Розділ 293 — Термінатор

На той час характеристики Шекспіра були такими:

[•Раса: Велика людина

•Рівень: 999+

•Професія: Чарівник (Цнотливість → Мудрість)

•Навички: Магія ZZZ, Чаклунство ZZZ, Магічна сила Z, Шлях магії Z, Інтелект Z…

•Стан: Добрий]

А зараз:

[•Раса: Великий елементаль

•Рівень: 999+

•Професія: Знавець (Інь-Ян = Істина)

•Навички: Інь-Ян G, Елементи G, Магія ZZZ, Вічне життя ZZ, Енергія Z…

•Стан: Добрий]

Бог меча Алекс був неймовірно сильним, але Шекспір набагато перевершував стандарти початкової освіти.

Він був босом з двома навичками G-рангу у місці, де навіть ворог Z-рангу міг влаштувати героям пекло.

Це було божевіллям, враховуючи, що його навички коригувалися відповідно для кожного курсу.

Мені було важко уявити, наскільки сильним він був на середньому та вищому курсах.

Що викликало у мене ще більше цікавості, так це його професія.

Я активував функцію «Дізнатися більше», якою давно не користувався.

[•Знавець: Цю професію можуть отримати терплячі та наполегливі архімаги, які закохалися в небувалу красуню. Шанс отримати її становить менше ніж 0,00001%, але, зробивши це, вони звільняться від своїх старих кайданів. Істина завжди буде з ними, коли вони досліджуватимуть найвидатнішу безодню світу та усвідомлюватимуть сутність Інь та Ян. Доки гармонія Інь та Ян залишається незмінною, усі дії Знавця призведуть до безумовного успіху].

Я ніколи не бачив настільки шахрайської професії. Мені було важко повірити, що її розробила система.

Безумовний успіх?

“Що ви про це думаєте, Пані практикантко?”

[•Думка: Я вперше бачу таку професію, вона така романтична].

“Романтична? Ви дуже сентиментальні!”

Це було дійсно дивовижно.

Але я вже втратив цноту на початку 1-го раунду, а це означало, що я більше не міг стати архімагом, щоб виконати одну з основоположних умов.

[•Цікавість: Як пройшов перший раз студента Кан Хан-Су? У вас була романтична ніч з прекрасною жінкою?]

“Нічого подібного…”

Після того як мене побив Алекс, який вдавав, що тренує мене, я напився, щоб полегшити біль.

Я не міг згадати, що сталося далі.

Коли я прокинувся наступного ранку, покоївка королівського палацу спала голою поруч зі мною.

[•Очікування: Ця покоївка закохалася в вас, так?]

Ще один промах.

Покоївка хотіла завагітніти від героя, щоб змінити своє соціальне становище.

Романтика чи кохання не були її мотивом.

[•Розчарування: О, вибачте. Мені не слід було питати…]

“Все гаразд, Пані практикантко!”

На щастя, покоївка не завагітніла. Однак цей випадок дав мені мудрість.

Тож з того моменту я завжди намагався зберігати ясність розуму.

Саме завдяки такій поведінці мені вдалося уникнути того, щоб залишити своїх дітей тут, у Фантазії. Отже, одного дня я покину цей світ без жалю.

Але викладачі відмовилися легко мене відпустити. Боягузлива Другий демон також спіймала мене у свою павутину, перетворивши на чоловіка MAX-класу.

— Великий герою, якщо ти маєш час, я запрошую тебе до нашого дому, — сказав Примарний король.

— Будь ласка, дозволь мені віддячити за те, що ти познайомив мене з моїм Шекспіром, — продовжила вампірка.

Оскільки найсильніша пара на Західному континенті наполягала, як я міг відмовити?

[•Летючий корабель Оргат готовий до роботи].

[•Будь ласка, встановіть курс].

Я віддав команду летючому кораблю Оргату.

[•Курс встановлено].

[•Початок польоту].

Якби Ріхель, який стрибнув з корабля, загинув, світ би вже зруйнувався, але, оскільки нічого не сталося, він мав бути живим.

Як його турботливий старший, я негайно скористався посадою почесного вчителя Тіні А, щоб перевірити його стан.

— Ой… Дідько…

З ним все було гаразд.

Дивлячись на свого молодшого, який навіть ребер не зламав, я дізнався щось нове.

Пошкодження від падіння визначалися як звичайні фізичні травми.

