Розділ 263 — Знебарвлення

— Дай мені спокій! … Відпусти~ відпусти~! Більше не можу стримуватися~! Відпусти~ відпусти~!

Зіг відмахнувся і почав співати популярну на Землі пісню.

Хлопець бігав між тілами гоблінів і з розпачем викрикував її слова.

Він виглядав досить жалюгідно.

— Ця пісня застрягла в моїй голові. Чоловіче, як вона називається?

— Я не знаю.

Назва: Відпусти

Вона підходила для опису почуттів одружених чоловіків, які рано покинули банкет, бо їхні дружини розлютилися.

Мій божевільний старший, найімовірніше, втік, наспівуючи цю пісню.

— Герой Зіг, здається, не дуже добре почувається, — насупилася Ланувель.

Існували ліки від його скрутного становища.

У кліпі старша сестра втекла, співаючи цю пісню. Тоді її молодша сестра побігла за нею зі своїм хлопцем.

Старша сестра, усвідомивши, що її потребують рідні люди, незабаром повернулася додому.

— Хм… йому просто потрібна сім'я, — здогадалася Ссосія.

— Не хвилюйся. Це роль принцеси Сільвії.

Колись Зіг був одружений.

Щоб виглядати більш гідно в очах дружини та тестя, він зрадив свою расу, зробивши себе не більше ніж слугою ельфів, але слід зазначити, що ці часи були піком його розквіту.

Якщо я зведу його з Сільвією, можливо, наша подорож просуватиметься швидше. Його ворожість до мене, безумовно, також зменшиться.

— Маркізе Сосіріс, справа не в тому, що ніхто не хоче одружуватися зі мною. Зараз я зосередилася на собі. Звичайно, я не така чарівна, як жінки людської раси, але я не поступаюся їм завдяки своєму королівському статусу та вічній молодості. Будь ласка, заберіть назад свої слова про побачення із Зігом.

— Ох, добре. Вибач.

Сільвія також дуже змінилася.

Хто б міг подумати, що Сільвія, чоловіконенависниця, здатна на ввічливі розмови з людьми та може наводити логічні аргументи!

І все ж, вона мала рацію.

Не було чоловіка, який би не хотів, щоб його дружина виглядала молодою. Її мінусом, звичайно, були плоскі груди, але завдяки королівському статусу чоловіки могли легко закрити очі на цей маленький недолік.

Нинішня Сільвія була не з того ж кола, що й Зіг.

У минулому вона була в ситуації, коли просто не мала вибору, але цього разу все було інакше.

Тепер ельфійка могла сама вибрати собі чоловіка.

— Невже, так… Тільки Свята може зрозуміти, що я відчуваю…

Почувши її приголомшливу заяву, Зіг дістав з кишені телефон та подивився на чохол, на якому була зображена Свята з гри.

“Схоже, йому стало краще”.

Його настрій швидко покращився завдяки 2D-персонажу.

— Ланувель! Ходімо до Святого королівства та візьмемо Святу в супутниці!

Не гаючи часу, він вирішив завербувати 3D-версію.

Він був героєм B-рангу, і в нього все ще було багато недоліків, але його швидке одужання було гідним похвали.

— Зіг, що змушує тебе думати, що твій рівень достатньо високий, для розмови про це?

Ланувель, як завжди, була суворою у своїх заявах.

— Я швидко його підніму!

— Добре. Поруч є підземелля для початківців, яке тобі підійде. Після того, як ти його пройдеш, ми вирушимо до Святого королівства, — запропонувала Ланувель.

Його подорож було відкладено, але Зіг легко погодився з усім.

— Ти маєш на увазі те моторошне підземелля зі слизняками, так? Дивися уважно. Я покажу тобі, який я крутий! — впевнено заявив Зіг, відштовхнувши Ланувель і роблячи крок уперед.

Він так багато разів регресував, що вже запам'ятав планування підземелля.

Зрештою, герой B-рангу та його супутники прибули до слизового підземелля для початківців 30-го рівня.

***

Бух! Бум!

— Муллан?

— Муллан?!

Оскільки Зіг вийшов проти порівняно слабших супротивників, він виглядав могутнім, винищуючи невинних слизняків, які давали незначну кількість очків досвіду, пронизуючи їх кинджалом або просто наступаючи на них.

У відповідь слизняки втекли вглиб підземелля.

— Ха-ха-ха! Дурні слизняки! Чому ви думаєте, що я попадуся в ваші дитячі пастки?

— Муллан…

Слизняки намагалися заманити його, але їм це не вдалося. Зрештою, він пам’ятав структуру цього підземелля.

Але він знав не все.

— Зіг! Давай трохи пригальмуємо! — запропонувала Ланувель.

