Розділ 258 — [14-й раунд] Повелитель демонів MAX-класу

Я почувався дивно.

Моє тіло і душа були поглинуті якоюсь темною матерією, якої я не міг позбутися, щось на кшталт Ланувель.

Дим? Рідина? Напіврідина? Я не був певен, у якому вона стані, але речовина була другою за м'якістю після грудей моєї боягузливої дружини.

Фшшш!

Однак я не міг довго насолоджуватися цим відчуттям. Невдовзі після того, як вона мене поглинула, моє тіло ввібрало її, як сухий ґрунт, що поглинає дощ.

Її було так багато, що вона не змогла б повністю поміститися у звичайній людині й натомість вилилася б, як вода, що переливається зі склянки, але моє тіло не мало меж. Воно продовжувало поглинати все, не бажаючи залишати навіть крихти.

Процес тривав нескінченно.

Я дуже добре знав, що це таке.

Темна енергія.

Зміцнення фізичної сили, запобігання старінню, продовження життя, збереження зовнішнього вигляду, запобігання деменції, швидка регенерація, безплатні крила, безплатні роги, безплатне спорядження, безплатна зброя…

Це було втіленням сили у фентезійному світі.

Якщо відкинути її недоліки, такі як дратівливість та змушеність поклонятися тим, хто мав більшу Темну енергію, її можна було б назвати найкращим джерелом сили.

Мої характеристики також змінилися.

[Раса: Об'єднаний дух Фантазії

Рівень: 999+

Професія: Великий майстер меча (Герой = Повелитель демонів)

Навички: Темна енергія GGG, Обдарованість ZZZ, Фабрикація ZZ

Стан: Святий меч, Луска дракона]

Не в змозі протистояти величезній кількості Темної енергії, яка увійшла в моє тіло, навичка Z-рангу «Божественність» та інші пов'язані з нею навички зникли, але моя навичка «Фабрикація» заповнила порожнечу, яку вони залишили після себе.

Її навіть покращили з Z-рангу до ZZ-рангу, не вимагаючи жодних жертв!

Однак мою увагу привернуло дещо інше: моя раса.

[Тип: Раса

Назва: Об'єднаний дух Фантазії

Ранг: Початківець

Початківець 1: Підкорює героїв.

Початківець 2: Другий повелитель демонів.

Особливість 1: Спонсоровано «Всесвіт Co. Ltd.»

Раса 1: Легендарна істота.

Раса 2: Світовий дух.]

//Пр.п.: Co. Ltd. дослівно перекладається як "компанія з обмеженою відповідальністю".

Ефекти двох моїх рас були об'єднані в одну, і був доданий «Другий повелитель демонів», про якого говорив мій тесть.

Крім того, любов Всесвіту перетворилася на спонсорство, що дало зрозуміти, звідки взялася ця нескінченна Темна енергія.

Але не все було так райдужно.

— Світовий дух…

Об'єднаний дух Фантазії. Скорочено ОДФ.

Половина фентезійного світу, який раніше належав моєму тестеві, перейшла до мене.

І наслідки були очевидними.

Фссс!

Обслуговування фентезійного світу було недешевим, тому Темна енергія, з якої він утворився, почала залишати моє тіло, поширюючись у всіх напрямках.

Темна енергія GGG → Темна енергія G

На щастя, моє становище було не таким критичним, як у мого тестя, і мене не поб'є герой, який випадково проходитиме повз.

Однак ситуація все ще була похмурою.

— Хм…

Прийнявши його боягузливу дочку та його справу, я сів на трон Повелителя демонів, який він покинув. Постукуючи пальцями по його підлокітниках, я поринув у глибокі роздуми.

Що ж такого хорошого в цій клятій роботі?

Мій тесть навіть не передав свої обов'язки належним чином. Він просто втік, кажучи: «Зять! Відтепер ти Повелитель демонів! Я знаю, що ти легко з цим впораєшся!»

Тепер він був за межами Фантазії.

— Мій брат мене обдурив.

— Мій батько мене обдурив.

Перший дух і Другий демон говорили в унісон.

— Я вже це знаю. Краще з’ясуй, чи можемо ми звідси втекти, Ссосіє.

— Хм. Як я й очікувала, це неможливо, — Ссосія посміхнулася і сіла мені на коліна.

— Що ти робиш?

— Мені просто шкода, що ти не можеш повернутися додому через моє прокляття.

— Яке це має відношення до того, що ти робиш? Я не твій стілець.

— Я знаю. Я просто намагалася вибачитися! Відтепер я житиму лише для тебе. Я також готова зробити твоє довге життя яскравішим, — Ссосія притулилася спиною до моїх грудей.

Вона була готова бути моєю грілкою та зігрівати мене холодними ночами, але, на жаль, я не був збудженим.

Навпаки, мені здалося, що тепер я став її іграшкою.

— Хм… Мені вже стає нудно.

— А ти не надто суворий?!

