Розділ 269 — Не рятуй моє життя

— Ха?!

Не знаючи, як відповісти на привітання Повелителя демонів MAX-класу, героїня відступила назад.

Дівчина опустила погляд на свій оголений пупок, і її обличчя одразу ж почервоніло, коли вона закричала, наче дитина.

— Що не так з моїм тазом?!

— Героїне! Ця зарозумілість невиправдана! Як ти можеш з гордістю демонструвати таке жалюгідне видовище?

— Гик!

Не маючи змоги спростувати мої слова, вона сховалася за широкою спиною красеня, що стояв поруч із нею.

Однак найважливішою чеснотою героя була хоробрість!

Я з нетерпінням чекав цього моменту, оскільки вона була першою гостею, яка відвідала мене, і зробила вона це лише через десять днів після початку своєї подорожі. На жаль, мені здалося, що я очікував надто багато.

[Раса: Людина

Рівень: 185

Професія: Герой (Досвід 500%)

Навички: Привабливість Z, Володіння мечем Z, Шарм Z, Сила E Спритність E…

Стан: Принижена, Чарівний меч]

Причина, чому вона змогла потрапити сюди за такий короткий час, була добре виражена в її характеристиках.

Її навички Привабливість та Шарм Z-рангу.

З цими навичками все, що їй потрібно було зробити, щоб зібрати армію, це підійти до могутніх найманців-чоловіків і сказати їм: «Будь ласка, допоможіть мені».

Але це не означало, що я дивився на неї зверхньо.

Минуло лише десять днів з початку 5-го навчального курсу.

Не мало значення, чи навчалися вони на початкових, середніх чи вищих курсах. Більшість з учнів все ще блукали, як Зіг, не в змозі швидко адаптуватися до сильно зміненої навчальної програми.

Порівняно з іншими учнями, ця героїня прогресувала набагато швидше. Незалежно від її засобів та методів, не можна було заперечувати, що вона посіла «перше місце».

Мати Володіння мечем Z-рангу також не було жартом.

У моєму 1-му раунді у мене не було навичок рангу Z. Виходячи лише з цього, я вже міг зробити висновок, що вона вправна в бою.

Вона була героїнею, яку не можна було ігнорувати, попри її вузький таз.

Не дивно, що мій прогноз не був помилковим.

[Тип: Табель успішності

Ім'я: Рейна

Бойова сила: S

Досягнення: B

Репутація: E-

Характер: B]

Оцінки були досить хорошими.

Ця героїня могла б одразу закінчити навчання або перевестися на курс середньої освіти, якби не її репутація, яка оцінювалася на E-.

— Героїне, твоя репутація така ж незначна, як і твій таз.

— Звідки ти знаєш?!

Я не міг сказати цій дівчині, що дивлюся на її табель успішності. Проте я вже знав, чому в неї низька репутація.

[Тип: Особиста справа

Ім'я: Рейна

Світогляд: Істинно нейтральний

Основна якість: Краса

Досвід: 275 років

Репутація: 6]

[Загальна оцінка: Вміло використовує свої вроджені таланти та зовнішність. Навчена батьком, ця дівчина вже в молодому віці досягла високого рівня у фехтуванні. Однак, вона має схильність відбирати чужих чоловіків, які їй подобаються, що є причиною її поганої репутації. До появи дивного учня вона отримувала найбільше уваги.]

У минулому я також отримував увагу.

Моя симпатія до неї трохи зросла.

— Педонар не був таким…

Я зайняв посаду Повелителя демонів недавно, але вона вже порівнювала мене з тестем.

Моя дещо підвищена прихильність до цієї героїні знову впала.

— Тобі потрібно бути напоготові. Ментальна атака Повелителя демонів небезпечна! — сказав один із красенів, витягнувши меч з-за пояса та пильно подивившись на мене.

Серед супутників, які слідували за героїнею, він був чоловіком у найміцніших обладунках та мав найгарніше обличчя. У нього були широкі плечі та виняткові м’язи, що справляло гарне враження.

Я оцінив його вік трохи більше ніж на двадцять років.

“Ей. Він більше схожий на героя!”

За звичкою я спочатку перевірив його характеристики.

Зовні я був спокійний, але в глибині душі знав, що моє тіло крихке. Зрештою, я просто керував своїм клоном.

Отже, мені потрібно було заздалегідь оцінити силу ворога…

“Хм?”

[Раса: Людина хаосу

Рівень: 653

Професія: Хоробрий (Усі = Рівень 1)

Навички: Швидкий клинок S, Хаос S, Дуель A, Руйнування A, Життєздатність A…

Стан: Зарозумілий, Гордий]

Незвичайна раса.

Хаос.

Деякі товариші мого старшого належали до такої раси.

Сила хаосу, здатна протистояти системі та втручатися в навички, походила від Першого героя, і я також колись отримав від неї користь.

