Розділ 265 — Я нарешті знайшла вас!

— Так, я добре провела час, але не тому, що я лінива. Ця дівчина збрехала. Її батьки здорові. Якби Зіг дізнався про це, він був би розчарований, тому я сказала йому, що не можу її знайти. Вибачте, що збрехала!

— Ланувель…

— Ох! Не всі мешканці Фантазії брехуни! Тут багато добрих і чуйних людей!

Наміри Ланувель були зрозумілими.

Магічка не знала, що Зіг вже пройшов численні регресії, тому вона ставилася до нього як до новачка, якого щойно покликали у цей світ.

Їй довелося приховати правду, оскільки перший місцевий житель, який попросив героя про допомогу, виявився шахраєм. Хоча дівчина виглядала невинно, вона намагалася розбагатіти, використовуючи батьків як виправдання.

Її дії були тісно пов'язані з людською психологією.

Коли людина, з доброти душі, допомагала комусь, але зрештою була обдурена, вона починала сумніватися в інших і переставала поспішати на допомогу тим, хто її потребував.

Туристи, яких пограбували дрібні злодії в аеропорту, куди вони щойно прибули, відчували те саме. Вони починали вважати місце свого візиту небезпечним.

Ось чому люди часто казали, що перше враження залишається надовго.

— Ланувель, ти так переживала за мене!

Що він робив?

Хіба в цей момент ми не мали покарати її? Я мусив втрутитися.

— Герою Зіг, добре подумай. Дівчина збрехала, щоб використати тебе, і Ланувель теж збрехала. Причина не важлива. Виправдання завжди будуть не більше ніж виправданнями. У фентезійному світі не так вже й багато добродушних людей.

Вбити Ланувель було б досить легко, але моєю метою було витіснити її та стати провідником цієї подорожі, що, у свою чергу, дозволило б герою завершити її мирно.

Результат цієї подорожі був вирішений з самого початку.

Повний провал!

Але я не міг програти комусь на кшталт Зіга.

Моєю головною метою було розділити Ланувель, головного представника бога, та Зіга, учня.

Роблячи це, навіть якщо він не закінчить навчання і знову регресуватиме, щоб він більше не прийняв її як частину своєї групи.

Саме це я й робив, починаючи з другого раунду. Зрештою, я став Другим повелителем демонів, який протистояв самій богині.

Так само, якби я хотів переманити учнів на свій бік, мені спочатку потрібно було б позбутися Ланувель.

Однак я не міг зробити це сам. Натомість я мав опосередковано змусити героя усвідомити та зрозуміти, наскільки жахливими були її дії.

“Нарешті час настав, Зіг! Дай Ланувель по голові з усією силою!”

— Брехати заради добра — не гріх, маркізе. Вона приховала правду заради мене та всього світу.

Не спрацювало, так?

Мій тиск знову почав підвищуватися.

Не мало значення, чому вона це зробила. Вона намагалася обдурити командира групи. В армії її б за це віддали під військовий трибунал.

Однак Зіг був сильнішим, ніж я думав, просто в іншому сенсі.

— Маркізе Сосіріс, мені дуже шкода. Я більше ніколи не брехатиму! — на обличчі Ланувель з'явилася переможна посмішка.

— Герою Зіг, ми вже перекусили, тож як щодо того, щоб піти до готелю та відпочити?

— У готель? А як щодо грошей…?

— Якщо продати лікарські трави, які ми сьогодні зібрали, за гарною ціною, нам повинно вистачити.

Я наголосив на слові «гарною».

Навіть Ланувель, яка пропонувала продати дорогі трави за низькою ціною, цього разу промовчала.

Зрештою, щойно викрилася її брехня.

Вона лише розважалася в місті, поки ми збирали трави в лісі. Вона не мала права заперечувати проти того, що ми з ними зробимо.

Якою б безсоромною вона не була, вона зрозуміла.

— Ах! Чим більше ми заробимо, тим краще!

Знаючи, що гроші полегшать наше життя, цього разу Зіг погодився зі мною, а не з Ланувель.

