Розділ 271 — Майстер біде

[ Мама ]: [Ти випадково не збожеволів?] (7:32)

“Хм…”

Я вже сказав їй, що все гаразд, і навіть надіслав фотографії на підтвердження, проте вона все ще ставила мені такі питання.

Принаймні, вона все-таки надіслала креслення.

Вони були досить детальними.

Візьмемо, наприклад, корпус комп'ютера, в якому знаходилися материнська плата, жорсткий диск, процесор, оперативна пам'ять, відеокарта тощо.

Загальний посібник просто показував власнику, як все це налаштувати.

Однак, посібник, який я отримав, містив методи виробництва всіх компонентів.

— Я трохи знаю про життя на вашій планеті, але чи можна так легко отримати такі детальні креслення? — здивувалася Ссосія.

— Ні.

Те, що я просив, не було державною таємницею, хоча й не було легкодоступним для широкого загалу.

Однак моя мати все ж знайшла та надіслала їх.

Зарядний пристрій, генератор, біде.

Судячи з часу відповіді, мамі не знадобилося багато часу, щоб зібрати потрібні мені дані. Вона навіть надіслала креслення кількох типів генераторів!

Я не скаржився, але це було підозріло. Її відповідь на мій запит виявилася навіть кращою, ніж я думав.

— Не дивно, що твоя мати постійно хвалить свою невістку. Я думаю, ця жінка зробила це можливим, — сказала Ссосія, лежачи поруч зі мною та дивлячись на екран мого смартфона.

— Звідки ти знаєш, що це вона?

— Жіноча інтуїція.

Найненадійніша змінна у всесвіті!

Бах!

Використавши навичку «Сховище», я викликав високоякісний папір зі скарбниці ангелів і скопіював креслення.

Навіть не знадобилися письмові приладдя.

Бжжж!

Фентезійні навички та ресурси зробили копії такими, ніби їх надрукували на принтері.

— Вони не зникнуть, навіть якщо я пройду регресію.

Я використав папір з Фестивалю героїв.

Цей вимір був незалежним від фентезійного світу. Отже, предмети, що походили з нього, залишаться навіть після того, як Герой помре і воскресне.

Мені довелося міняти свої смартфони 43 рази, оскільки їхні батареї постійно розряджалися, але результат того вартував.

— Може, підемо до гномів, мій безжалісний чоловіче?

Гноми були майстрами-ремісниками на всі руки.

Маючи детальні креслення та необхідні матеріали, вони могли створити що завгодно. Однак…

— Я, Повелитель демонів MAX-класу, не такий, як мерзенні дракони, які ставляться до гномів як до рабів.

Дракони пригнічували гномів і змушували їх створювати все, що вони забажають, погрожуючи коротунам своєю переважаючою бойовою силою. Я не планував робити те саме.

— Що ж ти тепер робитимеш? — запитала Ссосія.

— У мене є краща ідея.

Я розправив крила праведного героя.

***

— Повелитель демонів тут!

— Повелитель демонів атакує!

— Боже, змилуйся над нами!

Я прибув в північну частину Центрального континенту до міста Ель-Моландо.

Це не батьківщина великого Майстра Моллана, а місто, що ширяло в небі та служило природним середовищем існування злих ангелів.

Ангели були повною протилежністю демонів. Вони не були включені до курсу початкової освіти, тоді як демони вважалися абсолютним злом. Так само, на початкових курсах, не існувало й Ель-Моландо, міста ангелів.

Однак це повністю змінювалося в курсі середньої освіти, який дозволив героям особисто оцінити поняття добра і зла, порівнюючи демонів з ангелами, які з’явилися в новій навчальній програмі.

— Хоча це безглуздо.

Ці кури були підлими та нещирими.

Не було потреби надто багато думати про це.

— Повелителю демонів Пармамоне, утримайся від необачної поведінки та негайно покинь це місце. Тобі тут не раді.

Ангелиця, одягнена у тонку білу тканину з чорною пов'язкою на очах, направила на мене кінчик свого меча, погрожуючи. Її голос звучав зухвало та непокірно.

[Раса: Бойовий ангел

Рівень: 999+

Професія: Кат (Віра → Відплата ↑)

Навички: Віра ZZ, Божественність ZZ, Справедливість Z, Політ Z, Регенерація Z…

Стан: Молитва, Благословення, Підсилення, Захист]

Її потужні характеристики підкріплювали її зухвалість.

