Помилка: Ваші стандарти занадто високі. Відповідно до пункту 8 статті 4 «Надзвичайних заходів», право власності на в'язня першого класу «Ссосію» буде назавжди передано «Кан Хан Су», голові комітету з надзвичайних ситуацій. Якщо ви згодні з цим рішенням, скажіть «підтвердити».]

В'язень першого класу.

Ссосія, розробник системи, заявила, що її зрадила і ув'язнила Перший ангел, яка була одною з її інвесторів.

І вони збиралися звільнити її просто так? Перший ангел навряд чи буде цьому рада.

— Підтверджую.

Але мені було байдуже.

[Підтвердження: Передача права власності на в'язня першого класу Ссосію завершена. Її можна викликати негайно, але її перемістили та ув'язнили в певне місце заради безперервності подій. Згідно зі сценарієм, вона була запечатана в самоцвіті після протистояння своєму батькові, Королю демонів. Ви можете піти туди та забрати її.]

Хоч як сильно мене турбувала ця система, вона все ж давала мені вихід із ситуації.

“Невже вона справді перейшла до моїх рук?”

Я одразу дізнався про місцеперебування Ссосії, просто подумавши про це.

— Добре, давайте швидко закінчимо з цим.

Система сказала, що в мене накопичився стрес.

За останні чотири роки Борис служила мені грілкою, допомагаючи в холодні ночі. Однак стрес, накопичений через боягузливу демоницю, яка встромляла мені ніж у спину, щодня зростав, як снігова куля, з нарахуванням складних відсотків.

Настав час позбутися цього стресу.

— Наркогерою, цей цвинтар підозрілий.

— Так, дуже підозрілий.

Ссосію запечатали на цвинтарі на околиці міста, де жили дурні місцеві жителі, які критикували праведного героя.

Бідні люди робили невеликі пожертви до сусідніх храмів і повертали тіла померлих природі. Заможні торговці та родини, навпаки, зводили на таких цвинтарях вражаючі пам'ятники та крипти.

— Стій! Ти той незнайомець...

— Ти теж хочеш потиснути мені руку?

Почувши мою дружню пропозицію, дракон, який вдавав з себе доглядача кладовища, одразу ж припинив свій опір.

— Що тобі потрібно?

— Я прийшов побачити боягуз... вірного товариша.

— Товариша? Це останній притулок для місцевих мешканців. Якщо твій товариш з цього міста, назви його ім'я. Тоді я відведу тебе до нього.

— Необов'язково.

Я пішов до крипти в центрі кладовища.

У ній був лише один вхід. Її структура нагадувала сільський туалет, з низкою сходів за дверима, що вели в темний підвал.

Мій інстинкт підказував, що Ссосія всередині.

— Стій! Не смій оскверняти мертвих! Ти... Кяаа?!

— Хочеш, я тебе оскверню?

Дракони, що врятувалися від метеоритів, почали збиратися навколо один за одним у людських подобах.

Вони, очевидно, не хотіли мене відпускати. Але грижі міжхребцевих дисків швидко зламали їхню рішучість.

— Звідки взявся цей монстр?

— Ти взагалі людина?

— Ох! Моя спина…

Вони спробували затопити крипту як крайній захід, але їхня підступна стратегія провалилася, коли Король духів землі захистив мене.

У відчаї вони прийняли свої драконячі форми та намагалися перегородити мені шлях.

Незважаючи на це, їхні спроби були марними.

Їхні перетворення були далекими від перетворень Ноебіуса. Все, що вони отримали, це невелика зміна зовнішності.

Вони просто стали двоногими істотами з рогами та крилами.

Це був жарт?

Я мовчав, бо не хотів ускладнювати ситуацію, заперечуючи судження системи, яка вважала, що мої дії були викликані стресом, але насправді мені просто не подобалася раса драконів.

Невдовзі я спустився до крипти і виявив, що там зовсім не темно.

Її інтер'єр нагадував готельний вестибюль без вікон. Прекрасне, розкішне внутрішнє оздоблення та великий простір були безперечно напрочуд вражаючими.

З вестибюля виходили численні коридори, що вели в різних напрямках.

— Гей, де тіла, які я нібито збирався осквернити?

— …

Дракон, якого я делікатно тримав за шию, не відповів.

Після уважнішого розгляду я дійшов висновку, що це гніздо, в якому жило багато драконів. У сучасну епоху такі «спільні гнізда» практично зникли.

Мій дорогий друг Ноебіус убив більшість своїх родичів, залишивши багато порожніх гнізд, зрештою усунувши необхідність жити разом.

— Пане Герою, тут дуже багато скарбів!

Допитлива Снігова жінка, яка все своє життя прожила в будинку чарівника та відвідувала лише невелике містечко поблизу нього, безстрашно блукала по драконячому житлу.

— І людей тут багато!

Звісно. Дракони цікавилися не лише дорогоцінним камінням.

Будь-хто міг отримати будь-яку кількість самоцвітів, копаючи землю, але за ціле століття вони могли знайти лише один чи два найрідкісніші скарби: героїв.

Їхня рідкість була незрівнянна з коштовностями.

Отже, вони стали одним із колекційних предметів, які дракони накопичували.

— Тут мають бути такі мутовані монстри, як ти, — сказав я Сніговій жінці.

Саме тому Ешінофф, злий дракон Північного континенту, викрав Снігову жінку.

Якби вона була звичайною гарпією, він би навіть не глянув на неї.

Те саме стосувалося Слеяса, головного винуватця глобального потепління сьогодення. Той Крижаний дракон створив прохолодний рай посеред пустелі та запросив туди героїв.

Все це було зроблено для того, щоб зберегти поблизу найрідкісніші скарби, які коли-небудь існували.

— Пане Герою, чи можу я їх звільнити?

— Як ти це зробиш без рук?

— Е-е... Я можу знайти їх усі, і пан Герой простягне руку допомоги... Ой!

— Якщо ти продовжуватимеш говорити, я перетворю тебе на смажену курку.

Я прийшов сюди не заради хобі драконів. Мені потрібно було лише одне.

Я зайшов до сховища, яке було повне коштовностей.

— Вона справді тут.

— Де?

Боягузлива демонесса мирно спала у величезному шестикутному аметисті.

Вона ще не знала, яка доля її чекає.

— Ах, ось і вона. Моя відпустка.

Я вже відчував, що позбувся великої кількості стресу.

Тож я дещо не розумів.

Мій батько казав, що він може як слід відпочивати лише тоді, коли матері немає вдома. Чому зі мною все навпаки?

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!