Розділ 305 — [21-й раунд] Чим займається Ланувель?

[Тривога: З вами на чолі, в нас не повинно бути проблем, але, будь ласка, постарайтеся не вбивати археологиню, яка відповідальна за виклик студентів].

“Не хвилюйтеся, Вчителько-практикантко”.

Якби вона не вдавала з себе милу дівчину, все було б добре.

Я думав, з чого почати.

Адже я не міг знайти Ланувель сам, особливо без жодної інформації.

Я мав приблизне уявлення про те, де живуть інші компаньйони та чим вони займаються, але нічого не знав про Ланувель.

У теперішній часовій лінії вона завжди була з героями з того моменту, як викликала їх, тому не було потреби гадати, де вона.

Однак, тут, у минулому, я міг лише здогадуватися.

Оскільки Ланувель — це мародерка, яка розкопувала стародавні руїни та підземелля, вона завжди подорожувала по континентах.

У якому підземеллі вона зараз? Я навіть не був впевнений, що ця археологиня на Центральному континенті.

— Для довідки, я теж не знаю її місцеперебування, боягузливий чоловіче.

— Я навіть не здивований.

У цьому світі забагато речей, на які його творець не здатна.

— Якби система була в хорошому стані, ми могли б викликати Ланувель безпосередньо до нас. Однак знадобляться десятиліття на її відновлення, і це за умови, що ніхто інший більше не завдасть їй шкоди.

У мене був лише один рік.

Я не міг просто блукати по всіх підземеллях в пошуках цієї дівчини.

Піп!

Я зв'язався із Західним континентом безпосередньо через свій молланфон.

— Ох! Минуло 1999 років, мій благодійнику. Залишився лише рік до твого воскресіння, але хвиля сили, яка пройшла з півдня Центрального континенту на Західний континент, безсумнівно, твоя!

Шекспір, який прийняв мій дзвінок, швидко зрозумів ситуацію.

Це було досить зручно.

Зрештою, він був Знавцем не просто так. Однак, якби все було лише так, наша розмова не була б такою лаконічною.

— А як щодо даних, які я надіслав?

Сила молланфона допомогла мені в цьому.

— Ха-ха! Я вже перевірив твій прилад і дізнався, що він належить мені, оскільки дані було надіслано через секретну мережу мого майбутнього «я». У молланфоні зберігалася інформація, яка накопичувалася протягом ста десяти років. Я навіть готовий посперечатися, що ці дані, зібрані протягом ста десяти років, набагато корисніші за всі досягнення, які я здобув за останні 1999 років.

Вірно.

Поки я ціле століття боровся з директоркою, Шекспір займався своїми дослідженнями.

І перш ніж світ перезавантажився, він надіслав зібрані дані на мій молланфон.

У підсумку було накопичено даних за всі 110 років.

Однак, я не знав, чому він оцінив їх вище, ніж його 1999-річні дослідження.

— Цікаво. Чому вони набагато корисніші? — спитав я найщасливішого одруженого чоловіка у світі, розправляючи крила праведного героя та злітаючи в небо.

Шекспір пояснив.

— Битва між Повелителем демонів та Богинею, яка наглядає за Фантазією, тривала сто років, і в результаті залишилося багато цікавих даних. Можливо, ти цього не знаєш, але схоже, що моє майбутнє «я» вирушило прямо на поле бою в пошуках істини. Завдяки цьому в моїх руках тепер величезна кількість інформації.

— Непогано.

— Через три роки я покажу тобі ще цікавіші речі.

— Не поспішай. Зараз у будь-якому разі є набагато нагальніша справа, на якій потрібно зосередитися. Я повернувся за рік до початку пригод героїв. Ти знаєш, що це означає?

— Звичайно, Повелителю демонів та надії. Ти хочеш сказати, що незабаром настане важливий момент, який занурить світ у нескінченну петлю часу?

— Так.

Не було потреби в детальних поясненнях, враховуючи, що істина завжди була за Знавцем.

— Що я можу зробити для тебе та світу?

Швидко пролітаючи в небі Пельменного королівства у пошуках Ланувель, я відповів:

— Західний континент Фантазії має стати останнім бастіоном, у який жоден герой не зможе вторгнутися. Якщо буде потрібно, він має перетворитися на в'язницю, в якій герої можуть бути навічно ув'язнені. Я також повинен мати інформаційні мережі на всіх інших континентах. Нарешті, і найголовніше, нам потрібно розробити молланфон, який дозволить героям користуватися Wi-Fi в обмеженому режимі. Звичайно, все це потрібно зробити протягом року.

— В обмеженому режимі? — запитав Шекспір.

