Розділ 304 — [21-й раунд] Відплата Повелителя демонів

[Раса: Перша ультралюдина

Рівень: 1

Професія: Хоробрий (Усі = Рівень 1)

Навички: Любов GGG, Дружба GG, Надія GG, Божественність GG, ■ ■ G…

Стан: Покращення, Благословення, Диво, Сміливість, Надія, Божественний дракон, Любов, Дружба, Співпраця, Натхнення, Прихід, Захист, Посилення, Реліквія, Святий дух, Безсмертя, Пробудження, Підтримка, Трансцендентність, Доброзичливість, Енергія, Відповідальність, Порятунок…]

Саме з цими характеристиками мій старший колись переміг Повелителя демонів Педонара.

Це було абсурдно.

Я розумів, що Перший герой переді мною був «підробкою», створеною на основі його особистої справи, але сила цього хлопця все одно вражала.

Хоча, звісно, він все одно не міг зрівнятися зі мною.

Мій тесть був безпорадним, ослабленим силою Хороброго та ефектом Чорної скриньки, але така тактика ніколи не спрацювала б проти мене, ідеального Повелителя демонів та героя.

Я відчував це.

[Темрява]

[Герой]

Ідеальність зіткнулася та зникла.

Сила, яку я успадкував від тестя, дозволяла мені маніпулювати простором, створеним з темної матерії.

Абсолютне домінування.

Не було жодного способу боротися з простором, в якому ти перебував.

Але він все одно це зробив.

Точніше, Чорна скринька це зробила.

— Кхе-кхе!

Він чинив опір моїй темній матерії, яка мала розчавити його тіло.

Таке явище зазвичай було б неможливим.

Його сила також була недосконалою, враховуючи, що він не був ідеальним божеством.

Однак Другий демон Ссосія створила системні навички спеціально для протидії Першому демону.

Це була зброя для перемоги над її батьком!

І тепер вона загрожували навіть її чудовому чоловікові.

Однак…

— Провалюй.

Ситуація була б іншою, якби перед мною стояв справжній Перший герой, але той, хто мене дратував, був лише підробкою.

Створеною з моєї Темної енергії.

Така істота не могла мене перемогти.

Але клон мого старшого використав інший козир.

[Мужність]

Першого героя огорнуло світло, збільшивши його швидкість настільки, що мій простір не міг його стримати.

Він прискорив час. Це була сила Першого ангела!

Вона була недосконалою, але система компенсувала її недоліки.

— Я зрозумів…

Стало ясно, як він переміг мого тестя.

Мій суперник був просто клоном, але я був розділений системою Фантазії.

Ми боролися на рівних.

— Настав час зустріти свій кінець, Повелителю демонів Педонаре! — пригрозив Перший герой.

Мій кінець?

Я не збирався програвати, як мій тесть.

Зробивши крок уперед, я простягнув праву руку.

Настав час показати своєму старшому…

… Наскільки ідеальний його молодший.

— Я — Ідеальний герой.

Я підтримував хребти своїх союзників у складних ситуаціях.

І карав хребти лиходіїв.

Жоден хребет не залишався без уваги.

Я був… Героєм хребта.

[Хребет]

Усі хребти зігнуться переді мною.

Плеск!

У моїй правій руці сформувалася ідеальна зброя, що нагадувала таз моєї боягузливої дружини.

Але це було ще не все.

Я схопив таз, ніби за руків'я, і одразу почало з'являтися його «лезо».

Сім шийних хребців, дванадцять грудних хребців, п'ять поперекових хребців, п'ять крижових хребців і п'ять куприкових хребців.

Лезо, що складалося з 26 хребців, було готове.

— Виглядає досить круто.

Це був мій новий Святий меч.

Я відчув величезну силу.

— Це не Святий меч, чоловіче! Це просто хребет із тазом!

Я не був впевнений, чи варто ігнорувати упередження Ссосії.

Бам!

Недосконалий Святий меч мого старшого та мій ідеальний Святий меч зіткнулися.

Жодного з нас не відштовхнуло назад, і наша зброя не була знищена.

Однак…

— Кия?!

Готуючись до чергової атаки, Перший герой схопився за поперек лівою рукою і відчайдушно закричав.

Його 4-й і 5-й поперекові хребці були вивихнуті, позбавивши верхню частину тіла опори.

З травмою хребта він ледве тримався на ногах.

Моя перемога була гарантована.

Фух!

Але я не зміг закінчити бій.

Мого противника швидко поглинуло світло, і він перемістився у просторі, що зрештою дозволило йому втекти.

Це суперечило всій логіці.

Простір у цій області був під моїм контролем.

Однак його вміння перевершували мої.

— Цк. У нього навіть був план дій на випадок такої ситуації.

— Пробач, — негайно вибачилася Ссосія.

Зрештою, це просторове переміщення стало результатом її співпраці з Першим ангелом. Вони підготували цей козир, щоб Перший герой зміг відступити, якщо йому не вдасться перемогти Першого демона.

