Розділ 253 — Супутник Героя

Звичайно, я хотів би негайно вбити Короля демонів і зробити цей світ кращим місцем, але наша група ще не була достатньо сильною, щоб перемогти його.

Хоча я, Герой MAX-класу, був незвичайним випадком, бо відрізнявся від інших ще з часів свого переродження в утробі няні, я не був таким потужним на початку.

На початку 1-го раунду в моїй історії було багато темних моментів.

Іншими словами, Герою довелося подолати труднощі, щоб зростати.

— Перш ніж ми почнемо, я хотіла б висловити свою вдячність двом людям з розвідувальної команди за їхню наполегливу працю. Завдяки зібраній вами інформації нам буде легше очистити підземелля. Сьогодні ми вирушимо до…

Президентка студентської ради зібрала супутників і говорила з ними про те, як вони очищатимуть наступне підземелля.

Всі вони просто хотіли увірватися в це місце, але вона заспокоїла їх, не втрачаючи при цьому своєї посмішки.

— Пані Героїня! Я очолю всіх!

— Хо-хо! Я знаю і визнаю вашу силу та мужність, але це не остання битва, чи не так? Навіть незначні травми можуть призвести до жахливих наслідків. Щоб перемогти головного боса підземелля, вам потрібно зберегти свої сили. Шанс, коли ви зможете показати, на що ви справді здатні, обов'язково настане, і коли це станеться, я розраховуватиму на вас!

— Хм. Гаразд!

Це була, по суті, її тактика.

Ссосія виглядала незадоволеною, але чоловіки-супутники Героїні, здавалося, були готові зробити все, що президентка попросить від них.

Звичайно, я бачив, що вона робить. Це був не примус, а прохання.

Вона покращувала настрій членів своєї групи, хвалячи їх, перш ніж просити про послугу. Поєднуючи це з її спокусливою зовнішністю, її успіх був гарантований на 99%.

Та це було ще не все.

Вона розподілила обов'язки між компаньйонами, щоб не було конкуренції.

Вона давала їм ролі відповідно до їхніх здібностей.

Розвідка, охорона, передова група, пошукова група, група підтримки, медики…

Завдяки цьому їхня командна робота стала ефективнішою.

Але було дещо, що вразило мене сильніше за все це.

— Непогано. Ти здатний підтримувати дружні стосунки зі своїми товаришами.

Звісно, вона хвалила тих, хто трохи більше виділявся за інших, але, загалом, всі вони були рівні.

Вони були як бджоли, що охороняють свою матку, тільки бджіл замінили чоловіки у розквіті сил, а їхньою маткою була президентка студентської ради. Це був ефективний спосіб створити гарем, який охоче зробив би для неї все.

— Чоловіче, судячи з твого виразу обличчя, ця безсоромна жінка, здається, вразила тебе.

— Ну, чесно кажучи, так.

Як би я на це не дивився, мій перший раунд був повним провалом. Це була подорож страждань, а мої товариші були радше ворогами, що перегороджували мені шлях.

— Але ж ти ж не хочеш бути схожим на неї, чи не так?

— Це теж правда.

Героїня, яка мала піклуватися про світ, була зайнята турботою про свою групу.

Вона взагалі не тренувалася, а натомість весь свій час намагалася покращити стосунки з товаришами. Я думав, що це дивно ще з нашої першої зустрічі.

Хоча вона була президенткою студентської ради, її бойова сила була досить низькою.

Але тепер я зрозумів, як вона отримала цю посаду.

Вона добре використовувала своїх супутників під час подорожей, що приносило їй «високі оцінки». Однак через це у неї зовсім не було часу на самовдосконалення.

Ось чому вона спеціалізувалася на магії.

Оскільки вона була слабкою, вона не могла воювати на передовій. Тому вона використовувала свої сильні сторони та розташовувалася в тилу.

— Ти не проти очистити підземелля з передовою групою?

Почувши прохання президентки студентської ради, я погодився.

Завдяки місцевим духам я вже знав напам'ять структуру підземелля, навіть не будучи частиною дослідницької групи.

Щоб не порушити рівновагу, я уникав втручання у справи інших відділів.

Я зосередився на сумлінному виконанні ролі, яка мені була доручена.

— Уууу!

— Граарх!

Це місце кишіло мутантними ограми, яких виховав бос підземелля — Зловісний маг А.

На відміну від звичайних представників свого виду, які кидалися в бій голими, огри переді мною носили міцні обладунки та тримали зброю. Вони також були розумними, що дозволяло їм використовувати тактику.