— Так. Щоб запобігти отриманню будь-яких даних із Землі, нам потрібно запустити сайти та месенджери, доступні лише для користувачів молланфонів. Звичайно, ми матимемо повний контроль над усім цим.

Я вже давно тримав цей план у своїй голові.

І нарешті з’явилася можливість його реалізувати.

Класи були розділеними, але Wi-Fi з'єднає їх через проміжний міст під назвою Земля.

Я вже робив це раніше.

Зробивши фотографію тазу Ссосії в класі А за допомогою свого молланфона та опублікувавши її в Інтернеті, мій клон з класу В вигукнув: «О! Це дійсно боягузливий таз!»

— Ти справді сфотографував мій таз, мерзенний чоловіче, чи це просто такий приклад?

— Звісно, що сфотографував.

Я навіть зробив це фото під гарним ракурсом.

— Що?!

— Поки ти стогнала на четвереньках, я зробив пробний знімок та завантажив його в месенджер.

— Ти збоченець!

— Чому ти кричиш? Твій чоловік зробив пару твоїх фотографій. У цьому немає нічого поганого та незвичайного.

— Пару фотографій?! А якщо хтось інший їх побачить?!

— Що поганого в тому, щоб робити сімейні фотографії? Усі це роблять.

— Те, що ти сфотографував, не має нічого спільного з сімейними фотографіями!

Ссосія доклала всіх зусиль, щоб переконати мене видалити знімки.

— Таз дружини… Хм-м-м!

Шекспір, який тихо слухав нашу розмову, на крок наблизився до істини.

— Шекспіре, чи достатньо чітко я виклав свій план? Ти все зрозумів?

— Так. Скоро все буде готово. Ха-ха! У тебе є якісь інші прохання до мене, крім інформаційної мережі та молланфону, мій благодійнику?

— Я хочу знати поточне місцеперебування Ланувель.

— Я можу точно сказати, що її немає на Західному континенті. Інші континенти знаходяться поза моєю юрисдикцією, тому я маю мало або взагалі не маю інформації про них, особливо про Центральний та Східний континенти.

— Розумію.

Після десяти років досліджень та експериментів із Шекспіром на Західному континенті, я дійшов до усвідомлення.

Драконяча аура мого дорогого товариша Ноебіуса, який збудував гніздо у вигляді гірського хребта прямо в серці Центрального континенту, повністю запечатувала всі види виявлення.

Те саме стосувалося і Східного континенту, де мешкала найбільша кількість драконів цього світу.

Іншими словами…

Ноебіус = усі дракони.

Мій друг був справді унікальним.

У будь-якому разі, я не очікував, що Шекспір одразу ж визначить місцеперебування Ланувель.

Якби ж тільки вона була на Західному континенті.

Однак, я все одно отримав від цього користь, враховуючи одне виключення зі списку можливих місць, де вона могла бути, що зменшило мій діапазон пошуку на 20%.

— Я поступово досліджуватиму Північний і Південний континенти в пошуках пані Ланувель. Благодійнику, у тебе є якісь інші прохання?

— З рештою ми розберемося по ходу справи.

— Розумію. Я почну розвивати інформаційну мережу та зв’яжуся з тобою знову, як тільки знайду Ланувель або коли буде готова нова модель молланфону.

— Дякую.

— За Повелителя демонів та весь світ.

Піп!

Шкода, що я не зміг знайти Ланувель, але це не мало значення. Вона повернеться до Пельменного королівства протягом року…

… Викрадати аутсайдерів суспільства з інших вимірів.

— Ти думаєш розповсюджувати молланфони, чоловіче?

— Чому ти питаєш?

— Сподіваюся, ти добре про це подумав. Розділення кожного виміру — це метод, задуманий на початку існування Інституту «Фантазія».

— Хмм…

— Найімовірніше, блокування інформації мало забезпечити більшу незалежність учнів.

Частково я з цим погодився.

Завдяки 200-річному досвіду тут, у Фантазії, я вже мав багато знань, але в першому раунді мені довелося здобувати цінний досвід методом спроб і помилок.

Здатність розв'язувати проблеми, не покладаючись на інших, була надзвичайно важливою.

Можливо, поширення молланфонів серед героїв виявиться поспішним рішенням.

— Кхм, чоловіче? За цим не стоять такі грандіозні наміри.

— Що?

Тоді чому?

— Це для того, щоб герої відчували себе особливими та неповторними, щоб вони думали, що тільки вони можуть запобігти знищенню цього світу, і зрештою, щоб вони відчували себе відповідальними та гордими.

Я онімів.

Викладачі використали концепцію синдрому восьмикласника.

Це просто смішно.

