Розділ 295 — Молланфон

— Сама назва цього смартфону, ймовірно, змусить людей встати та помолитися, щойно вони почують його будильник…

Я поклав свій молланфон у «Демонічне сховище», яке було створено за допомогою мого контролю над «Простором».

Воно відрізнялося від «Сховища», яке давалося як нагорода за перемогу на Фестивалі героїв.

Воно не мало обмежень щодо об'єму та ваги. Крім того, це була не фентезійна навичка, а моя власна здатність. Отже, навіть якби я змінив своє тіло, я б нічого не втратив.

Я міг безкінечно зберігати в ньому стільки предметів, скільки хотів, але, на жаль, вони не могли уникнути регресії.

Зрештою, регресія підпадала під юрисдикцію «Часу» директорки.

Не мало значення, скільки предметів я поклав у це сховище. Як тільки герой повернеться у минуле, предмети з Фантазії негайно повернуться на свої місця, навіть якщо вони були в сховищі.

Те саме стосувалося й продуктів.

Якби для їх створення використовувалися матеріали фентезійного світу, вони також підлягали б регресії.

Отже, в ньому слід зберігати лише предмети та матеріали, що походять з-за меж фентезі.

Це було неможливо для місцевих жителів, народжених тут, але було можливо для мене, який отримав спонсорську підтримку від ангелів.

— Цього разу ти не надто довго затримався, боягузливий чоловіче.

— Безпека моєї копії є важливою.

Я залишив тіло аристократа, яке служило втіленням Повелителя демонів, на летючому кораблі Оргаті та переніс свій розум у копію.

Я одразу відчув приплив сил.

Зрештою, зважаючи на фрагментацію моєї сили, мої копії все ще були посудинами, що містили мою душу.

Втілення були б не більше ніж втіленнями.

Я дістав свій молланфон з Демонічного сховища. Звичайно, він ніколи б там не зник, але не було зайвим перевірити ще раз.

— Наркоманський Повелителю демонів! Ти знайшов собі нову іграшку? — Залежний дух, що сиділа у мене на голові, зацікавилася ним.

Поклавши телефон назад у сховище, я відповів:

— Цей смартфон створений спеціально для моїх потреб, тому він має багато різноманітних, дивовижних функцій.

— Вау! Покажи мені!

— Пізніше. Спочатку мені потрібно провчити свого грубого молодшого.

Отримавши гарненьку прочуханку від Шекспіра та врятувавшись завдяки жертві Ланувель, герой Ріхель з'явився через три роки.

І він привів із собою багатьох супутників.

Здавалося, він вирішив відмовитися від спроб перемогти «Верховного дракона забуття Ноебіуса» та «Примарного короля Шекспіра», враховуючи, що замість цього він одразу ж попрямував до Повелителя демонів.

Ріхель рухався так, ніби відмовився від думки забрати мої досягнення.

[Зовнішній вигляд: Однак одне він уже забрав].

“Що?! Вчителько-практикантко! Як це сталося?”

[Пояснення: На жаль, минулого року він перевершив вас за досягненням: «Людина з найвищою грошовою винагородою у фентезійному світі»].

… У мене було таке досягнення?

Я взагалі про це не знав.

Зрештою, я ніколи не зустрічав нікого такого божевільного, хто полював би на Праведного героя MAX-класу за грошову винагороду.

— Ти просто не знав, що зустрічав їх.

— Що?

— Ти не давав мисливцям за головами можливості представитися. Ти просто одразу ламав їм шиї, бо тобі не подобалося, як вони на тебе дивилися.

Це не було великою проблемою, тому я про це забув.

У будь-якому разі, герой Ріхель, якому вдалося забрати одне з моїх досягнень, тепер намагався всіма силами мене вбити.

Мені потрібно було поспішати. Інакше його шанси на перемогу зростали б.

Лорд легенд: Ясуо

Лорд зради: Хандзо

Лорд смерті: Сільварас

Лорд сталі: 2D

Минуло чотири роки з моменту їхнього створення, але досі ніхто не зміг прорвати їхню лінію оборони, оскільки вони легко ліквідували будь-яких порушників.

Принаймні, так було раніше.

— Говорить Лорд зради Хандзо. Вони прорвали сад на першому поверсі, і густий магічний туман ускладнює їх відстеження. Я залишуся там, де я є, і охоронятиму це місце, — повідомила Хандзо, яка зрадила свою расу та присягнула на вірність Повелителю демонів.

За звичайних обставин вона б злетіла в небо та обстріляла б супутників героя з відстані. Однак сьогодні вона зазнала жахливої невдачі.

Герой Ріхель дав своїм супутникам Сувої магічного туману, хоча вони вже були майстрами скритності.

Король вбивць, Лицар темряви, Король розбійників.

