Розділ 302 — [21-й раунд] Ідеальний герой

Початок завжди був однаковим.

Я сидів на троні на верхньому поверсі вілли мого тестя, а Перший дух відпочивала у мене на голові.

І в цій позі всі мої копії цілими днями чекали на прихід героїв.

Однак, коли я особисто керував однією із них, з'являлися додаткові люди.

Моя боягузлива дружина.

Тінь А.

Капітан Фентезі.

Рисове тістечко.

Зелений пиріжок.

Але тепер я втратив майже половину з них.

— Це так дратує.

— Ти маєш страшний вираз обличчя, чоловіче. У будь-якому разі, в мене є хороші та погані новини. Яку ти хочеш почути першою?

— Почни з поганих новин.

Як і з їжею, десерт я залишав наостанок.

— Оскільки ти втратив Хіпполію та Зеленого пиріжка, твоя бойова сила знизилася на 0,48%.

— Це набагато нижче, ніж я думав.

Я вважав, що вона впаде щонайменше на 5%.

— Зелений пиріжок був прив’язаний до моєї тітки, і до того ж вона заволоділа тілом маріонетки, тому її сила була обмежена.

Це було зрозуміло.

— Де зараз директорка?

— Це підводить нас до наступних новин. Моя тітка втекла. Зараз вона десь у Фантазії, але я не знаю, де саме.

Це було в межах моїх очікувань.

Час почути гарні новини!

— …Ти ще не закінчила з поганими?

Судячи з того, як моя боягузлива дружина закотила очі, гарні новини настануть нескоро.

— Є ще погані новини. У мого зрадливого чоловіка більше немає грілок. Якщо ти не хочеш спати наодинці, тобі краще добре ставитися до своєї дружини.

— Господи…

Ця новина була гіршою за втрату бойової сили!

— Мені варто продовжувати? — запитала Ссосія.

— Так, давай.

Ми вже ступили на цей шлях. Було б правильно довести справу до кінця!

— Поки ти боровся з моєю тіткою, тринадцять учнів змогли закінчити навчання. Це означає, що ти тринадцять разів помер, просто сидячи на троні.

— Цк…

— Через це з'явився посібник з п’ятої навчальної програми, який ти зможеш знайти за допомогою свого смартфона. Випускників прозвали «Тринадцятьма легендарними героями», бо вони виявилися набагато сильнішими за інших.

— Це просто смішно.

Якби я контролював свої копії, вони б ніколи не змогли скласти іспит.

Мене трохи дратувало те, що ці молоді студенти закінчили навчання лише завдяки щасливому збігу обставин.

— Я ще не закінчила з поганими новинами.

— Що? Є ще щось?

— Інститут Фантазії тепер приймає студентів з інших планет, не лише з Землі.

— Приймає? Скоріше викрадає.

— Гаразд, назвемо це викраденням. Інститут Фантазії зазвичай переходить на інші планети лише тоді, коли кількість людей, яких вони можуть викрасти, вичерпана. Однак через кілька операційних помилок та багаторічну відсутність директорки репутація школи була серйозно підірвана. Навіть зовнішній світ почав розглядати це як викрадення, а не зарахування.

— Хіба це не гарна новина?

Це означало, що Інститут Фантазії, очолюваний Першим ангелом, може незабаром зустріти свій кінець.

— Якби це все ще був світ моєї тітки, це було б так. Але тепер все інакше. У тебе є шанс захопити владу, і ти просто так збираєшся здатися?

— Хмм.

— Я продовжу. Оскільки репутація впала, школа знову викрадатиме лише мешканців Землі, поки ситуація не стабілізується. Адже ця планета — улюблене місце нашої установи, враховуючи, що ми вже давно з нею працюємо.

— Вся ця інформація змушує мене відчувати головний біль, — поскаржився я.

— А тепер найгірші новини, — продовжила демониця.

— …

— Деякі боги почали виявляти інтерес до Інституту Фантазії.

— Чому це найгірше?

— Ну… Серед них є багато дивних і непередбачуваних істот, які стали богами, досягнувши досконалості. Уяви собі мою тітку та батька, коли вони глибоко засмучені. А тепер помнож їх на десять.

— Це… справді небезпечно, — нахмурився я.

Я просто хотів повернутися на Землю до батьків і бути цивілізованим громадянином. Чому я постійно проходив через усі ці випробування?

— А також…

— Ти ще не закінчила?

— Це останнє.

— Гаразд, чудово.

— Твоя битва проти моєї тітки зруйнувала 69% системи, а це означає, що ми повинні готуватися до того, що в ній буде багато помилок і багів. Через поточний стан системи, хоча я її розробник, я не можу передбачити, що буде далі.

— Зруйновано?

