Розділ 290 — [19-й раунд] Втілення Повелителя демонів

— …Він став ще сильнішим під час свого сну?

Бойова сила мого дорогого товариша, який залишив своїх дітей Першій святій, а потім проспав два тисячоліття, була незрівнянною.

Світ зруйнувався, коли голова героя відлетіла вбік після удару кулаком Ноебіуса. Ні, вона не полетіла. Вона просто… зникла.

Спроба забрати моє досягнення провалилася.

А ціною цієї невдачі став регрес.

— Ласкаво просимо, пане…

— Це неможливо! Як хтось на кшталт нього міг таке зробити?.. Він не більше ніж мамин улюбленець!

— Пане герою?

Ігноруючи привітання Ланувель, хлопець влаштував істерику.

У нього було гарне обличчя та акуратне срібне волосся, що сягало йому до плечей.

На відміну від інших людей, яких викрала ця установа, він був одягнений у повну форму, оскільки заздалегідь підготувався.

Задаючись питанням, чи його навички також були підготовлені, я перевірив його статистику.

[•Раса: Напівангел

•Рівень: 1

•Професія: Герой (Досвід 500%)

•Навички: Божественність ZZ, Поспіх D, Спритність E, Бойові мистецтва E, Карма F…

•Стан: Реліквія, Розгублений]

Він регресував з усіма навичками, які мав до смерті.

— Неважливо…

— Справді? Будь ласка, візьми себе в руки, Пане герою! Я знаю, що ти розгублений, оскільки тебе викликали сюди без попередження, тому дозволь мені хоча б коротко тебе проінформувати. Це Фантазія. Вимір, відмінний від того, де ти народився. Я знаю, що важко все одразу зрозуміти, але я почну пояснювати все поступово, крок за кроком.

Я б уже спробував заткнути її, але він спокійно вислухав пояснення.

— Дякую за інформацію.

— О, вибач, я забула представитися. Я Ланувель, археологиня. Я отримала пророцтво під час однієї з моїх подорожей, з вивчення давньої легенди про Пана героя. Стародавньою мовою Ланувель означає «істина».

— Ланувель. Яке чудове ім'я. Я з нетерпінням чекаю твоєї підтримки в майбутньому.

— Я також з нетерпінням чекаю співпраці з тобою, Пане герою!

— Мене звати Ріель.

— Приємно познайомитися, Пане герою Ріель!

Ланувель хихикнула, вдаючи милу, і хлопець також засміявся у відповідь. Потім вони вдвох пішли до Пельменного короля, щоб попросити аудієнції.

Я просто спостерігав за ними здалеку, але…

— Я не можу стримати гніву, хоча просто слухаю їх…

— Заспокойся, злісний чоловіче. Ти вже забув слова куратора? Якщо втрутишся, то втратиш прихильників.

— Я знаю.

Спочатку я планував проігнорувати його пораду.

Однак, неправильно зрозумівши мої наміри, він утік, а Ссосія та Залежний дух вирішили, що все це частина «хитрого плану Повелителя демонів MAX-класу». Вони не залишили мені іншого вибору, окрім як трохи змінити мій початковий план.

Якщо не буде способу це зробити, я просто повинен його придумати.

У першому раунді, через втручання моїх супутників, все, що я робив — це боровся з нескінченними обмеженнями.

Я мав захищати людей похилого віку.

Не доводити жінок до сліз.

Боротися з несправедливістю.

Боротися чесно.

Утримуватися від катування людей.

Не хапати інших за хребти.

Спати вночі.

Звертатися до своїх супутників на ім'я.

…

Через усі ці обмеження мені було важко дихати.

Однак я все одно відмовився здаватися і натомість подолав усі труднощі, з якими зіткнувся.

Я вже мав більше, ніж достатньо досвіду у пошуку рішень за допомогою сили, навіть якщо моя ситуація вважалася безвихідною.

— Дотримуватися принципу справедливості, не збільшуючи рівень складності.

Якби я особисто з'явився і побив Ріхеля до смерті, це порушило б зазначений принцип.

Крім того, якби я збільшив складність, не лише Ріхель, а й решта учнів були б змушені вивернутися навиворіт, щоб стати сильнішими.

Якщо так, то для моєї проблеми було просте рішення.

У свій час його часто використовував Повелитель демонів Педонар.

Альтер его.

Середні боси, які втілювали самого Повелителя демонів, іноді з'являлися на шляхах героїв, щоб ті не забули про «мету своєї подорожі».

