Розділ 300 — [20-й раунд] Жертва

— Покидьку! Що ти, чорт забирай, знаєш про систему освіти?!

Фух! Фух! Фух!

Розлючена, директорка безладно стріляла в мене променями божественного світла.

Вона сповільнила моє тіло та прискорила свої промені, не давши мені змоги уникати її атак.

Але я все ще міг захиститися.

Бах! Бах! Бах!

Промені світла були перехоплені темною матерією та повністю поглинуті.

Перший ангел була прямо переді мною, що давало їй безліч інших засобів для атаки, але ангелиця не наважувалася підійти до мене і натомість трималася на безпечній відстані, що зрештою призвело до того, що вона обмежила себе.

— Як нудно.

Мені хотілося позіхнути.

Хоча мої рухи були млявими, мені не потрібен був час, щоб захищатися.

Прискорення щонайменше у 100 разів, або уповільнення щонайменше у 100 разів!

Я не знав, чи її атаки швидші за мої когнітивні здібності, але з такої відстані вона точно не змогла б завдати мені шкоди.

Я знову і знову відбивав її натиск.

Це може здатися дивним, але я розумів, чому це відбувається.

Ніхто у вимірі Фантазії не міг би битися віч-на-віч із всемогутньою директоркою. І ні в кого насправді не було для цього жодної причини.

Вона також була Першим ангелом, правителькою всієї раси ангелів, які завжди були готові боротися за неї.

Ось і результат.

Вона була схожа на новачка, який не знав, як битися. Ні, вона справді була новачком.

— Ну, хіба це не смішно?

— Ти все ще смієш називати себе «Героєм», покидьку, ти називаєш мене новачком і отримуєш від цього задоволення?!

— Не плутай поняття.

Зло, яке мені потрібно було перемогти, було прямо переді мною.

Любов, дружба, жертовність, вірність, слабкість…

Якби я пішов на компроміс і вирішив пробачити ворога з будь-якої причини, мене більше не можна було б називати героєм.

Я був би просто могутнім злочинцем, як і вона.

— Як ти смієш?..

— Ха-ха-ха! Ну ж бо! Порадуй мій хребет! Спрости розрахунок складними відсотками! Це так захопливо! Продовжуй! Не зупиняйся!

— …

— Гей. Що ти робиш? Зроби вже щось, — сказав я.

— Давай вирішимо наші розбіжності через розмову, — запропонувала ангелиця.

— Як?

Що ця погань раптом придумала?

— Поки що минуло лише вісімдесят років. Якщо ми зупинимося зараз і позбудемося наших минулих образ, ми зможемо дійти до фіналу, де всі будуть щасливими…

— Такого шляху немає.

— Є, — сказала директорка.

— Ні, і я в цьому впевнений.

Ті, хто піддався силі, не могли щиро прагнути примирення та співіснування.

Як тільки вони наберутья могутності, то одразу ж встромлять ножа в спину.

Я навіть був готовий сперечатися з цього приводу.

— Звідки взялася твоя впевненість? — запитала директорка.

— Тому що я вже робив це раніше.

— Що?

— Я робив це раніше.

Я знав, що не зможу впоратися з компаньйонами, які зловживали мною з моменту нашої зустрічі, тому я десять років займався виключно розвитком своєї сили.

Так сталося, що я зірвав джекпот.

За іронією долі, виявилося, що вони виношували ту саму ідею.

Компаньйони збиралися позбутися мене, поки я буду виснажений після перемоги над Повелителем демонів Педонаром.

— Смішно, чи не так?

— Ну, це… — ангелиця не знайшла слів.

— Директорко, немає місця для компромісів. Отже, нам потрібно боротися до кінця. Таким чином, ми ні про що не пошкодуємо.

— …

— Чи ти хочеш здатися?

— Не дивись на мене зверхньо. Я просто намагалася уникнути жертв. Але запам’ятай. Оскільки ти все одно змусив мене це зробити, то в майбутньому до тебе не буде милосердя.

— Ха-ха! Ось це гарний настрій!

