Розділ 260 — Дві тисячі років кохання

— Час починати!

Особливістю раси ОДФ було підкорення героїв.

Щоб втекти з фентезійного світу, мені просто потрібно було поглинути всіх молодших героїв, які протистоятимуть колишньому герою MAX-класу.

— Гей, чоловіче, ти справді думаєш, що це буде так просто?

— Я не казав, що це буде легко.

Я не знав, скільки часу це займе.

Мені вже вдалося поглинути більшість героїв з дому Першого героя, але навіть цього було недостатньо, щоб зробити хоча б найменшу дірку в системі.

Я навіть не міг уявити, скільки героїв знадобиться, щоб перемогти її.

Мені не потрібно було багато думати, щоб зрозуміти, що моя ситуація не була ідеальною.

Однак я ніколи не дозволю цим перешкодам зупинити мене. Я не зможу добре спати, поки не вдарю свого тестя за те, що він залишив мені свій бізнес і свою боягузливу доньку.

Різкі спалахи гніву, втрата апетиту, безсоння, запор, ксерофтальмія…

Це через нього я нажив стільки хвороб!

— Ти кажеш, що хворий, але маєш силу мучити свою дружину!

— Для цього потрібна інша сила.

Я чув, що сексуальне бажання посилюється у скрутному становищі.

— Не зрозумій неправильно мої слова про поглинання героїв. Немає сенсу завдавати безглуздої шкоди. Системою фентезійного світу зараз керує Перший ангел, а це означає, що якщо ти хочеш відібрати у неї владу, тобі доведеться залучити героїв на свій бік.

Я мав перетягнути цих ідіотів?

— Докладніше.

— Ви з моєю тіткою маєте майже рівне становище. Перший ангел на першому місці, потім Повелитель демонів. Разом ви постачаєте цьому світу Божественність і Темну енергію. На відміну від мого батька, якого вважали злочинцем, ти став найбільшим інвестором цієї школи.

— Хаха!

Найбільший інвестор! Цікавий титул.

— До твого приходу моя тітка була єдиним інвестором і мажоритарним акціонером, але тепер я маю частину її влади над системою. Ти, як мій чоловік, також став акціонером, коли інвестував в заклад.

— Цікаво…

Перш ніж мене викрали мерзенні члени викладацького складу, я був простим студентом. Невинною душею, яка ще нічого не знала про суспільство!

Тому я не дуже добре розбирався у всіх цих акціях і розподілі прав.

— Хі-хі-хі! Наркогерою, ти технар?

— Замовкни, Залежний дух. Продовжуй, моя боягузлива дружино.

— Кхм. У такій ситуації акціонери компанії можуть вирішити, хто буде генеральним директором. Однак це ж школа. І її учні, і вчителі вважаються «акціонерами». Викладачі є послідовниками моєї тітки, їх буде важко переконати, тому ми будемо орієнтуватися на учнів.

— Іншими словами, нам потрібно завоювати прихильність героїв?

Тоді це було не так складно, як я думав! Зрештою, учні краще за вчителів знали, чого прагне душа їхніх однокласників.

А в минулому я був героєм. Я розумів їх більше, ніж будь-хто інший.

— Не сподівайся, що все пройде так гладко. Як ти вже знаєш, Божественність супроводжує героїв протягом усієї їхньої подорожі в різних формах, таких як: Святий меч, Божественність, Благословення, Реліквія, Божественний дракон. Неважливо, сплять вони чи борються. Моя тітка спонсорує їхні дні. З іншого боку, вони чітко усвідомлюють, що Повелитель демонів — лиходій.

— Я розумію, до чого ти ведеш.

Попереду був довгий шлях.

Але ці труднощі були ніщо в порівнянні з моїм першим раундом.

Місцеві дикуни змусили мене, жалюгідного школяра, який навіть таргана не міг зловити, вбити зловісного Повелителя демонів.

Як би я про це не думав, це була нерозумна вимога.

