Розділ 291 — Корумпований герой

— Це якесь божевілля! Мені стільки разів казали, що я маю бути обережним і не підвищувати ранг навички Карма…

Герой Ріхель прогулювався вулицями столиці Пельменного королівства, нервово чухаючи потилицю.

Щоразу, коли він проходив повз, дівчата зупинялися, не в змозі відірвати від нього погляд.

— Вау…

— Він такий гарний.

— О Боже…

Це було жалюгідно.

Коли я був імператором, усі мешканці, незалежно від статі та віку, захоплювалися мною.

З підвищенням популярності людини зазвичай зростала й кількість людей, незадоволених нею, але моя милота була абсолютною. Ніхто на континентах не міг цього заперечувати.

Я якісно відрізнявся від Ланувель, чия милота була фальшивою.

— Пане герою Ріель, особняк Бога меча Алекса знаходиться в цьому напрямку! — Ланувель з посмішкою повернулася до героя, не звертаючи уваги на його сумний вираз обличчя.

Вона практично благала, щоб її вдарили!

— Солодкий голос Ланувель додає мені сил!

Як він міг терпіти цю погань?

Ріхель справді пожвавішав, але він не пішов туди, куди Ланувель намагалася його привести.

Мені було не так важко передбачити, куди він прямує.

Гільдія найманців.

Це було місце, де брудні та дикі варвари Фантазії шукали роботу або де інші наймали їх в обмін на гроші.

— Дай здогадаюся! Хочеш знайти в гільдії супутника, який би супроводжував тебе в подорожі, чи не так, Пане герою?

— Саме так! Гострий розум пані Ланувель ніколи не помиляється.

— Хі-хі-хі.

Мій кров'яний тиск різко підвищувався щоразу, коли я спостерігав за їхнім фліртом, але зараз не час відволікатися на це.

Чому він хотів знайти там супутника?

Герой Ріхель щойно розпочав свій 2-й раунд.

Навіть у 1-му раунді, одразу після виклику, він кинувся прямо до Ноебіуса і програв за 0,1 секунди. Цей хлопець навіть не витратив час на збір інформації.

Попри це, він не тільки здавалося, що запам'ятав усе місто, але й був упевнений, що знайде супутника в місці призначення.

На думку спало лише одне правдоподібне пояснення.

— Він шахраює.

Це було дивно.

Оскільки випускників було багато, для 4-ї навчальної програми було видано багато посібників і довідників. Однак жодному герою ще не вдалося закінчити 5-ту навчальну програму.

Просто ніде було взяти посібник.

Попри це, герой Ріхель ніколи не вагався. Він точно знав, куди йому потрібно йти в будь-який момент, і рухався так само швидко, як Люк, який тоді користувався довідником.

Я вирішив поспостерігати трохи довше, щоб переконатися.

Тссс!

Обличчя та тіло молодого аристократа, який став втіленням праведного Повелителя демонів MAX-класу, почали швидко змінюватися.

Це була не пластична хірургія.

Це була сила Вчення Моллана!

[•Раса: Людина

•Рівень: 44

•Професія: Аристократ (Кровна лінія = Гідність ↑)

•Навички: Здоров'я MAX, Витривалість MAX, Стійкість MAX, Спритність MAX, Інтелект MAX, Імунітет MAX, Сила MAX, П'ять почуттів MAX, Чарівність MAX, Тіло MAX, Шкіра MAX, Волосся MAX, Тривалість життя MAX, Гідність C, Темна енергія D…

•Стан: Добрий]

Як тільки навички, пов'язані з фізіологією, досягали цієї точки, тіло проходило процес метаморфози, що спричиняло зміни, достатньо різкі, щоб перетворити власника на зовсім іншу людину.

Ой…

Однак були незначні побічні ефекти.

Одяг худого аристократа був розірваний його новим тілом, оснащеним випуклими м'язами.

— А?!

— Мамо, дивись!

— Це бог?

— Ого…

Я одразу відчув, як на мене пильно дивляться приголомшені та налякані очі перехожих.

Деякі дівчата, червоніючи, навіть закривали обличчя.

Їхня надмірна увага трохи дратувала.

Але це не було проблемою.

— Ось чисті шкарпетки.

— Будь ласка, візьміть мої штани.

— Візьміть. Це першокласний плащ.

— Будь ласка, візьміть це взуття, яке я купив вчора.

Послідовники демонів, що ховалися серед простих громадян, забезпечили мене всім необхідним.

Я виглядав смішно, оскільки мені давали випадкові предмети гардероба, але плащ зручно все прикривав.

Я розв'яжу цю проблему пізніше. У мене були набагато важливіші справи, на яких потрібно було зосередитися.

— Ну...

Завершивши своє перетворення, використовуючи вчення Майстра Моллана, та отримавши підтримку послідовників демонів, я пішов за Ріхелем та Ланувель.

Дзінь~ Дзінь~

Гільдію найманців відвідувало так багато людей, що дзвінок біля дверей дзвонив до пізньої ночі.