Враховуючи силу моїх колег у середній школі, я міг би сміливо сказати, що одного чи двох таких було б достатньо, щоб позбавитися від Повелителя демонів. Їм навіть не знадобиться допомога Героя.

Зрештою, їх було набагато більше, ніж просто один чи двоє.

— Заради божественної гідності!

— За божественну честь!

— За божественну мужність!

Чоловіки та жінки, одягнені в той самий білий одяг, що й Бойовий ангел, зібралися позаду неї, демонструючи силу любові та дружби.

Я нарахував щонайменше сотню курячих голів.

Їхня загальна бойова здатність разюче контрастувала з армією Повелителя демонів, серед якої виділявся лише Великий герцог В.

— Директорка Пармамон взагалі при здоровому глузді?

Різниця в силі була надто великою.

Мої копії, що чекали у своїх замках, просто випаруються у ту ж мить, коли ці ангели випустять в них свої промені.

Де взагалі в цьому логіка?

— Її звати Пармаель. Ти — Пармамон… — сказала Ссосія, зависнувши поруч у повітрі за допомогою своїх фіолетових ефірних крил.

— Цк! Схожість наших імен бентежить мене.

— Це твоя вина.

— Взагалі, на чиєму ти боці, моя боягузлива дружино?

— Це навіть не про те, щоб займати чиюсь сторону. Ти просто об'єктивно винен у цьому.

Помітивши, що я проігнорував їхнє попередження, ангели негайно розправили свої білі крила та огорнули свої незахищені тіла Божественністю. Незабаром вони кинулися на мене, як орли, що пікірують, щоб пронизати свою здобич, а їхня зброя була вкрита чисто-білим світлом.

Звичайно, вони були могутніми.

У минулому лише Примарному королю Шекспіру вдалося здивувати мене, що він і зробив, відродивши Першу партію героїв, але там було мало справжніх бійців.

Однак, усі кури переді мною були воїнами.

Ким вони взагалі були?

[Опис: Вони кати. Їхні очі закриті чорною тканиною, що символізує те, що вони стали злими, щоб покарати зло, і вони залишаються із зав'язаними очима до дня смерті. Оскільки Божественність оманлива та багатогранна, ангели схильні бути лінивими та зарозумілими, але кати інші. Вони тренуються по вісім годин щодня.]

Вісім годин щодня! Ця цифра була правдоподібною та реалістичною. Я б не повірив, якби мені сказали, що вони тренуються цілий день.

На той час, як Пані практикантка закінчила своє пояснення, ангели вже були прямо переді мною.

Оскільки я перебував на курсі середньої освіти, моя копія мала Темну енергію ZZ-рангу. Але переді мною був цілий натовп Божественних курей ZZ-рангу.

Якби я боровся лише своїми навичками, моя поразка була б неминучою!

Не дивно, що мій тесть ніколи не покидав замок.

Клац!

Але це було правдою лише в його епоху. Дізнавшись секрет контролю темної матерії в обмін на те, що мені довелося терпіти його боягузливу дочку, я міг продемонструвати сили, що виходили за рамки майстерності.

Все це було завдяки моєму наставнику, великому Майстру Моллану.

Моя сила була абсолютною і не могла бути виражена лише числами.

— Аааа!!!

— Га?!

Щойно я клацнув пальцями, темна матерія завібрувала, викликаючи легкий резонанс.

Ангели одразу ж упали.

Божественне відбиття збитків?

Це не була атака.

Хоча я спотворив сам простір, це було не що інше, як побічний ефект, спричинений маніпуляціями та контролем темної матерії.

Все в нашому світі було в просторі, як малюнок на папері.

Божественність могла захистити від атак, спрямованих на малюнок на цьому папері, але як щодо атак зі столу, на якому лежав папір?

Якби поверхня столу була нерівною, зображення було б спотвореним, незалежно від того, наскільки високою була якість паперу.

Темна матерія була столом.

Під папером ховався набагато більший світ із набагато важливішою роллю.

— Мені не подобається те, що мій тесть нав’язав мені свою боягузливу дочку, але компенсація, яку я отримав натомість, досить корисна.

Я отримав техніку, яку Повелитель демонів Педонар вивчав протягом свого, здавалося б, вічного ув'язнення.

— Спеціальна техніка мого батька… це якесь шахрайство.

— Все завдяки Майстру Моллану!

Я вдосконалив її.