Але я зміг впоратися з усім протягом десятиліття!

Звичайно, це не була приємна подорож!

Були часи, коли мені доводилося тікати, бо я програвав якомусь селянину, або коли мені доводилося кидати зброю та ховатися в лісі через страх перед гоблінами. Мене побила тендітна найманка, після чого я провів цілий день у ліжку, накрившись ковдрою.

Але я не здався. Я довів справу до кінця.

— Що це за погляд?

— Голова йде обертом від однієї думки, що викладацький склад і вся ця система освіти перетворили невинного хлопчика на наступника Повелителя демонів і мого підступного чоловіка…

— Я в цьому не винен.

— Я знаю. Це вина корумпованої системи освіти.

Мені це не подобалося, але ми зі Ссосією перезирнулися та посміхнулися.

Наші думки збіглися.

***

Очевидно, що не було жодного виміру Фантазії, в якому не було б Повелителя демонів.

Завдяки очам і вухам моїх клонів, я зміг дізнатися про місцеперебування, плани та стан усіх героїв, які ще не закінчили навчання.

Мій друг Зіг був одним із таких прикладів.

— Цього просто не може бути! Сільвія — моя жінка! Вона повинна дивитися лише на мене! Чому вона фліртує з чоловіками-людьми, якщо вона їх ненавидить?! Як таке могло статися?!

На жаль, він не зміг адаптуватися до 5-ї навчальної програми.

— Пане Герою, якісь проблеми?

— Є! Послухай, Ланувель. Ельфійська принцеса Сільвія не на невільничому ринку і навіть не має духів! Мені не подобається, як вона грається з чоловіками!

— Ох… Я б хотіла, щоб ти схаменувся. Твоя дивна поведінка затримує подорож.

— Ні! Зі мною все гаразд!

З тих пір, як я став Першим героєм, який убив Повелителя демонів замість свого старшого, у фентезійному світі відбулися зміни.

Та деякі його аспекти залишилися незмінними.

«Пельменне королівство» все ще знаходилося на Центральному континенті, і Ланувель, вдаючи з себе милу дівчину, все ще викликала героїв.

Але на цьому все й закінчилося.

На кожному з 12 поверхів палацу були туалети зі змивом, які не були унісекс, їх розділили на чоловічі й жіночі.

У королівському саду, де колись пахло аміаком, було свіже повітря, а служниці, які рано закінчили прибирання, сиділи на лавках і невимушено базікали.

Я вирішив трохи підслухати.

— Пане герою Зіг, — сказала Ланувель.

— Називай мене просто Зіг…

— Добре, Зіг!

— Чи не занадто швидко ти адаптуєшся?! Ланувель, яку я знаю, не така!

— Зараз не час фантазувати про викуп принцеси Сільвії з Чорного ринку! Повелитель демонів повстав! — поспішно відповіла археологиня.

— Не хвилюйся. Якби я захотів, я міг би убити його за шість років. Сільвія зараз набагато важливіша. Вона ненавиділа людей, але тепер блукає їхньою землею. Щоб додати солі на мою рану, вона вирішила пофліртувати з принцом! У цьому немає сенсу!

— У цьому немає нічого дивного. Зрештою, принцеса Сільвія втекла з дому, щоб вийти заміж за людину.

— Що?!

Для мене це теж було несподіванкою.

— Правитель ельфів може одружуватися лише з представниками своєї раси, щоб зберегти свою кровну лінію. Через цей закон зараз існує психологічна боротьба між принцом Насусом та принцесою Сільвією, оскільки вони обидва намагаються уникнути спадкування трону. Однак, коли стало зрозуміло, що Сільвія все ж успадкує трон, вона негайно втекла з дому.

Отже, тепер вона подорожувала людськими королівствами та спокушала молодих принців.

Жалюгідний Третій король ельфів Ельфхейм, здавалося, повністю змінив культуру свого народу, поки правив королівством.

