Розділ 250 — Оператор проти розробника

— Цей райдужний слиз — незвичайна істота.

— Безсумнівно!

Він був найвеличнішим створінням, яке зробило мене тим, ким я є зараз!

— Ну, він не такий вже й великий. Кхм. Загалом, він відомий як Моллан. Друг подарував його мені як домашнього улюбленця, коли я була дитиною. Він схожий на слизняка, але може створити що завгодно.

— Хм…

Я так і припускав.

Завдяки Майстру Моллану я зміг покращити своє тіло, тому не здивувався цьому.

Але це перевершило мої очікування. Чи зміг би він щось створити?

— Так. Моллана можна вважати живим філософським каменем, але він майже не використовує цю силу. Якщо він в небезпеці, він не намагається впоратися самостійно, а просто кличе могутніх друзів. Не знаю, повіриш ти чи ні, але багато жахливих людей загинуло, бо вони знущалися з нього.

— Але більшість людей все одно його ігнорують.

Вчительський склад та чайники постійно ігнорували силу мого вчителя.

— Так само, як твої знання обмежуються Землею та Фантазією, вчительський склад мало знає про світ поза школою. Або, мабуть, можна сказати, що їм просто байдуже. Мало хто також знає, що вони заплатять своїм життям в обмін на знущання над Молланом. Він по суті як суперкомп'ютер. Чи не так, Моллане?

— Моллан-Моллан!

Майстер Моллан, зручно вмостившись на грудях Ссосії, радісно відповів. Мені не хотілося цього визнавати, але, здається, йому там подобалося.

— Ну, Ссосіє, ти збираєшся використати Майстра Моллана, щоб знищити фентезійний світ?

— У твоїй голові немає нічого, крім хаосу та руйнувань… Я щойно все пояснила! Він може створити що завгодно, але для цього йому потрібні креслення шаблонів.

— Вони у тебе є?

— Ні, — знизала плечима Ссосія.

— Ти зараз жартуєш?

— Ні. Моя тітка забрала в мене все. Однак, якщо Моллан вже щось зробив, він може зробити це знову по пам'яті. Ти ж можеш це зробити, чи не так, Моллане?

— Моллан? Моллан-Моллан!

Майстер Моллан щось пробурмотів з грудей злої демониці і справді створив щось зі свого тіла.

— Ключ?

Він був золотий і, здавалося б, міг поміститися в будь-яку скриньку з коштовностями. Хоча він був маленьким, його дизайн був настільки розумним, що я одразу зрозумів, що він унікальний і важливий.

Ссосія повернула ключ переді мною.

— Ну, почнемо?

Не встиг я навіть оком кліпнути, як оточення навколо нас змінилося.

***

— Я рада знову бачити тебе, Богине-творцю Фантазії.

Ми були в жіночому туалеті.

І начебто господиня, одягнена лише в піжаму, привітала Ссосію з посмішкою на обличчі.

Чорне волосся, чорні очі, підлі груди, боягузливе обличчя… Вона виглядала як молодша версія демониці.

— Ти маєш рацію. Я створила її на основі себе в юності. Я рада знову тебе бачити, Фантазісіє.

Отже, її звали Фантазісія. Це означало…

— Вона богиня, відома як уособлення системи?

— Так. Я «Богиня фентезійного світу», яку ти лаєш більше десяти разів на день, — відповіла дівчина.

Я подивився на її статус.

[Раса: Космічний демон

Рівень: 999+

Професія: Верховний суддя (Творіння = Закон ↑)

Навички: Божественність GGG, Темна Енергія GGG, Творіння GGG, Інтелект GGG, Безсмертя GGG…

Стан: Приналежність, Хронічна хвороба]

Вона справді була справжньою богинею.

У неї було багато навичок рангу GGG. Одних лише навичок ніколи не буде достатньо, щоб перемогти її.

— Мій дорогий чоловік, чому в тебе в голові лише війна? Гравці, природно, не можуть перемогти адміністраторів. Ах! Тобі краще не витрачати час на думки, що ти можеш перемогти її чимось іншим, ніж навички. Вона — богиня цього виміру, створена шляхом поєднання сил мого батька та моєї тітки. Її навички обмежені GGG просто тому, що це межа системи.