— Чому в такому місці є громадський туалет? — здивувався Зіг.

У цю епоху в підземеллях встановлювали примітивні туалети, щоб героям не доводилося справляти нужду в кутках печери, як собакам.

— Ти вдаєш з себе такого розумного, але навіть цього не знаєш? Те, що в підземеллях є громадські туалети — це загальновідома річ.

— Це просто неправильно…

— Ще одне. Туалети повинні бути чистими. Якщо ти щось зламаєш або залишиш їх брудними, тебе зобов'яжуть сплатити компенсацію країні, де вони встановлені. Бачиш ту магічну кулю на стелі? Так вони відстежують відвідувачів. Щоб зберегти їхню конфіденційність, вони не стежать за тим, що відбувається всередині туалетів, але все поза ними знаходиться під наглядом.

Щойно Ланувель закінчила пояснювати ситуацію, Ссосія пішла до туалету.

Я сумнівався, що власниця Темної енергії GG-рангу не могла б витримати, не сходивши до вбиральні. Вона, мабуть, просто хотіла задовольнити свою цікавість.

Це був перший раз, коли вона бачила таке в підземеллі.

— Вона не поспішає. Їй так сильно потрібно було в туалет? — запитав Зіг.

Ми зі Ссосією були пов'язані її прокляттям, тому я міг би легко дізнатися, де демонесса і що вона робить, якби захотів.

Але я не підглядав і вирішив почекати, бо й так уже все там бачив.

Але Зіг, мабуть, думав інакше.

— Хм…

Він ходив туди-сюди перед входом.

Це був спільний туалет, але хоча він знав, що всередині жінка, а її чоловік поруч, він продовжував поводитися…

— Наркогерою, у цього героя взагалі немає манер.

— Це правда. Здоровий глузд його повністю покинув, — відповів я Першому духу.

Я зневажав таку поведінку голодного чоловіка.

— Це не так! Мені просто дуже потрібно в туалет! — швидко виправдався Зіг.

Людська психологія була дуже цікавою штукою.

У місцях, де не було туалетів, люди йшли в кущі, щоб справити нужду, замість того, щоб стримуватися, але якщо поруч була вбиральня, вони терпляче стояли в черзі, незалежно від того, наскільки довгою вона була.

Перше часто траплялося на початку шляху героя. Однак, досягнувши 100-го рівня, герой нарешті отримував повний контроль над цим процесом, втрачаючи його лише тоді, коли переїдав або захворів.

Ті, хто досягнув сотого рівня, могли провести близько десяти днів без їжі та відвідування туалету.

Однак, зараз Зіг мав лише 31-й рівень.

Оскільки це був лише другий день нашої подорожі, не можна було сказати, що його рівень відставав. У будь-якому разі, він ще не мав контролю над своєю фізіологією.

— Пане герою Зіг, якщо ти справді більше не можеш чекати, то просто займися своїми справами в одному з темних куточків цієї печери, — запропонувала Ланувель.

— Ні, я сходжу в туалет!

Чи це тому, що ззовні стало шумно? Невдовзі з'явилася Ссосія, і Зіг одразу ж кинувся до звільненої вбиральні.

Бам!

Хоч він і був нетерплячим, він не забув зачинити двері.

— Він мав би сказати мені, що йому так сильно треба... Я б вийшла швидше, — знизала плечима Ссосія.

На диво, тепер вона тримала Майстра Моллана, який зазвичай ховався в її підлих грудях.

— Чому ти так довго?

— Я поспішала так швидко, як могла! Не дивись на мене так підозріло. Я зайшла подивитися, чи справді в цьому підземеллі є зливний туалет, але не знайшла ні зливу, ні дренажу. Це слизовий туалет.

— Моллан-Моллан…

Майстер Моллан, здавалося, був у гарному настрої, оскільки він підвищив голос.

— Схоже, Моллану сподобався розумний слиз, який там працює. Тож я дала їм час поговорити.

— Справді…?

Великий Майстер Моллан знайшов нового друга. Я, його жалюгідний учень, не мав права скаржитися на поведінку свого вчителя.

Я поважав рішення Ссосії.

— Ти зробила правильний вибір!

— Моллан не такий вже й великий, як ти думаєш… Але місцеві жителі Ель-Моландо, батьківщини всіх молланів, просто неймовірні.

Ми розмовляли на різні теми, чекаючи на Зіга, і невдовзі стали свідками чогось жахливого.

— Ха-ха! Я миттю досягнув 100-го рівня! Я знищив слиз, що ховався в цьому туалеті, і одразу отримав купу очок досвіду. Гей! Ланувель, повідом про це королівству. Здається, туалет зламався через монстра, — впевнено промовив Зіг, підтягнувши штани й вийшовши з туалету.

