Розділ 285 — Хоробрий новачок

Після того як Ссосія налаштувала систему, Чотирьох небесних лордів було призначено до всіх навчальних центрів Фантазії.

Як і інші істоти, вони ставали сильнішими, чим вищим був курс освіти: початковий, середній чи вищий.

Їхня присутність давала мені ще одну перевагу.

Раніше мої копії мали особисто писати листи Алексу та Імператорській принцесі.

Але мені більше не потрібно було цього робити.

Мої піддані почали виконувати цю роботу замість моїх копій.

По суті, обсяг роботи, який я міг виконати, збільшився в чотири рази.

— Не в чотири, а в п'ять разів. Мій чоловік, здається, забув, як рахувати.

— А ти, здається, маєш проблеми з критичним мисленням, моя дружино. Мене не слід враховувати в підрахунку.

Зі зниженням активності моїх копій моя розумова втома також зменшилася.

І це було дуже важливо.

Зрештою, це означало, що я міг битися будь-який момент та проявити свою максимальну силу.

Якби директорка, раптово відчувши небезпеку, вирішила битися зі мною, я був би у відмінній формі та повністю готовий відповісти на її виклик.

Але зменшення навантаження не означало, що я буду відпочивати весь час.

— Вітаю, герою. Я археолог, який давно перевершив Ланувель у всіх аспектах, а це моя боягузлива дружина. Я знаю, що я перший, хто звертається до тебе, але я зовсім не підозрілий… Ах!

— Мовчи, мій нікчемний чоловіче. Дозволь мені, твоїй неймовірній дружині, самій все пояснити! Пане герою, ми благородні аристократи з Північного континенту, і Священна імперія може засвідчити наші особи.

Я проник до групи героя-новачка, щоб зібрати інформацію.

Чому я націлився на новачків?

— О! Я завжди радий новим компаньйонам!

… Тому що їх легко обдурити.

Вони ніколи не відмовлялися від допомоги тих, хто був готовий приєднатися до їхньої групи, оскільки це дозволяло їм легше вбивати інших заради накопичення очок досвіду.

Ось чому система залучала людей, які не могли адаптуватися до життя на Землі, чи не так?

Новачки ставилися до цього жорстокого світу як до RPG-гри.

Вони близько доби хвилювалися, чи зможуть вбити людину, а наступного ранку легко рубали її, як бамбук.

— Хіба це не дивовижно, мій чоловіче? Ці діти були в дитячому садку, коли ти прийшов у цей світ, а тепер вони переживають те, через що пройшов ти.

— Не зовсім.

Те, що я був старим, вганяло мене в депресію.

Вони все ще були новачками, тому ранг їхньої навички «Карма» ще не був високим. Однак, так само як і колись мені, їм ще належало пізнати всю гіркоту пригод.

У будь-якому разі, місцеві жителі були б до них добрі, якби новачки погодилися працювати безплатно.

Я хотів спостерігати за їхніми діями та аналізувати, в яке русло прямує їхня подорож. Якби я зробив висновок, що все йде добре…

Я б негайно вжив заходів.

[Шкода: Все менше і менше студентів зацікавлені у пригодах. Ми продовжуємо отримувати скарги на те, що подорож занадто складна. Навряд чи ситуація зміниться на краще найближчим часом].

“Дякую за пояснення, розумна та красива Пані практикантко!”

Час був на моєму боці, попри те, що минуло досить багато часу.

Було багато сильних та досвідчених студентів середньої та вищої освіти, але навіть вони не могли стати для мене перешкодою.

[Захоплення: Останнім часом мої старші колеги часто проводять зустрічі. До них навіть приєднуються інші старші, чиїх облич я не бачила, бо вони завжди були зайняті. Це досить дивовижно].

Той факт, що викладачі були змушені часто зустрічатися на нарадах, лише підтвердив те, що мій план спрацював.

Нам потрібно було продовжувати в тому ж дусі!

Моє рішення стати супутником героя-новачка та спостерігати за ним виявилося досить нудним.

Що ж, я не міг його звинувачувати. Його називали новачком не просто так.

Багато новачків, лише перевіривши рівень монстрів, нетерпляче нападали на них, що призводило до їхньої загибелі.

Вони були настільки ідіотськими, що, спостерігаючи за ними, я почав думати, що перша подорож Зіга була неймовірною....

… Відносно кажучи.

1 рік, 2 роки, 5 років, 10 років…

Дані потроху збиралися.

Однак я не міг зібрати жодної інформації про інші континенти, оскільки сповнені надії новачки йшли на пенсію або гинули, майже миттєво зазнавши невдачі після початку своєї подорожі.

Але не буде перебільшенням сказати, що Центральний континент був повністю в моїх руках.

Окрім цього…

[ Мама ]: [Невдячний сину, дозволь мені розповісти, який милий і хороший твій молодший брат]. (7:32)

[ Мама ]: [Дивно, але навіть начальник районного відділу поліції особисто прийшов сьогодні привітатися]. (16:15)

[ Мама ]: [Він мене іноді турбує. Я думаю, що його не варто відправляти до дитячого садка. Він занадто розумний для такого рівня освіти]. (17:23)

[ Мама ]: [Тобі варто побачити, який він милий, коли торкається мого смартфона своїми маленькими ручками]. (8:61)

[ Мама ]: [Синку, послухай. Я відчуваю, ніби моє тіло стало легшим, ніж раніше. Я навіть можу довше грати в теніс]. (7:34)

Гидкий другий син підкорив серце моєї матері!