— Хм…

Останніми днями я почувався трохи млявим, тому вирішив поки що оголосити перемир'я.

— Я ж казала тобі здатися… У будь-якому разі, я припускала, що після зради моєї тітки не відбулося жодних суттєвих змін, але я не очікувала, що систему взагалі не оновлюватимуть.

— Подивіться на мій стан, пані. Істота, яка скинула вас з трону — це просто мрійниця, яка випадково опинилася при владі. Все, що вона може робити, це віддавати непрактичні накази, — сказала богиня без жодних емоцій на обличчі, що зробило її вигляд ще більш негостинним.

— Де вона зараз?

— Вона створила комітет із запобігання війні та майже щодня проводить зустрічі з керівництвом факультету. Вам пощастило. Через неналежну поведінку студента Кан Хан Су викладацький склад здався та довірив його практиканту без жодного досвіду чи знань. Інакше така передача прав системі була б неможливою.

— Дякую, але через це я стала рабинею цього хлопця.

— Мені дуже шкода, але іншого виходу не було, Пані Фантазіє.

Вони продовжували обговорювати мене.

У їхній освітній програмі точно були проблеми, оскільки вони досі не визнавали такого старанного учня, як я. Хіба історія вже цього не довела?

Половина представників П'яти великих лих була справою Першого героя. Все, що він зробив — це повоював та втік.

— Ми повинні діяти швидко, поки моя тітка ще не знає про це...

— Будь ласка.

Ссосія поклала руку на лоб системи, немов мати, що перевіряє температуру своєї дитини.

— Це серйозніше, ніж я думала. Багато програм зараз працюють неправильно через помилки керівника. І схоже, що… Зусилля мого тата? О! Так, мій дурний батько навіть кращий за мою тітку! Чи це просто тому, що система — демон? Він не має на це жодного права, але все одно грається з цим. Дати також усі свіжі. Послухай, мій боягузливий чоловік. Яку угоду ти уклав з моїм батьком?

— Яку угоду?

Я не мав нічого спільного зі своїм тестем.

— Згідно з даними, тато потрапив у систему того ж дня, коли зустрів тебе.

— А, у той час…

Саме тоді я був на межі.

Король демонів Педонар тоді поводився якось дивно.

Він навчив мене, праведного героя, суті Темної енергії, але не вбив мене. Замість цього він скоїв харакірі.

Тож між нами не було жодної угоди.

— Як це можливо? Не бреши мені!

— Про що?

— Ти справді дурний? Рівень Короля демонів пропорційний рівню Героя! Цю особливість його професії вигадала моя тітка, яка не хотіла, щоб він був занадто сильним чи занадто слабким.

— Здається, так, так.

Якби я знав про це, я б не витратив десять років на перший раунд.

— Схоже рівень мого тата настільки підвищився, що він зміг впливати на систему… Як ти це зробив?

— Ти зовсім дурна? Я вбивав демонів, як і повинен робити герой.

Я зробив це все сам.

— Чому сам?

— Тому що міг.

Я, Герой, винищив демонів сам, усунувши необхідність жертвувати своїми товаришами або можливість жертв серед цивільного населення. Рівні, які я отримав, були лише побічним продуктом.

— Тепер я розумію, чому при кожній зустрічі він називав тебе ідеальним зятем. Нам потрібно діяти швидше. Інакше він втече з Фантазії.

— Тож ти справді недбала дочка.

Невже вона збиралася злапати свого батька на виході з в'язниці?

Навіть я співчував своєму тестеві, який давав мені Темну енергію та очки досвіду.

— Слухай. Якщо центр цієї системи, мій батько, втече з цього світу, весь цей вимір зруйнується. Він не розвалиться одразу, але розподілити один клас на учня, використовуючи паралельні виміри, стане складно. Уяви, що розмір нашого навчального закладу зараз становить 100%. Якщо він піде, це буде менше 0,01%. Сама регресія стане неможливою…

— Ну…

Мені ніколи не подобалася ця особливість.

Навіть у цей самий момент моя няня страждала від того, що її безкінечно вбивали.

Поки герої дивилися на дупу фальшивої Ланувель, принцесу занепалої нації захопили та катували ворожі лицарі.

Знову, і знову, і знову…

Щоразу, коли герой повертався через регресію, це повторювалося.