Ким був цей чоловік?

Судячи з його професії, висновок міг бути лише один.

Нічого іншого мені не спадало на думку.

— Ти — нащадок фальшивого героя.

Молодша версія Першого героя впала від моїх рук.

Не було запеклої битви. Він мирно спочивав з драконами, які видавали себе за людей та ельфів.

Однак це тільки робило існування особи, що стояла переді мною, ще більш незрозумілим.

У нього був Хоробрий, унікальна професія мого жорстокого старшого.

Якщо Перший герой не перевтілився, то єдиним поясненням було те, що цей хлопець — його нащадок.

— Він не фальшивий!

— Ти зовсім не схожий на нього.

Мій старший, звичайно, був потворнішим за мене, людину яку мешканці Фантазії вважали наймилішою, але він все ж був трохи красивішим за свого наступника.

Я припустив, що міг би назвати цього хлопця Нащадком А.

Якщо Перший герой старанно поширював свої гени перед смертю, то Нащадок В та Нащадок С, ймовірно, також існували десь на континентах Фантазії.

І таких потомків мало бути чимало.

Якщо вони успадкували всеїдність Першого героя, яка дозволяла йому злягатися з будь-якою красивою жінкою незалежно від їхньої раси, ці потомки, ймовірно, вже досить добре розширили свій родовід.

— Я змушу тебе заплатити за цю образу прямо тут і зараз!

Цссс!

Після цієї заяви він активував «Хороброго».

Рівні всіх навколо нього впали до 1.

Однак у навички був фатальний недолік. Навіть сам заклинатель потрапив під її дію. Однак, не мало значення, чи переважають вони чисельно та, чи впевнені вони у своїх природних талантах.

Я подивився на статистику копії, якою керував.

[Раса: Об'єднаний дух Фантазії

Рівень: 1

Професія: Повелитель демонів (Герой → Рівень ↓)

Навички: Темна енергія (Z)

Стан: Демонічний меч]

У момент мого воскресіння як Повелителя демонів, фінального боса, мої клони мали 999 рівень. Завдяки «спонсорству всесвіту», расовій рисі ОДФ, яку мої дублікати також відтворили з мого справжнього тіла, щоб отримати досвід їм було достатньо лише дихання.

Однак тепер рівень копії, яку я зараз контролював, впав до 1.

Природно, я відчув, як моє тіло втратило більшу частину своєї енергії.

— Героїне! Атакувавши зараз, ти легко переможеш Повелителя демонів!

— Так! Дай мені свою силу!

Ховаючись за спиною вродливого чоловіка, ще секунду тому перелякана Героїня вирішила продемонструвати підступну силу любові.

— Продовжуй!

— Вперед!

— Так!

Інші супутники мали навички, далекі від Героїні та Нащадка А. Всі вони були на рівні середньостатистичного найманця, ймовірно, тому, що вона вербувала їх на основі зовнішності, а не навичок.

Без попереднього збору будь-якої інформації, це була межа сили, яку ця героїня могла отримати від Пельменного королівства.

Однак, була причина, чому їм вдалося прорватися крізь Великого герцога В.

Хоча вона була моєю «першою гостею», вона була сотою в порядку вторгнення до замку Повелителя демонів.

Ті, хто прийшов до неї, були переможені Великим герцогом В, перш ніж вони змогли відчинити двері до моєї тронної зали, що призвело до їхньої негайної смерті або відступу.

Великий герцог В був чудовим фільтром.

Однак, з «Хоробрим» серед лав ворогів, наратив змінився.

Таке падіння рівня було фатальним навіть для мого тестя, не кажучи вже про звичайних демонів.

Крім того, Великий герцог В бився сам.

Підступні супутники героїні напали на нього з боягузливою силою дружби, як хулігани у провулку.

Битися з Хоробрим було небезпечно.

Однак…

Ляпас!

Я легенько опустив тильну сторону долоні, і голова красеня, який напав першим, вибухнула, як кавун.

— Га?

— Що?

— Як?.. — героїня та її гарні супутники, які енергійно кинулись до мене, одразу ж сповільнилися, на їхніх виразах обличчя було очевидне здивування.

— Що з твоїм обличчям? Ніколи раніше не бачила, щоб Повелитель демонів убивав людину?

Я був розчарованим! Вони ставилися до мене як до травоїдного!

Зазвичай я був співчутливою істотою, яка любила зливні туалети та поважала Майстра Моллана, але я також був Повелителем демонів Пармамоном, який випадково став головним хижаком.

— Хоробрий! Сила Повелителя демонів…

— Він точно 1 рівня!

— Тоді що це було?!

— Я не знаю.

Нащадок А та Героїня провели брифінг посеред битви, не зважаючи на те, чи я їх чув, чи ні.

