Розділ 292 — Унікальна посмішка

— Біжіть!

— Пане герою?! Що трапилося?!

— Чому ми повинні бігти?

Ланувель та Найманка А були здивовані. Герой, який пішов завербувати ельфійську принцесу Сільвію, повернувся один. Ні, його навіть переслідували численні охоронці.

Але компаньйони не стояли на місці.

Манекени кинулися за Ріхелем.

Я також слідував за ними на невеликій відстані.

Команда героя не могла залишатися в місті, повному охоронців. Ні, вони не могли залишатися в Пельменному королівстві, принаймні доки не будуть зняті звинувачення.

— Цк-цк, ось тут стає очевидною відсутність досвіду.

Я похвалив Ріхеля за відмову бути роззброєним та заарештованим, але для нього було б краще, якби він співпрацював з охоронцями, поки непорозуміння не буде вирішено.

Через дії героя непорозуміння лише посилилося.

Його відповідь була рівнозначна зізнанню у злочині.

Сільвія не зникла б, як монстри, після смерті, і її тіло було у дуже хорошому стані.

Ельфійку можна було б врятувати, якби її тіло зачарували, щоб уникнути розкладання, і принесли Святій А Святого королівства. Стало б зрозуміло, що вона померла від шоку, не витримавши поцілунків могутнього громадянина MAX-класу.

Але підозрюваний втік.

Доки Сільвію не відправлять до Святого королівства та не воскресять, група героя буде у списку розшукуваних злочинців.

[•Зовнішній вигляд: Ви впевнені?]

“Звичайно, Пані практикантко”.

Я пережив таку ж ситуацію у своєму 1-му раунді.

Я запобіг замаху на своє життя, позбувшись жінки-вбивці, але був помилково звинувачений у вбивстві невинної красуні та став втікачем.

[•Цікавість: Чим це закінчилося?]

Через те, що особа вбивці була невідома, мене визнали невинним, оскільки під захистом перебували лише громадяни країни та важливі особи.

Однак до того часу мені доводилося ховатися та спати в лісі, як бездомному.

Комарі не залишили на мені живого місця!

Той інцидент завдав мені багато клопоту.

— То куди ти тепер йдеш?

Ріхеля звинуватили у вбивстві ельфійської принцеси Сільвії.

Він більше не міг залишатися в Пельменному королівстві.

А подорож до Королівства ельфів у західну частину Центрального континенту була рівносильна самогубству.

У героя залишалися варіанти: Священна імперія на півночі та Святе королівство по сусідству.

Він також міг піти до беззаконної та нецивілізованої зони на півдні, де раніше розташовувалася територія колишнього Повелителя демонів.

— Пане герою Ріель! Ланувель була тут раніше! Я пам'ятаю, що попереду скеля!

— Довірся мені.

Покинувши столицю Пельменного королівства, Ріхель стрибнув зі скелі.

Ланувель та Найманка А без вагань пішли за ним.

Невже цей герой відмовився від своєї пригоди та покінчив життя самогубством?

Ні, я в цьому сумнівався.

Фшух! Фшух!

Під скелею з'явився корабель з величезними вітрилами.

Корабель, на палубі якого були герой та манекени, злетів вертикально в небеса, ігноруючи гравітацію.

Я знав про такі судна.

Якщо бути точним, я був на одному з них.

На «Літаючому кораблі Лауріта».

Цей корабель був натхненням для транспорту, який пізніше створив Мудрець. Однак оригінал і копія, з точки зору відмінностей у характеристиках, були схожі на поїзд на магнітній подушці та паровоз.

Лауріта була реліквією, що належала охоронцям Північного континенту Фантазії.

Мені було цікаво, що за «Реліквія» відображалася в статусі героя Ріхеля, але виявилося, що це один із «летючих кораблів», які зазвичай курсують між містами ангелів, як міжміські автобуси.

[•Додаткова інформація: Летючі кораблі – це транспортні засоби, призначені для молодих ангелів, які не мають досвіду в польотах].

“Дякую за детальне пояснення, розумна та красива Пані практикантко!”

Крім того…

— Він знову шахраює.

Це може прозвучати дивно від того, хто постійно використовував магічні кола просторового переміщення, щоб уникнути прохань про порятунок від місцевих жителів, але летючий корабель, який виглядав як приватний літак з вертикальним злетом і посадкою, був занадто шахрайським.

З ним герой Ріхель зміг би дістатися будь-куди за дуже короткий проміжок часу без будь-яких обмежень.