Отже, оскільки було активовано його божественне відображення, він не отримав жодних ран.

Цього факту я не знав. Зрештою, ангели народжуються з крилами, а це означало, що вони рідко падають.

Принаймні, я виявив, що наступного разу можу скинути його зі скелі.

— Пане герою Ріель! Ти в порядку?

— Хтось напав на мене на кораблі!

Ланувель та Найманка А, які щойно приєдналися до Ріхеля, також були цілими, окрім кількох переломів кісток.

Я був не особливо здивований, враховуючи, що взагалі не мав наміру їх вбивати.

Після цього я вирішив перевірити своє тіло, що сиділо на троні в замку Повелителя демонів.

— Моя племіннице! Я ще не читала розділ двісті сімдесят два!

— Я теж, пані Ссосіє.

— Не те щоб ви ще не читали. Його взагалі не існує, бо автор взяв перерву.

— Перерва?! Він гірший за самого наркоманського Повелителя демонів!

— Такого ледаря потрібно посадити в підземелля, щоб переконатися, що він зосереджується лише на роботі над своїм романом.

Три жінки читали любовний роман на крихітному екрані смартфона.

Залежний дух сиділа у мене на голові, Ссосія сиділа у мене на колінах, а Тінь А, злегка нахилившись, сиділа на підлокітнику трону.

Було трохи дивно спостерігати за цим ззовні…

— Це наш дім, Великий герою.

Шекспір вказав в далечінь, де виднівся куполоподібний бункер.

Коли я вперше побачив його, він здався мені жалюгідним, але моя думка поступово змінювалася, чим ближче ми підлітали.

Він був величезним.

Дійсно величезним.

Він був такого ж розміру, як Верховний дракон забуття Ноебіус.

— Що це?

— Це столиця Імперії вічної ночі, якою править моя дружина. Цей купол рятує вампірів від сонячного світла і дозволяє їм нормально жити.

Він був оточений низькими будівлями, через що виглядав як яйце без жовтка.

— Здається, поза куполом живуть люди.

— Кожне місто імперії має таку структуру, вона дозволяє людям і вампірам співіснувати. Однак знадобилося багато часу, щоб дві раси об'єдналися, і якби не Вчення Моллана, це було б набагато складніше.

— Зачекай. Вчення Моллана?

Я не думав, що почую про досягнення Майстра Моллана за межами Центрального та Північного континентів.

— Так. Зрештою, він ставиться до всіх однаково, до людей і до вампірів.

— Вірно, — погодився я.

Людям та ельфам було неважко порозумітися, але з вампірами все було інакше.

Для людей вампіри були кровососними паразитами, а для вампірів люди були худобою, наповненою поживними речовинами.

Сама їхня природа робила зневажливість один до одного майже природною.

— Після оголошення Вчення Моллана державною релігією расову дискримінацію було ліквідовано. Завдяки нашій силі ми взяли під контроль половину Західного континенту та займаємося завоюванням сусідніх країн за допомогою культурного впливу, а не військового конфлікту.

— Культурний вплив…

Я не думав, що почую щось подібне в дикому фентезійному світі.

— Вампіри з нескінченною тривалістю життя не йдуть на пенсію через старість, тому саме вони тримають всю імперію разом, але поширення зливних туалетів призвело до різкого збільшення кількості людей, що зрівняло масштаби влади.

— Але це не змінює того факту, що більшість аристократів – вампіри. Хіба це не означає, що ситуація тут не сильно змінилася? Расову дискримінацію просто замінила класова дискримінація, — сказав я.

Мені було дуже цікаво, як Імперія вічної ночі могла протриматися 2000 років, не зазнавши краху своєї цивілізації зсередини.

Я теж колись був імператором, а зараз я був Повелителем демонів.

Ця тема була близька моєму серцю.

— У цьому немає нічого страшного, — сказала втілення краси з яскравою посмішкою на обличчі.

— Чому? — запитав я.

— Тому що я вампірка-рабиня, яка не може жити без крові Шекспіра. Хе-хе!

— Не думаю, що імператриця, яка править половиною Західного континенту, може так говорити...

Ця жінка, яка обіймала чоловіка середнього віку за передпліччя та терлася об нього щоками, була «Королевою вампірів» та правителькою імперії.

— Але це правда. Я не можу пити кров інших людей. Без мого коханого я помру з голоду.