— Один із вас так сильно боровся, що був готовий пожертвувати всім. Ми можемо вважати себе щасливчиками, бо знищено лише 69%.

— Це все?

— Так. Я закінчила з поганими новинами. Припини нервово перебирати пальцями. Ти змушуєш мене нервувати.

Погані новини, так?

Я заплющив очі та спробував спокійно усе обдумати.

Все справді було погано.

Мені здавалося, що ця ситуація вже не може бути гіршою.

Ссосія, яка спричинила розвиток невротичного розладу у свого чудового чоловіка MAX-класу, продовжила вже веселим тоном:

— А тепер хороші новини!

— Ну, давай послухаю.

Я замислився про те, які новини можуть бути позитивними в цій ситуації, позбавленій усіх надій та мрій.

— Моя божевільна тітка досі не отямилася.

— Звідки ти знаєш?

— Тому що право власності та контроль над системою Фантазії майже повністю перейшли до мене. Якби з моєю тіткою все було гаразд, цього б не сталося. Навіть якби директорка відновила глузд, вона нічого не зможе вдіяти.

— Хм…

Виникло логічне питання.

Якщо Ссосія взяла під контроль систему Фантазії, чому вона не змогла знайти схованку директорки?

— Я ж вже казала, 69% системи знищено.

— Ох!

— Але в одному я впевнена. Тепер моя тітка замкнена в Інституті Фантазії, як і ми. Після того як клас був знищений, маріонетка моєї тітки сховалася десь на одному з континентів.

— Тоді час вирушати на пошуки скарбів.

Я думав, що мої жертви були марними, але після того, як моя боягузлива дружина пояснила ситуацію, я зрозумів, що ще є надія.

Здавалося, що удача мене ще не покинула. Президент всесвіту все ще виявляв до мене інтерес.

Та це ще не все.

[Тип: Раса

Назва: Ідеальне божество

Ранг: Міфічний

Міфічний 1: Ідеальний герой.

Міфічний 2: Ідеальний Повелитель демонів.

Особливість 1: Спонсорство «Всесвіт Co. Ltd».

Раса 1: Ідеальна людина.

Раса 2: Ідеальна темрява].

Характеристики моєї нової раси мали певну форму одержимості ідеальністю.

Однак ці зарозумілі заяви про досконалість не викликали у мене дискомфорту.

Я відчував, що так і має бути.

— Зрештою, ти тепер божество, — сказала Ссосія.

— Згідно з системою? — уточнив я.

— Ні. Справжнє божество. З того моменту, як ти успадкував божественну сутність мого батька, ти вже став божеством. Ти був розділений і ослаблений, що заважало тобі відчути це. Однак цього разу з'явилася ще одна божественна риса.

— Ідеальний герой?

— Так, — сказала Ссосія, її очі сяяли.

— Що з тобою?

— Моє серце б'ється швидше, бо мій чоловік, якого я вважала боягузливим зрадником, зміг досягти досконалості.

— Хмм…

Цього було достатньо, щоб збудити мою боягузливу дружину?

— Боги, народжені природою, такі як мій батько та тітка, слабкі, враховуючи, що вони не мають повного контролю над своїми вродженими якостями. Такі як ти, хто став богами, досягнувши ідеальності, відрізняються, оскільки ти досяг вершини власними зусиллями. Все залежить від того, до якої досконалості прагне людина, але тільки ідеальність може впоратися з ідеальністю.

— Що ти маєш на увазі?

— Недосконала істота ніколи не зможе перемогти тих, хто став божеством.

— Тому що вони досягли ідеальності?

— Так.

Це була дивна логічна концепція.

Навіть попри те, що я став божеством, я не міг цього відчути.

— У тебе є ще якісь гарні новини?

— Звичайно. Дивись. Це фото, яке твоя мама опублікувала вчора.

— Що?!

Я не знав, звідки Ссосія взяла молланфон, але я схопив його та переглянув повідомлення.

[ Мама ]: [Синку, куди ти цього разу зник?] (7:25)

[ Мама ]: [Ти хворий? Тебе щось болить? Розкажи своїй матері]. (13:47)

[ Мама ]: [Синку, я тебе колись уб'ю!] (10:53)

В мене не було слів.

Я довго не відповідав, тому вона, зрозуміло, була засмучена.

Окрім цього…

[ Син ]: [Вибач, але я знайшов ідеальну жінку, яку приготувала мені доля, і я по вуха в неї закохався]. (13:29)

Хто надсилав такі дурні повідомлення від мого імені?