Хотів би я, щоб вона знала, що я не можу спати вночі через це, навіть після того, як зариюся обличчям у щоки своєї боягузливої дружини.

— Ти не знаєш, як мені неприємно, коли ти це робиш? І не витирай свої соплі об мою шкіру!

— Це твоя дупа.

— Кого це хвилює?! Тільки не витирай їх об мене!

Сьогодні подорож ще одного героя-новачка завершилася.

Спочатку все йшло гладко.

Протягом трьох місяців він вивчав основи бою в Алекса, а потім подорожував з Ланувель.

Його супутниками були Принцеса русалок Аква, Свята А та Командир святих лицарів Томат.

У його групі також було двоє Хоробрих.

Але це було все.

— Пане герою, чи знаєте ви про Моллана?

— Н-ні.

— Довіртеся Моллану, і вам відкриється правда.

— Вибачте, але я вже вірю в іншу релігію Землі. Я не можу її зрадити.

— Все добре. Моллан доброзичливий навіть до єретиків.

— Єретиків?

— У Священній імперії Моллана податок платять тільки ті, хто вірить в іншу релігію.

— Що?

Невже на Землі більше не вчать, що таке податки? Здавалося, цей герой нічого про це не знав.

Лицар пояснив дурному герою:

— У Священній імперії Моллана з вас стягуватиметься додаткова плата за купівлю будь-яких товарів. Ціни на готельні номери також будуть для вас вищими порівняно з цінами, що пропонуються послідовникам Моллана.

— Я знаю, що таке податки. Яким буде збільшення?

— Вам продаватимуть усе за подвійною ціною.

— Що?

— Це не так вже й важко зрозуміти. Покупки будуть для вас вдвічі дорожчими. З вас також стягуватимуть плату за користування зливними туалетами.

— Що?!

Надмірно раціональна логіка почала його дратувати.

Що викликало його невдоволення?

— Божественна істота доброзичлива до всіх. Тому його вірні послідовники змушені миритися з тим, що живуть пліч-о-пліч з єретиками. Додаткові збори – це лише невелика плата за моральну шкоду, яку вони отримують щодня.

— Прокляття…

— Пане герою, ви все ще збираєтеся входити на територію імперії?

— …Так.

Щоб уникнути банкрутства, герой та його супутники вдавали, що є послідовниками Вчення Моллана.

Однак їх швидко викрили.

Зрештою, вони не хвалили Моллана і не молилися йому щодня.

Просто забути зробити це один чи два рази можна було вважати чесною помилкою, але оскільки це повторювалося нескінченно, громадяни не могли не звинуватити їх у шахрайстві та державній зраді.

З іншого боку…

— О! Ви, мабуть, Його найвірніший послідовник! Нехай Моллан благословить вас! Моллан.

— Нехай буде з вами заступництво справедливого та праведного Моллана! Моллан.

Я був винятком.

Навіть не відкриваючи те, що я Перший апостол Вчення Моллана, всі послідовники схилили голови переді мною, виявляючи свою повагу.

Крім того, оскільки Ссосія була моєю дружиною, ніхто не наважувався торкнутися її, хоча вона була язичницею.

Ссосія має бути вдячна!

— Пф… Мені байдуже, — фиркнула демонесса.

Після сплати штрафу кишені героя залишилися порожніми, що ускладнювало йому продовження подорожі. Думка про те, що доведеться самому прибирати руїни або грабувати гробниці, викликала у нього запаморочення і нудоту.

Тому він вдався до крайніх заходів.

— Вбиймо Повелителя демонів, — сказав герой-новачок таким тоном, що здавалося, що він вирішив негайно битися з головним босом через нудьгу від RPG-гри.

Як наївно.

Незабаром його зупинив один із Небесних лордів, який охороняв вхід до замку Повелителя демонів.

Як же її звали?

— Ти наполегливо працював, щоб потрапити сюди, герою. Відтоді як я зрадила свій народ, щоб довести свою вірність Повелителю демонів Пармамону, я чекала твого прибуття.

О! Лорд зради!

Змахнувши своїми білосніжними крилами, вона повільно спустилася на землю.

Її одяг нагадував вбрання ангела.

Сподіваючись на ефект відображення Божественності, вона прикрила лише найпотаємніші частини свого тіла. У неї в руках був лук, а спис висів по діагоналі на спині.

— Пане герою, залиште її нам і йдіть далі.

— Я піду лише після того, як роздягну… переможу цю ангелицю, — сказав герой-новачок.

— Ха-ха! Не хвилюйтеся. Ми самі з нею впораємося.

Деякі з супутників героя залишилися, щоб розправитися з ангелицею, але жоден з них навіть не зміг чинити їй гідного опору.

— Б-боягузка!

— Як швидко!

— Опустися і бийся чесно!

