Розділ 306 — [21-й раунд] Над твоєю головою!

Мій син Кріс, безсумнівно, народився з лона Принцеси меча, яка привернула увагу милого трирічного імператора.

Але після цього?

Мій син став цілком незалежною, повноцінною душею, яка більше не потребувала материнської опіки.

Однак подальші деталі залишалися для мене загадкою.

Я чекав на пояснення від розробника.

— Життя, народжене від союзу розділених душ, схоже на піщаний замок. Воно не може існувати самостійно. Однак, коли йдеться про цілісну душу, як у Героя, результати стають іншими. З наукової точки зору, повноцінна душа народжується, якщо сперматозоїд або яйцеклітина також походять від іншої повноцінної душі.

— Це не те, що я хотів дізнатися.

— Тоді що?

— Мені цікаво, чи Принцеса меча досі є біологічною матір'ю Кріса.

— Не хвилюйся про це. Кріс досі її біологічний син. Їй часто сниться, що ти запліднюєш її.

— Розумію.

Випередивши непроханого гостя та діставшись до місця призначення, маєтку Герцога Q, я почав спускатися.

Вони були однією з небагатьох знатних родин на Північному континенті, чия магія розвивалася та процвітала завдяки володінню мечем.

Родина Герцога Q володіла чимось подібним до магії масового знищення; вони були схожі на чарівників, які відточували майстерність за допомогою меча, а не посоха чи чарівної палички.

Замість витонченого володіння мечем вони використовували руйнівну енергію меча, щоб знищувати своїх ворогів.

До появи Золотого голема Бога війни родина Герцога Q була найсильнішою на Північному континенті.

Цей факт не змінився навіть у 5-му навчальному плані.

Їхній мирний маєток розташовувався посеред лісу, де було важко знайти навіть одного гобліна.

Але це не означало, що тут не жили монстри.

— Харг!

— Гурх?

— Гррр!

— Хррр!

Воїни блукали по цих землях, як охоронці, мріючи стати лицарями.

Вони підвищували рівень, полюючи на будь-яких монстрів, яких могли знайти, але мисливців було забагато, і ці люди змагалися за шанс вбити тих небагатьох монстрів, що з’являлися в цьому районі.

Зрештою…

— Цей орк мій!

— Нісенітниця! Я знайшов його першим!

— Ха! Мій!

— Гррр?!

Монстри, яких убивали одразу після виходу з лона природи, були рідкісним явищем, оскільки це траплялося лише на території Герцога Q на Північному континенті.

Це було пов’язано з політикою місцевої Академії фехтування, де всіх, хто мав талант і бажання опанувати мистецтво меча, навчали й призначали лицарями, незалежно від того, чи були вони дворянами, простолюдинами чи рабами.

Звичайно, можна було знайти й інші маєтки, де учнів вербували в лицарі.

Однак, мало хто міг навчати так добре, як інструктори Герцога Q.

Чутки поступово поширювалися, зрештою зробивши академію достатньо відомою, щоб люди з далеких країн і навіть інших континентів приїжджали сюди навчатися.

Як наслідок…

— Забирайтеся звідси!

— Дайте мені пройти!

— Принц йде!

— Забирайтеся, слуги!

Тут було багато дивних особистостей, більшість з яких були холостяками з високопоставлених дворянських та королівських родин.

Але знать відвідувала це місце, не для того, щоб стати лицарями Герцога Q.

Була ще одна причина, чому це місце стало відомим.

Турніри з фехтування.

— Нічого не змінилося.

Тренувальний зал Академії фехтування, побудованої поруч із замком герцога, був повний глядачів, більшість з яких були заможними холостяками.

Всі вони приходили, щоб битися на мечах.

З ким?

— Ха!

— Кияааа?!

Юнак відчайдушно кричав, котячись по земляній підлозі тренувального майданчика.

Його дорогі металеві обладунки були пом'яті, а герб перетворився на пошарпане лахміття.

Він аж ніяк не був слабаком.

Просто жінка, з якою він бився, була набагато сильнішою.

Принцеса меча.