[ Мама ]: [О, ти ще живий]. (15:34)

[ Мама ]: [Синку, невже ця дівчина справді така ідеальна, що ти забув свою матір і мою невістку?] (15:36)

[ Син ]: [Вона друга за красою жінка у всьому всесвіті]. (15:37)

[ Мама ]: [А хто перша?] (15:38)

[ Син ]: [Звичайно ж ти]. (15:39)

Невже мій імітатор взагалі не мав совісті?

Моя мати, можливо, була прекрасною жінкою в минулому, але вона аж ніяк не була найкрасивішою жінкою у всесвіті.

Як можна бути таким безсоромним?

[ Мама ]: [Мій син нарешті подорослішав. Я люблю тебе?] (15:40)

[ Мама ]: [Який у тебе сімейний статус?] (15:41)

[ Син ]: [Я одружився. Я був п'яний, і це сталося випадково]. (15:43)

Одружився п'яним?!

Я сподівався, що моя мати не повірить тому, що каже цей самозванець!

[ Мама ]: [Ах! Ну, оскільки це вже сталося, ми нічого не можемо з цим вдіяти. Не змушуй її плакати і бери на себе відповідальність]. (15:46)

[ Син ]: [Так. Дякую за твоє схвалення]. (15:47)

[ Мама ]: [Як звати мою нову невістку?] (15:49)

[ Син ]: [Ссосія]. (15:50)

Серйозно?

[ Мама ]: [Будь уважним до неї]. (15:51)

[ Син ]: [Звичайно. Якщо я наважуся її зрадити, будь ласка, вдар мене якомога сильніше своєю тенісною ракеткою]. (15:53)

[ Мама ]: [Гаразд. Ха-ха! Мій син справді виріс]. (15:54)

[ Син ]: [Дякую за добрі слова]. (15:55)

— Ссосіє!

— Не кричи на мене, чоловіче. Просто читай далі.

— Що ти в біса робила з моїм акаунтом?

— Я заспокоювала твою матір, яка злилася на тебе, бо ти був недоступний десять років. Завдяки мені вона навіть похвалила тебе за те, що ти подорослішав.

— Ти боягузлива…

— Що? Вона знайшла душевний спокій, — перебила мене демониця.

— Який душевний спокій… Хм? Зачекай.

Як би не розвивалася наука на Землі, тривалість життя людини не можна було збільшити на десятки тисяч років.

Однак моя матір все ще надсилала мені повідомлення.

Я розслідував цю таємницю.

[ Мама ]: [Подивися на фото твого молодшого брата, він пішов до початкової школи. У кутку стоїть міністр освіти]. (9:54)

[ Мама ]: [А це фото було зроблено на пляжі під час літніх канікул перед вступом до другого класу. Куди б ми не поїхали на відпочинок, твій братик завжди привертає увагу дівчат, які називають його милим]. (9:58)

Я дивився на серію сімейних фотографій з коментарями від моєї мами.

Але це було дивно.

У міру того, як мій брат дорослішав, мама й тато, здавалося, молодішали.

Ссосія пояснила мені:

— Минуло лише століття.

— Хм… Мої батьки стали вампірами?

Але судячи з їхніх фотографій, зроблених серед білого дня, здається це не так.

Що сталося?

— Ох! Ти все неправильно зрозумів. У Фантазії, пройшло сто років, але на Землі минуло лише десятиліття, — пояснила демониця.

— Що?!

Через директорку вже мали б минути десятки тисяч років!

Ссосія відповіла з посмішкою:

— Така жертва була б для неї занадто великою.

— Що?

— Час однаковий для всіх, а це означає, що вона втрачає стільки ж часу, скільки й ти. Як думаєш, що сталося б, якби вона надовго залишила свою посаду?

— Ах!

Ідеальний герой був готовий пожертвувати всім, але Перший ангел — ні.

— Ссосіє, це справді гарна новина.

Моя родина була ще жива.

Я зрадів цьому більше, ніж підвищенню до Ідеального божества.

Але мій брат хвилював мене!

Його вираз обличчя був схожий на похмурого старця. Як би я не намагався, я не міг знайти в ньому нічого милого.

Я не міг зрозуміти, чому моя мама так ним захопилася.

— Все, хороші новини закінчилися.

— Цього більш ніж достатньо, — посміхнувся я.

У піднесеному настрої я повільно підвівся з трону Повелителя демонів.

Я був готовий пожертвувати всім, але нічого не втратив.

Ні, це неправда.

Я втратив Рисове тістечко та Зеленого пиріжка.

— Ти збираєшся їх шукати? — запитала Ссосія.

— Звичайно.

Я не відпущу директорку так легко.

[Терміново: Студенте Кан Хан-Су! У мене дуже важливі вісті!]

“Що? У Вчительки-практикантки є новини для мене? Вони хороші чи погані?”

Ідеальний герой був готовий все вислухати!

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!