— Смійся, поки можеш! Зелений пиріжок!

Тріск!

Коли з’явилася гігантська зелена істота, Демонічне сховище, що стискалося, заскрипіло.

Появився дракон, який був моїм прийомним сином.

— Гррррр! — заревів Зелений пиріжок, який здавався набагато сильнішим, ніж раніше.

Простір навколо нас не був знищений, але швидкість його стиснення значно зменшилася.

Причина була простою.

[Раса: Зелений дракон хаосу

Рівень: 999+

Професія: Хоробрий (Усі = Рівень 1)

Навички: Хаос G, Божественність G, Життєва сила G, Темна енергія G, Луска дракона ZZZ, Великий розмір ZZZ, Прискорення ZZZ, Уповільнення ZZZ, Магія ZZZ, Любов ZZ, Політ ZZ, Дружба ZZ, Надія ZZ, Удача ZZ, Обдарованість ZZ, Геній ZZ, Універсальність ZZ, Магічна сила ZZ, Імунітет ZZ, Чаклунство ZZ, Політика ZZ, Суспільство ZZ, Література ZZ, Дипломатія ZZ, ■ ■ Z …

Стан: Підпорядкування, Промивання мізків, Одержимість, Наділений силою, Унікальний…]

Його характеристики були абсурдними.

Серед них найбільше дратували його професія «Хоробрий» та навичка «Чорна скринька».

Зокрема, остання.

[Тип: Навичка

Назва: ■ ■

Ранг: Z

ZZ: □□□ □□□□.

Z: Записати ціль.

SSS: Змінити.

SS: Відтворити.

S: Запис.

A: Збити ціль з пантелику.

B: Знищити ціль.

C: Змусити ціль забути.

D: Ніколи не бути збитим з пантелику.

E: Ніколи не бути знищеним.

F: Ти не забудеш].

Я викинув свою Чорну скриньку рангу SS і пішов своїм шляхом.

На мій подив, навичка Зеленого пиріжка була покращена до Z-рангу без мого відома.

Ймовірно, це сталося через якийсь трюк директорки.

— Хо-хо-хо! Приголомшений?

— Так.

Я був щиро здивований.

«Чорна скринька» була багнутою навичкою, яку Перший герой використовував для боротьби з системою.

Я не думав, що оператор системи сама буде нею користуватися.

— Це не системний баг.

— То що ж це тоді?

— Всупереч тому, що ти думаєш, Перший герой не створював цю навичку. Він просто єдиний, хто мав дозвіл використовувати цю силу.

— Мав дозвіл?

Директорка мала на увазі, що саме вона створила «Чорну скриньку»?

— На жаль, не я дала йому це вміння. Якби це була моя сила, я б зараз не мала цієї виснажливої конфронтації з тобою, чи не так?

— Звісно.

Професія «Хоробрий» та навичка «Чорна скринька» могли зруйнувати правила та баланс системи.

Я був особисто переконаний у цьому.

Міркуючи так, я дійшов висновку, що їхній творець мав бути на тому ж рівні або ще вищому за «Першого ангела» та «Першого демона», творців цієї системи.

То хто це був?

— Якийсь безрозсудний Демонічний бог. Найнетерплячіша істота у всесвіті.

— Демонічний бог?

Був хтось ще, крім мене?

Директорка пояснила мені без вагань:

— Він божество, яке виховувало героїв, використовуючи будь-які засоби та методи, які часто були настільки безрозсудними, що його почали називати демоном. Проте, його силу не можна ігнорувати.

— Грррр!

Зелений пиріжок заревів і його лапа впала вертикально мені на голову.

Тудух!

Його кігті зіткнулися з темною матерією та одразу ж розірвали її.

— Звичайно… Це Чорна скринька.

Хоча мої крила мене врятували, сила Повелителя демонів, яка вважалася абсолютною, була зламана.

Це починало трохи дратувати.

— Хо-хо-хо! Зелений пиріжок — унікальний дракон. У його жилах тече кров Ноебіуса, найсильнішого дракона, та Ерданті, першої Святої. Поки він ріс, ми з тобою також наділили його власними силами. Технічно кажучи, у нього четверо надзвичайно сильних батьків.

