Розділ 255 — Зустріч з диким драконом!

//Пр.п.: Король драконів забуття тепер Верховний дракон забуття;

Завдяки моїй допомозі подорож президентки студентської ради пройшла гладко.

Але за успіхом завжди стоять жертви.

Хоча Король меча Алекс, відомий своєю тарганячою життєвою силою, вирішив залишитися з Героїнею, Король найманців визнав місію занадто небезпечною, заявивши, що ніяка сума грошей не змусить його продовжувати.

Але це не було великою проблемою. Зрештою, у неї все ще було багато компаньйонів.

У неї був Праведний пророк MAX-класу, могутня демониця, яка зрадила свого батька через кохання, Снігова жінка з пір'ям найвищої якості, Перший дух, оснащена парним кільцем, Королі духів вітру і води під пахвами, Королі духів землі і вогню, що охороняли пах, і Король духів душі, що захищав свій "священний спис". Їх також супроводжували багато інших духів.

Були також Рисове тістечко, Зелений пиріжок і Борис, яких можна було викликати будь-коли. Тінь А, яку я залишив на Південному континенті, також можна було викликати.

Загалом, група президентки студентської ради була досить чудовою!

— Насправді я не зраджувала батька заради кохання, але ти не дозволиш мені спати вночі, якщо я буду заперечувати, тому я просто промовчу про це. І все ж, як не крути, хіба це не твоя пригода? Всі супутники, яких ти представив, окрім Алекса, належать тобі. Крім того… — почала бурчати Ссосія, дивлячись на сплячу красуню, що обіймала мене за плече.

— Ти ревнуєш, Другий демоне?

— Ні!

— Як і я в часи своєї слави, вона одужує в обіймах супутника. А в цій групі, крім нас з Алексом, інших чоловіків немає.

А я об'єктивно був у сто разів кращий за Алекса! Тому щоразу, коли ми зупинялися на ночівлю в дорогих готелях, президентка студентської ради приходила до мене в спальню.

— Ну що ж... проїхали. Я прийшла сюди серед ночі не для того, щоб з'ясовувати, хто з вас справжній герой.

— Тоді навіщо?

— Той ідіот іде.

Була лише одна людина, яку Ссосія назвала ідіотом. Перший герой.

Але в цій епосі він був звичайним героєм, який допомагав кожній красуні, яку бачив, незалежно від раси...

— Він вже переміг Прокляту королеву Мальфарі?

— Не дивуйся.

— Коли він прибуде?

— Скоро. Хм... З його нинішньою швидкістю, може, секунд через десять?

— Треба було сказати мені раніше!

Вона не жартувала. Я відчув це.

Молодша версія мого старшого була слабшою, ніж він сам, але енергія, що виходила від його супутників, була незвичайною.

Ми були на Центральному континенті. Президентка студентської ради вирішила поїхати сюди, оскільки вона ще не була достатньо сильною. А також для того, щоб не перетинатися з "Першим героєм" на Східному континенті.

Завдяки цьому наша подорож пройшла гладко. Але рано чи пізно вони мали перетнутися. Адже кількість підземель і руїн, які міг пограбувати Герой, була обмежена.

— Що ж нам робити? Наша Героїня ще не готова.

Навіть у цей момент вона все ще була гола і спала, як немовля.

По темних плямах під очима і синцях на сідницях можна було відразу зрозуміти, що вона страждає від сильної втоми.

Це було проблемою.

— Це ти набив їй синці на сідницях, дикуне!

— Хм... Нічого не поробиш. Я, Праведний пророк МАКС-класу, мушу виступити представником і довіреною особою Героїні.

— Це і був твій план, мій хитрий чоловіче?

— Про що ти говориш? Ти знову робиш поспішні висновки.

Синці на сідницях нашої Героїні з'явилися не вперше. Просто так співпало, що цього разу вони з'явилися знову.

— Чомусь все це здається підозрілим…

— Досить пустих балачок, ходімо за мною. Швидше за все, він хоче, щоб ми якнайшвидше вийшли з готелю і показалися йому.

Наскільки я знав свого старшого, він не був настільки божевільним, щоб почати бійку в місті, повному цивільних.

Однак я не міг з упевненістю сказати, що він був повністю вище таких звірств.

Зрештою, він охоче вбив мільйони людей заради красивих жінок, в нього не було б жодних проблем з цим.

[Оголошення: Студенту Кан Хан-Су надійшло повідомлення: “У зв'язку з добровільною відставкою іншого героя і низькими оцінками кандидатів, викладацький склад прийняв рішення поновити вас. На всі ваші запитання відповість практикант. Ми молимося за ваше безмежне зростання. Це все”.]

Час був бездоганним.

Вони навіть не могли особисто передати таку важливу новину. Замість цього викладачі поклали всю відповідальність на плечі Пані практикантки. У них точно не було совісті.

[Знизала плечима: Хіба це не показник того, наскільки мені довіряють мої старші колеги? Щоб офіційно стати вчителем, мені потрібно відпрацювати 200 років на випробувальному терміні, але тепер я можу значно скоротити цей термін, і все завдяки вам, Кан Хан-Су. Щиро дякую!]