Однак, завдяки її словам, моя голова трохи заспокоїлася, попри те, що вона була навантажена різними важкими думками.

Я згадав закінчення свого першого раунду.

Після того як я розібрався з компаньйонами, які знущалися з мене близько десяти років, я вбив Повелителя демонів і був сповнений мріями про те, що зможу повернутися додому… поки не з'являться мої оцінки.

Ось так розпочався другий раунд!

Ситуація зараз була такою ж.

— Я просто переходжу з 13-го раунду до 14-го. Нічого особливого.

— Мій боягузливий чоловіче, ти вже досяг нірвани?

— Ти навіть десяти секунд не протрималася?

Моя дружина, вдаючи, що шкодує, що я не зміг повернутися на Землю, повернулася до своєї колишньої безсоромної поведінки. Вона, мабуть, співпрацювала зі своїм батьком, тим самим, хто замкнув мене в цьому місці.

— Ми насправді не об'єднувалися, і я не безсоромна. Я дам тобі невелику пораду. Якщо ти продовжуватимеш поринати у свої жалі та почуття провини, твоє життя стане тільки складнішим.

— Це лише підтверджує твою зухвалість.

— Ні, це мудрість життя.

— Справді? Гей, раз ти така розумна, то ти, мабуть, вже передбачила, що за цю ситуацію тебе покарають, чи не так?

— Га? Що?!

Праведний Повелитель демонів MAX-класу суворо покарав безсоромну демоницю!

Скільки часу минуло?

Гола, без краплі сил, Ссосія лежала поруч зі своїм негідним чоловіком...

[Оголошення: Збори викладачів закінчилися.]

З'явилася паразитична система, яка висмоктувала з мене Темну енергію.

[Шок: Я щойно усвідомила жахливий факт, що мені доводиться жити за рахунок сили когось, хто насміхається з Фантазії, богині-творця. Якби було можливо покінчити життя самогубством, я б не вагаючись це зробила.]

“Замовкни. Що говорили на зборах?”

[Пояснення: Нам наказали не наближатися до вас без жодної поважної причини, тому що ви втратили контроль над собою через свою лють. Це не просто оголосили. Вони придумали та опублікували шкільні правила, що відповідають цій ситуації. Отже, крім спеціально призначеного персоналу, нікому не дозволяється наближатися до вас. Навіть повідомлення не можна відправити.]

“Усім заборонено наближатися до мене? Тоді мало що змінилося, чи не так?”

Викладачі все одно трималися від мене подалі. Мила та красива Пані практикантка підтвердила це.

[Заперечення: Це не зовсім так. Нові правила спричинили розкол між консерваторами епохи Першого героя та реформістами нової епохи, головним героєм якої є ви.]

“Мене не цікавлять дрібні чвари між факультетськими фракціями. Просто скажи, чим це може мені зашкодити”.

[Підсумок: Все це сталося через брак документів, спричинений недбалістю викладачів. Згідно з правилами, вам повинні компенсувати фізичну і моральну шкоду, яку ви отримали за те, що стали Повелителем демонів. Однак через нещодавно запроваджені правила, що обмежують взаємодію з вами, це навряд чи станеться.]

“Так ось воно як”.

Я забув про це через свої часті регресії.

Досі я не міг закінчити навчання, оскільки не міг набрати необхідну для цього кількість балів, що дозволяло їм перекладати провину на мене. Однак цього разу винні були викладачі.

“Вони однозначно повинні дати мені компенсацію! А ти кажеш, що вони цього не зроблять?”

— Я не зупинюся ні перед чим, поки не отримаю те, на що заслуговую.

— Що? Тобі ще не досить, дика тварюко?!

— Я не з тобою розмовляв.

Я зосередився, ігноруючи нісенітниці Ссосії.

Я більше не був Героєм, я був Повелителем демонів.

Доки в мене була ця величезна кількість Темної енергії, всі демони, що живуть у Фантазії, та їхні послідовники підкорятимуться мені.

Я навіть міг бачити, де вони знаходяться і що вони роблять.

Я не міг спостерігати за всіма одночасно, але якби захотів, де б вони не були, я міг би віддати їм наказ.

У них була така ж ієрархія, як і в духів!

Мій тесть передав все це мені.

— З винагородою розберемося пізніше.

Я був головним героєм нової ери, і я оголосив, що вона ще не закінчилася.

Я, праведний герой MAX-класу, не програв Повелителю демонів, але не можна було сказати, що я переміг.

Хай буде нічия!

Але все закінчилося тим, що викладацький склад не дав мені моєї нагороди.

— Мої легіони! Почуйте мій поклик!

Духи та демони виконали мій наказ.

Послідовники Повелителя демонів, розкидані по континентах Фантазії, почали рухатися до південної частини Центрального континенту, збираючись біля замку свого повелителя.

— Що ти збираєшся робити, Наркогерою?

— Гратися з брудом.

Я б не залишив їм й клаптика землі.

