Розділ 254 — Сценарій

— Щоб уникнути непорозумінь, хочу одразу пояснити, що Хіпполію, менеджера фестивалю, створила Фантазісія, вклавши в неї всю свою душу. Думаю, її можна вважати її аватаром.

— Ти ніколи раніше про це не говорила.

Невже вона щойно вигадала цю дурнувату відмовку?

— Ну, ти теж ніколи не питав про це. Мені завжди здавалося дивним, як ти день у день проклинаєш систему, але так піклуєшся про її аватара. Свята — представниця богині, а значить, вона не повинна бути відокремлена від неї. Але якийсь боягузливий герой вирішив її присвоїти, через що все пішло шкереберть.

Скориставшись місією, керуючи послідовниками демонів, які в минулому були героями, я зіпсував її.

Але я думав, що на цьому все закінчилося.

— Негайно виправи її.

— Якщо ти не боїшся, що мій батько або тітка заберуть її у тебе, то я поверну її до попереднього стану.

— Що ти маєш на увазі?

— Ти зробив дві помилки. Зіпсувавши Святу, ти наділив її Темною енергією мого батька, а потім наділив її силою, яку герої отримували за перемогу на Фестивалі. Моя тітка — Перший ангел. Божественність і ангели походять від неї.

Вона мала і Темну енергію, і Божественність, це стало проблемою.

Внаслідок втручання Ссосії Свята Н потрапила під вплив системи.

— То хто ти тепер, Рисове тістичко?

— Це все ще я.

— Невже…

Обережно поклавши руку їй на талію, я притягнув її до себе і припав до неї губами.

У цей момент я не хвилювався за Ссосію. Зрештою, це був останній раз, коли я міг це зробити.

Білосніжні крила Святої Н зникли, а їхню відсутність заповнили напівпрозорі крила духів.

Але не лише це змінилося.

[Раса: Людиноподібний дух

Рівень: 1

Професія: Апостол (Покровительство = Здатність)

Навички: Тлумачення A

Стан: Покора, Відродження, Божественний дракон]

Її раса змінилася з Ангела на Людиноподібного духа, рівень і навички знизилися, а професія змінилася зі Святої на Апостола.

Залишилася лише "сутність" Святої Н, яку я реорганізував, щоб звільнити її від впливу системи. Все інше було конфісковано.

Не дивно, що не все пішло як по маслу.

— Я зрозумію, якщо ти не зможеш пробачити мені, що я позбавив тебе сил і дав тобі клоаку, Рисове тістечко.

Духи не потребували геніталій. Борис принаймні зумів зберегти свою колишню "природу", а от Свята Н не змогла, бо в минулому житті вона була "Аватаром системи".

Я не міг просто так залишити насіння непокори. Не буде перебільшенням сказати, що Свята Н переродилася як дух.

— Доки я можу бути з тобою, хазяїне, я буду задоволена.

Я більше не міг називати її Святою Н, оскільки її професія тепер змінилася, але я не особливо переймався цим.

Я міг би й далі називати її Рисовим тістечком!

— Не варто давати таке ім'я красивій дівчині.

Рисове тістечко не бачила в цьому жодних проблем, але Ссосія почала обурюватися.

— Хм? Чому ти думаєш, що мене хвилює думка інших?

У минулому, теперішньому і майбутньому Рисове тістечко була моєю власністю.

Це вже було вирішено відтоді як я забрав її з Фестивалю героїв. Отже, я повинен був віддячити їй за її вірність мені.

Я не дозволив би нікому, крім себе, контролювати її. Інакше постраждали б мої відповідальність і совість.

— Ти хоч знаєш, що таке совість…?

— Пані Ссосіє, ви, здається, недооцінюєте мого господаря. Він міг би вже повернутися на Землю, але він все ще тут, робить мешканцям цього світу послугу за послугою абсолютно безоплатно. Всі його вчинки продиктовані совістю і відповідальністю.

Рисове тістечко відповіла за мене. Її звернення до Ссосії не змінилося.

— Я бачу... Ти маєш рацію. Я визнаю свою провину. Я недооцінила його... У багатьох відношеннях, — посміхнулася боягузлива демонесса.

Але я добре знав, про що вона шкодує.

— Здавайся. Ти ніколи не зможеш емоційно маніпулювати мною.

— Ні. У мене є нестерпно багато часу, щоб продовжувати це робити.

Ссосія була проклята бути завжди й в усьому другою. Тому чим більше я любив "третю жінку", тим з більшою силою вона могла на мене тиснути.

Це не мало нічого спільного з бойовою силою. Це базувалося на незаперечних і природних міркуваннях.

— Ти все ще шукаєш третю...?

— Ха! Ти тільки зачекай. Я скоро її знайду і зроблю з тебе раба кохання. Думай, що хочеш, але це я змусила тебе викликати Хіпполію. Вона твоя перша, чи не так?

