Розділ 303 — [21-й раунд] Інспекційна команда

[Пояснення: Інститут Фантазії — престижний навчальний заклад, а це означає, що він має багато партнерів, шкіл-побратимів та інвесторів. Однак через невдалі події різко скоротилася кількість його випускників, що спонукало одного з незадоволених інвесторів направити сюди інспекційну команду. Зазвичай саме директорка мала б пояснити причину негараздів та поділитися своїм баченням того, як боротися з цією ситуацією, але вона зникла].

Хіба фентезійний світ не мав бути центром підтримки для тих, хто не міг адаптуватися до суспільства?

Якщо так, то чому він зосередився на тому, щоб бути прибутковим бізнесом?

Від цього у мене запаморочилася голова.

Я завжди був фанатом науки.

— Ось чому я сказала, що керівництво ні на що не придатне.

— Замовкни, Залежний дух.

— Хі-хі-хі… Кия?!

Я клацнув пальцем по сідниці Першого духа та продовжував слухати пояснення прекрасної Вчительки-практикантки.

[Депресія: Чесно кажучи, я ніколи не була в космосі, тому мало що знаю, але старші колеги зблідли, почувши ім'я інвестора. Ми не можемо говорити про це публічно, але у вчительській панував абсолютний хаос].

Я також мало що знав про те, що відбувається в космосі.

Коли я був на Землі, я ріс на документальних фільмах, де вчені та віряни сперечалися про те, чи існують інопланетяни та, чи є життя на Марсі.

З часу, як мене викрали й кинули у Фантазію, мало що змінилося.

Однак я дізнався, що інопланетяни справді існують!

На жаль, можливості космічних подорожей дурних місцевих жителів цього світу все ще сильно відставали, навіть від землян.

— Боягузливий чоловіче.

— Що?

— Запитай свою улюблену Вчительку-практикантку ім'я інвестора. Через мій невдалий шлюб я живу, не приділяючи собі належної уваги. Однак я все ще випускниця Університету Ель-Молландо, який визнають і поважають всі у Всесвіті.

— То, у певному сенсі, ти астронавт?

Мені не сподобалося, що Ссосія сказала про наш шлюб, але я поки що не карав її, оскільки вона могла мати важливу інформацію.

“Що за інвестор змусив вчителів відчувати страх і паніку?”

[Відповідь: Моллансофт].

Моллансофт!

Одна лише їхня назва натякала на велич.

[Пояснення: Вони є найбільшим виробником і постачальником апаратного та програмного забезпечення у Всесвіті. Кажуть, що ця компанія має такий великий вплив, що сама історія поділяється на період до і після її заснування].

Я одразу поділився цією інформацією з дружиною:

— Моллансофт.

— О господи…

— Що?

— Навіть попри те, що я самотужки створила систему Фантазії, я не змогла влаштуватися на роботу в цю велику корпорацію.

— Отже, у тобі немає нічого особливого.

Вона могла говорити лише про те, що закінчила Університет Ель-Молландо.

— Перестань мене перебивати та просто слухай, поки я не закінчу, чоловіче. Я не змогла влаштуватися до них на роботу, оскільки мене обрали моделлю для дизайну останнього андроїда. Я лише поїхала до них на екскурсію.

— Кхе-кхе~

— Такі пропозиції для мене цілком природні. Зрештою, я друга найкрасивіша жінка в усьому всесвіті.

— Ну, тобі хоча б сподобалася екскурсія?

— Я не можу тобі сказати через пункт про нерозголошення в нашому контракті, але принаймні можу порадити ніколи не наживати собі ворогів у Моллансофті. Андроїди, яких вони створюють… Ох! Просто пам’ятай мої слова.

Схопившись за голову обома руками, Ссосія перервала свою промову.

— Інспектори Моллансофту…

У таке було важко повірити.

Раніше я випадково знищив планету, але розмови про космос все ще здавалися мені далеким поняттям.

Крім того, це був бізнес.

Я міг би легко щось вигадати, якби це була будь-яка інша сфера, але ця галузь не була моєю спеціалізацією.

— Ти ж був імператором, — сказала демониця.

— Що змушує тебе думати, що бізнес і політика — це одне й те саме?

— Уряд нічим не відрізняється від корпорації.

— Що? Не будь дурною. Корпорації дають гроші у вигляді зарплат чи оплати праці, а уряди беруть гроші у вигляді податків. Що у них взагалі може бути спільного? Їхні системи абсолютно різні.

— Ось чому ти не гуманітарій... Ай!

— Замовкни.

