Розділ 298 — [20-й раунд] Бабусю?

— Бабусю?

Герой Ріхель був онуком директорки.

Отже, була лише одна людина, яку він міг так називати.

Перший ангел, також відома як операторка системи «Фантазія» та директорка, завадила випуску учня MAX-класу через свої дискримінаційні погляди.

А як щодо Святої H?

[Виправлення: Її звати Хіпполія].

Вона керувала Фестивалем героїв і служила мені майже 90 років. Я не зміг би знайти когось більш відданого.

Я, можливо, не довіряв своїй дружині, незважаючи на її прекрасні тазові кістки, але я завжди міг довіритися Святій H.

Доказом її відданості став 8-й раунд.

Коли я помер і відродився, вона захистила няню, яка мене зачала.

— Це просто смішно.

Якби вона справді була Першим ангелом, вона б давно позбулася мене.

Були й інші докази.

— Гей, Ссосіє, розкажи мені, як виглядає твоя тітка.

— Вона дуже відрізняється від твоєї Святої, якщо ти це маєш на увазі.

— Розумію.

Чим саме вони відрізнялися?

— Ну, по-перше, талія в неї більша за груди.

— Ага!

Мені захотілося радіти. Я з самого початку твердо вірив у неї, але тепер принаймні стало незаперечним, що моєю першою грілкою не могла бути злісна директорка.

Перший дух, лежачи у мене на голові, також висловила свою думку:

— Я завжди дивувалася, як вона може літати, бо щоразу, коли ця жінка це робить, то стає схожою на величезний персик з крилами. Хе-хе!

— Ожиріла ангелиця…

Я не міг у це повірити.

Хоча ангели були дурними курми, їхня краса була бездоганною.

Важко було повірити, що їхній лідер мав тіло, з яким навіть літати було б важко.

— Це правда, наркоманський Повелителю демонів!

— Хммм.

— Повір мені! Вона кругла, як м’яч, і самостійно нічого не може зробити, якщо ніхто про неї не піклується. Вона дух світла, але все, що вона робить, це їсть і спить цілий день. Її обличчя так опухло, що неможливо з упевненістю сказати, чи відкриті її очі, чи закриті. Хе-хе-хе!

— Невже…

На відміну від директорки, яку вони описали, моя особиста грілка була прекрасною як душевно, так і зовні.

Вона була справжнім витвором мистецтва!

Очі, ніс, рот, руки, ноги, груди, талія, шийні хребці, таз, череп, поперекові хребці…

Її краса, здавалося, була ретельно створена відповідними майстрами, які продумали кожну найдрібнішу деталь.

Було грубо порівнювати обличчя Фестивалю героїв з директоркою.

— Їхні особистості також зовсім різні, — додала Ссосія.

Перший дух погодилася з нею:

— Як сказала моя племінниця, щоразу, коли директриса говорить, вона лише скаржиться на світ навколо себе. А коли мовчить, то робить лише те, що може лежачи — наприклад, віддає накази ангелам лише жестами рук.

— Залежний дух…

— Що?

— Ти така ж, як вона, — сказав я.

Перший дух не скаржилася на світ, але цілими днями лежала у мене на голові, обнюхуючи мене та віддаючи накази духам.

Я не розумів, як її кінцівки та крила ще не деградували, як це сталося з її клоакою.

— Це тому, що я люблю своїх дітей! Я лінуюся, щоб гарантувати роботу та обов'язки, які дозволять їм усвідомити сенс свого існування! Я не хочу позбавляти їх роботи та сенсу життя! Я точно відрізняюся від Першого ангела!

— Ти звучиш жалюгідно, тітонько.

— Помуч мою племінницю за те, що вона не поважає свою тітку, наркоманський Повелителю демонів!

Однак я зрозумів, що вони намагалися сказати.

Моє працьовите Рисове тістечко та лінива директорка цього закладу не могли бути однією особою.

Я згадав Фестиваль героїв.

Закінчивши початкову школу з відмінними оцінками та змінивши професію з «Героя» на «Святого», я увійшов до Великого храму, щоб забрати скарби.

[Блиск в очах: я теж це пам'ятаю].

Допомога моєї таємної подруги була неоціненною!

Як Святий, я мав очистити послідовників демонів, замкнених за ґратами.

Зрештою, завдяки підтримці цих ув'язнених, я зміг зіпсувати Святу H.