Вони, безумовно, були надокучливими супротивниками.

Однак для того, хто дістався замку Короля демонів, знищивши всіх демонів на своєму шляху, це було просто ніщо.

Я щойно отримав нове покращення.

Багато героїв підтримують мене. Я був озброєний боягузливою силою дружби та любові, через яку навіть Перший герой стиснув зуби від гніву.

У цей момент огри були для мене менші ніж порошинки.

— Дорогі герої, давайте продемонструємо, що таке співпраця.

Кожен персонаж мав унікальну навичку, і я міг використовувати їх без дурних обмежень, таких як те, що лише жінки могли використовувати деякі з них.

І в результаті, випробувавши їх усі в будинку Першого героя, я вибрав кілька найкорисніших.

Ті, що мені сподобалися.

Шух!

Тепер я міг змінювати крила праведного героя. На їх кінчиках з'явилися отвори, схожі на стволи пістолета.

Це не були прикраси.

Крізь них я стріляв шипами, гострими та тонкими, як голки. Ці шипи були зроблені з моїх кісток і покриті потужною отрутою, яку я виявив у тілах героїв-вбивць.

Шух-шух-шух!

Вистрілюючи з моїх крил, вони глибоко впивалися в тіла огрів, миттєво розплавляючи їхню плоть.

Зрештою, це було достатньо потужно, щоб виявитися небезпечним навіть для мого старшого. Враховуючи, що огри навіть не були головними босами підземелля, вони, природно, не могли цьому протистояти.

Я не хвилювався, навіть якщо шипи не влучали в цілі.

Отруйне покриття не могло довго зберігати свою молекулярну структуру і не завдавало шкоди навколишньому середовищу.

Зрештою, праведні герої піклувалися про своє оточення!

Так, мені пасувало отримати за це винагороду.

— Як нагороду, я даю тобі право стати моїм кріслом, Наркогерою!

— Хочеш, я виселю тебе зі свого казана?

Багато духів чекали слушного часу, щоб відібрати його у неї.

— Що?! Перестань брехати! Мої кохані діти ніколи не наважаться зайняти мій трон!

Духи, звичайно, не були такими невинними, як вважали люди, але вони були справді слухняними. Те, як вони все ще терпіли Першого духа й не звинувачували її, було свідченням цього.

Мені було цікаво, як інші оцінили мої дії.

— Він миттєво вбив усіх огрів…

— Що це за потворні крила на його спині...?

— Пані Героїне, хто цей чоловік?

Непогано. Чудові результати.

Наш загін не зазнав жодних пошкоджень, і ми заощадили купу часу!

Хоча моєму тілу бракувало рідини та поживних речовин через отруту, яку я виробляв, це було лише в малих дозах, тому це було не так страшно.

Я не знав, що сталося б, якби ця територія була такою ж величезною, як будинок мого старшого, але ми були в простому підземеллі середнього розміру.

— Ти подорослішав, чоловіче. Я думала, ти збираєшся використати настільки потужну техніку, що вона знищить увесь Східний континент.

— Ти вважаєш свого чоловіка дурнем? Тебе це забавляє?

— Я серйозно. Ти зробив це нещодавно.

— Це тому, що Перший герой був моїм суперником.

Першого героя не слід порівнювати зі слабкими ограми. Він міг би підслуховувати.

— Нехай слухає стискаючи зуби.

— У моєї дружини поганий характер.

Не слід колупатися в чужих слабкостях.

— Не думаю, що це ти маєш таке говорити, враховуючи, що ти був так захоплений своїми новими силами, що вирішив випробувати їх усі одразу в чужому будинку. Ось чому він нас вигнав.

— Хм!

Мій старший теж був героєм. Він би все пробачив.

Втім, це було малоймовірно, враховуючи, що він погрожував усьому всесвіту війною, якщо його особисту справу не буде видалено.

Розмовляючи про різні речі, ми пробралися до самих глибин підземелля.

Мене не хвилювали лабіринти та пастки.

Герої, які співпрацювали зі мною, надали мені свої знання та інформацію, оскільки вони побували в сотнях підземель.

Це був мій перший рейд на це місце, але карта вже була чітко намальована в моїй голові, ніби я вже був тут кілька разів.

Це було не через навички, а через досвід.

Навіть бос підземелля, перед нами, виглядав здивованим.

— Навіть я іноді тут гублюся. Як тобі вдалося уникнути всіх пасток, попри те, що це твій перший візит?

— Хм…

Я б відповів, що це тому, що я був Праведним героєм MAX-класу.