— Ти прагнула цього з самого початку?

— Не зовсім, ні. Він — продукт ланцюга збігів обставин. Якби він не міг протистояти регресії завдяки Чорній скриньці, яку ти успадкував, він би не став таким сильним. Все, що я зробила, це пришвидшила ріст цієї прекрасної дитини.

— Тобі шкода, що доводиться пожертвувати ним, не маючи можливості виховувати його далі.

— Так. Зелений пиріжок має такий чудовий родовід і навіть підтримку нетерплячого Демонічного бога. Навіть його особистість ідеально втілює те, яким має бути справжній герой.

— Домашній улюбленець, відданий лише тобі…

Я клацнув пальцем.

Ток!

Темна матерія, що витала навколо мене, почала огортати дракона.

Уникнути її чи захиститися від неї було неможливо. Незважаючи на його розмір, він не міг бути більшим за світ, у якому жив.

— Грррр?!

Скрегіт!

Я збирався розчавити його миттєво, не завдаючи зайвого болю, але виявилося, що мені не так просто перемогти.

Невже моє серце стиснулося?

Я не міг цього заперечити.

— Якби він виріс, то став би кимось настільки неймовірним, що перевершив би всі очікування…

Мені було боляче, що я не зможу побачити, як він виросте.

— Вибач.

Пшшш!

Темна матерія повністю поглинула мого сина.

Невдовзі після цього…

— Грррраа!!

Оглушливий рев прогримів по всьому просторі і моя темна матерія почала вибухати.

Тріск!

Дракон зумів чинити опір завдяки своїй життєвій силі, і хоча він не міг втекти, він спричинив тріщину в Демонічному сховищі.

Зелений пиріжок був справді абсурдним прийомним сином…

— Ах!

Я поспішно перевірив місцеперебування директорки.

— Цк! Занадто пізно!

Ангелиця відірвала одне зі своїх крил, але не для того, щоб завдати собі безглуздої шкоди.

Бум!

Перший ангел проткнула своїм закривавленим крилом мікроскопічну тріщину в просторі.

— Дідько!

Я вилаявся, коли вона використала частину власного тіла, щоб розширити тріщину, що дозволило б їй втекти.

— Заради богині!

— Переможімо Повелителя демонів!

— Розбийте це, швидше!

— У нас мало часу!

Негайно прилетіла незліченна кількість ангелів.

Я міг би легко їх знищити, але тоді б не зміг підтримувати Демонічне сховище.

Зараз я міг зробити лише одне.

— Прийди сюди!

— Вааа!

З'явився милий малюк, який розчавив багатьох ангелів.

Капітан Фентезі!

Хаос, що виник, змусив Демонічне сховище небезпечно затремтіти, але зараз не час звертати на це увагу.

— Гей! Чому б вам двом теж не допомогти?!

Я гукнув до своєї боягузливої дружини та жалюгідного духа.

— Я нічим не можу зарадити, оскільки простір відрізаний, але я хоча б прикинуся, що допомагаю.

— Про що ти говориш?

— Я серйозно. Я не брешу.

Ссосія, розправивши свої ефірні фіолетові крила, полетіла до директорки.

Однак її швидкість польоту була занадто повільною через здатність її тітки маніпулювати часом.

Вона точно не зможе мене виручити…

— А як щодо тебе? — запитав я Першого духа.

— Нарешті моя черга!

— Я можу на тебе розраховувати?

Перший дух.

Вона носила один з моїх парних перснів, який копіював силу того, хто носив інший.

Нарешті настав час використати справжню силу цих прикрас.

— Довірся мені, наркоманський Повелителю демонів!

— Давай вже йди сюди.

— Ха-ха! Сила Моллана!

— …

— Щось не так! Чому це не спрацювало? — здивувалася Перший дух.

— Тому що це не навичка.

Контроль темної матерії був радше технікою, ніж вмінням.

Майстер Моллан.