І вони були чудовими джерелами досвіду.

— Злий чоловіче, які боягузливі думки відвідали тебе цього разу?

— Просто замовкни і дивись.

Герой Ріхель тепер був на аудієнції у Пельменного короля.

Його зброєю була Божественність ZZ.

Але все йшло не так гладко, як йому хотілося.

— Герою. Я розумію, що ти божественний.

— Тоді я сподіваюся на вашу підтримку…

— Я не можу довіряти тому, хто нещодавно був покликаний у цей світ.

— Що? Ваша величносте, минулого разу ви говорили інакше!

— Минулого разу?

— Ні, це таке…

Хлопець більше не міг розраховувати на підтримку короля через свою навичку «Карма», яка перекривала навіть ефекти трансцендентних навичок.

Але йому все одно обіцяли виділити кімнату з прекрасною служницею, що доводило, що його Божественність ZZ не була зовсім марною.

Втім, він все ще здавався нещасним.

Я оглянув усю тронну залу.

Оскільки територія Повелителя демонів значно зменшилася порівняно з 4-м навчальним планом, кількість демонів та їхніх послідовників, що ховалися в Пельменному королівстві, зменшилася в геометричній прогресії.

Але, як би це не було іронічно, кількість демонів та їхніх послідовників серед аристократів не тільки не зменшилася, а навпаки, зросла.

— Як тільки вони оволоділи Темною енергією, зміни проявилися автоматично, включаючи покращення всіх аспектів їхнього єства, таких як зовнішній вигляд, здоров'я, довголіття, відновлення, фізична сила тощо.

Як сказав Ссосія, незважаючи на шкідливий вплив на психіку, Темна енергія була чудовим доповненням для здоров'я.

Завдяки поширенню зливних туалетів людство проживало свої найкращі роки.

Однак, якщо було світло, то обов'язково була й темрява.

Щоб прожити якомога довше в цьому чудовому світі, наповненому зливними туалетами, людство почало шукати способи продовжити життя.

І одним зі знайдених рішень стала Темна енергія.

Звичайним смертним було важко її отримати, але аристократи мали для цього засоби.

І вони робили це дуже активно.

Найбільша небезпека Темної енергії полягала в тому, щоб пасти та стати рабом демонів, але оскільки вони всі померли, боятися було нічого.

Принаймні, доки не повернувся Повелитель демонів.

— Хто найкраще підходить?..

Більше половини аристократів Пельменного королівства, включаючи короля та королеву, мали Темну енергію.

У деяких вона була в тілі.

Інші мали її в кулонах.

Або в руках.

Або в трусах… Хм?

Якщо хтось тримав Темну енергію не в тілі, а в предметі, її вплив на психіку зменшувався, але це все одно було лише питанням часу.

Вони все одно пали б.

І якби у них не було навички, яка захищала б їхню психіку, неможливо було б уникнути підпорядкування демонам.

[•Раса: Людина

•Рівень: 44

•Професія: Аристократ (Кровна лінія = Гідність ↑)

•Навички: Темна енергія D, Гідність E, Авторитет F, Сексуальні стосунки F, Чоловіча енергія F…

•Стан: Втомлений, Просвітлений]

Я знайшов аристократа, чиї характеристики підходили для реалізації мого плану.

Темна енергія D-рангу.

У цьому відношенні він нічим не відрізнявся від низькосортного демона.

Але у нього не було жодної навички для захисту своєї психіки, і його рівень був низьким навіть для аристократа.

— Він ідеальний.

Мої копії, що сиділи на троні, одночасно віддали наказ.

— Ха-ха-ха! Ти смієш називати себе героєм, і маючи такий слабкий хребет бажаєш кинути виклик Повелителю демонів Пармамону?! А ти, Ланувель. Твій жалюгідний таз… Га?!

Аристократи, отримавши наказ Повелителя демонів Пармамона, з криком вибігли у центр тронної зали.

Вони накинулися на героїв і одразу померли.

— Вибачте, що не зміг вас захистити!

— Дурний син графа збожеволів…

— Невже Повелитель демонів Пармамон справді воскрес?..

— Граф, мабуть, просто не виховав свого спадкоємця належним чином…

Герої-новачки 1-го рівня злякано вибігли, але «досвідчені», які хоча б раз регресували, як-от Ріхель, діяли по-іншому.

У кожного героя був свій спосіб убити послідовника демонів.