Однак, оскільки це було надто передбачувано, це не принесло мені радості.

Мою голову наповнювали лише роздратування та гіркота поразки. Я не міг їх позбутися!

Зіг продав лікарські трави, які ми збирали протягом дня, аптекарю, а здобич, яку ми зібрали з підземелля, ковалю і крамарю, накопичивши чималу суму грошей.

Наповнивши кишені, Зіг посміхнувся і заговорив сам до себе.

— Я радий, що послухав маркіза. Хоча в нього жахливий характер, він має голову на плечах.

Я не відчув душевної радості від його похвали. Використовуючи гроші, отримані за трави, які так охоче збирали духи нижчого рангу, Зіг оновив своє спорядження.

Він позбувся шкільної форми, яка була порвана в кількох місцях, і купив обладунки з міцної кабанячої шкіри.

Він залишив свій іржавий мисливський кинджал як запасну зброю та придбав гострий довгий меч як основну.

— А як щодо шолома та щита, герою Зіг?

— Ці предмети зроблять мій образ героя менш хоробрим, тому ні.

— Розумію.

Навіть якщо це було незручно, йому обов'язково слід використовувати шолом і щит, поки він не досягне 100-го рівня, як запобіжний захід від раптової появи могутніх і небезпечних супротивників.

Я не намагався його переконати, через те, що з того моменту, як людина дізнавалася, що після смерті воскресне, вона починала втрачати вдячність за своє життя.

Те саме стосувалося і мене.

Зокрема, отримавши расову рису «Легендарний», я перестав турбуватися про захист.

— Зіг, ходімо вже до готелю. Я виснажена!

— Ти цілий день тільки й робила, що відпочивала, Ланувель.

— Я нічого не чую~ Я нічого не чую~

Я хотів сам покарати Ланувель за те, що вона намагалася виплутатися з кожної ситуації, вдаючи милоту, але натомість я заплющив на це очі. Прямо зараз я просто хотів відпочити.

Сьогодні я був морально виснажений.

— Твій друг неймовірний. Я ніколи не бачила тебе втомленим, навіть коли ти протистояв моєму татові, але він уже вичавив з тебе все всього за кілька днів...

— Замовкни.

Зіг знайшов собі одномісний номер, яких у готелі було не так багато. Решта з нас зайняли двомісні номери, один для Ланувель та Сільвії, а інший для Ссосії та мене.

Через попередню відмову Сільвії я хотів викликати Бориса, але моя нерішуча дружина раптово передумала, через що весь план було скасовано.

— Гей, тобі не соромно перед Борисом?

— Я сплю з тобою не через відсутність свободи волі, атому, що турбуюся про тебе. Ти можеш надто розчаруватися і зруйнувати цей світ... Гей?! Будь ніжним!

— Просто здайся.

Цієї ночі я нікому не дозволив спати. Навіть стукіт у стіни не міг мене зупинити. Стіни готелю були товстими, щоб захистити конфіденційність клієнтів, але це нічого не могло зробити проти гуркоту, що доносився від ударів героя 41 рівня, який піддався своїм емоціям.

— Маркізе Сосіріс! Дай мені поспати! Будь ласка!

Надворі було трохи шумно. Чи це собака гавкав?

Я мучив свою боягузливу дружину.

…Поки не заспівав півень.

***

Сонце яскраво світило. На третій напружений день подорожі Зіга нас зустрів ідеальний ранок.

Замість жалюгідних спалень, які надало «Пельменне королівство» у королівському палаці, ми змогли відпочити у висококласних готельних номерах, що дозволило нам позбутися накопиченої втоми.

— Доброго ранку, маркізе Сосіріс, маркізо Ссосіє! — привітала Ланувель, розмахуючи руками. Здавалося, вона першою спустилася до їдальні.

— Так… Доброго ранку.

Те, що я побачив її обличчя так рано вранці, розлютило мене, але мій настрій трохи покращився, коли хлопець і дівчина, немов зомбі, спустилися з другого поверху.