— Неосвічені свині…

Я мав провчити їх.

Хоча я став Повелителем демонів через свого тестя, моє праведне серце не змінилося.

Ніжність тіла зникла, але моя душа та воля залишилися цілими.

Ніби на доказ моїх думок, крила праведного героя гордо розгорнулися позаду мене.

Фшух!

— Г-гик?!

— А?!

— Боже…

Приголомшені величчю моїх крил, вони не поспішали висловлювати своє благоговіння, не усвідомлюючи, що опинилися в критичній ситуації.

Їм довелося заплатити за свою недбалість.

Фшух! Фшух! Фшух! Фшух!

Правосуддя Повелителя демонів!

Ті, хто зазіхнув на моє життя, заслуговували на смерть стільки разів, скільки капілярів було в людському тілі, але це було б надто грубо з моїм першим гостем.

— Я пощаджу ваші життя.

О! Я не гідний бути Повелителем демонів!

Я не міг відмовитися від праведної душі героя MAX-класу. Мене слід усунути з посади…

Фшух!

Один з гострих шипів, що стирчали з крил праведного героя, злегка вколов іншого красеня в око.

Фрагменти його прекрасного очного яблука розбризкалися разом з кров’ю!

У нього ще залишилося одне око, тому така рана не повинна заважати його майбутньому.

— Аааа!!!

— Чудово. Раніше ти виглядав як звичайний хуліган, а тепер схожий на справжнього найманця, який воював. Дівчатам таке подобається.

Я штовхнув хлопця, якого перетворив на справжнього воїна, за допомогою пластичної операції та перейшов до наступної цілі.

— Г-гик?! Змилуйся… Га?!

— Не хвилюйся.

Повелитель демонів був милосердним!

Я легенько вдарив його прекрасну щелепу.

Я видалив хлопцю зуби, які заважали цілувати жінок. Однак я залишив йому моляри, щоб він не обмежувався лише вівсянкою.

Яке ще милосердя їм було потрібно?

— Ти мерзенний демон…

— Так. Я такий.

Хіба вони не знали?

Мій тесть не для того дав мені свою роботу, щоб я грав роль клоуна.

Я подивилася на ще одного красеня.

Бах!

Чому він знепритомнів і втратив свідомість?

Він вдерся до чужого будинку, щоб трохи відпочити?

— Боже. Так грубо.

Хруст!

Я наступив на щиколотки знедоленому хулігану, щоб він більше ніколи не зміг встати.

Навіть такий добродушний Повелитель демонів, як я, мав межу. Під час відвідування чужого дому гості повинні поводитися відповідно.

— То хто наступний?

— Н-ні!

— Нам не виграти!

— Він надто сильний!

Найманці одразу зрадили любов та дружбу. Серед них навіть був собака, який вирішив позначити свою територію, справляючи нужду на підлозі чужого будинку.

Жахливо…

— Фу… Але я все одно пощаджу тебе.

Я, мабуть, був найжалюгіднішим Повелителем демонів у всесвіті.

***

З моменту, коли Нащадок А активував Хороброго, вся битва тривала лише кілька хвилин.

Я так сильно забарився, бо проводив з ними співбесіду.

Як і очікувалося, посада Повелителя демонів мені не підходила.

— Вибач, героїне!

— У нас немає вибору!

— Аааа!!!

— Героїне… Вибач…

Виконуючи команду, яку вони отримали від мене, красиві найманці копали ногами полеглу героїню.

Її одяг був порваний і залитий кров’ю через одностороннє насильство її супутників.

Але це було нормально.

Дорогоцінне життя дівчини було в безпеці. Ніхто не брав в облогу «ворота її замку», і я пообіцяв відпустити її.

— Ти — дурна героїня, яка цінує лише зовнішню красу. Сила любові та дружби, розумієш, як хребет. Навіть невелике його зміщення призводить до жахливих наслідків! Переконайся, що ти закарбувала біль, який зараз відчуваєш, у своєму тазі. Тільки тоді ти зможеш стати сильнішою. Я даю тобі цю пораду не як Повелитель демонів, а як твій старший.

Тепер вона могла зрозуміти, наскільки незначними були любов та дружба.

— … — героїня чий вираз обличчя був позбавлений життя, навіть не відповіла.

Можливо, зараз ця дівчина розсердиться, але одного разу вона все-таки подякує мені.

Принаймні, Нащадок А, який здавався справжнім героєм, відповів мені.

— Я клянуся у вірності Повелителю демонів Пармамону, демону відчаю, руйнівнику людських сердець…

Він переродився як «Демон Хоробрий», заповнивши порожнечу, залишену Великим герцогом В, якого вбила мерзенна сила любові.

— О! Нарешті відповідь від мами!

Я втупився в екран гарно прикрашеного смартфона.

Я поспішно почав перевіряти, що написала мама.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!