Свекор Педонар.

Ця техніка не могла бути використана без високого розуміння вчень, отриманих від цих двох істот.

І що ще гірше…

Трісь!

— Ні!

Перстень, який Перший дух носила на стегні, розбився.

— Я ж попереджала, чи не так? Відтепер я готова йти на жертви. Хо-хо-хо!

Це була справа рук директорки.

Я не знав, як Перший ангел це зробила, але вона закашлялася кров’ю після того, як знищила предмет, який я отримав як нагороду.

— Хмм. Припини розважатися в небі, боягузлива дружино. Спускайся сюди й поясни.

— Ох.

Ссосія повернулася до мене та підняла розбитий перстень.

— Що сталося з директоркою? — запитав я.

— Зловживання посадою, — відповіла демониця.

— Що?

— Вона заплатила за знищення майна іншого вчителя. Працівники Інституту Фантазії є членами Молланського союзу, найсправедливішого союзу у всесвіті. Як тільки ти приєднаєшся, більше не матиме значення, чи ти диктатор, чи мажоритарний акціонер. Союз покарає тебе за будь-які порушення, які ти скоїш.

— Це справді справедливо.

Чи є якісь межі величі Майстра Моллана?

— Кхе-кхе-кхе! Ох… — ангелиця мала поганий вигляд.

— Отже, директорко. Як саме тебе покарають?

Мені стало цікаво.

— З чого ти взяв, що я скажу? Хо-хо-хо!

— Я бачу, що ти принаймні зовсім не добре почуваєтеся.

— Перемога все одно буде моєю.

Скрегіт!

Ангели, які металися туди-сюди, щоб уникнути атак Капітана Фентезі, нарешті проклали діру в моєму просторі.

Це було ще не все.

— Батьку, вибач…

[Раса: Зелений драконід хаосу

Рівень: 999+

Професія: Хоробрий (Усі = Рівень 1)

Навички: Хаос G, Божественність G, Життєздатність G, Темна енергія G, Луска дракона ZZZ…

Стан: Підкорення, Трансформація, Поранений, Зламаний, Ослаблений…]

Зелений пиріжок вирвався з полону моєї темної матерії, перетворившись у свою драконідну форму.

«Промивання мозку» та «Одержимість» зникли з його статусу.

Однак «Підкорення» залишилося в силі.

Директорка схвально сказала:

— Хо-хо-хо! Молодець, мій дорогий сину. Відпочинь, поки твої рани не загоїться.

— Ти не моя мати…

Плеск!

Вона силоміць відкликала його, змусивши дракона зникнути.

Це був найгірший можливий розвиток подій.

Видно, щоб отримати виплату з відсотками, доведеться почекати трохи довше.

— Хо-хо-хо!

— …

— Це буде наша перша і остання зустріч. Краще будь готовий, майстре.

— Що? — мене здивували слова ангелиці.

— Ти що, глухий? Я ж сказала, що тобі краще бути готовим, майстре… Хм?

— Повтори це ще раз.

— Кан Хан… Кхе… Майстре! Що відбувається?! Чому я називаю його майстром? Забирайся з моєї голови! Геть! Ти ж просто маріонетка!

— Рисове тістечко?

— Так, майстре… Досить! Як ти смієш?! Я Перший ангел, Хіпполія… Аааааааа!.. — директорка обома руками схопилася за голову та почала кричати.

Не схоже, що вона намагалася мене обдурити.

Якщо так…

— Це мій шанс!

— Вааа!

Ми з Капітаном Фентезі майже одночасно стрибнули до неї.

— Зупиніть їх!

— Захистіть пані Пармаель!

— З дороги!

— Ми захистимо… Га?!

Незліченні ангели стояли перед нами та безрозсудно боролися.

Але це не було марно.

— Цк!

Втративши глузд, директорка втекла від їхньої підтримки, залишаючи після себе гори трупів своїх побратимів.

Однак жахливе видовище тривало недовго.

Рівно через десять секунд фентезійний світ зруйнувався через смерть її онука.

І все почалося спочатку.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!