— Твій спис лише для прикраси!

Ангелиця лише вдала, що битиметься на землі.

Але потім, зрадивши їхні очікування, вона злетіла високо в небо, натягнула тятиву лука та обрушила на них град стріл, що ознаменувало початок її односторонньої різанини.

— Хм. Вона добре виконує мої накази.

Вона довела, що роки, які я витратив на її навчання та відточування, не були марними, показавши мені, що її крила були не лише для естетики.

Це було схоже на спостереження за битвою між винищувачем і танком.

Було очевидно, хто вийде переможцем.

Але герой, сліпо вірячи, що його супутники переможуть, кинувся вперед, жодного разу не озирнувшись, щоб перевірити ситуацію.

Однак, невдовзі його зупинила ельфійська пара.

— Зупинись.

— Далі ти не пройдеш.

Я знав їхні імена, але мені було байдуже, і я вирішив не представляти їх.

— Якщо ти продовжуватимеш так, то навіщо взагалі потрібні були їхні імена та легенди, боягузливий чоловіче?

— Щоб іншим було легше зрозуміти, — відповів я Ссосії.

Після довгих роздумів я вирішив назвати їх Лордами A, B, C та D.

Це було легше запам'ятати, і ніхто б не образився.

— О! Ти Лорд легенд, Ясуо вітру! — крикнув хтось із групи героя, натрапивши на ельфа, який більше був схожий на героя, ніж сам герой.

На ньому були сині штани та плащ, який, здавалося, був зроблений вручну майстром-ремісником.

Загалом, він був саме таким, яким мав бути легендарний герой.

— Хм. Невже я такий популярний? — запитав Ясуо із посмішкою.

— Так. Багато хто чув про ельфа, який може звести з розуму будь-яку жінку, але сам є рабом своєї власної дружини.

— Розумію.

Зітхнувши замість виправдань, Ясуо вихопив свої клинки, тримаючи меч у правій руці та кинджал у лівій.

У нього не було Святого меча Нуклеона, але його майстерність фехтування все одно не варто було недооцінювати.

— Пане герою, я давно хотів битися з Ясуо, Лордом легенд, щоб дізнатися, хто з нас сильніший.

Хоробрий А ступив крок уперед, зробивши сміливу заяву, але вже за мить втратив голову.

Алекс мав хитрі навички, але справжніми шахраями були королівські ельфи.

Ясуо, другий чоловік жалюгідної сестри Третього короля ельфів.

Він уже прожив досить довго. Поєднуючи це з його талантом і наполегливою працею, нікому не вдасться подолати його лише зусиллями.

О! Ну, хіба що я сам буду битися з ним.

Зрештою, талант і наполеглива праця були нічим перед Вченням Моллана.

— Швидший за вітер?

Мало того, ельф був не один. Хтось стояв позаду нього.

— Любий, ти занадто повільний.

— Вибач.

Ясуо пришвидшився, почувши скарги дружини.

У цей момент…

— Ми повинні схопити його дружину і тримати її як заручницю! Інакше ми загинемо!

Один із супутників героя озвучив «геніальний» план.

— Його дружина також Небесний лорд!

— Якщо мені не зраджує пам'ять, то вона Сільварас, Лорд смерті.

— Я чув, що у битві з нею ніхто ніколи не виживав.

— Це все блеф. Зрештою, єдине, що є в Сільварас, це її чоловік.

Таємно отримавши від мене вказівки, Ясуо не вбив героя одразу, а трохи погрався з ним.

Через це дурні з його групи подумали, що у них є шанс схопити його дружину, поки герой стримуватиме Лорда легенд.

В результаті…

Всі вони були красиво розрізані навпіл.

Коли я розподілив навички між чотирма підданими, я вирішив дати ельфійці трохи більше, хоча вона і так була сильною.

— Любий, вони не сприймають мене серйозно, бо ти занадто слабкий.

— Я... я прошу вибачення...

— Найвеличніший Король ельфів, Ельфхейм, довірив тобі свою найулюбленішу сестру. Тому, як мій чоловік, ти повинен працювати старанніше.

— Ти просто сестра...

— Що ти сказав?

— Я буду ще стараннішим!

Усі супутники героя, крім Ссосії та мене, загинули.

Ланувель, відчуваючи небезпеку, хотіла втекти, але Хандзо розібралася з нею.

Що ж до самого героя...

— Дай мені п'ять секунд... Готово. Вибач за це. Я надіслав матері повідомлення. Тепер можеш розібратися з ним.

— Як хочеш.

Другою причиною, чому я цілився на новачків, було те, що у них були найновіші смартфони.

Я не був упевнений, і, можливо, це було тільки моє враження, але мені здавалося, що з новітніми технологіями інтернет-з'єднання було ще кращим.

І саме в цей момент…

[Доступ до облікового запису підтверджено].

[Початок процесу автентифікації сітківки].

[Подивіться на камеру].

[Ініціалізація…]

[Ласкаво просимо, віцепрезиденте Кан Хан-Су].

— Стій. Не вбивай його.

На смартфоні, який я позичив у свого молодшого, з’явилося підозріле повідомлення.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!