Ми провели багато часу, торкаючись хребтів одне одного, поки големи, що охороняли Великий храм, спостерігали за нами.

Я досі не забув, що відчував тоді.

Якби Свята H справді була директоркою школи, вона б не дозволила мені схопити її за таз.

Система також повідомила, що її призначили на цю роль на Фестивалі героїв.

— Бабусю!

Однак герой Ріхель не здавався.

— Я не твоя бабуся… — спохмурніла Хіпполія.

— Бабусю!

Свята H завжди мала ніжну посмішку на обличчі, але, здавалося, навіть їй було важко ігнорувати цю грубість.

Її посмішка зникла.

— Я повинна виявляти доброту до героїв, якими б грубими вони не були. І я хотіла б залишатися вірною цьому обов'язку, але…

— Бабусю!

— Я не можу пробачити тобі, бо ти намагаєшся посварити мене та мого власника.

— Вибач, бабусю, але я більше не можу цього терпіти! Я більше не можу бути в цьому дурному місці!

— Ти…

— Пробач, що ненавмисно розкрив твою особу, але мої пригоди стали нестерпними. Я ось-ось збожеволію! Ці дурні підручники та некомпетентні вчителі мене виснажили. Випусти мене звідси!

Їхня розмова не вдалася.

Незважаючи на те, що вона йому відповідала, герой Ріхель продовжував викривати її особистість.

Хм…

Здавалося, у мене не було іншого вибору, окрім як втрутитися.

Я схопив його за шию, коли він продовжував кричати, щоб вона дозволила йому покинути це місце.

— Гей, молодший.

— Кххх!

— Припини. Навіть якщо ти маєш рацію, вона все ще моя власність. Ця жінка навіть перевтілилася в духа з клоакою, щоб стати моєю. Ціна, яку Свята H мусила заплатити, настільки висока, що досі виступають сльози на очах. Ти розумієш, що я намагаюся сказати?

— Кххх?!

— Відповідай коротко.

— Кх!

— Молодець.

Система (богиня), яка виглядала як Ссосія в молодості, сказала, що Свята H, призначена керувати Фестивалем героїв, належала системі. По суті, вона була маріонеткою, якою можна було керувати в будь-який момент.

Це мене турбувало, тому я перевтілив її в духа, щоб відокремити її від системи, тим самим усунувши таку небезпечну змінну.

Це зробило судження молодого ангела застарілими.

Фух!

Мій сміливий молодший D-рангу невдовзі вихопив свій Святий меч C і напав на мене, свого старшого MAX-класу.

Як мило.

Шух!

Крила праведного героя, що стирчали з моєї спини, парирували зброю героя з такою силою, що вона вилетіла з його рук.

Бам!

Однак з дорогоцінного каменю, вставленого в його руків'я, вийшла жінка в обладунках, схожих на бікіні.

— Аа-а-а!

Вона схопила Святий меч C і з криком замахнулася ним на мене.

[Раса: Душа меча

Рівень: 7

Професія: Герой (досвід 500%)

Навички: Тлумачення A, Дружба A, Забуття B, Подорож B, Володіння мечем B…

Стан: Приналежність, Привабливість]

Перевіривши її характеристики я одразу зрозумів хто вона:

— Голем D.

Моя дурна попередниця, яка боролася до смерті заради порятунку своїх нікчемних супутників.

Вона була настільки дурною, що навіть намагалася наставляти свого молодшого MAX-класу, спираючись на свій ідіотський досвід.

Окрім її існування, Святий меч C, про який я знав, не мав такої зручної функції виклику.

Бум!

Однак її майстерність Володіння мечем залишала бажати кращого.

— Га?!

Це не вразило мене, оскільки я багато разів досягав MAX-рангу.

Тим не менш, моя цікавість зростала.

— Я хочу побачити, що станеться, коли ти повернешся до Святого меча без кісток.

— Що?! Будь ласка, помилуй мене, Повелителю демонів!

— Не хвилюйся. Я буду обережним…

Тріск!

Моє тіло, непроникне, як фортеця, хиталося, як листок на вітрі, а мій священний палець, який переміг навіть Першого духа та Другого демона, був зламаний. Святий меч С не був здатний на такі подвиги.

Я швидко зрозумів, що сталося.