Але тепер я був лише супутником Героя.

Яка була найкраща відповідь у цьому сценарії?

[Порада: Я не думаю, що привабливість чи професія мають значення в цьому відношенні. Хіба це не можливо просто тому, що ви Кан Хан Су?]

“Ця порада ідеальна, Пані практикантко!”

— Гей, Зловісний маг А. Як я сюди потрапив, не має значення. Все, про що ти повинен думати, це стати очками досвіду Героїні. Залишайся і чекай тут. Вона скоро прийде, щоб розібратися з тобою.

Тепер я був Героєм у відставці.

Я мало не став головним героєм цієї епохи, але хитрощі мого старшого змусили мене залишити свою посаду на 12 років, через що викладацький склад звільнив мене.

Але я ні про що не шкодував.

Мене спочатку не цікавила посада Героя. Замість слави та багатства я бажав, щоб моя мати не била мене ракеткою занадто сильно.

Мені потрібно було швидко повернутися на Землю та стати на коліна перед батьками.

— Слухаючи, як ти говориш про мою тещу, я думаю, що вона може знищити весь всесвіт своєю ракеткою.

— Ха-ха-ха! Ну, це перебільшення. Моя мама — звичайна домогосподарка, яка любить теніс.

Зловісний маг А, слухаючи нашу розмову, мав похмурий вираз обличчя.

— Як ти можеш вести такі розмови?

— Що? Чому ти верзеш дурниці? Ти просто невдаха, який не став архімагом, бо не зміг зберегти свою цноту.

Він був не один у цьому місці.

Лабораторія, де він експериментував над монстрами, знаходилася з одного боку цієї кімнати, тоді як ослаблені, зв'язані та голі дівчата були з протилежного боку.

Виглядало так, ніби вони більше не мали жодного бажання продовжувати жити.

Було легко здогадатися, як до них тут ставилися.

— Як ти смієш мене ображати? Я не став архімагом лише тому, що не прагнув ним бути!

— Усі невдахи так кажуть.

Якби це було так просто, Фантазія вже була б сповнена архімагами.

— Твої супутники все ще блукають лабіринтом, ідіоте. Поки вони сюди прибудуть, я вже буду з тобою розважатися. А потім я розважатимуся з твоєю дружиною, поки від неї нічого не залишиться… га?!

— О! Вибач.

Старі звички важко побороти.

Я збирався тримати його живим, поки не прийде президентка студентської ради, але моя рука прослизнула між його 4-м і 5-м поперековими хребцями.

— Він помер, — підсумувала Ссосія, кілька разів копнувши полеглого мага.

— Ні в якому разі! Моя рука просто трохи зіслизнула!

— Навіть багатошарова магічна броня, що захищала його тіло, перетворилася на пил. Ти також миттєво перетворив його на очки досвіду, тому навіть його вміння Безсмертя не могло йому допомогти. Ти не міг слухати, як він говорить такі гидоти про твою дружину, так? Як мило.

— Замовкни.

— Мм! Це справді мило.

— Цк! Припини вже ці нікчемні розмови. Допоможи мені знайти спосіб його оживити.

Чортів маг. Якби він тримав язика за зубами, то прожив би ще годину.

— Це ти почав. До речі, ти дурний? Чому б тобі просто не викликати Святу?

— О! Саме так.

Поки я був у оселі Першого героя, минуло 12 років. Курс середньої освіти закінчився, коли ми повернулися.

Шкода, що я не міг бачити, як мій син виросте і стане другим імператором Священної імперії Моллана, але я так багато разів проходив через процес регресії, що не надто зациклювався на цьому.

Я вигукнув ім'я, яке не використовував роками.

— Рисове тістечко!

З'явилася прекрасна ангелиця, так, ніби вона весь цей час чекала на мене..

Снігова жінка, яка за допомогою духів намагалася звільнити полонених дівчат, здивовано промовила:

— Такі гарні крила…

Здавалося, що я не бачила її цілу вічність.

Але ніколи в житті я не міг уявити собі перші слова, які вийдуть з її вуст.

— Я хвилювалася, бо тебе викрали, але рада, що з тобою все гаразд, Майстре Кан Хан Су. Ссосія… ні, Пані Фантазія.

Фантазія?

Тільки одна людина у всьому всесвіті називала Ссосію таким ім’ям.

— Боягузливий чоловіче, я бачу, тобі потрібне пояснення?

— Так. І прямо зараз.

Що сталося з моєю улюбленою грілкою?

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!