Ми втратили дар мови.

— Як ти міг зробити щось таке жахливе…?

— Який безжальний герой…

— Зіг! Це не зливний унітаз!

— Пане герою Зіг, ти знаєш, що таке слизові туалети?

Він був у розгубленості отримавши критику замість похвали.

— Так, знаю. Це дуже дорогий горщик, винайдений у Вежі Мудреця на Північному континенті. Чому щось подібне має бути в такому нікчемному підземеллі? Це не має жодного сенсу!

Сільвія одразу ж заперечила його слова:

— Ти говориш про давні часи, пане Зіг. Слухай мене уважно. Близько двох тисяч років тому великий пророк подарував цьому світу зливні туалети, тим самим врятувавши людство. Слизові туалети, замінені зливними, були встановлені в місцях, де важко встановити сантехніку, наприклад, у підземеллях.

— Н-ну…

Знову зливні туалети?

Це нагадувало ситуацію, коли мобільні телефони стали доступними для всіх, через це зникли телефонні будки.

Я вибачився перед усіма слизняками, які працювали у слизових туалетах!

У цей момент сталося щось несподіване.

— Моллан-Моллан!

Майстер Моллан, який втратив нового друга, відверто розлютився. Інші слизняки також приєдналися до нього.

— Муллан! Муллан!

— Муллан! Муллан!

— Муллан! Муллан!

— Муллан! Муллан!

Слизняки, які раніше намагалися втекти від безжальності Зіга, зупинилися та почали синхронно хитатися.

Стеля занедбаної печери також почала руйнуватися.

Такі події зазвичай траплялися лише у тимчасових печерах-підземеллях після перемоги над головним босом.

Підземелля для початківців не підпадали під цю категорію.

Герою з низьким рівнем та слабкими навичками не вистачить десяти секунд на втечу.

Зіг не був винятком.

— Маркізе Сосіріс! Духи землі… Га?!

Зіг, який подорожував із Сільвією під час 4-го навчального курсу, вигукнув найрозумніше рішення нашої нинішньої скрутної ситуації.

Якби я використав духів землі, ми могли б уникнути поховання живцем.

Але слизняки не дозволили цьому статися.

— Муллан! Муллан!

— Муллан! Муллан!

— Муллан! Муллан!

— Муллан! Муллан!

Вже зайнятий ухиленням від каміння, що пало зверху, Зіг був вразливий для їхніх атак.

Ланувель спробувала допомогти йому, але…

— Зіг! Перо Снігової жінки… Ні!

— Моллан!

Зістрибнувши з рук Ссосії, Майстер Моллан проковтнув перо Снігової жінки, яке тримала археологиня, і миттєво його перетравив!

— П-пощадіть мене… Ні!

Зіг зник під руїнами зруйнованої печери.

Він повернувся на два дні назад.

***

Моя фентезійна пригода почалася знову, і зараз ми були вже на 15-му раунді!

Якби ми зі Ссосією зникли, Зіг подумав би, що щось не так, тому ми знову повернулися до нього.

Ми зрозуміли дещо важливе завдяки цьому інциденту.

— Регресія дуже дратує.

— Так.

Нам, Повелителю демонів MAX-класу та Другому демону, довелося повторювати ті самі слова та дії, які ми говорили та робили поруч із Зігом протягом останніх двох днів.

Завдяки моїм трансцендентальним здібностям я пам'ятав усе до найдрібніших деталей, але в мене не було бажання повторювати все з нуля. На щастя, він повернувся в минуле лише на два дні.

Я вирішив бути обережним у цьому раунді, щоб уникнути таких непотрібних інцидентів.

“Більше не вмирай, друже!”

— Ланувель! Ходімо до Святого королівства та візьмемо Святу собі в супутниці, вона зцілить мою душу!

— Зіг, що змушує тебе думати, що твій рівень достатньо високий, щоб ми могли про це говорити?

Хоча Зіг не втратив пам'яті, він приблизно повторював усе, що робив в минулому.

Мабуть, він вирішив, що «попередній шлях» був хорошим, за винятком убивства слизу.

— Я зможу підняти рівень в найкоротші терміни.

— Добре. Поруч є підземелля для початківців, яке тобі підійде. Після того, як ти його пройдеш, ми вирушимо до Святого королівства.

В результаті Ланувель також повторила свою пораду та план.

— Ти маєш на увазі те нікчемне підземелля зі слизовим туалетом? Дивися уважно. Я покажу тобі, який я крутий! — зухвало відповів Зіг.

Здавалося, ніби він не був похований живцем в тому самому підземеллі.

Це змусило мене задуматися, що регресія — це справді чудовий спосіб змити сором з тих, хто не зміг належним чином адаптуватися до життя в суспільстві.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!