— Ох…

— Оооо…

Зіг і Сільвія пробиралися до нас з напіввідкритими очима. Вони так дрімали, що їхні обличчя мало не падали прямо в кукурудзяний суп, який приготував для нас господар.

Було незвично бачити, як Сільвія поводиться так, враховуючи, що її навички були не низькими, але вигляд ельфійки приносив мені задоволення.

По їхніх обличчях було видно, що вони хотіли поспати після сніданку. Однак вони знали, що це буде неможливо через Ланувель, яка весь день радісно вигукувала про продовження нашої подорожі.

Була ще одна гарна новина.

— Вибачте, пане герою Зіг. Пан Алекс наполягав на моїй допомозі, але я передумала, побачивши яка щаслива маркіза Ссосія. Я мушу знайти собі нареченого.

Ельфійська принцеса Сільвія оголосила про своє бажання покинути групу.

У неї була досить вагома причина!

Будь-хто, хто подивився б на Ссосію, одразу б помітив, яка вона щаслива завдяки своєму чоловікові MAX-класу, якого вона отримала завдяки махінаціям свого батька. Як наслідок, такі думки неминуче б виникали. — Ти щойно сказала, що я виглядаю щасливою...? — моя боягузлива маленька дружина не погодилася зі твердженням Сільвії, але дві найсильніші трансцендентальні істоти цього світу визнали мене хорошим чоловіком.

— Наркогерой — неймовірний чоловік. Хі-хі!

— Так. Здається, вона просто не усвідомлює, наскільки вона насправді щаслива, — відповів я Першому духові.

Не мало значення, зізналася демониця в цьому чи ні. Сільвія знала правду завдяки тому, що сталося вчора ввечері, і саме це стало причиною її рішення.

Ельфійка вирішила вийти заміж якомога швидше.

— Як так…?

Зіг, який вирішив завербувати Святу А після невдалої спроби залицятися до Сільвії, впав у відчай.

— О ні… Ми провели з тобою лише день, але я молитимуся за твоє щастя.

Чорт! Сільвія, швидше за все, ніколи не зможе вийти заміж через прокляття Ланувель!

— Дякую, пані Ланувель.

Не знаючи, що на неї накладено прокляття, Сільвія подякувала магині і, ніби кинувши виклик, повернулася до Ссосії.

— Зачекай! Я обов'язково вийду заміж за благороднішого чоловіка і проведу з ним багато солодких ночей!

— Е-е… Гаразд… Сподіваюся, це буде не так важко, як ти кажеш, — знизала плечима Ссосія та побажала їй удачі.

— Отже, це непохитна впевненість переможця, так?! Хм! Скоро сама побачиш! — відповіла Сільвія.

Мені було шкода Сільвію, але в цьому світі неможливо знайти людину кращу за мене.

1) Робота: Повелитель демонів

2) Досвід: Герой MAX-класу зі 100-річним стажем

3) Бойова міць: Ранг GGG

4) Майно: Вся південна частина Центрального континенту

5) Зовнішність: Симпатичний

6) Характер: Просто чудовий!

…

Неможливо було перерахувати мої дивовижні риси. Однак слід зазначити, що половина того, що складало навички істот Фантазії, була Темною енергією, якою я забезпечував цей світ.

Я був справжнім божеством!

Отже, в цьому світі просто не могло бути людини кращої за мене.

— Душа людини набагато важливіша за її бойову силу, мерзенний чоловіче.

— Душі не можуть захистити щастя родини.

Ми були у Фантазії, досить небезпечному світі.

Молодих і красивих дружин тут часто крали у слабших чоловіків. Навіть якщо чоловіки добре ставилися до жінок, які були в їхньому житті, щойно дикуни вривалися в їхній дім або якийсь хуліган намагався переслідувати їхніх дружин на вулиці, зв'язок, який вони створювали, зникав, як міраж.

Така сцена була поширеною на ринку рабів.

У романах жінки були дорожчими за чоловіків, але насправді все було навпаки.

Зрештою, красунь тут не купували, а завойовували.

Наприклад, Купець А та Купець В мали однакову кількість капіталу, і Купець А купив Красуню А на ринку рабів, тоді як Купець В купив Воїна В. У романах Купця А описували б як того, хто зробив правильний вибір.