[•Проблема: Це не порушує шкільних правил. Учень вже володів цим транспортом, перш ніж його сюди викликали].

— Якщо так…

Почувши, як вчителька-практикантка запевнила, що він не порушив шкільних правил, я розправив крила праведного героя і рушив за кораблем, що прямував на захід з надзвичайно високою швидкістю.

Вони пролетіли повз Королівство ельфів та перетнули хребет, що розділяв Центральний та Західний континенти, вмить ока.

Західний континент 4-ї навчальної програми був темним і холодним через величезне скупчення Люциферів, колосальних мух, що заполонили небо і харчувалися світлом.

Однак у 5-й навчальній програмі все було інакше.

Харчовий ланцюг та довкілля не були зруйновані, тому що природні вороги Люциферів — Зевси, гігантські комарі, не були винищені Примарним королем Шекспіром.

Як наслідок…

[•Пояснення: Відбувся швидкий розвиток електротехніки. Зевси, що випускають електричні розряди, використовуються як генератори].

Це було так, як сказала Пані практикантка.

В цій частині Фантазії місцеві жителі почали продавати електроприлади.

Я думав, що це буде схоже на Землю, але з'явилося багато дивних винаходів, оскільки люди мали магію.

Ві-ві-ві!

Бр-р-р-р!

У 4-му навчальному плані Люцифери домінували в небі Західного континенту. Тепер же по всьому повітряному простору літали літаки.

Фентезійні літаки.

Звичайно…

— Незареєстроване летюче судно! Якщо ви негайно не приземлитеся, ми відкриємо вогонь! Повторюю! Якщо ви негайно не приземлитеся, ми відкриємо вогонь!

Також були створені та впроваджені радари та системи управління повітряним рухом.

Декому ці заходи можуть здатися зайвими, зважаючи на величезний простір неба, але якщо хоча б один з цих літаків впаде на місто, це спричинить величезні жертви та збитки.

[•Гордість: Західний континент досяг значного прогресу за останні два тисячоліття. Все завдяки студенту Кан Хан-Су].

Я дізнався про це зі звітів моїх демонів та послідовників.

Однак я не знав, що їхній контроль повітряного простору став таким розвинутим.

— Не стріляйте! Я герой!

— У будь-якому разі, вас шукають на Центральному континенті! Ви повинні негайно роззброїтися та приземлитися. Якщо ви відмовитеся, ми будемо змушені відкрити вогонь!

— Це божевілля! Тут те саме…

Солдати швидко оточили летючий корабель Ріхеля, використовуючи транспортні засоби, схожі на крилаті мотоцикли.

Їхня форма була надто дивною, щоб їх можна було назвати охоронцями чи лицарями.

Щобільше…

[•Раса: Вампір

•Рівень: 783

•Професія: Небесний улан (Верхова їзда = Майстерність списа ↑)

•Навички: Верхова їзда S, Майстерність списа A, Гострий зір A, Політ B, Пиття крові B…

•Стан: Пильність]

Більше половини з них були не людьми, а вампірами. Як для другорядних персонажів, вони мали досить чудові характеристики.

— Що нам робити, Пане герою?

На запитання Ланувель герой Ріхель твердо відповів:

— Будь-кого, хто протистоїть герою в його подорожі з порятунку світу, слід вважати злом! Летючий корабель Оргат! Перемикайся в бойовий режим!

БУМ-БУМ-БУМ!

Кораблі вступили у бій.

Пролунали десятки пострілів. Без жодного керівництва судно героя автоматично прицілилося та вистрілило у воїнів, що оточували його.

Небесні улани Західного континенту не були слабаками, але бойова міць Оргата була набагато вищою.

Він зняв облогу противника всього за кілька секунд.

— Я теж хочу такий.

Це наче суперробот!

Я знав, що в мене є крила праведного героя та пір'я Снігової жінки для подорожей, але я все ще хотів заволодіти цим летючим кораблем, тому…

— Пане герою! Це чудово~ Га?!

Я приземлився позаду Найманки А, яка захоплювалася бойовою міццю судна, схопив її за тонку шию між 6-м і 7-м хребцями та скинув з палуби.

— Вау~

Після цього я націлився на Ланувель, яка спостерігала за повітряним боєм, спираючись на поручні.

Вона ще не помітила, що Найманка А впала за борт.

Я підкрався до неї ззаду… і добре вдарив її під зад.

— Кия?!

Верхня частина її тіла нахилилася вперед, і Ланувель перекинулася.

— Я позбувся стресу?