Судячи з мого першого раунду, ці троє добре вміли маскуватися та камуфлювати. Тож, залишивши їх як приманку, Ріхель зумів прорватися через сад.

— Лорд легенд Ясуо, повідомляє з їдальні на другому поверсі. Вони прорвались крізь мене, як вітер, господарю, і я нічого не міг зробити через захист Божественності героя.

Це було в межах моїх очікувань.

Майстерність меча мала на меті завдавати фізичної шкоди супротивникам.

Під захистом Божественності мій молодший бився з Ясуо, коли його супутники піднімалися на наступний поверх, а потім пішов за ними.

Без Святого меча Ясуо продовжував би страждати від такої тактики.

Його дружина виступила не краще.

— Лорд смерті Сільварас тут! Я не могла відвести очей від молодиків, які були кращими за мого чоловіка, що призвело до моєї нездатності захистити банкетну залу на третьому поверсі… Ме-мені шкода, в-вибачте!

Чи це було тому, що вона була жалюгідною молодшою сестрою короля Ельфхейма; вона втрачала глузд щоразу, коли стикалася з накачаними чоловіками?

Ельфійка не була такою, коли була зі мною, але після того, як вона залишила мене та возз'єдналася зі своїм чоловіком, жінка знову повернулася до своїх старих звичок.

Я добре знав чоловіків, які відволікали її.

Король лицарів. Король найманців.

Під час мого першого раунду, серед моїх супутників, Король лицарів міг похвалитися найкращим захистом, а Король найманців, який пройшов крізь вогонь і воду, мав загартоване в битвах тіло.

Якби Король мечів Алекс був тут, вони могли б стати Трьома мушкетерами, але тепер він був в обіймах своєї дружини… крилах своєї дружини.

— Мій друг Борис, сповнений любові та ненависті, також недовго проти них витримає.

Щойно вони прорвуться через четвертий поверх, за який відповідав Борис, вони одразу підуть на п'ятий, де їх ніхто не чекатиме.

Потім вони накинуться на мене.

Я поспішно приготувався зустріти гостей так, як личить Повелителю демонів MAX-класу.

— Що? Чому ти мене проганяєш? — обурилася Ссосія.

— Мій молодший скоро прийде. Ти справді хочеш зустріти героїв, сидячи у мене на колінах?

— Хе-хе! Ти постійно наполягаєш, що ти цивілізований мешканець, але сам досить старомодний, боягузливий чоловіче.

— Що?!

— Це те, що зараз у тренді. Зустріч Повелителя демонів із загоном героїв, коли на колінах у лиходія сидить красива жінка.

Моя боягузлива дружина показала мені екран смартфона.

Там була сторінка манги, на якій Повелитель демонів, схожий на сутенера з голою дівчиною на колінах, зустрічався з героєм.

— Хіба це не для дорослих?

— П’ятнадцять плюс.

— Нісенітниця! Як таке може бути?

— У примітках автора навіть висловлено його здивування тим, що його манга не призначена для людей будь-якого віку.

— Він просто безсоромний покидьок.

Незважаючи на автора, чи були такі Повелителі демонів зараз у моді?

Мені це не подобалося, але я не хотів, щоб мене сприймали як старомодного Повелителя демонів F-класу.

— Я сховаюся.

Без мого наказу Тінь А сама приховала свою присутність.

Здавалося, вона щось наплутала.

У мене не було жодного бажання садити собі на коліна колишню жалюгідну дружину Короля ельфів.

— Племіннице~ Племіннице~

— Що? У цьому немає нічого непристойного.

— Я не це маю на увазі. Ти виглядаєш щасливою. У тебе навіть широка посмішка на обличчі.

— Тітонько, перестань брехати! Це просто байдужий вираз гордої красуні.

— Хі-хі-хі!

— Перестань сміятися.

— Що ти маєш на увазі? Як і в тебе племіннице, це просто байдужий вираз. Хі-хі-хі!

— Тітонько!

Тим часом колишній принц Борис, тепер одягнений в обтислу футболку та короткі шорти замість чорно-білого вбрання покоївки, зі складеними руками під безглуздо великими та м’якими грудьми, чекав, поки члени загону героя закінчать розмову.

— Лорд сталі 2D — це андроїд, створений за допомогою науки та магії. Його навички не високі, але не забувайте, що у нього є «Хоробрий». Однак, об'єднавши наші індивідуальні сили, ми точно зможемо перемогти його, навіть якщо наш рівень впаде до першого.

— Пане, у мене є питання.

— Що таке, Акво?

— Чи не можемо ми просто проігнорувати супротивника і цього разу?

— Не цього разу, ні. Виходячи з інформації, яку я маю, у нього немає слабкостей. Ми можемо перемогти лише за допомогою чисельності та грубої сили. Але не хвилюйся про це. Я підготував спеціальну секретну зброю!