[Раса: Об'єднаний дух Фантазії

Рівень: 7

Професія: Повелитель демонів (Герой → Рівень ↓)

Навички: Темна енергія Z, Володіння мечем SSS, Сила SSS, Опір SSS, Ухилення SSS…

Стан: Демонічний меч, Благословення, Посилення, Амулет, Гравіювання, Вознесіння, Зміцнення, Натхнення, Поспіх, Удача, Захист, Перевага, Заряд, Підтримка, Охоронець, Синергія, Ламкість, Стримування, Слабкість, Параліч, Збентеження, Перелом].

Рівень мого клона різко впав.

Для мене, вихованця великого Майстра Моллана, навички були лише бонусом, але все було відносним.

— Повелителю демонів Пармамоне! Ти більше нічого не можеш вдіяти! — крикнув герой Ріхель, вириваючись з моїх рук.

Звідки взялася його впевненість?

[Раса: Напівангел

Рівень: 999+

Професія: Герой (досвід 500%)

Навички: Божественність ZZ, Знищення Z, Різанина Z, Спритність MAX, Бойові навички SSS…

Стан: Святий меч, Благословення, Покращення, Гравіювання, Захист].

Його рівень.

Як Повелитель демонів, я страждав від ефекту професії, який знижував мій рівень до рівня героя.

Якби переді мною було два герої, мій рівень, очевидно, слідував би за найслабшим.

«Хоробрий» справедливо знижував усіх навколо користувача до 1-го рівня.

Але з двома героями, один з яких був слабшим, про справедливість не могло бути й мови.

Оскільки мій рівень природно прирівнювався до рівня найслабшого, вони, мабуть, думали, що можуть зробити з мене боксерську грушу.

Ось так я опинився в цій ситуації, і саме тому мій підступний молодший колега був настільки впевнений у собі.

Він ослабив Повелителя демонів, зберігши при цьому свою силу.

— Повелителю демонів! Час покласти цьому край!

Герой Ріхель був упевнений у своєму успіху.

Його вираз обличчя говорив мені, що він з нетерпінням чекає на перемогу над ослабленим Повелителем демонів і повернення до свого прекрасного рідного міста.

Мені подобалася його рішучість.

Однак…

— Ти надто зарозумілий.

Я безперервно працював із жалюгідними товаришами, які ціле десятиліття заважали мені закінчити цю школу.

Я долав набагато складніші ситуації, ніж ця.

Теперішня скрута навіть не варта порівняння з тим, через що мені довелося пройти в минулому.

Піп!

Настав час показати велич Молланфона.

— Шекспір.

— Ха-ха! Дві секунди.

Спалах!

Промінь світла з неба Західного континенту влучив прямо в героя Ріхеля.

Рівні не мали значення проти Знавця G-класу.

Всього за 0,1 секунди Ріхель перетворився на смажене курча.

— Гей, молодший, поговорімо.

— Ух…

У мене було багато питань щодо стосунків між директоркою та родиною Лануберк.

Я не здамся, доки її онук не надасть мені всю інформацію, яку має.

Принцип справедливості? Неупередженості?

Мої дії не порушуватимуть його.

Справедливість була порушена в той момент, коли герой отримав Святий меч С на Центральному континенті, коли той мав зберігатися на Північному континенті.

Він сам напросився.

Настав час йому заплатити.

— Чи не міг би ти відпустити мого онука, Повелителю демонів Пармамоне?.. Ні, студенте Кан Хан-Су.

Коли я схопив курча за шию, то почув знайомий голос, який гукав до мене ззаду.

Однак її тон був іншим.

Цього не може бути. Серйозно?

Я повільно обернувся.

— …

— Приємно познайомитися… Ні, ми знову зустрілися.

Ангелиця із трьома парами білосніжних крил дивилася на мене з небес.

Я не міг в це повірити:

— Як?

— Хіба ти не став дуже зарозумілим, коли успадкував силу Педонара? Ти все ще занадто недосвідчений порівняно зі мною.

— У мене є питання.

— Я слухаю.

— Тобі справді так подобається виставляти напоказ свою оголену промежину? У тебе більше немає клоаки. Ти це знаєш, так?

— Га?!

— Відповідай мені.

— Заплющ очі, покидьку!

— …

Незважаючи на її спроби виглядати благородною та елегантною, директорка зруйнувала шанс справити гарне перше враження.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!