Тепер вони дружили з людьми!

Можливо, вони були навіть в кращих стосунках…

— Цього просто не може бути…

Мій друг Зіг виглядав так, ніби настав кінець світу.

— Я не хочу тебе засмучувати, але якщо ти хочеш одружитися з принцесою Сільвією, то спершу мусиш стати принцом. Зараз ти просто хлопець, який навіть не може контролювати своє сексуальне бажання в присутності ельфів.

— Хіба ти не надто груба?!

Ланувель нарешті сказала щось хороше.

Такі герої, як він, ніколи не змогли б перемогти мене, Повелителя демонів, через обмеження, що сковували тих, хто застряг у петлі регресії.

[Раса: Архілюдина

Рівень: 19

Професія: Герой (Досвід 500%)

Навички: Чоловіча сила Z, Тлумачення A, Володіння мечем E, Витривалість F, Магічна сила F…

Стан: Депресія]

Після регресії у Зіга залишилася лише одна трансцендентна навичка, Чоловіча сила Z, але решта його навичок зникли, і натомість з'явилися нові.

Чоловіча сила Z була корисною лише в ліжку, і вона також вимагала, щоб поруч була жінка, яка йому подобається.

Втім, це все одно було краще, ніж взагалі не мати жодних навичок.

— Хіба не краще взагалі їх не мати? У нього навіть немає жінки, з якою він міг би її використовувати, і чим більше трансцендентних навичок у героя, тим важче йому покращувати інші навички до рангу Z. Хіба не було б краще для нього, якби всі його навички змінилися, і він почав з нуля?

Ссосія оцінювала Зіга, спостерігаючи за ним разом зі мною, її судження були реалістичними та безжальними.

Як і очікувалося від типової заміжньої жінки з жорстоким характером.

— Боягузливий чоловіче, не покращуй цю дурну навичку, ні за що. Мені і так важко мати з тобою справу.

— Я б не зробив цього, навіть якби ти мене благала.

До речі, я помітив, що Короля меча Алекса, який взяв початкову підготовку героїв у свої руки, ніде не було видно.

Куди він подівся?

Ніби за командою, Ланувель, під лайку Зіга, раптом відкрила нову тему.

— Ходімо за мною. Я хочу познайомити тебе з компаньйоном.

— Це Алекс?

— О? Звідки ти знаєш?

— Тому що це завжди він.

Я не знав, наскільки він просунувся, але в нього був вираз обличчя, схожий на вираз загартованого героя B-рангу.

Зовсім зарозумілий!

— Зрозуміло… Тоді вгадай іншу людину, — надула губи Ланувель.

— Є ще хтось? Це щось новеньке…

— Вона неймовірна красуня!

— Гарна? О! Сільвія!

— Ні! Перестань вже думати про принцесу Сільвію. Такому, як ти, навіть не варто про неї мріяти. Але ти маєш рацію, здогадуючись, що вона не з людської раси.

Вони вийшли з королівського палацу, розмовляючи один з одним.

Ланувель, як завжди, розмахувала стегнами в різні боки, і Зіг, який йшов позаду неї, широко посміхаючись.

Куди вони йшли?

Невдовзі вони прибули до будинку заможних людей, розкішного особняка з просторим садом і ставком.

Я не міг повірити, що Алекс живе в такому місці. Для такого дикуна, як він, набагато більше підходила печера.

— Пане Алекс! Це я, Ланувель! Відчиніть двері, будь ласка!

— Хм? Що вас привело, пані Ланувель? Будь ласка, зачекайте трохи. Дайте мені витерти руки… — одразу ж відповів Король меча зі своєї оселі.

Після клацання замка двері відчинилися, і з'явився…

О! О Боже!

— Здається, я осліп… — це мене шокувало.

— Чому? Ти вперше бачиш чоловіка у фартусі? Ти ж тільки й робиш, що б'єшся, тож навряд чи зможеш оцінити справжню цінність такої сцени. Домогосподарки зараз досить популярні, знаєш, — сказала Ссосія.