— Гм… Ця проблема буде вирішена, якщо я оновлю систему, тож слухай уважно. Якщо мій тато втече зі фентезійного світу, то почнеться масштабна війна. Більшість випускників не зможуть чинити опір його наказам через його статус та навички. Вони будуть змушені приєднатися до армії Короля демонів.

— Мій старший розбереться з цим.

Я вже знаю, бо я помер замість Короля демонів. Перший герой був готовий до його втечі.

Це вже траплялося одного разу. Історія повторилася.

— Було б чудово, якби цей ідіот зміг його зупинити, але немає нічого поганого в тому, щоб заздалегідь вжити превентивних та запобіжних заходів. Гаразд! Я взяла під контроль понад 19% системи. У тата зараз лише 1%.

— Ти не можеш взяти більше?

— Я вже забрала усе, що могла.

Колись ми дізнаємося, що він зробить з цим 1%. Але зараз мене цікавили 19% Ссосії.

— Тож, що ти можеш з цим зробити?

— Будь-що, крім зустрічей з моєю тіткою чи викладачами. Однак, я раджу тобі бути терплячим, якщо тільки ти не думаєш про щось важливе. Захоплення всіх прав займе час. Також, тобі краще не потрапити до моєї тітки.

Загалом, вона нічого не могла зробити.

— Це неправда. Фантазісіє, щиро дякую, що звільнила мене. Може, повернемося?

— Я хотіла б ще раз вибачитися за те, що довірила твоє майбутнє такому грубому чоловікові.

— Все добре. Я вже звикла до нього.

— Пані Фантазія...

— Перестань вже так на мене дивитися. Зі мною все гаразд.

Вони говорили про мене, ніби я якийсь покидьок.

Мені не подобалася ця богиня. Вони обидві постійно діяли мені на нерви.

— Наркогерою, не ненавидь так сильно мою племінницю. Вона просто соромиться своєї надмірної любові.

— Це неправда, тітонько!

— Хіхіхі!

Дівчина, яка втратила статус «Хронічна хвороба», граціозно схопила поділ піжами та попрощалася.

— Герой-громадянин MAX-класу, будь ласка, зроби Пані Фантазію щасливою.

— Краще стеж за своєю поведінкою.

— Я просто дотримуюся шкільних правил.

Ми знову повернулися до Королівства гномів, ніби нічого не сталося.

***

— Ми повернулися...

Я вже був у цьому темному та похмурому місці.

У кімнаті, як манекени, стояли голі красиві чоловіки та жінки. У всіх на шиї були нашийники з їхніми іменами, професіями та віком. Над ними височів чоловік, що сидів на троні.

Гордовито поглянувши на нас, він промовив:

— Ласкаво просимо, мій молодший та моя люба Ссосія.

Це був Перший герой, який хотів розпочати війну, щоб стерти своє темне минуле.

Чесно кажучи, було якось незвично, що він запросив нас.

— Що це все таке?

— Ти справді не знаєш? Поки я спостерігав за спотворенням історії, я виявив щось цікаве, і я не міг закрити на це очі.

Здавалося, він говорив про те, що Ссосія захопила деякі права системи.

Він сказав, що більше не збирається втручатися. Проклятий брехун.

— Добре, давайте пропустимо цю частину. Чесно кажучи, я повністю за те, щоб моя близька подруга повернула собі всі свої права, але я хвилююся за 1% Короля демонів. Якщо є спосіб забрати його у нього, то я допоможу.

— Такого способу немає, – просто відповіла Ссосія.

— Шкода. Тоді перейдемо до наступної справи.

Старший підвівся з трону. Ні, щойно я подумав, що він підвівся, він уже був переді мною.

Він був таким швидким, що я не встиг зреагувати.

У цей момент…

— Моллан.

Його кулак зупинився, перш ніж вдарити мене в живіт.

Насупившись, він здивовано подивився на мерзенні груди Ссосії.

— Я точно не кликав Моллана.

Після цього Ссосія дістала майстра Моллана і обійняла його обома руками.

— Я знала, що ти це зробиш, тому я взяла його з собою.

— Моллан-Моллан!

Майстер Моллан звернувся до правителя всієї галактики, ніби наказуючи йому припинити свою зухвалість.

Я більше не знав меж можливостей Майстра Моллана.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!