Вона привернула до себе увагу, оголосивши, що вийде заміж лише за того чоловіка, який зможе перемогти її в бою на мечах.

Однак ніхто на Північному континенті не міг здолати її, бо вона була майстром бою на середній дистанції. Аура, що випромінював кінчик її меча, збільшувала радіус її атаки.

[Раса: Людина

Рівень: 999+

Професія: Лицар (Відданість → Стійкість ↑)

Навички: Аура меча ZZ, Стійкість ZZ, Чарівність Z…

Стан: Нудьга]

Володіння мечем, найбазовіше вміння для всіх мечників та лицарів, навіть не входило до п'ятірки її найкращих навичок.

Однак вона була надзвичайно могутньою.

Зрештою, жоден з мечників та лицарів не міг пробити її ауру; це дало б їм шанс перемогти силою свого фехтування.

Бог меча Алекс та Король найманців могли вистояти проти неї, але звичайні люди не мали жодного шансу.

Однак, ніхто не знає…

— Вона безсоромна.

Принцеса меча вже була заміжньою жінкою та мала сина MAX-рангу. Вона просто вдавала з себе невинну дівчину.

— Я не можу сьогодні. У мене болить спина.

— Е-е, я зараз не в найкращій формі…

— Можливо, я просто повернуся наступного року.

— А! Я забув! У мене термінова зустріч!

Один за одним холостяки, які прагнули завоювати прихильність Принцеси меча, почали розбігатися, щойно побачили, як вона перетворила одного з найсильніших своїх суперників на зім’яту бляшанку.

Сховавши зброю в піхви, вона обернулася.

Принцеса меча виглядала трохи старшою за двадцять, але ніколи не слід забувати, що вона була матір'ю людини, яка вже не мала вигляд дитини.

— Пане Кріс!

— Я люблю тебе, Кріс!

— Я готова віддати тобі все, що маю!

— Будь ласка, зверни на мене увагу!

— Кияаа! Кріс!

Спостерігаючи за битвою, її син, оточений фанатками, простягнув рушник Принцесі меча, коли вона підійшла до нього.

— Дякую, Кріс.

— Будь ласка.

Якби хтось не знав про їхні стосунки, то, мабуть, подумав би, що вони брат і сестра, і єдина причина, чому їх не можна було б сплутати з коханцями, полягала в тому, що вони були надто схожі.

У будь-якому разі, він точно успадкував мій хребет, оскільки його кістки також були міцними та здоровими.

— Що ти плануєш робити, боягузливий чоловіче?

— Мені потрібно захистити їх. Якщо вони помруть або потраплять у полон, ситуація ускладниться.

Я клацнув пальцями.

Я міг би таємно подбати про них на відстані, але в цій ситуації неможливо було передбачити, коли з'явиться зловмисник і що він робитиме.

Потрібно використати надійний метод.

Плеск! Плеск!

Під ногами обох утворився темний простір.

— Га?!

— А-а?!

На їхній подив, вони обидва потрапили до мого Демонічного сховища.

Там було безпечно.

— Ти сплутав захист і ув'язнення?

— Справді? Ти хочеш, щоб я тебе захистив? Ти будеш у безпеці в роті Капітана Фентезі.

— О ні! Хо-хо-хо! Ти все зробив правильно!

— Зберися. Вони тут.

Тепер я міг відчувати їхню присутність без допомоги Ссосії, оскільки не так багато живих істот могли пересуватися в просторі з такою високою швидкістю.

Розправивши крила праведного героя, немов плащ, я злетів, сформувавши в руці ідеальний Святий меч.

Настав час перевірити їхні хребти.

Зловмисника супроводжувала дивна істота. Хоча спочатку я не міг збагнути що це, мій погляд швидко помітив її, коли я почув гучний звук, схожий на ракетний двигун, який приголомшив мене. Людина стояла на чорному літальному апараті, схожому на електричного ската.

Що це таке?

— Це космічний кінь, — сказала моя боягузлива дружина, все ще перебуваючи в моїх обіймах.

— Космічний кінь?