— Хто знає…

Як вона могла знати те, чого не знав навіть я?

— Ні, я маю рацію. Прикидатися байдужим до неї нічого не змінить. Твої власні емоції помітніші для інших, ніж для тебе самого.

— Це правда! Я чітко бачу по міміці моєї дорогої племінниці, що вона про тебе думає. Хі-хі-хі!

— Тітонько! Будь ласка! — поведінка Ссосії миттєво змінилася завдяки втручанню Першого духа.

А якщо не брати до уваги...

— Рисове тістечко, ти можеш врятувати цього мага?

Мені було шкода її, але я поспішав. Воскресіння померлого Зловісного мага А було обов'язковим для того, щоб здійснити процес переродження. Я не думав, що вона втратить професію.

— Тобі не варто хвилюватися. Мій метод воскресіння трохи змінився, але він все одно дасть той самий результат. Все, що мені потрібно, щоб відновити його тіло і душу — це твої очки досвіду.

— Так просто?

Я надав їй очки досвіду, і Апостол Рисове тістечко воскресила Зловісного мага А.

Я навіть не помітив, що мої очки досвіду зменшилися. Це було схоже на наповнення 1,5-літрової пляшки водою з озера.

Ось таким нікчемним був бос підземелля, що, найімовірніше, було викликано його нездатністю зберегти цноту і стати архімагом.

— Чи не занадто ти недооцінюєш свого супротивника, мій боягузливий чоловіче?

— Заткнися і допоможи мені інсценувати це.

— Що ти надумав?

— Подорож триватиме за планом доти, доки Героїня не прийде і не завдасть нищівного удару Зловісному магу А. Снігова жінко, припини стояти та зв'яжи щойно врятованих дівчат. Вибачте, дівчата, але не могли б ви знову роздягнутися? Мені просто потрібен спосіб швидко показати Героїні та її супутникам, наскільки підлий і злий Зловісний маг А, а також продемонструвати всі звірства, які він вчинив. Я також буду вдячний, якщо ви трохи поплачете, коли вони з'являться.

Часу залишалося мало. Судячи з передсмертних слів Зловісного мага А, приблизно за годину до нас мали прийти президентка студентської ради та її маріонетки. Треба було встигнути завершити всі приготування до того, як вони з'являться.

— Любий, я зрозуміла суть твого хитромудрого плану, але наш антагоніст тремтить від страху. Ти впевнений, що це спрацює?

Як сказала Ссосія, бос підземелля був наляканий. Це могло все ускладнити.

— Я хотів би, щоб прийдешня Героїня вбила тебе, але я дам тобі шанс уникнути цієї долі, Зловісний маг А. Убий всіх її супутників, але переконайся, що вона виживе. Тоді я відпущу тебе.

— Справді?! Ти це серйозно?

— Через витівки старшого я пішов у відставку, але ще десять років тому я був відомий як Праведний герой MAX-класу. Я навіть не намагатимуся переслідувати та вбити тебе. Довірся мені.

— Гаразд…

Надія пронизала його наляканий вираз обличчя!

Однак, зрозумівши, що сила Героїні, яка прямує сюди, величезна, він знову впав у відчай.

З такою швидкістю нас викриють.

— Іншого виходу немає. Мені доведеться позичити тобі свою силу.

Я негайно передав очки досвіду в його тіло.

— Мій рівень зростає! Моя сила й енергія на піку!

Він знову повернув собі втрачену надію.

Я хотів дати йому більше, але його посудина була занадто мала. Такими були обмеження слабака, який навіть не міг стати архімагом.

— Було б дивно, якби в їхній останній битві не було жодного людожера, враховуючи, що ти контролюєш їхній рід. Рисове тістечко, знайди будь-яких огрів, яких ми зможемо використовувати в цій лабораторії.

— Так, хазяїне.

Після смерті монстри поверталися до природи протягом декількох хвилин.

Тому щоразу, коли чарівники хотіли дослідити монстрів, вони використовували магію, яка паралізувала все їхнє тіло.

На щастя, в лабораторії все ще були живі людожери. Однак їхні вени були перерізані і в них були влиті чужорідні речовини, які не давали їм регенерувати. Вони були схожі на живі опудала.

На цьому мої проблеми не закінчилися.

— Дурні людожери, прославляйте найвеличнішого Майстра Моллана.

— Оооо?

За допомогою одного лише коливання їхніх тіл, навіть найнижча форма життя могла стати сильною з його милості!

[Раса: Гірський супер людожер

Рівень: 999+

Професія: Хижак (Хижацтво → Поглинання ↑)

Навички: Фізична сила Z, Безсмертя Z, Стійкість Z, Розмір MAX, Витривалість MAX...