Я вирішив покарати свою боягузливу маленьку дружину за безпідставну образу науки, а потім знову зосередився на Вчительці-практикантці.

“Продовжуйте”.

[Пригнічена: Почали поширюватися чутки, що інвестори хочуть закрити школу, а я нічого не можу зробити, щоб допомогти своїй альма-матер. Ось чому я прийшла до вас і все розповіла. Мені просто потрібна порада].

“Ви прийшли до потрібної людини, Вчителько-практикантко!”

Я вже не давав порад так часто, як раніше, але в першому раунді, коли мої руки мало коли зісковзали, мені зазвичай доводилося вислуховувати проблеми місцевих жителів.

Я зрозумів суть проблеми:

— Нам потрібно переконатися, що висновок інспекційної команди Моллансофт щодо Фантазії буде позитивним.

— Ха… Ти думаєш, що все буде так просто, мій нетямущий чоловіче? Моллансофт — це не просто маленька крамничка. Вони, найімовірніше, вже розвідали нашу ситуацію ще до того, як викладачі дізналися про їхній інспекційний візит, а це означає, що ці люди вже самі прийняли рішення. Інспекційна команда просто для формальностей... Ай!

— Ти надто галаслива.

Я ляснув свою дружину F-рангу по дупі, бо вона мала занадто песимістичний настрій.

«Я — герой».

Багато студентів Фантазії представляли себе саме так, але здебільшого це були лише представники B-рангу. А я мав MAX-ранг.

Різниця між нами була надто очевидною.

Вони спокійно подорожували, покладаючись на силу дружби та любові, тоді як мені завжди доводилося долати перешкоди.

Сьогоднішній день нічим не відрізнятиметься.

Я вирішив виправити цю безнадійну ситуацію.

— Он як? У тебе взагалі є якийсь план? — запитала Ссосія.

[Надія: Мене також цікавить план студента Кан Хан-Су].

Я хотів позбутися інспекторів, щоб виграти час, але, вислухавши Ссосію, я зрозумів, що це зашкодить нашій меті.

— Навіть не смій!

— Мені навіть думати не дозволено?

— Не можна! Я не хочу овдовіти в такому молодому віці!

— Молодому?

— Перестань чіплятися до слів!

Моя дружина нав'язала забагато обмежень!

— Тоді нам потрібно перетворити Інститут Фантазії на ідеальну академію, щоб інспектори не знайшли в ньому жодних недоліків.

Проблема була в часі.

“Скільки часу у нас є до їхнього приїзду, Вчителько-практикантко?”

[Підтвердження: За словами мого старшого, вони будуть тут приблизно через рік].

“Якого старшого? Це куратор Бейкері?”

[Здивування: Так. Звідки ви знаєте?]

Це була просто інтуїція Ідеального героя з 200-річним досвідом.

Поки директорка, яка наглядала за системою, була відсутня, ми з дружиною мали навести лад.

Окрім Вчительки-практикантки, яка доглядала за мною, ми не могли організувати зустріч з викладачами через шкільні правила.

Однак для цього було просте рішення.

Куратор Бейкері навмисно передав важливу інформацію Вчительці-практикантці.

Відтепер, якщо будуть якісь важливі новини чи зміни, він передаватиме їх таким самим чином.

“Як вам моя логіка та критичне мислення?”

[Захват: Ви просто неймовірні!]

Захоплюватися мною було ще зарано.

Виходячи з того, що я знав про Бейкері, найімовірніше він сказав Вчительці-практикантці, які критерії інспекційна команда використовуватиме для оцінки Фантазії.

“Він це зробив, чи не так?”

[Здивування: Ви маєте рацію! Він сказав мені, що інспектори випадковим чином оберуть клас і спостерігатимуть за подорожжю героя від початку до кінця. Вони оцінюватимуть ефективність його навчання за такими критеріями: бойова сила, відповідальність, дії, впевненість, аналітичні здібності, психологічна стабільність, адаптивність, чесність, співчуття та потенціал].

Як заплутано.

Однак найважливішою інформацією, яку я отримав, було те, що вони хотіли оцінити ефективність зростання героїв.

— Я не збиралася цього говорити, бо ти звинувачував мене в песимізмі, але оскільки це об’єктивна інформація, я все одно тобі скажу. Якщо Вчителька-практикантка сказала правду, то ми не зможемо уникнути закриття школи. Герої зараз не просто перестали розвиватися. Вони реально втрачають позиції.

— Невже?

— Так. А онук моєї тітки, якого ти побив, досі перебуває в шоковому стані.

— …Справді?

— Так. Ангели таємно лікують його, але він замкнувся і відмовляється кудись виходити.