— Тоді вам двом краще бути в добрих стосунках…

Інакше вона може померти від анемії!

Нарешті стало зрозуміло, як люди та вампіри можуть помиритися.

Господар імператриці: Людина

Імператриця: Вампір

Королівська родина: Вампіри

Аристократи: Вампіри

Простолюдини: Люди

Імператриця правила імперією та вампірами, але її чоловік правив нею.

Дивлячись на цю пару, я не відчував жодного домінування в їхніх стосунках, але громадяни імперії думали інакше.

[•Скиглення: Я думаю, що в них чудове кохання].

“Пані практикантко, ви надто сентиментальні. Однак у вас прекрасні тіло і душа!”

[•Капітане].

[•Ми прибули до місця призначення].

[•Приземлення].

Розмовляючи, ми дісталися до «дому» могутньої пари.

— Це вражає.

Я бачив багато речей, які виходили за рамки звичайного, але все одно не міг не помилуватися панорамним видом на місто.

Колони, що підтримували купол, були багатоповерховими будівлями, з'єднаними тунелями, як мостами, але ще більше мене здивував їхній спосіб пересування.

Транспортні засоби, подібні до поїздів та автобусів, швидко пересувалися між будівлями без аварій, незважаючи на відсутність світлофорів та дорожніх знаків.

Це було ще не все.

Тут було багато речей, які нагадали мені про Землю.

Вентилятори, холодильники, пральні машини, пилососи, телевізори, камери, телефони, ліфти, ескалатори…

Завдяки додаванню магії їхні технології стали ще ефективнішими.

Їхні пральні машини чарівним чином складали білизну, яка проходила через сушарку, і відправляли її до шафи.

Це було величезним шахрайством.

— Пане герою, немає нічого, чого Шекспір не міг би зробити! Зрештою, він мій чоловік!

Шекспір засміявся і пояснив:

— Завдяки «істині» немає такого винаходу, який я не міг би створити. Достатньо просто мати уявлення про те, що я хочу, та його ключові деталі.

— Це все завдяки твоїй професії, так…

Я вважав, що з мого боку було дурістю намагатися зробити зарядний пристрій для смартфона та біде.

Мені слід було звернутися до цього винахідника з самого початку!

Якщо всі дії Шекспіра призводять до безумовного успіху, він точно міг би відтворити смартфони Землі.

Ні, він би зміг створити набагато кращий винахід.

Шекспір погладив свою дружину.

— Однак ця моя сила не є абсолютною. Мої винаходи повинні підкорятися правилам цього світу. Подорожі в часі, міжвимірні подорожі та злиття душ неможливі. Зрештою, моя «істина» доступна лише в цьому світі.

— Це…

Він озвучив досить цікавий список речей, які були поза його контролем.

Подорожі в часі, переміщення між вимірами та злиття душ. Три головні заборони фентезійної системи.

Шекспір знав правду про жорстоку долю місцевих жителів.

Розділена душа, вічно повторюване життя, штучна доля…

— З моменту, коли людина доходить висновку, що правда, яку вона знає, насправді є правдою, вона перестає бути правдою, бо в цей момент вона стає самонав’язаною.

— Е-е… Звичайно, — погодився я.

Про що він говорив?

— Але правда все одно існує. Одним із прикладів є те, що ти — наша надія.

— Е-е…

Я не міг зрозуміти, що він каже, але це не прозвучало як образа.

[•Запитання: Герою Кан Хан-Су, як може студент, позбавлений будь-якої надії, закінчити навчання? Якщо ймовірність 0%, хіба це не було б правдою?]

“Будь ласка, поясніть мені це так, щоб я зрозумів, розумна Пані практикантко!”

[•Пояснення: Щоб стати хорошим випускником, потрібно приділяти більше уваги своїм молодшим].

Молодші?.. Ах!

Я подивився на те, що робив Ріхель, герой, який зазнав аварійної посадки десь на Західному континенті.

— Як на жалюгідну вампірку ти непогано тримаєшся.

— Кхе-кхе!

— Принцесо темряви, якщо ти даси клятву крові та будеш слухняною, я тебе відпущу.

— Не смій мене… Кхе-кхе!

— Ха-ха! Подивимося, як довго ти зможеш протриматися на сонці.

Принцесо темряви…

Цей молодший грався з дочкою Шекспіра.

— Він знову хоче, щоб його подорож закінчилася за 0,1 секунди?

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!