Розділ 288 — Долоня Педонара

— Історія Фантазії, світу, де виховуються герої, набагато довша, ніж ви думаєте, Кан Хан-Су.

— Але чи важливо це?

Я пережив події, що відбулися 2000 років тому. Зміг дізнатися, як мій ображений старший став Першим героєм і як він спричинив виникнення П'яти великих лих.

Результат?

Навіть після того, як я дізнався жалюгідну правду про його минуле, я нічого з цього не отримав.

— Це важливо, враховуючи, що люди вчаться на своїх помилках, — сказав викладач.

— Ви наважилися зустрітися зі мною заради цього?

— Ха-ха! Звичайно, ні, але хіба наша розмова не пройде гладше та краще, якщо атмосфера буде правильною?

— Досить пустослів’я.

Я дивився на усміхненого керівника.

Зрештою, люди, які могли б дати мені відсіч, були рідкістю.

Оскільки я набрався досвіду та знань героїв в домі Першого героя, я знав, про що говорю.

Куратор був природженим бійцем, який покладався не на навички Фантазії, а на власні сили.

— Коріння цього закладу таке ж міцне, як і його довга історія. Ми мали чимало негараздів, але ніколи не були в такій небезпеці, як зараз.

— У вас й раніше були проблеми. Не вдавайте, що це вперше.

Перший герой втік і став їхнім ворогом.

— Він лише один із багатьох хуліганів. Я визнаю, що він був достатньо сильним, щоб перемогти Повелителя демонів, але він поганий учень, і цьому немає виправдання.

— Ну і що?

— У нього немає моральних принципів, — сказав Паркер Лі.

— Але ви можете їх вигадати.

— Ха-ха! Як і очікувалося від вас. Однак, ви можете дозволити собі говорити такі слова лише тому, що ви видатний студент. Багато випускників заздрять вашим досягненням. Ми називаємо це харизмою.

Я трохи примружився:

— Куди ви ведете цю розмову?

— Ми не шкодували ні коштів, ні зусиль, щоб студент, який убив Повелителя демонів Педонара, отримав чудову роботу та зміг спокійно створити сім'ю. Однак натомість він утік, знайшов прихильників і зробив з нас ворогів.

— І?

— Я знаю, що ви запобігли війні, але навіть якби ви не змогли цього зробити, Фантазія не впала б. Вона ніколи не впаде. Адже ми все ще підтримуємо зв'язки з випускниками, які люблять свою альма-матер. Ми намагалися уникнути розголосу просто тому, що не хотіли псувати свою репутацію.

//Пр.п.: Альма-матер — це старовинна назва для університету чи коледжу, де людина навчалася, здобувала освіту, виховувалась і отримувала професійні навички.

Я приблизно зрозумів, що він хотів сказати.

Історія та традиції самі по собі мали силу.

Випускники намагалися вступити до першокласних університетів головним чином тому, що з них виходили відомі та успішні люди.

Щоб висловити свою вдячність, вони приходили на допомогу своїй альма-матер, якщо це було потрібно.

— Випускники, які отримали роботу… — замислився я.

— Якщо бути точнішим, студенти, які завершили вищу освіту. Компанії не визнають початкову та середню освіту достатньою підготовкою.

— Я про це забув.

Як він сказав, Фантазія має довгу історію.

За час свого існування вона дозволила великій кількості студентів закінчити навчання та працювати десь у всесвіті.

Я міг лише уявити, наскільки великою була міць такої сильної любові та дружби.

— Перший герой — це лише один зі студентів, які закінчили найвищий курс. Якщо порівняти його з найуспішнішим студентом, який наразі є президентом великої корпорації, то Перший герой — це просто власник малого бізнесу.

— Он як?

Мій божевільний старшокласник, який керує цілою галактикою, був просто власником малого бізнесу?

Можливо, Паркер Лі перебільшує або блефує. Однак у мене не було жодних доказів цього.

— Ви, мабуть, не вірите мені, тому я і почав нашу розмову з історії Фантазії. Коли ви почуєте, як цей світ зародився, виживав і процвітав, ви не зможете не повірити.

— Не дай йому себе переконати, коханий.

— А! Вибачте, раднице Ссосіє. Перепрошую, що не привітався з вами одразу. Оскільки ви голі, мені не хотілося звертати на вас увагу.

— Перш ніж привітатися зі мною та вибачитися, вам спочатку потрібно перепросити за вторгнення в особистий простір подружжя, — відповіла демонесса.