За кого вона мене приймала?

Мій батько часто готував у фартусі, замість моєї мами, яка мала проблеми з приготуванням їжі… чорт!

— Ти щойно сказав, що твоя мама не вміє готувати?

— Я ніколи цього не казав…

— Хм… — моя боягузлива дружина пильно подивилася на мене.

Ігноруючи її, я знову звернув увагу на Алекса.

Те, як білий фартух облягав його набряклі м’язи, робило мечника жалюгідним.

Я не знав, як жінкам може подобатися такий нікчемний вигляд.

Потім я подивився на його характеристики.

[Раса: Небесна людина

Рівень: 999+

Професія: Бог меча (Володіння мечем = Божественність↑)

Навички: Володіння мечем G, Вічна молодість ZZ, Любов Z, Кулінарія MAX, Прибирання MAX…

Стан: Благословення, Щастя]

Його Володіння мечем досягло божественного рангу. Це, звичайно, було шоком, але не це найбільше привернуло мою увагу.

Вічна молодість ZZ.

Завдяки цій навичці він міг жити довго, ніколи не старіючи.

А решта його навичок, крім Володіння мечем, були пов'язані з домогосподарством. Майже всі вони також були MAX-рангу.

— Здається, він прожив без віку два тисячоліття, — підсумувала Ссосія, глянувши на Алекса.

— Таке можливо?

— Поки ранг навичок достатньо високий, нічого неможливого немає. У минулому супутники Героя, яких вбив мій батько, воскресали без пам'яті, щоб допомагати новим героям.

Однак реальність цієї епохи, яка ставилася до мене як до головного героя, була іншою.

Хоча деякі супутники потонули в морі через нещасний випадок, масове знищення, вже не було так, як в оригінальній історії.

Тому для деяких з них не було дивним навчитися протистояти природній смерті та жити понад два тисячоліття.

Але це була лише теорія.

Дві тисячі років — це довгий проміжок часу.

Існувала висока ймовірність того, що настане час, коли все, що вони робили, стане нудним, і тоді вони, найімовірніше, захочуть піти на пенсію. Як їм подолати цю проблему?

Відповідь була очевидною.

— Зіг, як ти знаєш, це Алекс. А красуня, що ховається за ним — ще одна супутниця. Її звати Курка. Я не змогла знайти значення цього слова навіть серед стародавніх мов, але, мабуть, саме так її називав колишній власник.

— Курка…

Знаючи його справжнє значення, Зіг почав виглядати ще більш розгубленим.

Я відреагував так само.

Яка людина могла б дати їй таке дурне ім'я?

— Алексу не подобається її справжнє ім'я, тому він називає її Сніговою жінкою. Заради твоєї ж безпеки, Зіг, тобі краще називати її так само. Леді Снігова жінко? Ви можете приглянути за ним? Хоча Зіг виглядає мерзенно, він — герой, обраний богом.

Та сама Снігова жінка, яку я знав, визирнула з-за спини Короля меча. І замість рук вона помахала крилами.

— Привіт! Як сказала Ланувель, я Снігова жінка! Моє повне ім'я Біла курка. Мені подобається ім'я, яке мені дав мій попередній власник, але Алексу воно недовподоби, тому, будь ласка, називай мене Сніговою жінкою. Оскільки в мене немає рук, мій коханий піклується про мене.

Снігова жінка солодко посміхнулася, помахавши своїми білосніжними крилами. Зіг, побачивши її прекрасне обличчя, виглядав зачарованим.

Але це тривало недовго.

— Кхе?!

Алекс схопив його за горло та закричав.

— Не витріщайся на мою дружину, про яку я піклувався протягом останніх двох тисячоліть, герою, якщо не хочеш, щоб я вирвав твої безсоромні очі.

У 5-й навчальній програмі Король меча був одруженим чоловіком.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!