Однак війни та полювання на монстрів відбувалися не щодня, тому робота найманців могла бути дуже різноманітною.

Від невеликих замовлень до незаконної діяльності, найманці виконували все, що бажали їхні клієнти, за умови розумної оплати.

Також була додаткова оплата за небезпечні умови праці.

Погодинна оплата.

Премія.

Сезонні надбавки.

…

Найманці, яким з різних причин доводилося платити додатково, були набагато дорожчими в утриманні, ніж звичайні солдати, але вони були сильнішими, досвідченішими і не задавали зайвих питань.

Зокрема, до «іменованих найманців», тих, кого визнавали за їхні навички, ставилися навіть краще, ніж до лицарів.

Якби герой Ріхель хотів найняти компаньйонів, він би точно вибрав іменованих.

Я згадав, як за високу плату найняв «Короля найманців» у 1-му раунді.

— Перепрошую.

— Ах! Пане Святий лицарю, що привело вас до нашої гільдії найманців? Ви прийшли з проханням? Хочете найняти когось? Можливо, бажаєте приєднатися до нас? — чемно запитала дівчина за прилавком.

Вона прийняла Ріхеля за паладина через його розкішний одяг.

— Мені потрібен найманець.

— Ви маєте когось на увазі?

— Буревісницю Рапавелі.

— А! Вона на третьому поверсі, який призначений лише для постійних членів. Її послуги коштують чимало грошей, але якщо ви з нею знайомі, я можу їй сказати, що ви її шукаєте.

— Скажіть їй, що Ріель запитує про неї.

— Добре. Будь ласка, зачекайте хвилинку~

Гільдія найманців використовувала систему клубного членства.

Однак це жодним чином не обмежувало найманців. Вони все ще мали право вирішувати, на кого працюватимуть.

Перший поверх був для гостей.

Другий поверх — для партнерів.

Третій поверх був для постійних членів.

Такі місця, як Континентальний філіал та Штаб-квартира гільдії найманців, мали більше поверхів. Залежно від регіону класифікація могла відрізнятися, але загалом вони були організовані саме так.

Більшості найманців гільдії з невідомими характеристиками надавали статус «гостя».

Тільки ті, хто був активним протягом тривалого часу та заробив собі репутацію, отримували підвищення до «асоційованих членів», а найвидатніших з них називали «постійними членами».

Якщо хтось ставав членом гільдії, ставлення інших до нього суттєво змінювалося.

На відміну від першого поверху, який нагадував ринок, починаючи з другого поверху, різні зручності ставали доступними виключно асоційованим та постійним членам.

Звичайно, зухвалість найманців третього поверху зростала пропорційно цьому, оскільки до них ставилися краще, ніж до лицарів.

Але ця жінка була іншою.

— Хто там просив моєї уваги… А! Це ти мене шукаєш?

Красуня, яка спустилася на перший поверх, спочатку обурювалася, але одразу ж завагалася, побачивши Ріхеля.

Вона змінила вираз обличчя та чемно вклонилася, щоб привітатися.

Я знав чому.

Зовні її характеристики виглядали так:

[•Раса: Людина

•Рівень: 754

•Професія: Фехтувальник (Фехтування = Рубання ↑)

•Навички: Фехтування S, Шарм S, Спритність A, Буря A, Ухилення A…

•Стан: Нудьга]

Але реальність часто була іншою.

[•Раса: Напівангел

•Рівень: 754

•Професія: Фехтувальник (Фехтування = Рубання ↑)

•Навички: Божественність SS, Фехтування S, Приховування S, Спритність A, Буря A…

•Стан: Вражена, Прихована]

Вона приховувала свою расу та вміння.

Навичка Приховування мала ефект маскування характеристик.

Вона може здатися марною, оскільки ніхто, крім Героя, не міг бачити характеристики інших, але у Фантазії існували предмети, наділені цією здатністю. Магічні окуляри були одним із таких прикладів.

Ельфи, які хотіли проникнути в людське суспільство, часто опановували цю навичку.

З її допомогою вони могли просто набити груди хутром та приховати свої довгі вуха магією або капелюхом, і ніхто більше не підозрював би про їхню особу.

— Дозволь мені ще раз представитися. Я Ріель.

— Твоя святість очевидна.

Герой і простолюдин.

Ріхель поводилася природно, незважаючи на те, що це була їхня перша зустріч і розмова.

— Приєднуйся до мого загону.

— Для мене було б честю, ваша світлість.

Він найняв одного з найкращих найманців гільдії, але про гроші навіть не було мови.

Причина її підкорення була прихована від третіх осіб.

«Буревісниця», яку вважали людиною, також мала змішану ангельську кров. Побачивши Божественність Ріхеля, вона одразу ж підкорилася йому.

Тепер все стало зрозуміло.

Повелитель демонів MAX-класу дізнався про корупцію, яка не повинна існувати в стінах цієї школи!