Цей світ складався з моєї Темної енергії.

Отже, він по праву був моєю власністю.

— Мій дорогий чоловіче, це буде не так просто зробити, — заперечила Ссосія, трохи відновивши свої сили.

— Чому?

— Підручники вже переписані. Подорож Героя була записана по-новому, але кінцівка не змінилася. Після поразки від Героя, Повелитель демонів був запечатаний на багато років.

— Ха! Запечатаний? Не недооцінюй свого чоловіка.

Тепер ніхто нічого не міг зі мною зробити.

Я навіть виграв бій у свого старшого. Отримавши сімейний бізнес від тестя, я став сильнішим.

Печатки? Просторове перенесення? Регресія? Відродження?

Тепер ніхто не міг так легко змінити мою долю.

Ось наскільки сильним я став.

— Я не недооцінюю тебе. Сутність мого батька була розділена на безліч частинок, які потім були розсіяні по різних вимірах, щоб створити класи героїв. Однак те саме неможливо зробити з тобою, тому що ти цілісна сутність. Моя тітка, знаючи це, вирішила дещо виправити.

— Виправити?

Невже Перший ангел буде битися зі мною?

— Ні. Вона не бореться особисто. Як і ти, вона підтримує існування цього світу, тому зараз вона безсила. Ти думаєш, що всі навколо тебе покладаються лише на бойову міць так само, як і ти? Пам’ятай, боротьба — це не пріоритет, а крайній засіб. Якщо хочеш зрозуміти, про що я говорю, подивися у вікно.

— У вікно? Бляха!

Прокляття вирвалося з мого рота, щойно я поглянув.

Фантазія була знищена.

— Як ти вже бачиш, підручники були сфальсифіковані.

Одної цієї сцени було достатньо, щоб я все зрозумів. Я вже бачив це раніше під час мого 8-го раунду, в якому я вбив героя Зіга.

В результаті все також призвело до знищення.

— Чорт забирай! Це тому, що є Повелитель демонів, але немає Героя, чи не так…

Фентезійний світ був би врятований, якби в ньому був хоча б один Герой і один Повелитель демонів.

Якби в ньому не було нікого, то світ би зник.

— Тримайся, мій боягузливий чоловіче.

— Чорт забирай…

Я не був запечатаний, але моя ситуація нічим не відрізнялася б від тієї, якби світ, у якому я був, зник.

Саме це й відбувалося зараз.

Фентезійний світ зруйнувався і відновився в мить ока, змінилося все.

***

— Ласкаво просимо, Повелителю демонів!

“…” — я не мав слів.

— Ти прийшов до тями?

— Ні.

Я відчував себе так, ніби з'їхав з глузду.

— І не поводься так, як Ланувель, бо інакше я вирву тобі хребці!

— Як так? Будь ласка, візьми себе в руки! Я знаю, що ти розгублений, бо твоє оточення так сильно змінилося, але не хвилюйся. Я поясню все поступово, крок за кроком. Ти в замку Повелителя демонів, місці, де герой Кан Хан-Су був запечатаний на 2000 років після прокляття Повелителя демонів Педонара.

— Зачекай! 2000 років?

Невже минуло два тисячоліття?

— Ми не змінилися, але минуло стільки часу. Ти можеш вважати це своєю реальністю після подорожі на 2000 років у майбутнє.

— Ага! Тепер я розумію!

Світ змінився, бо мене не було так довго.

— Заради безпеки я перевірю твою пам'ять, бо моя тітка могла заплутатися та помилитися. Почнемо з мене. Я Ссосія, творець Фантазії, Другий демон і обожнювана дружина Другого повелителя демонів Кан Хан-Су.

— Ти зовсім з'їхала з глузду.

Хто кого обожнював? Їй варто тримати свої фантазії при собі.

— Судячи з того, який ти грубий, ти, здається, у хорошому стані.

— Добре, доповідай про поточну ситуацію.

— Якщо ти питаєш про свої сили, то вони досить погані.

— Чому?

Цього просто не могло бути.

До прибуття до замку Повелителя демонів я не вбив жодного демона, тому зміг повністю успадкувати сили свого тестя.

Однак вона тільки що сказала, що все було плачевно.

Я поспішно визирнув у вікно і невдовзі зрозумів, що слова Ссосії були правдивими.

За стінами, що оточували замок Повелителя демонів, було не поселення демонів, а людська фортеця.

Це означало, що панування демонів, яке поширювалося на всю південну частину Центрального континенту, було скорочено до одного міста.

Як це сталося?

— Завдяки герою, який зміг покращити ситуацію у світі за підтримки своєї чудової дружини. Він залишив після себе зливні туалети, які зробили людство сильнішим. Завдяки санітарній гігієні людське населення різко зросло, що зрештою дало їм силу прогнати демонів і монстрів.

— І все це сталося через зливні туалети?

Зливні туалети загрожували особистій безпеці воскреслого Повелителя демонів.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!