Стан: Посилення, Модифікація, Хоробрість]

За винятком особливих випадків, штучне покращення навичок було обмежене до MAX рангу.

Це було так само і для мене. Але існували хитрощі, щоб обійти це правило.

Король духів душі заволодів розумом людожера і наказав йому пожертвувати свої навички трансцендентному.

Після цього пожертвувані навички знову швидко досягли максимального рангу.

Завдяки штучному підвищенню навичок, якому мене навчив Майстер Моллан, мені вдалося дати йому 3 навички Z-рангу, що було досить непоганим результатом для 5-хвилинних зусиль.

Його покращена раса також була приємним бонусом.

— Створення людожера рівня героя... Це виходить за рамки божевілля, мій боягузливий чоловіче. Це більше схоже на обман або шахрайство...

Президентка студентської ради та її маріонетки мали прибути за вісім хвилин.

Поки вони не прийшли, я зробив ще одного героїчного людожера і розташував їх по флангах Зловісного мага А.

— Ого... Нарешті ти виглядаєш як справжній лиходій.

— Д-дякую…

Змінивши одяг і зачіску, він тепер виглядав відповідно до своєї ролі.

Оголені красуні елегантно лежали на його ліжку. Після того, як їм розв'яжуть руки, вони зможуть знову забрати свій одяг і речі з-під ліжка і повернутися додому.

Я не використовував їх безплатно. В обмін на їхню співпрацю я дав їм невелику спонсорську допомогу.

— Давай ще раз пройдемося по сценарію. Як тільки Героїня з маріонетками увійде в ці двері, ти махаєш плащем і кажеш…

***

— Хахаха! Ласкаво просимо до пекла, нікчемні істоти! Це місце стане могилою для твоїх товаришів, але не хвилюйся. Я подбаю про тебе, Героїне!

— Що...?

Президентка студентської ради повелася на провокації Зловісного мага А. Все йшло саме так, як я і планував.

Ми багато чого встигли підготувати, але більшість сцен залишилися невідпрацьованими.

Наприклад, як тільки вони запитували його, куди я пішов, все одразу ж розвалювалося.

Ось наскільки поганою була ця п'єса.

Але якби він міг одразу розпочати битву, то все було б добре, бо ці моменти можна було б пропустити. І ось, їхня битва почалася.

— Оооо!

— Арх! Цей людожер занадто сильний!

— Прокляття! Він продовжує відновлюватися навіть після того, як я обезголовив його!

— Будьте обережні! Вони відрізняються від усіх попередніх людожерів!

— Один з них заходить ззаду! Тримайтеся!

Дві потвори, підкріплені вченням Майстра Моллана, кинулися на маріонеток.

Вони легко прорвали оборону Короля меча і Короля найманців і вразили Мудреця, який готував якесь заклинання в глибині гурту.

— А-а-а-а-а!!!

Його кров розбризкалася по всій землі, але цього разу це була не носова кровотеча.

Навіть його Великий магічний щит не зміг витримати натиск людожера Z-рангу. Це був кінець для нього.

Від інших чарівників і цілителів не залишилося й сліду, а група підтримки президентки студентської ради не протрималася і трьох секунд.

Чи не перестарався я?

— Ніколи не чула, щоб Моллан навчав таким боягузливим методам… — пробурмотіла Ссосія, ховаючись неподалік, поки ми спостерігали за тим, що відбувається.

— Моллан…

Майстер Моллан скромно похитувався.

— Хм... Її супутники слабші, ніж я думав. Переходимо до плану B.

— План B?

— Зловісний маг А втратить контроль, занадто захопившись своєю силою.

Вціліли лише президентка студентської ради, Король меча та Король найманців.

Володар підземелля вже почав радіти перемозі. Він хитро посміхався, дивлячись на шкіру президентки студентської ради, що виднілася під розірваним одягом.

Однак…

— Арх!

— Ооооо!

Пастка, яку я влаштував, спрацювала, і огра почало переповнювати такою силою, що він більше не міг її стримувати чи контролювати.

Вцілілий людожер вирвався з-під контролю мага і напав на свого хазяїна.

Поки вони билися, президентка студентської ради, приготувавшись до смерті в разі поразки, завдала вирішального удару.

— А-а-а-а-а!!!

— Оооооооо!

Її унікальне "невгасиме полум'я" швидко перетворило Зловісного мага А та людожера на гору попелу.

Перемога була досягнута! Все пішло за моїм планом, але було шкода, що Король меча Алекс залишився живий.

— Хороший результат, чи не так?

— Ти більше підходиш на роль Короля демонів, ніж мій батько...

— Гей! Як ти можеш називати мене, найвеличнішого Пророка, який коли-небудь існував, Королем демонів? Я благородний компаньйон, який ділить славу і очки досвіду з Героєм.

— Прямо як Король демонів.

— Заткнися.

На цей момент майже все йшло за планом.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!