Однак насправді, Купець В просто наказав би Воїну В убити Купця А та забрати у нього Красуню А.

— Скільки б я коштувала, мій боягузливий чоловіче?

Жінки надзвичайної краси були винятком, враховуючи, що їхні чарівні посмішки мали набагато більше сили та впливу, ніж сотня накачаних воїнів.

З іншого боку, якби неможливо було контролювати могутнього солдата, чия співпраця могла б визначити перемогу чи поразку нації у війні, то жодної угоди взагалі не було б.

— Навіщо ми взагалі про це говоримо?

Це було тому, що моя боягузлива дружина заявила, що душа людини важливіша за її бойові здібності.

Вона говорила так, ніби прочитала забагато любовних романів.

Тільки після того, як її викраде дикун або монстр, вона зрозуміє, що жінки повинні вибирати чоловіків за їхньою силою.

— Ах… Мені не подобається такий розвиток подій, — сказав Зіг, спостерігаючи, як Сільвія йде шукати кохання.

Людській жадібності не було меж.

— Зіг, не сумуй, що Сільвія пішла. За зустрічами йдуть розставання. Наша подорож — це не лише підвищення рівня та пошук скарбів. Пошук нових друзів та компаньйонів, щоб перемогти Повелителя демонів — це частина пригоди. Я завжди буду поруч, щоб допомогти тобі, тож не хвилюйся надто сильно!

— Ах… Я хочу почати все спочатку…

Здавалося, Зіг ставився до цього світу як до рольової гри.

— Він зовсім не цінує своє життя, — богиня-творець Фантазія висловила своє незадоволення тим, що її світ розглядають як якусь розважальну комп'ютерну гру. Невдовзі вона обома руками почала місити Майстра Моллана, який сидів у неї на колінах, як тісто.

— Гей! Що ти робиш з найвеличнішим створінням, яке коли-небудь існувало?! Хай тебе покарає небо!

— Не хвилюйся так. Я лише вношу невеликі зміни у світ.

— Моллан! Моллан! Моллан!

Слова Ссосії були дивними.

Як вона могла змінити світ, торкнувшись Майстра Моллана?

— …

— …

— Я не бачу жодних змін.

Зіг, який дивився на дупу Ланувель, коли вона йшла попереду всіх, показуючи шлях до Святого королівства, виглядав так само.

— Звичайно. Процес розпочнеться лише після його смерті.

— Його смерті?

— Так.

Дивлячись на потилицю Зіга, я посміхнувся.

Розлучившись з дурною Сільвією, він хотів почати все спочатку. Я, його старший МАХ-класу, повинен був безвідмовно виконати його бажання.

Було легко вбити героя, який ще не досяг 50-го рівня.

Я трохи хвилювався за його Чоловічу силу Z, оскільки вона робила його сильнішим, якщо поруч була жінка, яка б його підтримала, але не повинно бути проблем, якщо я одночасно розберуся з Ланувель.

Мені також не доведеться турбуватися про повторення тих самих кроків.

Зрештою, Зіг обере шлях, де він не зустрінеться ні зі Ссосією, ні зі мною.

Ніщо не може стати на моєму шляху.

Його вб’є Повелитель демонів, тому він не повинен ні про що шкодувати.

Навіть якщо він подасть документи на вступ до двох університетів, хіба відмова від першокласного університету не звучить краще, ніж відмова від третьосортного?

Я почав накопичувати силу, передаючи її своєму клону, ослабленому штрафом за професію Повелителя демонів. Це було важко і нудно, але я нічого не міг з цим вдіяти.

Все було зроблено для того, щоб знищити Зіга одним ударом.

Йому взагалі не потрібно було розуміти, як він помер.

Однак, коли я вже збирався його вдарити…

[Зовнішній вигляд: А! Так! Я нарешті знайшла вас! У вас так багато клонів, що це зайняло багато часу, студенте Кан Хан-Су.]

Прекрасна тілом і душею, Пані практикантка з радістю привітала мене.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!