Розділ 289 — Повторюване пекло

— Ріель. Він має змішану кров людини та ангела, про нього немає іншої інформації. Оскільки він онук директорки, він явно не є звичайним героєм.

— Його звати Ріель, так?

Це все, що мені було потрібно.

Я розчавлю його, як паросток, перш ніж він почне розвиватися.

— Будь ласка, будьте терплячими. Інакше всі вчителі, які стали на ваш бік, відвернуться від вас. Дії, що суперечать принципам справедливості, викличуть негативну реакцію.

— А як же директорка?

Сама Перший ангел, здавалося, не мала нічого проти порушення цих принципів.

— Саме через її помилки з'явилася група, яка вас підтримує, і я став її членом.

— Розумію.

Зрозумівши його точку зору, я подумав, що можу просто підвищити рівень складності.

— Це не буде ідеальним рішенням. Якщо завдання на іспитах будуть занадто складними, студенти звинувачуватимуть вчителів. Будь ласка, врахуйте це.

— Стільки заборон.

Почувши моє невдоволення, керівник впевнено відповів, дивлячись мені прямо в очі:

— Оскільки ми говоримо про вас, Кан Хан-Су, про того, хто незліченну кількість разів побив рекорди Центру фентезійної освіти, то я вірю, що ви з цим впораєтеся.

— Вчитель до мозку кісток, так?

Він лише обмежував і покидав мене.

— Ха-ха! Це неправда. Я спостерігаю лише за учнями, які відстають в навчанні. Але чим більше я спостерігаю, тим більше розчаровуюся.

— Це все, що ви можете сказати?

— Так.

— Тоді моя черга.

Фух!

Мій кулак, який я запустив йому в обличчя, чомусь не зміг його торкнутися.

Але це не мало значення.

Щоб завершити те, що я почав, на моїй спині розгорнулися крила праведного героя.

— Це сила Бога, — байдуже сказав куратор.

Гострі кінчики моїх крил відскочили від цілі, не завдавши ніякої шкоди. Ба більше, їхні кістки, які були твердіші за Святий меч, зламалися.

— Це ваша сила?

— Точніше кажучи, я позичив її у Бога.

Вона не походила від Першого ангела.

Зрештою, якби вона була зроблена зі світла, я б не розпізнав її атрибути. Водночас її рівень був занадто низьким, щоб вважатися всемогутньою силою GGG-рангу Майстра Моллана.

Єдиним поясненням залишалося те, що вона походить від третього божества.

Втрутилася невідома мені сутність.

— Якщо так…

Я вирішив перевірити, чий бог сильніший.

— Для чого все це? Я союзник! Я тут, щоб допомогти вам, — сказав куратор.

— Я єдиний, хто має право вирішувати, хто мій союзник, а хто ні.

Я б вважав його союзником, якби він з’явився у другому раунді замість Професора моралі.

Але той час давно минув.

Тепер я був зовсім іншою істотою.

Те, що він намагався зробити, було зрозумілим.

Він хотів зіштовхнути групу, яка підтримувала Першого ангела, з групою, яка підтримувала Повелителя демонів, щоб побачити, чия сила дружби сильніша.

— Кан Хан-Су, ваші атаки не можуть мені зашкодити.

— Зачекайте. Скоро зможуть.

Як він сказав, я не міг йому зашкодити, бо білий п'ятикутний щит ширяв навколо його тіла, немов блискавка, миттєво блокуючи всі вхідні атаки.

Він був не такий великий, можливо, лише вдвічі більший за долоню.

Однак…

Бам! Бам! Бам! Бам!

Він рухався так швидко, що навіть мої очі не могли встигнути за ним. Щит повністю нейтралізовував всі мої атаки.

— Здавайтеся.

— Це каже той, хто боягузливо ховається за своїм щитом.

— Це смішно, ви раптово напали на друга.

— Друга?

Мені не потрібні були друзі.

Якби я хотів покладатися на боягузливу силу любові та дружби, я б уже обрав цей шлях.

Як колись сказав мій керівник: «Немає виправдання поведінці поганих учнів».

Я з цим погоджувався.

Не було жодного виправдання поведінці поганих вчителів.

Усі, хто викрав мене, цивілізованого мешканця Землі, і кинув у цей вимір, були моїми ворогами та не мали права наказувати мені.

Паркер Лі сказав зупинити онука директорки і залишив мене думати, як це зробити.

Він намагався вдати, що це все заради мене, але я швидко зрозумів, що це не так, просто трохи подумавши.

— Я ж не можу довіряти тому, хто погрожував моєму синові, чи не так?

— Це не були погрози. Я просто забезпечував дотримання правил.

— Це не змінює того факту, що ви використали його у своїх інтересах.

— Хіба мої дії не допомогли вам врятувати сина?

— Я б так не сказав.

Мій син тепер був розділений на багато копій, прив'язаних до вимірів Фантазії.