***

Коли мені сказали, що він хоче забрати мої досягнення, я лише посміхнувся, але Ріхель був добре підготовлений.

Чи це було тому, що він був онуком директорки?

Він мав глибокі знання з 5-ї навчальної програми, хоча вона щойно почалася.

Можливо, навіть більші, ніж я.

— Ласкаво просимо до команди героя! Я Ланувель, археологиня. Я вивчаю легенди!

— Приємно познайомитися, пані Ланувель. Я Рапавелі, високопоставлена найманка на прізвисько «Буревісниця».

Після короткого знайомства герой Ріель продовжив свою подорож.

— Пане герою Ріель, хіба ти не хочеш познайомитися з Богом меча Алексом?

— Щодо цього, пані Ланувель. Вибач, але я забув сказати, що Бог меча Алекс став на бік Повелителя демонів через свою безруку дружину.

— Справді?!

Здивований вираз обличчя Ланувель викликав у мене бажання вибігти і вдарити її.

Однак, ледве стримуючи себе, я продовжував підслуховувати.

— Ельфійська принцеса Сільвія, однак, ні. Вона має хороші навички, і якщо я її завербую, ми зможемо розраховувати на підтримку всього Ельфійського королівства.

— Ого! Ти обізнаний, Пане герою Ріель!

— Це перебільшення, — скромно сказав хлопець.

Він націлився на Сільвію?

Той факт, що він знав таємницю Алекса, вже був поза межами підготовки. Те, що він робив, було справжнім обманом та маніпуляцією.

Я мав щось із цим зробити.

Я вирішив зустрітися з Сільвією раніше, ніж Ріхель.

***

— Ти… у гарній формі.

Сільвія, яка приймала аристократів з Пельменного королівства, вирішила зустрітися зі мною особисто, хоча бачила мене вперше.

Протягом 4-ї навчальної програми вона ненавиділа людей, але коли на трон зійшов жалюгідний Третій король ельфів, особистості його нащадків різко змінилися.

Однак Сільвія з 5-ї навчальної програми була принцесою ельфів, яка мріяла вийти заміж за красивого та сильного чоловіка.

— Дякую за комплімент. Це результат постійних ранкових тренувань.

Не минуло ще й дня, але це не мало значення.

— А… розумію…

Сільвія зачаровано дивилася на мої потужні грудні м’язи.

— Хочеш доторкнутися до них?

— Ах! Якщо ти дозволиш…

— Звичайно.

— Тоді, будь ласка, вибач за мою грубість. Вау… У тебе такі широкі груди. Я б хотіла назавжди залишитися у твоїх обіймах…

Вона стала жертвою уподобань третього короля Ельфхейма, який любив людей.

Принаймні це було краще, ніж ненависть.

— Принцесо Сільвіє.

— Будь ласка, називай мене просто Сільвією, але вклади в це ім’я всю свою любов.

Що? Любов? Вона зовсім збожеволіла?

— Сільвія… Я хочу познайомити тебе з деким, але чи не хотіла б ти спочатку прогулятися зі мною?

— З кимось сильнішим за тебе?

— Сама побачиш.

— Мені цікаво, тому я не смію відмовити.

Ельфійка, притискаючись щоками об мої груди, погодилася піти зі мною.

Чудово.

Я схопив Сільвію за тонку талію лівою рукою.

— Ах! Ці біцепси! Я не впевнена, що моє тендітне тіло зможе це витримати.

— Гей, буде проблематично, якщо в тебе зламається спина.

Моя рука лежала на її поперековій ділянці між 4-м і 5-м хребцями. Принаймні, якби щось сталося, я був би готовий діяти.

У цей момент Сільвія піднялася на кінчики пальців ніг і наважилася торкнутися моїх губ.

— Ммм…

— Хм…

Я не чинив опору.

Я не був фанатом рідкокристалічних моніторів, але міг би надати таку послугу, враховуючи старі часи.

Ми перейшли вулицю та попрямували до парку.

Там ми продовжували цілуватися, переходячи з місця на місце, а потім тихо розійшлися.

Він скоро мав з'явитися.

Через деякий час герой Ріхель знайшов Сільвію, яка лежала на лавці в парку.

І він вигукнув:

— Принцеса мертва?!

Ось чому любов слід висловлювати в міру.

[•Складно: Я думаю, що єдина жінка, яка може витримати любов студента Кан Хан-Су — це радниця Ссосія].

“Ох! Пані практикантко! Не говоріть нісенітниці!”

— Зараз саме час продовжувати стежити за командою героя.

У них не було часу стояти на місці, враховуючи, що охоронці отримали звіт від Праведного громадянина MAX-класу.

— Схопіть його!

— Затримайте вбивцю!

— Що ти зробив із принцесою Сільвією?!

— Не дайте йому втекти!

Мені потрібно було поспішати, щоб не загубити свого молодшого, який втік після того, як його звинуватили у вбивстві принцеси сусіднього королівства.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!