“Ох... Я не знаю, чи варто мені за це дякувати”.

Я ж нічого не зробив. Викладачі просто підло маніпулювали нею.

[Виправдання: Не все так погано. Коли мене офіційно візьмуть на роботу, я матиму стабільний дохід. У наш час нескінченних воєн така робота — рідкість. Два століття для мене — ніщо, якщо взяти це до уваги. Я все одно завжди мріяла стати вчителем.]

“Якщо ви вважаєте, що все це на благо, то я тільки підтримаю вас, Пані практикантко!”

Так чи інакше… Я щойно повернув собі звання Героя?

[Підтверджую: Так, але ще не на папері. Я хочу розібратися з цим швидко, але деякі з моїх старших колег проти цього рішення, тому, мабуть, це займе деякий час. Однак, судячи з атмосфери, вас, ймовірно, повністю поновлять протягом десяти днів. Ви обов'язково отримаєте повідомлення після того, як все буде завершено.]

“Зрозуміло! Отже, я знову головний герой!”

— Боягузливий чоловіче... Що ти робиш? — Ссосія подивилася на мене так, ніби я з'їхав з глузду, бо я почав роздягатися, поки ми йшли коридором готелю.

— Пані практикантка сказала, що мене поновили у званні Героя. Я повинен виглядати відповідно.

Я повісив на пояс Святий меч Нуклеон і вдягнув ангельські обладунки в парі з величним плащем. І завершив свій образ шарфом з пір'я Снігової жінки!

— Ти схожий на дитину, якій щойно подарували нову іграшку.

— Справді? Це мій звичайний вираз обличчя.

— Це ти так думаєш.

Проігнорувавши докір Ссосії, я урочисто попрямував до виходу з готелю і незабаром зустрівся з групою мого старшого.

Дивлячись на них, я засміявся.

— Що це за маскарад?

З ним були дівчата надзвичайної краси, всі з різним кольором волосся.

Червоні, сині, жовті, золоті, срібні, зелені, рожеві… Його супутниці були представницями багатьох драконячих рас.

Але цей загін складався не лише з жінок.

— Верховний дракон забуття, Ноебіус, так? Були часи, коли цей тиран, якого боявся навіть мій батько, став супутником цього ідіота.

Я вперше побачив свого дорогого друга в людській подобі.

Його вбрання, як і волосся та очі, було повністю чорним, за винятком яскравого жовтого шарфа на шиї.

Він був схожий на чоловіка середнього віку з холодним, убивчим поглядом.

— Чому він з ним? — запитав я Ссосію, хоча її відповідь все одно нічого б не змінила в нашій ситуації.

— Хронічна драконяча цікавість. Його зацікавив “Хоробрий” ідіота, тож він почав стежити за ним. В результаті вони потоваришували. Враховуючи, що він ніколи не пропускав повз себе жодної спідниці, а Ноебіус взагалі не цікавився жінками, тож жінки не могли спричинити конфлікт між ними.

— Тож... Усі ці випробування — це перевірка сили Хороброго?

Був час, коли я теж покладався на цю силу і був зачарований нею. Марнославний Верховний дракон забуття Ноебіус не міг відмовитися від можливості стати сильнішим. Тоді чому інші дракони пішли за ним?

Чесно кажучи, мене це зовсім не цікавило. Першому герою було начхати на расу. Він спокушав кожну дівчину, яка йому подобалася.

— Не всіх.

— Ну, за винятком кількох жінок.

Чому ця боягузлива демониця так прискіпувалася до моїх слів?

— Бачиш ту зеленокосу дракониху, що стоїть поруч з Королем драконів?

— О! У неї такі великі груди!

— Це Божественна королева драконів Ерданті. Вона перша Свята, яка отримала здатність оживляти мертвих і дарувати їм вічне життя. Ті, що прийшли їй на зміну, запозичили свою силу від бога, але вона сама творила чудеса.

— Так, я пам'ятаю, що бачив її раніше.

Вона була серед сподвижників примарного Першого героя, якого Шекспір викликав за допомогою свого вміння G-рангу.

Тоді вона обмежилася словесною битвою з Зеленим пиріжком, тому я не знав про її стиль ведення бою, але, судячи зі слів Ссосії, вона спеціалізувалася на зціленні.

— Якщо між вами почнеться бійка, переконайся, що ти виведеш її з ладу першою. Інакше ти ніколи не зможеш перемогти.

Вона говорила так, ніби в ящірки була шахрайська здатність до зцілення, але вона мене не зацікавила.

Мою увагу привернула драконка з блакитним волоссям. Я познайомився з нею зовсім недавно.

Проклята королева Мальфарі.

На її шиї був товстий нашийник, який чітко показував, що вона була поневолена.

Її приречений вираз обличчя не давав зрозуміти, про що вона думала.

З того, що я почув, вона зазнала поразки в битві на виснаження, а потім була ув'язнена як рабиня.