Чи можна назвати це спасінням?

— Е-е-е... Що б він не задумав, це все одно принесе нам користь, боягузливий чоловіче. Чому ти бунтуєш проти нього? — Ссосія штовхнула мене в бік, спостерігаючи за руйнуванням замку Повелителя демонів.

— Племіннице!

— Я не сказала нічого поганого!

— Ні, просто наркоманський Повелитель демонів завжди залишатиметься вірним собі. Чого ти очікувала?

— …

Я не працював безплатно.

Він хотів, щоб я радів, бо допоміг дикунам Фантазії?

Це навіть не було смішно.

Якби мене не викрали і не перенесли сюди, я б жив хорошим життям на Землі.

На цей момент жодна винагорода не могла мене задовольнити.

Громадська думка?

Це було не більше ніж лестощами співучасника обману.

Тим не менш…

Бах! Бах! Бах!

Його щит мене дратував.

Як би я не атакував, жодна з моїх спроб не досягала мети.

Навіть якщо я здійснював кілька одночасних атак, щит рухався так швидко, що жодна з них не могла торкнутися цілі.

Однак, через моє безперервне бомбардування, куратор не знаходив жодної можливості помститися.

— Наполегливий покидьку.

— Здавайтеся. Це сила досконалої істоти, божества, яке створило щит, здатний блокувати всі атаки.

— Досконалої?

Це було справді зарозуміле твердження.

Єдиною досконалою істотою в цьому світі був Майстер Моллан!

— Перемога наді мною не принесе вам жодної користі. Це безглузда битва.

— Ні. У цьому є сенс.

Я був тим, хто сидів на троні «Другого повелителя демонів» згідно з провидінням всесвіту.

Щобільше, я був учнем досконалої істоти, Майстра Моллана!

Тому…

Хіба я не був нічим іншим, як божеством?

[•Тип: Навичка

•Назва: Фабрикація

•Рівень: ZZ (3%)

•ZZZ: Ваші слова є істиною.

•ZZ: Перетворитися на бога.

•Z: Перевершити прихильність бога.

•SSS: Стати частиною будь-якої родини.

•SS: Перетворити будь-кого на коханця.

•S: Перетворити будь-кого на друга.

•А: Перетворити будь-кого на свідка.

•B: Успішно переконати родину.

•C: Успішно переконати коханців.

•D: Успішно переконати друзів.

•E: Успішно переконати свідків.

•F: Брехня стає правдоподібною].

Якщо існувала якась сутність, яка видавала себе за «досконале божество», створюючи якийсь щит трохи більший за долоню, то в цьому випадку було дивно, що я, сильніший за свого супротивника, не був «Богом».

Головна передумова: Мій супротивник — досконале божество.

Допоміжна передумова: Я досконаліший за свого супротивника.

Висновок: Я — божество.

— Я, мабуть, Бог темряви.

Ніщо не могло зупинити мою темряву.

Бах! Бах! Крррр!

Темна енергія, реагуючи на мою волю, злилася з темною матерією та вдарила в щит.

Візуально нічого не сталося.

Оскільки навіть світло поглиналося, а не відбивалося, не утворилося жодного зображення.

Все сталося миттєво.

— Що?!

Коли щит тріснув, куратор не міг не висловити свого здивування.

— Ваш щит може блокувати всі атаки, але ви не говорили, що його не можна зламати.

Це була не що інше, як жалюгідна недосконалість.

Його бар'єр, який я атакував мільйони разів за короткий проміжок часу, зламався, розкришився і, мов скло, розлетівся на дрібні частинки світла.

У ту ж мить, як це сталося, кулак праведного Повелителя демонів вдарив куратора знизу по щелепі.

— Ух?!

Ніби в уповільненій зйомці, я спостерігав, як його зуби по черзі відлітали. Він навіть міцно прикусив язика, але дивом не відкусив його повністю.

Тссс!

Однак його травми швидко загоїлися. Виросли нові зуби, і його розтрощена нижня щелепа незабаром відновилась.

Все сталося так швидко, що він зміг говорити вже за кілька секунд:

— Ох, це жахливо. Навіть отруйний подих Ноебіуса, наприкінці його років, не міг виснажити мої цілющі сили чи завдати стільки шкоди…

— Така сила праведного Бога темряви.

Я покарав зарозумілу істоту, відмовляючись слухати скарги злих створінь, які не знали справжньої справедливості.

— Кураторе Бейкері.

— Мене звати Паркер Лі.

— Як скажете, Бейкері.

— …

— Мені не потрібні друзі.

— Розумію. Оскільки я, керівник, так серйозно постраждав від раптового нападу сил зла, у мене достатньо доказів, щоб показати директорці, що я ворог Повелителя демонів. Тому вона більше не повинна сумніватися в мені.

— Хмм?

Коли я збирався витрусити з нього душу, він сказав щось дивне, що змусило мене зупинитися.