— У нього зовсім немає психічних сил.

Але він не був у цьому винен.

Суть проблеми полягала в тому, що вчительський склад постійно викрадав таких слабкодухих людей.

Я навряд чи міг змінити цих невдах.

Яким буде оптимальний план дій у цій ситуації?

Погладжуючи спину своєї невдячної дружини між 4-м і 5-м поперековими хребцями, я прийняв рішення:

— Ссосіє, давай повернемося в минуле, ми робили це раніше.

— Ти плануєш знову змінити історію?

— Так.

— Дай мені хвилинку. Створи її, Моллан.

— Моллан? Моллан~

Витягнувши Майстра Моллана зі своїх грудей, Ссосія почала грубо м’яти його руками.

І… Вуаля!

Вони створили фіолетову паличку з п’ятикутною зіркою на кінчику.

— Що це? — запитав я демоницю.

— Чарівна паличка. Ця річ дозволить тобі змінювати налаштування системи Фантазії. Вона не може впоратися зі складними завданнями, такими як створення навичок, але виконає прості в найкоротші терміни. Я часто користувалася нею, поки моя тітка не зрадила мене.

— Хмм…

Коли моя боягузлива дружина вдавала з себе розумну, ситуація завжди ускладнювалася.

— Невже моє пояснення так важко зрозуміти?

— Так, — відповів я.

— Ну, в основному, якщо тобі щось потрібно, просто дай мені знати.

— Слід було сказати це з самого початку!

— Ох…

Ссосія махнула паличкою, і перед моїми очима з’явилися просторові ворота.

Я був Ідеальним повелителем демонів.

Мені не було важко інтуїтивно здогадатися, куди вони ведуть.

Минуле.

Однак не далеке.

— Ти маєш рацію. Ми повернемося за рік до того, як Ланувель викличе героя, — сказала Ссосія.

— Одного року не вистачить.

— Ми нічого не можемо з цим вдіяти. Це ти сказав, що інспекція прибуде через рік. Ті зміни, які ти внесеш за цей час, будуть застосовані до всіх курсів і класів. Ми могли б повернутися в будь-який момент часу, якби нам допомогла моя тітка, оскільки вона відповідає за час, але я впевнена, що ти добре розумієш, що це неможливо, зважаючи на наші поточні обставини.

— Так.

Скарги були марною тратою часу.

Я безстрашно увійшов у просторові ворота.

***

Мені здавалося, ніби все моє тіло було скуте кайданами.

Я згадав момент, коли Герой MAX-рангу, який переміг Повелителя демонів Педонара, був запечатаний на 2000 років.

Найімовірніше, саме печатка спричинила це відчуття скутості.

Однак, судячи з того, як воно слабшало, мабуть за рік воно зникне природним чином, навіть якщо нічого з цим не робити.

Рік.

Це означало, що Повелитель демонів воскрес і безнапасно повернувся за рік до виклику героя.

Я наповнив своє тіло силою.

Тсссс!

Історія кардинально зміниться, як тільки я, Ідеальний повелитель демонів, зламаю свою печатку на рік раніше, ніж очікувалося.

Бах!

Щойно вона була знищена, я відновив свої п'ять заблокованих відчуттів.

— Чоловіче! Будь обережний!

Настирливий крик Ссосії одразу ж пронизав мої вуха.

Проте не було потреби мене попереджати.

Я був Ідеальним повелителем демонів.

З моменту, коли я зняв свою печатку, мій захист став таким же досконалим, як і я сам.

Бам!

Навколо моєї шиї утворився темний простір, який змусив меч відскочити.

Якби я розгорнув свій захист на секунду пізніше, мені б відрубали голову.

Хто, чорт забирай?

Хоча це сталося трохи пізніше, ніж я почув, мої очі нарешті знову запрацювали, дозволивши мені розпізнати ворога.

— Дивно…

Не може бути.

— Гнів від втрати товаришів!

— Зачекай. Дай мені хвилинку, — збентежився я.

— Мої товариші не мертві! Вони живуть у моєму серці, підтримують та підбадьорюють мене! Кх?!

— Мені потрібно подумати.

— Кх…

— Чому тут мій старший?

— Повелителю демонів Педонаре!

— Що? — здивувався я.

— Я тебе покараю!

Мій ображений старший, одягнений у героїчні обладунки, вигукнув ім'я мого тестя та знову атакував.

Невже змінився мій вигляд?

Видно, що ні. Тоді чому?..

— Ну…

Я вирішив спершу розібратися зі своїм зіпсованим старшим.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!