— О, розумію! Перепрошую, пані раднице. Вибачте своєму молодшому, який через упередження вирішив, що лише смертні хвилюються та переживають про такі дрібниці. Зрештою, шлюб — це все ще новий досвід для вас, Другого демона, попри те, як довго ви вже прожили...

— Не згадуйте про мій вік.

— Мушу ще раз попросити вас вибачити мою зухвалість. Я не можу зібратися з думками, бо не знаю, куди подіти мій погляд.

— Хм!

Ссосія, одягнувши чорну сукню, посміхнулася та сіла поруч зі мною.

— У вас чудові стосунки, — підмітив викладач.

— Ви тільки-но відкрили рота, а вже брешете.

— Ха-ха! Це зовсім не так, раднице Ссосіє. Я впевнений, що ви знаєте, що Фантазія не почалася тоді, коли був заснований нинішній заклад. Насправді, цей навчальний вимір існував задовго до цього.

— Так. У дуже жалюгідний спосіб.

— Навіть якщо це виглядало жалюгідно, це не змінює того факту, що герої навчалися там. Ми називаємо це «Першою навчальною програмою».

Ця розмова забрала надто багато часу.

Я вже розумів, що історія Фантазії довга і що багато гідних учнів закінчили навчання.

— До чого ви ведете? — запитав я.

— Цей заклад, якому не можна було зашкодити грубою силою, вперше стикається зі справжньою кризою. Після того, як його третя та четверта навчальні програми, які так наполегливо просувала директорка, провалилися, авторитет школи впав. Потім невдоволення нахлинуло на випускників, які готувалися до працевлаштування, і вони виявили, що вчителі підтримують вас.

Отже, я був популярним.

— Ссосіє, ти чула його, правда? Ось який дивовижний твій чоловік. Ти повинна бути вдячною, що вийшла за мене заміж.

— …Я потрапила в якийсь паралельний всесвіт?

Боягузлива маленька дружина почала ухилятися від моїх слів, ніби я кинув в неї сковороду.

— Моя племіннице! Ти виглядаєш жалюгідно~, — сказала Перший дух.

— Я знаю, що ти любиш жартувати, але сподіваюся, ти хоч раз скажеш правду, наприклад, що мій чоловік — розпусник…

— Безсоромна брехуха~

— …

Куратор, посміхаючись, знову показав мої досягнення.

— Раднице Ссосіє, мені здається, що ви не хочете визнати свою любов до Кан Хан-Су, але його досягнення не брешуть.

•49: Мешканці Фантазії визнали його наймилішим героєм. ★★★

•136: Мешканці Фантазії визнали його найшанованішим героєм. ★★★★

•138: Мешканки Фантазії визнали його найбажанішим чоловіком. ★★

•140: Мешканці Фантазії визнали його найнадійнішим героєм. ★★

•157: Русалки Фантазії визнали його найбажанішим чоловіком для парування.

•162: Мешканці Фантазії визнали його найвеличнішим правителем.

•166: Мешканці Фантазії визнали його найнадійнішим чоловіком.

•172: Система Фантазії визнала його володарем найсмертоноснішого поцілунку.

•173: Система Фантазії визнали його володарем найсмертоносніших пальців.

Система не брехала.

По обличчю Ссосії було ясно, що вона не хоче цього приймати, але її небажання не було достатнім, щоб мої досягнення магічним чином зникли.

— Двісті тридцять дев’ять досягнень! А декому важко отримати хоча б одне. Деякі вчителі, включаючи директорку та пані радницю, відмовляються це визнавати, але за досягненнями ви посідаєте перше місце серед усіх учнів, хоча ще не закінчили середню освіту. Навіть досягнення другого місця майже у вісім разів менші за ваші.

— Справедливість перемогла!

У моєму першому раунді я не зміг отримати визнання через несправедливу оцінку злої директорки.

Але система пам’ятала мою наполегливу працю та вчинки.

— Перейдімо до справи, Кан Хан-Су. Досягнення нестабільні. Ті, що пов’язані з першопроходженням — вічні, але інші будуть втрачені, якщо рекорд буде побито.

— Мені байдуже.

Я вже був задоволений, просто дивлячись на Ссосію, чий вираз обличчя явно виражав її почуття поразки.

“Відтепер тобі слід бути ніжнішою до свого чоловіка MAX-класу, боягузлива дружино!”

— Якби це почули випускники, які радіють лише одному досягненню, вони б знепритомніли. Досягнення даються не для того, щоб пригнічувати свого партнера… — огризнулася демонесса

— Тоді їм немає іншого застосування.