— Ну, це не має значення.

Шанси на те, що клон мого старшого одужає від травми хребта та помститься мені, були надзвичайно низькими.

Я зробив усе можливе, щоб потім не шкодувати про це.

Моя нова зброя добре спрацювала.

Його хребет, уражений силою мого Святого меча, не міг зцілити ніхто, окрім ідеального божества.

— Сила мого чоловіка надто шахрайська. Отримати травму хребта лише від одного зіткнення з тобою…

— Ха-ха-ха! Ссосіє, в майбутньому добре стався до свого чоловіка, якщо не хочеш страждати від грижі міжхребцевого диска, — посміхнувся я.

— Ти тиран!

— Кажи, що хочеш.

Навіть мій тесть-втікач не зміг би мене зараз зупинити!

У цей момент…

— Моллан?

Майстер Моллан, якого тримала Ссосія, почав хитатися з боку в бік.

Глянувши на нього, я відчув, ніби мене вдарила блискавка.

Його присутність принесла мені просвітлення.

У нього не було хребта.

Моя сила була нічим перед найвеличнішою істотою, яка коли-небудь існувала.

— Ох… — я відчув, як мурашки пробігли по моєму хребту.

Я був надто зарозумілим!

Правда полягала в тому, що я став лише трохи сильнішим!

Мені було соромно за свою зухвалість. Я говорив про ідеальність у присутності абсолютної сили.

Мені потрібно було все переосмислити.

З таким грандіозним уроком, що глибоко вкарбувався в мою душу, я поспішно повернув свій образ скромного героя.

— Чоловіче… Ти ідіот.

— Хі-хі-хі.

— Моллан.

Сьогодні вони могли сміятися скільки завгодно! Але завтра я вже не пробачу їм!

О! Звичайно ж, Майстер Моллан міг сміятися зі свого скромного учня будь-коли.

[Захоплення: Я вважаю, що студент Кан Хан-Су — чудова людина, бо він ніколи не зраджує своїх переконань].

“Дякую! Я також вважаю, що прекрасна Вчителька-практикантка — дивовижна!”

— Що це було? — спитав я Ссосію, оглядаючи замок Повелителя демонів, який перетворився на руїни.

Перший герой.

Я не розумів, як він міг з'явитися тут. Його особиста справа вже була знищена.

— Я вже пояснювала, — дорікнула мені Ссосія.

— Що? Коли?

— Шістдесят дев’ять відсотків системи Фантазії зруйновано. В майбутньому такі помилки зявлятимуться часто.

— Розумію…

Інспекційна команда скоро прибуде, а Фантазія все ще сповнена помилок.

Якщо ми продовжимо в такому темпі, то обов'язково станемо свідками кінця цього закладу.

***

Я, Ідеальний герой, хотів повернутися на свою рідну планету, щоб витіснити свого молодшого брата та менше страждати від ударів тенісною ракеткою моєї матері.

Я ненавидів систему Фантазії за те, що вона завжди заважала мені повертатися додому, але закриття школи — це зовсім інша справа.

Зрештою…

— Навіть якщо Інститут «Фантазія» закриється, ми все одно не зможемо втекти, — сказала мені Ссосія.

— Чому?

— Те, що його закриють, не означає, що саму будівлю знесуть. Зрештою, ти її фундамент.

— А якщо я сам все зруйную?

— Ох… Слухай уважно. Ти ж знаєш, що назва закладу часто залежить від його призначення, чи не так? Поліцейська дільниця, пожежна станція, королівський палац, офіс, дитячий садок тощо.

— І?

— Те саме стосується системи Фантазії. Оскільки ми з тіткою використовуємо її для освіти, ми називаємо її інститутом. Навіть якщо цей заклад закриють, сама система не зникне.

— Хмм…

Це були погані новини.

— Більше того, якщо ти знищиш цей розділений вимір, усі істоти, що тут живуть, будуть знищені, включаючи сина, якого ти зачав з Принцесою меча.

— …

Я про це не подумав.

Якщо знищити фентезійний світ, його мешканці зникнуть разом з ним.

Оскільки регресія відновлювала його та воскрешала мертвих місцевих жителів, я не звертав на це уваги.

Однак, якби його система зруйнувалася разом з виміром, регресія стала б неможливою.

Це призведе до остаточної загибелі всіх мешканців.

— Тепер розумієш, чоловіче?

— У мене є ще одне питання.

— Яке?

— Оскільки я не зможу вибратися звідси, навіть якщо школу закриють, навіщо мені взагалі її рятувати?

— Вісімдесят вісім відсотків.

— Вісімдесят вісім відсотків?

— Завдяки твоїй перемозі над моєю тіткою, тепер я маю такий контроль над системою. Якби вона не була зруйнованою, Фантазія вже була б нашою і ми могли б робити все, що завгодно.

— Ах…

— Однак, якщо Моллансофт зазіхне на права на управління, це буде зовсім інша історія.