Сила, дальність, час кастування, час перезарядки…

У всіх відношеннях моя версія перевершила оригінал.

— Моллан-Моллан~

— Не потрібно смиренно хитатися, вдаючи, що нічого про це не знаєте, Майстре Моллане.

Його фасад міг легко обдурити дурних фентезійних дикунів, але на його власного учня це не подіяло.

— Гм… Гадаю, твоя мама мала рацію, натякаючи, що ти збожеволів…

— Зі мною все гаразд.

Що сталося з нахабними курми, які намагалися мене покарати?

Бух!

Бам!

Тук! Тук!

Плеск!

Вони падали одна за одною, їхнє пір'я тріпотіло навколо.

Деякі ангели змогли вижити та відновитися завдяки регенерації, але ті, чиї серця чи мізки були розтрощені, помирали миттєво, не маючи жодного шансу на одужання.

Але це було нормально.

— Ми станемо одним цілим~ станьте моїм досвідом~!

Ті, хто перетворилися на мої очки досвіду, залишилися б зі мною назавжди.

— Звідки в нього така сила?

— Неможливо…

— Цього не може бути…

Кури, що вижили, тікали від мене, вимовляючи фрази, ніби вважали моє домінування надто дивним.

Отже, я вирішив нагадати їм про своє існування.

— Я — Повелитель демонів!

Я був останнім босом, який чекав на Героїв в кінці їхньої подорожі.

Для мене було цілком природно бути незбагненно могутнім.

Не було сенсу питати Повелителя демонів: «Чому ти такий сильний?»

— Тобі судилося впасти від рук Героя!

— Одного дня настане судний день і для твоєї нещасної душі!

— Повелителю демонів не судилося перемогти!

— Брати та сестри! Доля на нашому боці!

— Вперед! Перемога буде нашою!

Ангели перегрупувалися та знову атакували.

Тих, хто вірив у такі забобони, чекала лише одна доля.

Клац.

Ми станемо одним цілим.

***

— Вітаю, прекрасна ангелице із сильною волею. Я уявляв собі найкращого коваля в Ель-Моландо кошлатим, бородатим чоловіком середнього віку. Я не очікував, що цей титул належить такій прекрасній жінці.

— Хм! Підлий демоне, ти прийшов сюди, щоб я запхала твоє потворне обличчя в плавильну піч?

— Ха-ха-ха!

Курка переді мною була настільки ж зарозумілою, наскільки й красивою.

Я подумав, що вона зможе впоратися з роботою.

— Озирнися, боягузливий чоловіче. Ти ж знаєш, що влаштував справжню різанину дорогою до цієї кузні?

— Про що ти говориш?

Такі звірства чинили лише супутники Героя, які любили робити дивні ставки, наприклад, змушувати того, хто здобуде найменше вбивств, платити за вечерю.

На відміну від них, я, подібно до річкового потоку, обходив перешкоди, переслідуючи свою мету.

— Називай це як хочеш, але не очікуй від ангелиці-коваля співпраці, — сказала Ссосія.

— Хм! Принаймні, дружина Повелителя демонів розуміє ситуацію. Я ніколи не співпрацюватиму з істотою, яка вбила мій народ! Єдине, що я готова вдарити цим молотком — це твій череп!

Я схилив голову набік.

— Це був самозахист. Я прийшов зробити замовлення в кузні, але дикі ангели напали на мене.

— Хм! Таку логіку можна демонструвати лише перед слизняком!

Вона щойно подивилася зверхньо на слизняків? Порівняно зі злими ангелами, слизняки були незрівнянно добродушною расою.

— Будь ласка, вкажіть цьому ангелу на його помилку, Майстре Моллане!

— Моллан? Моллан!

Зараз найкраще для неї — почути його. Щоразу, коли Майстер Моллан говорив, краще було не відволікатися.

— Припини вже свої жалюгідні спроби, мерзенний Повелителю демонів. Я ніколи не прийму твого наказу... м-м?!

Я прикрив губи прекрасної ангелиці своїми.

Я вважав її привабливою не лише зовні.

Мені подобався її міцний поперековий відділ хребта. Вона була майстром своєї справи, тому позбуватися її було безглуздо.

— Хлюп!

— Ммм?!

Я висмоктав з ангелиці-коваля Божественність, а потім повільно влив Темну енергію їй у горло, стежачи, щоб вона не задихнулася.

Відтепер я призначив її майстром біде.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!