Я вже стикався з цією силою раніше.

Саме її використовувала жриця, яка наглядала за "тренувальною печерою" на Північному континенті і намагалася обдурити і підкорити мене.

Всупереч її очікуванням, я був тим, хто підкорив її. Проте я не міг заперечувати, що це був досить небезпечний момент.

— Пророку Кан Хан-Су, я викликаю тебе на бій! — грізно проголосила молодша версія мого старшого.

Я відповів з посмішкою.

— Якщо це все, що ти хотів сказати, то не варто було чекати, поки моя дружина закінчить свої нудні пояснення.

— Хм. Я надала тобі корисну інформацію, але ти все одно мною не задоволений, — Ссосія здавалася ображеною.

— Не будь такою поверхневою і неосвіченою. Я просто провокую свого ворога.

— Га? О, це звучало так щиро, що я подумала, що ти говориш серйозно.

Я не заперечував.

Незважаючи на те, що я вже оголосив, що провокую його, Перший герой все одно повівся на це.

— Відпусти Снігову жінку!

— О, боже! Ти все ще сердишся на мене?

Чарівник, який раніше доглядав за Сніговою жінкою, обрав мене її новим опікуном, і вона сама дала на це згоду.

Але він все одно затаїв на мене образу? Яка жалюгідність.

— Не знаю, як зараз, але в минулому цей ідіот був надзвичайно наполегливим, особливо коли йшлося про такі справи. Він ніколи не здавався, скільки б разів його не відкидали жінки. Він доклав чимало зусиль, щоб завоювати Королеву драконів Ерданті, яка була закохана в Короля драконів Ноебіуса, чия особистість на той час ще не була відома. А ще... О, він може почати війну, якщо його репутація постраждає, тож я зупинюся на цьому.

Решту я знав і так.

Ноебіус буде переможений, але зв'язаний силою Хороброго, він стане нездатним померти, таким чином ставши улюбленцем ангелів... на дуже довгий час.

Я подарував Першому герою фірмову посмішку праведного героя.

— Повертайся, коли добре потренуєшся, старший. Ти поки не готовий битися зі мною.

— Що?!

Фшук! Фшук! Фшук!

Мені не хотілося довгих розмов. Я націлив свої крила праведного героя на старшого, який виглядав ображеним. Немов натиснувши на курок автомата, я вистрілив у нього шипами.

— А-а-а-а-а!!!

— Несподіваний напад?!

— А-а-а!

Люди одягають обладунки, щоб захистити своє тіло та життєво важливі органи. Але дракони, що наслідували людей, ніколи про це не думали.

Обличчя, шия, плечі, живіт, стегна, литки...

Їхнє вбрання було настільки відвертим, що зняття одягу не зробило б великої різниці.

Отже, те, що сталося, було повним знищенням!

Якби вони були у своїх драконячих формах, які захищали їхні тіла товстою лускою, цього б не сталося.

Тьху! Вони принесли ганьбу своїй расі.

— Я думаю, що причиною цього є величезна різниця між вашою бойовою силою, а не їхнім вбранням, мій боягузливий чоловіче...

— Ну, і в цьому теж.

Перший герой і його загін миттєво ретирувалися з місця події.

Однак не всі загинули.

— Пане Ноебіус, ти захистив мене…

— Ти помиляєшся, Божественна королево драконів Ерданті. Ти вижила лише тому, що ти поруч зі мною.

— Так, я це знаю.

— Ти така ж дурна... як і Королева мудрості Мальфарі, яка вплуталася в безглузду бійку через якогось гнома.

Три дракони вижили після мого першого наступу, після того, як мене відновили у званні Героя.

Верховний дракон забуття, Ноебіус.

Божественна королева драконів Ерданті.

Проклята королева Мальфарі.

За моїм планом, Мальфарі повинна була залишитися в живих. Тільки після того, як ми зустрінемося на Східному континенті, я повинен був убити її, яка на той час стане Проклятою королевою Мальфарі, як Праведний герой MAX-класу.

Але цього не можна було сказати про Верховного дракона забуття та Божественну королеву драконів.

Ні, я вже очікував, що мій дорогий друг залишиться цілковито неушкодженим після такого нападу. Тільки Божественна королева драконів перевершила мої очікування.

— Яка особлива людина... дух. Я відчуваю в тобі свою енергію.

Моя атака лише трохи пошкодила одяг Ноебіуса, відкривши не людську шкіру, а темну луску.

Божественна королева драконів почервоніла від побаченого.

Бум!

Поки я відволікся, Ноебіус вдарив мене... Ні, він вдарив мене своїм хвостом, який ховав за спиною.

На мою несподівану атаку він відповів своєю!

— Хех…

Витираючи кров з куточків губ тильною стороною долоні, я посміхнувся.

Якби я не став серйозним, то помер би тут, не встигнувши як слідпривітати тестя.

Я почав збирати в собі силу героїв.

[Прохання: Будь ласка, не знищуйте планету…]

“Звичайно! Повірте в цього головного героя!”

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!