— Я цього й очікував.

Я усвідомив серйозність проблеми.

— Це вже не буде партнерством. Якщо втрутиться такий фінансовий гігант, як вони, ми втратимо весь контроль. Ти перетворишся на раба, який постачатиме їм Темну енергію. Тобі доведеться вести битву, яку буде набагато складніше виграти, ніж твою битву з моєю тіткою.

— Гірше вже не може бути.

Я дізнався, що моя доля нерозривно пов'язана з Інститутом «Фантазія».

Я не знав, що він зараз робить і де знаходиться, але мені доведеться покарати свого тестя за те, що він перекинув цю сімейну справу на мене.

— Мій батько, мабуть, на це заслуговує.

— А як щодо тебе? — запитав я Ссосію.

— Подивися на речі з іншого боку. У тебе друга найкрасивіша жінка у світі.

— Моя племінниця~

— Що таке, тітонько? Я просто кажу йому правду…

Поки вони сперечалися, я думав про нашу нинішню ситуацію.

Якби я зміг успішно подолати цю кризу, я б повернувся на Землю.

Як бонус, я зміг би помститися викладачам, які гнобили мене останні 200 років.

Настав час зосередитися на тому, що робити далі.

— Ссосіє.

— Так?

— Ти можеш реконструювати це місце?

— Легко.

Вона махнула чарівною паличкою правою рукою, що спричинило раптову зміну в нашому оточенні.

Бррр!

З руїн вілли Повелителя демонів виріс новий замок.

— Гей, це якась вежа, а не замок.

Моя штаб-квартира перетворилася на величезний циліндричний обеліск без вікон.

— Романи про героїв, які піднімаються на стоповерхову вежу, популярні в наші дні, і я подумала, що нам слід йти в ногу з трендами. Однак, якщо ти не задоволений...

— Залиш мою вежу такою, як є!

Я не хотів, щоб мене вважали дикуном FFF-рангу!

— Я добре все продумала. Усі сто поверхів є унікальними, оскільки вони засновані на популярних нині романтичних романах. Тобі нема про що турбуватися.

— Романтичні романи?..

Я вже хвилювався!

— Герої не зможуть зруйнувати цю будівлю ззовні, тому будуть змушені підніматися поверхами. Мабуть, єдиним винятком із цього правила є багнутий Перший герой. Однак, оскільки практично ніхто не може його зупинити, немає сенсу про це думати.

Лорд легенд: Ясуо (20-й поверх)

Лорд зради: Хандзо (40-й поверх)

Лорд смерті: Сільварас (60-й поверх)

Лорд сталі: 2D (80-й поверх)

Ссосія старанно розмахувала своєю паличкою, пояснюючи структуру вежі.

Бух! Хлоп! Тук!

Територія навколо моєї нової бази швидко вкрилася лісами, озерами та болотами. Потім демониця перетворила сусідні фортеці та людські міста на моторошні підземелля, де з'являлися привиди та нежить.

Здавалося, моя дружина мала пристрасть до тераформування та проєктування планет.

— Моя племінниця дуже любить прикрашати планети, наркоманський герою, особливо цю, оскільки вона тут народилася та виросла. Ссосія успадкувала цей талант від матері. У будь-якому разі, я рада бачити її в гарному настрої. Хі-хі-хі!

— Свекруха…

— Вона давно померла від рук злих авантюристів із сусідньої планети, — сказала Перший дух.

— Розумію…

Тепер я зрозумів, чому Ссосію називали «Фантазією, богинею-творцем».

Як художниця, вона додавала все більше й більше штрихів, штрихів та деталей до земель навколо неї, які служили їй полотном.

Могло здатися, що демониця заповнює простір без будь-якого плану, але це було зовсім не так.

Це виглядало…

— Дуже гарно.

Я вперше відчув це.

— Ти маєш на увазі мою племінницю?

— Цей фентезійний світ.

Ссосія перетворила територію навколо вежі, яка стала пусткою після моєї битви з клоном мого старшого, на дикі джунглі.

Після цього вона повсюди розставила підземелля, які були незамінними для пригод героїв.

Печери, гробниці, храми, цитаделі, руїни, гнізда, підземелля…

Про монстрів та пастки навіть не варто було згадувати, оскільки вони, природно, були б частиною світу, який вона створювала.

[Захоплення: Я часто чула про неї від старших колег, але радниця справді дивовижна].

“Вам також не варто бути скромною”.

Без допомоги та підтримки Вчительки-практикантки я б не став Ідеальним героєм.

[Збентеження: Моя допомога? Студент Кан Хан-Су сам по собі дуже талановитий].

Я б так не сказав.

До Майстра Моллана я був ніким.

Тому мені довелося наполегливо працювати!

— Гей, дурний чоловіче! Куди ти йдеш?

— Я збираюся спіймати Ланувель.

Я викраду її, перш ніж вона встигне викликати Героя.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!