Боже, Борисе.

Як він міг дозволити їм провести брифінг прямо під його носом?

Своєю поведінкою Борис нагадував Першого героя.

І за це він, найімовірніше, поплатиться.

Поразкою та приниженням.

Золотий голем Бога війни був викликаний у замку Повелителя демонів.

Я думав, що цей суперробот зник разом із 4-ю навчальною програмою!

Це був найпотужніший голем, створений чарівником, який перетворив Північний континент на вічне поле битви.

А разом з ним було ще два големи, яких я побачив уперше.

Білий і чорний.

У обох на лівому плечі були еполети із зображенням «вежі з оком».

Це був символ Вежі Мудреця, що означало, що він був їхнім творцем.

— Клятий Мудрець. Це починає мене дратувати.

Минулого разу, коли я замовляв у нього суперробота, він зробив для мене тендітну дівчину-андроїда. Однак для героя Ріхеля він зробив справжніх бойових роботів.

Щойно я побачив їхні потужні руки та ноги, я одразу відчув потребу додати їх до своєї колекції.

Вони носили міцні обладунки, а на головах мали шоломи, крізь які просвічував блиск їхніх блакитних очей.

Блін! Просто неймовірно!

Як він міг зробити їх такими крутими?!

Ох! Зараз не найкращий час милуватися ними!

Щойно три големи рушили за наказом мого молодшого, замок Повелителя демонів сильно затрясся.

— Я не впевнений, чи витримає замок…

Ссосія спробувала розвіяти моє занепокоєння:

— Хто, на твою думку, спроєктував цю будівлю, боягузливий чоловіче? Не хвилюйся. Це місце насправді міцніше, ніж здається.

— Що ж, саме час дізнатися, чи це так.

Герой Ріхель добре готувався протягом останніх трьох років, що дозволило йому піднятися сюди без жодних втрат.

Однак я не визнав його заслуг.

Це був перший раз, коли мій молодший увійшов до замку Повелителя демонів, але він наперед знав, як перемогти всіх Чотирьох небесних лордів до найдрібніших деталей.

Це було просто неможливо.

Ніби в мене стався витік інформації.

Мені навіть не довелося думати про те, хто міг таке зробити.

Викладачі.

Я знав, що ці люди підступні покидьки, відколи вони поставили під сумнів мою особу Праведного героя MAX-класу, але тепер я був переконаний, що у них точно немає совісті.

— Мої големи будуть битися з андроїдом!

— Ви неймовірний, Пане герою!

— Висловлюю вам свою повагу, пане.

— Ваші навички вражають…

Неосвічені дурні почали його хвалити.

Мені це не сподобалося, але я був надто зайнятий, відповідаючи матері на своєму молланфоні.

[ Мама ]: [Синку, тепер ти швидше відповідаєш на мої повідомлення]. (7:42)

[ Син ]: [Я змінив свій смартфон на молланфон]. (7:43)

Цей винахід може працювати навіть у космосі.

[ Мама ]: [Молланфон? Це смартфон з Фантазії?] (7:44)

[ Син ]: [Щось на зразок того, але набагато крутіше. У нього багато крутих вбудованих функцій]. (7:45)

[ Мама ]: [Він може трансформуватися в робота?] (7:46)

[ Син ]: [В робота?] (7:47)

Чому вона раптом заговорила про роботів?

[ Мама ]: [Нічого особливого. Просто зараз усі смартфони мають таку функцію]. (7:48)

[ Син ]: [Навіщо смартфонам така функція?] (7:49)

У якій ситуації можна було б використовувати такого маленького та крихкого робота?

Можливо, він міг би годувати свого власника попкорном, поки той дивиться фільм у кінотеатрі?

[ Мама ]: [Синку. Вибач]. (7:50)

[ Син ]: [Га?] (7:51)

[ Мама ]: [Ти зараз засмучений, чи не так? Ти, мабуть, був в гарному настрої, бо змінив свій старий телефон на новий. Вибач]. (7:52)

[ Син ]: [Все гаразд]. (7:53)

[ Мама ]: [Не хвилюйся. Мама любить тебе, навіть якщо ти фентезійний простолюдин]. (7:54)

[ Син ]: [Я теж тебе люблю. У мене гості. Я зв'яжуся з тобою знову, коли буду вільний]. (7:55)

[ Мама ]: [Завтра вранці о 10-й годині. Мені потрібно йти до дитячого садка, тому я буду зайнята]. (7:56)

[ Син ]: [Гаразд] . (7:57)

… Як завжди, моя мати зарядила свого сина силою любові.

— Гей, чоловіче, ти в порядку? Ти виглядаєш так, ніби зараз заплачеш.

— У мене все добре. Не хвилюйся.

Я чекав на появу героя та його манекенів.

“Вельмишановні гості! Прийміть мою любов!”

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!