— Немає нічого поганого в тому, щоб змусити героїв думати, що вони особливі, і що тільки вони можуть запобігти знищенню цього світу.

— Для мене це все одно звучить як синдром восьмикласника.

Якщо хтось думав, що він унікальний і на голову кращий за інших, то він був би хворий на невиліковну хворобу.

— Хіба ти сам не такий? — запитала Ссосія.

— Це тому, що я вважаю себе єдиним нормальним членом суспільства серед усіх цих вигнанців? Хіба це не найчистіша правда?

Я не був вигнанцем суспільства, і це стало очевидним, коли я переміг Повелителя демонів Педонара без підлої сили дружби та любові.

Це не означало, що я був особливим. Навпаки, це була просто системна помилка, через яку мене викрали разом із цими невдахами.

Звичайно, був час, коли я скаржився, чому мене викрали в цей варварський світ.

Але навіть тоді я не вважав себе особливим.

Будь-який нормальний член суспільства міг би зробити те, що зробив я.

Я був нормальним.

Простіше кажучи, на Землі було достатньо талановитих людей, які могли б досягти навіть більшого, ніж я.

— Ти серйозно так думаєш? — здивувалася демониця.

— Навіщо питати, якщо ти й так можеш читати мої думки?

— Справедливо. Однак, якби система працювала, ми б змогли побачити докази того, що мій боягузливий чоловік... Га?! Чоловіче! Хтось проник у цей світ!

— Проник?

— Ця хвиля сили... Просторове переміщення! Хтось прибув сюди через Магічне коло виклику героя, але він не герой! До прибуття героя залишився ще рік!

— Де саме вони з'явилися?

— На Північному континенті… Кияааа?!

Я схопив Ссосію за боягузливу талію та обійняв її.

Моя дружина видала незвичний для неї писк, але я не звернув на нього уваги.

Магічне коло виклику героїв.

Була висока ймовірність, що Ланувель буде там.

— Телепортуй нас туди.

Ссосія була творцем та розробником Фантазії.

Вона могла ігнорувати причинно-наслідковий зв'язок.

— Не вийде.

— Чому?

— Система зламана! Нам слід використовувати магічне коло просторового переміщення… Кияааа!

У нас не було часу на розмови.

Моя боягузлива дружина запропонувала скористатися магічним колом просторового переміщення в найближчій Вежі магів, але політ на Північний континент був би для мене набагато швидшим.

Тримаючи Ссосію на руках, я злетів у небо.

— Беріться за роботу.

Король духів вітру, потершись щокою об мою пахву, ліниво підняв голову.

Пух! Пух! Пух! Пух!

Він викликав духів нижчого рангу, які одразу ж взялися до праці.

Вони усунули опір повітря переді мною та додали швидкості моєму польоту.

Я теж не байдикував.

[Темрява]

Фух! Фух! Фух! Фух!

Я здійснював просторові стрибки на короткі відстані, стискаючи сам простір.

Ми досягли Північного континенту приблизно за 10 секунд.

Якби я був на піку сил, я б дістався сюди миттєво, але в моєму нинішньому стані це була моя межа.

— Вау, це неймовірно. Гадаю, ти контролюєш силу Повелителя демонів краще, ніж мій батько.

— Дякую за комплімент. А тепер дай мені точні координати.

Я думав, що інстинктивно знатиму, куди йти, коли дістануся Північного континенту, але це була зарозуміла помилка.

Я не був впевнений, чи випромінювана енергія була прихована, чи ні, але я не міг її знайти.

Якби Ссосія не сказала мені, я б навіть не знав, що хтось порушив межі цього світу.

— Там.

Ссосія вказала пальцем кудись удалину.

— Зловмисник? Ланувель?

Ці двоє могли бути в одному місці.

— Я не впевнена. Хто б це не був, вони рухаються на схід від магічного кола з великою швидкістю… Кияааа?!

— Цк!

Фух! Фух! Фух! Фух!

Стискаючи простір, я швидко кинувся до східної частини Північного континенту.

— Ти ж не збираєшся їх відстежувати, чоловіче?

— У цьому немає потреби.

Колись я був улюбленим імператором Північного континенту.

Кожен його куточок був збережений у моїй пам'яті, наче 3D-карта

Я вже зрозумів, куди прямує нападник.

Невеликий маєток, розташований у королівстві, що межує з Чарівним королівством. Він знаходився на південь від Снігової гори М посеред Північного континенту.

— Ах! Те місце!

Ссосія, читаючи мої думки, здавалося, нарешті теж це зрозуміла.

— Так.

Вони прямували туди, де жила дочка жорстокого герцога, Принцеса меча, та її син Харіс.

[Виправлення: Його звати Кріс].

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!