— Я чекатиму, вдаючи вашого ворога, поки не настане слушний час.

Сплеск!

Скориставшись моментом, він утік.

— Тітонько… Я здивована. Я думала, що мій чоловік — повний ідіот, але він знає, як думати головою.

— Я здивована так само, як і ти, — сказала Перший дух.

— Я думала, що він зібрався вбити свого союзника, бо мав поганий настрій, але навіть уявити не могла, що все це було для того, щоб обдурити мою тітку.

— Ох! Люба племіннице! Я бачу, як у твоїх очах танцюють сердечка.

— Я не мультяшний персонаж!

— О? Ти не заперечила своїх почуттів.

— Що?

— Хі-хі-хі!

Ссосія та Залежний дух говорили безглузді речі, але я великодушно вирішив пробачити їм.

— Ріхель…

Re: Hell.

Повторюване пекло.

Судячи з імені, я не міг сказати, що в його тілі тече кров ангелів.

[•Виправлення: Його справжнє ім'я Ріель].

“О! Я радий, що з вами все гаразд, Пані практикантко. Якщо Бейкері завдасть вам якихось проблем, обов'язково скажіть мені. Я провчу його”.

[•Збентеження: Він один з небагатьох старших, до яких такі молодші, як я, можуть легко звернутися].

Цього не може бути!

Я хотів дорікнути вчительці-практикантці за її слова, але вирішив залишити це на потім.

Зараз у мене була інша справа.

— Ми збираємося зустрітися з Ріхелем.

Настав час влаштувати йому повторюване пекло.

***

Знайти золотого онука директорки було непросто, оскільки існувало безліч героїв і класів, у яких були мої копії.

Було б швидше, якби я міг просто ввести його ім'я в пошукову систему, але оскільки навички програмування моєї боягузливої дружини були марними, я був змушений переглянути кожен вимір.

— Я впевнена, що найкращий чоловік, який коли-небудь існував, зможе з цим впоратися. Тим часом його некомпетентна дружина просто зосередиться на розвагах з Молланом.

— Моллан, Моллан…

— Ссосіє, май трохи гордості. Не варто називати себе некомпетентною, враховуючи, що ти опікуєшся Майстром Молланом.

— Це зовсім не втішає. Твоя похвала звучить як глузування.

Де він?

За словами Бейкері, Ріхель нещодавно вступив на курс початкової освіти.

Якщо він планував позбавити мене досягнень, то маючи лише низький рівень та навички, він мав би бути здатним легко перемагати орків та гоблінів.

Іншими словами, він ще не здобув навичку «Карма», якщо тільки не збожеволів і не вчинив самогубство.

Скориставшись посадою почесного вчителя Тіні А, я переглянув файли героїв, які успішно налагодили стосунки з місцевими дикунами.

Відрізнити їх було нескладно, оскільки вони не мандрували, а жили поблизу міст.

Минуло п'ять днів, перш ніж я закінчив їх відбір; принаймні зменшилася кількість кандидатів.

— Добре. Наступний… Хм?

Мій погляд зупинився на певному героєві.

Це сталося якось само собою.

— Це перший раз, коли я зустрів тебе, герою. Чому ти виявляєш до мене ворожість?

— Тому що ти Ноебіус.

— Це так… Гаразд. Ерданті, візьми дітей і стань на безпечній відстані.

Ноебіус, перетворившись на юнака, гордо зустрівся з дивним хлопцем, який стверджував, що він вороже налаштований до нього просто через його особу.

У цей момент я згадав…

•2: Перший на курсі початкової освіти, хто вбив Верховного дракона забуття. ★

•5: Перший на курсі початкової освіти, хто вбив Верховного дракона забуття без Святого меча.

•6: Перший на курсі початкової освіти, хто вбив Верховного дракона забуття без супутників.

•7: Убив Верховного дракона забуття без Святого меча за найкоротший проміжок часу.

•8: Убив Верховного дракона забуття без супутників за найкоротший час.

Три мої досягнення залишаться зі мною назавжди, оскільки вони пов'язані з першопрохідництвом, але два інших можна втратити.

Була лише одна проблема.

Ноебіуса більше не називали Верховним драконом забуття. Тепер він був простим одруженим чоловіком.

Чи героєві було байдуже?

У будь-якому разі…

— Знайшов його.

— Вже? Чоловіче, сподіваюся, ти не збираєшся вбивати всіх підозрілих героїв, бо тобі ліньки шукати як слід?

— Звичайно, ні.

Найсильніший дракон, який коли-небудь існував, оточив своїм тілом гігантське місто, щоб захистити свою сім’ю.

Тут не повинно бути жодних образ.

Але був герой-новачок, який залишався вороже налаштованим до нього.

— Мій дорогий друже! Залиш його мені! Я миттю покараю цього нахабного школяра... Що?

Нахабний учень початкової школи отримав Карму F лише за 0,1 секунди!

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!