Його різали, спалювали, рубали, розчавлювали, заморожували, підпалювали, забивали до смерті…

— Пха?!

Ріхелю просто не пощастило, незважаючи на його досвід, хлопця вдарив у щелепу послідовник демонів.

Як можна бути таким невдахою?

— Боягузливий чоловіче, хіба таке виправдання не надто надумане? Пробиватися крізь відбиття його Божественності ZZ-рангу — це вже занадто…

— Але це сталося прямо на твоїх очах, чи не так?

Ріхель принаймні не помер.

Втрутилися королівські лицарі.

Аристократ упав на підлогу, пронизаний мечами з усіх боків.

Король, посинівши від страху, закричав тремтячим голосом:

— Як це могло статися в моїх володіннях?! Герою! Герою, ти мене чуєш?

— Е-е-е… Ох. Т-так, ваша величносте.

— Це сталося, бо я не зміг тримати своїх підданих у покорі. Як вибачення, я надам тобі золоті монети та рекомендаційний лист, який дозволить тобі тренуватися у Бога меча Алекса.

Усі герої, які починали нову подорож, отримували однакову нагороду.

Крім того, це трохи компенсувало їхню погану репутацію через навичку «Карма»!

Де ще вони могли знайти старшого, який так піклувався б про своїх молодших?

Я не підвищував рівень складності для моїх молодших, які полювали на мене. Навпаки, я його знизив!

— Дякую, ваша величносте. Ха-ха!

Ріхель відновив свою щелепу божественним зціленням і подякував Пельменному королю, схиливши голову перед ним.

— Можеш іти, герою. Швидко переможи Повелителя демонів Пармамона!

— Хм… Ваша величносте, — обережно звернувся до короля Ріхель.

— Ти хочеш ще щось сказати, герою?

— Здається, цей послідовник демонів ще живий, — він вказав на смертельно пораненого аристократа.

Але король не звернув на це уваги.

— Якщо він живий, то ми його допитаємо та покінчимо з ним. Тобі не потрібно про нього хвилюватися. Зосередься на вбивстві Повелителя демонів.

— Але, ваша величносте! Він зміг легко пробити мій божественний захист!

— Досить! У мене немає на це часу.

— Вибачте…

Та сама подія сталася в усіх класах Інституту Фантазії.

У тронній залі, серці Пельменного королівства, послідовник демонів став «втіленням Повелителя демонів» і був убитий або героями, або королівськими лицарями.

Однак якимось дивом один вижив.

Йому, мабуть, неймовірно пощастило!

— Йому серце було пронизане, і він втратив багато крові, брехливий чоловіче. Той факт, що він вижив, звучить абсурдно…

— Тобі слід звернутися з цими побоюваннями до цілителя, — відповів я Ссосії.

Втім, цілитель також не знав, як вижив цей аристократ.

Він же не знав про всі ефекти Темної енергії, чи не так?

В сценарії не було жодної помилки.

Хлопець, що потрапив у пастку підземної темниці, якимось дивом оговтався за ніч.

Це також не було помилкою.

Зрештою, він був втіленням справедливого Повелителя демонів MAX-класу.

Я оглянув своє нове тіло.

— Хм. Чудова статура. Однак його «святий меч» досить жалюгідний.

Навіть якби я контролював втілення Повелителя демонів, яке дивом вижило, це не порушувало б ніяких принципів справедливості.

Зрештою, я дав рівні шанси кожному герою.

Це сталося лише тому, що Ріхель не зміг убити цього молодого аристократа.

Якби було два втілення, мені було б важко ними керувати, але з одним я міг хоча б спробувати.

— Господи… це обман, чи не так?

Моя боягузлива дружина, як завжди, говорила нісенітниці.

— Що саме?

— Ти повинен пройти тест на моральність в Університетській лікарні Моллана.

— То ти зі мною чи ні?

— Я чекатиму в замку Повелителя демонів зі своєю тітонькою. Ти ж не думав, що я дозволю тобі торкатися мене, поки ти в чужому тілі, чи не так?

— Ні, не думав.

Але це було якось несподівано.

Я просто невинно запитав, чи піде вона зі мною, а вона думала лише про вульгарності.

— Моя племінниця... Хмм?!

— Я піду і захищатиму форт разом із тітонькою!

Прикривши рота Залежному духу, Ссосія пішла, почервонівши.

А що стосується мене…

— Час зустрітися з Ріхелем.

Це ознаменувало початок подорожі старшого, заради підтримки свого молодшого!

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!