Оскільки мій тесть передав мені свій бізнес, тепер я працював Повелителем демонів.

А після відставки я планував відкрити власне кафе.

Досягнення не мали для мене значення.

— Це неправда. Досягнення впливають на громадську думку. Припустимо, що ви не стали Повелителем демонів. У такому разі, як тільки ви закінчите вищу освіту, необхідну для того, щоб стати вчителем, ви матимете можливість стати директором школи завдяки підтримці, яку зможете зібрати, — сказав Паркер Лі.

— Якщо я стану директором, чи зможу я безпечно покинути цей вимір? — запитав я куратора.

— Це не все, що ви зможете зробити. Ви матимете можливість покарати вчителів, які заважали вашому успіху. Також можна буде зробити призначену вам практикантку своєю секретаркою.

— Он як!

Мій гнів на тестя ще більше посилився!

Він не тільки звів мене зі своєю боягузливою донькою, але й завадив мені побудувати кар'єру!

Він завдав мені лише клопоту та шкоди.

— Як я вже казав, план зробити вас директором провалився, бо ви раптово кинули школу.

— Я знаю.

Це, безумовно, було несподівано.

— Точніше, ви потрапили в хитру пастку. Ви стали Повелителем демонів лише тому, що Повелитель демонів Педонар співпрацював з вчителями, які не підтримували вашу кандидатуру.

— Справді?

Тепер головоломка почала складатися.

— А як щодо моєї тітки? — запитала Ссосія.

— Їй не дуже подобається Кан Хан-Су, але вона не настільки дурна, щоб укладати угоду з Повелителем демонів.

— Дійсно...

Меланхолійно щось пробурмотівши, Ссосія раптом схопила мене за руку.

— Що ти робиш? — здивувався я.

— Я маю говорити це вголос? Якщо тобі не подобається, скажи. Я просто піду…

— Не вдавай з себе слабачку. Це тобі зовсім не пасує.

— …

— Хм… Мій батько, якого я частіше бачив у фартусі, ніж мою матір, яка… хм, також була гарною кухаркою, казав мені: «Якщо ти щось вирішив, то повинен довести справу до кінця».

Я повернувся до куратора.

Він прийшов сюди не для того, щоб скаржитися на нездійсненні плани.

Як я й очікував.

— Коли ви стали Повелителем демонів, все ускладнилося. Спочатку я думав, що ми повністю зазнали невдачі, але реальність зовсім протилежна. Зрештою, розробник системи, радниця Ссосія, поруч з вами.

Куточки його губ злегка піднялися.

Я також посміхнувся.

— Отже, ви знаєте про наші плани.

Захоплення контролю над Навчальним закладом Фантазії.

— Я б нізащо не відмовився. Ваші дії були занадто вдалими, щоб бути збігом, майже як колесо фортуни. Ми називаємо це «Долонею Педонара».

Тож він весь час тримав нас у своїй руці.

Це дратувало.

— Тесть спланував мою долю на власний розсуд.

— Ви, мабуть, не знаєте про це, але рівень складності вашого першого раунду був вищим, ніж на курсах вищої освіти. Навичка «Карма», яку впровадила радниця Ссосія — це просто іграшка.

— Що це означає? — нахмурився я.

— Утримання класних кімнат — дороге завдання. Тому тих, хто не може довести свою придатність бути справжнім героєм, усувають… Використовуючи різні методи. З огляду на це, ви не тільки не кинули навчання, але й убили Повелителя демонів. Ви відверто відкинули долю, яку приготував вам Бог. Однак можете вважати долею те, що Повелитель демонів виявив до вас інтерес.

Я поклав руку на груди Ссосії, яка сиділа поруч зі мною. І одразу ж відчув, як моя душа заспокоїлася.

— Хіба не повинно бути навпаки? — обурилася демонесса.

Ігноруючи скарги Ссосії, я відповів куратору:

— До чого всі ці нудні пояснення?

— Директорка почала діяти.

— А? Вона нарешті хоче зі мною битися?

— Ах! Здається, ви мене неправильно зрозуміли. Онук директорки вступив до початкової школи, щоб позбавити вас ваших досягнень, Кан Хан-Су. Якщо ви хочете отримати більше підтримки, то вам потрібно захистити ваші досягнення.

— А хто він такий? — поцікавився я.

Його старшокласник MAX-класу, та сама людина, яка мало не стала директором, навчатиме його.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!