Якби Ланувель вчасно використала магію польоту, вона б не померла.

Я б волів позбутися її на місці, але не хотів полегшувати життя герою Ріхелю, тому не мав іншого вибору, як стриматися.

Я втішався тим, що в неї болітимуть сідниці, і вона не зможе нормально ходити.

— Гей! Як ти сюди потрапив?

Мій молодший нарешті помітив мене.

— За допомогою мого праведного серця!

— Що?

Замість відповіді я легенько тупнув ногою.

Невидима хвиля прокотилася палубою летючого корабля.

Моя мета…

[•Попередження! Попередження! Тривога, виявлено порушника!]

[•Виявлено порушника…]

[•Ласкаво просимо на борт, капітане].

[•Бойовий режим скасовано].

[•Будь ласка, встановіть курс].

Я зламав летючий корабель Ріхеля та взяв його під свій контроль.

Якщо цей хлопець помре і регресує, Оргат знову з'явиться в його статистиці, але принаймні він не зможе використовувати летючий корабель в цьому раунді.

— Вибач, але тобі потрібно залишити мій корабель.

— Як ти смієш?! — гнівно крикнув Ріхель, вихопивши меч з-за пояса та кинувшись на мене.

На його клинку яскраво сяяла божественна енергія.

Однак це лише розсмішило мене.

— Як шкода.

Я думав, що він буде кращим, бо в ньому тече людська кров, але він бився, як і решта дурних курей.

Він сліпо покладався на божественне відображення, залишаючи себе беззахисним.

Я вирішив показати йому метод бою героя MAX-класу.

Його основна мета полягала у встановленні тону для всього бою.

Вираз обличчя та рухи очей були дуже важливими для його виконання.

У бою я часто використовував «посмішку праведного героя», яка вселяла впевненість.

Це полегшувало справу.

— Ах! — ноги Ріхеля підкосилися, через що він втратив рівновагу та покотився палубою летючого корабля.

Я нічого не зробив.

Я просто подивився на нього.

— Що з тобою сталося? — запитав я.

Все тіло мого молодшого тремтіло, як осика на вітрі.

— Х-хто ти? Як людина може випромінювати стільки гніву? Як одна душа може витримати таке потужне та інтенсивне божевілля... Цього не може бути! Це абсурд!

— Що за нісенітниці ти говориш?

Я міг лише засміятися у відповідь на його боягузливі виправдання, раптово втративши бойовий дух.

Людина?

Я був другим Повелителем демонів.

Унікальним, враховуючи, що я ще не втратив своє серце праведного героя.

— Іди геть! Н-не підходь до мене! — кричав хлопець.

— Що? Я навіть не зрушив з місця.

— Відійди! Іди геть!

Ріхель мене зовсім не слухав.

Поки я просто стояв, він відступив так далеко, що вдарився спиною об поручні палуби.

У цей момент…

Фшух!

Наче вчиняючи самогубство, він стрибнув з літаючого корабля «Оргата».

— Це не зовсім так, як я планував…

Я лише трохи вклався у свій погляд, а він уже так злякався?

Здавалося, що він виріс у замкнутому середовищі.

Як його старший, а не Повелитель демонів, я хвилювався, як він зможе жити самостійно.

— Кхм.

У цей момент я почув кашель позаду себе.

Ці люди явно не планували нападати на мене. Інакше вони б не дали про себе знати так мирно.

Обернувшись, я побачив прекрасну вампірку та чоловіка зі схрещеними на грудях руками.

Вони виглядали знайомими.

Однак, оскільки я приховував свою особу, я привітав їх посмішкою праведного героя та вдав, що зустрічаю їх вперше.

— Вітаю. Я Аристократ А з Центрального континенту. У мене немає з собою посвідчення особи, але я переслідував злочинця, який убив ельфійську принцесу, щоб отримати винагороду за його голову.

У відповідь вони посміхнулися та перезирнулися.

— Ха-ха! Великий герою, приховувати свою особу марно. Навіть після двох тисячоліть ти все ще єдина істота в цьому світі, яка може так посміхатися.

— Ти — причина, чому ми стали такими щасливими. Хіба ні, Шекспіре?

— Кхм, саме так.

Найсильніший архімаг та втілення краси Західного континенту.

Вони були як ідеальна гармонія інь та ян, в якій не було жодних недоліків.

Але я трохи занепокоївся.

— Схоже, моя фірмова посмішка може бути проблемою.

Востаннє я зустрічав цю пару 2000 років тому…

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!