— Так. Космічні коні повільні через опір повітря планети, але в космосі вони дуже швидкі. Крім того, оскільки вони істоти, народжені силою Бога, вони також надзвичайно потужні. Я знаю, що ти сильний, чоловіче, але тобі краще одразу ж націлитися на його вершника.

— Я теж такої думки.

Я спробував стримати його, але скат пробив мій простір так само легко, наче розірвав аркуш паперу, довівши, що він супротивник, якого нелегко перемогти силою розділеного Повелителя демонів.

Якщо так…

Фшух!

Я відмовився від плану стримувати коня противника та кинувся до вершника, звужуючи відстань між нами.

— Повелитель демонів?

— Герой.

Я міг вільно змінювати свою професію між Героєм та Повелителем демонів, залежно від ситуації.

Зараз я був Ідеальним героєм.

Я не був великим шанувальником цієї професії, але вона ідеально підходила для покарання зла.

— Це не відповідає інформації, яку я отримала…

— Хто тобі дав цю інформацію? — запитав я вершницю.

— Тобі не потрібно цього знати.

— Ланувель?

— Я ненавиджу балакучих чоловіків.

— …

Брови Праведного та Ідеального героя MAX-класу затремтіли від дитячої провокації порушниці!

— О? Ти нарешті замовк?

— Мене відволік твій боягузливий таз.

— Що?!

Порушниця, також піддавшись моїй провокації, виглядала ображеною.

Я спробував скоротити відстань, щоб покарати її таз, але, на жаль, скат не відводив від мене очей.

Вони одразу ж злетіли.

— Це буде нелегко. Рухливість космічного коня вражає. У космосі він може літати зі швидкістю світла, повністю уникаючи мікроскопічного пилу всесвіту… Кияааа!

Щоб покарати лиходія, стримуючи сльози, я кинув у повітря важку Ссосію.

— Наркоманський герою! Я набагато легша за свою племінницю!

— Я не така вже й важка, тітонько! Цей боягузливий…

— Не виправдовуйся, племіннице!

— Але я кажу правду!

Ідеальний герой набрав швидкості, пожертвувавши своєю боягузливою дружиною.

Я оглянув порушницю на космічному коні з голови до ніг.

Це була красива дівчина років тридцяти, яка демонструвала свою хтиву натуру.

Її срібне волосся, що спадало до стегон, і золоті очі ідеально контрастували з темною шкірою.

— Гей, порушнице, ти героїня?

— Ні.

— Тоді чому в тебе такий одяг?

— Що з ним не так?

— Якщо ти не розумієш, то нічого страшного.

Дівчина носила сталеві обладунки, що відкривали міцні стегна, передпліччя, вузьку талію та великі груди.

Вона носила їх для захисту чи краси?

З таким рівнем захисту, який вони їй забезпечували, краще взагалі не носити обладунки.

Додатково…

[Раса: Архілюдина

Рівень: 1

Професія: Безробітна (110% досвіду)

Навички: Тлумачення A, Верхова їзда C

Стан: Добрий]

Характеристики порушниці були майже чистим аркушем.

Окрім базової конфігурації, у неї була лише Верхова їзда C, яка, як я припустив, з'явилася тому, що вона їхала на скаті.

Її сила взагалі не відображалася в характеристиках.

Вона виглядала як звичайна землянка, яку ніколи не викрадали в Фантазію.

Однак, щойно побачивши мене, вона одразу сказала: «Повелитель демонів». Одне лише це підказувало, що вона не була просто звичайною невинною та необізнаною дівчиною.

Фшух!

Я підняв перед собою ідеальний Святий меч, вирішивши залишити свої питання на потім. Я допитаю цю дівчину, як тільки нейтралізую її хребет.

— Яка потворна зброя, — сказала порушниця.

— Це Святий меч!

— Від такої дурості хочеться сміятися, але його божественна сила здається справжньою, тож… — зловмисниця, яка намагалася триматися від мене на відстані, різко підняла руки.

Гуркіт!

У ту ж мить серед ясного неба утворилася темна грозова хмара.

Це не була магія.

[Блискавка]

Це була сила Бога.

Я дивувався, як вона планувала перемогти Принцесу меча та мого сина на 1-му рівні, але тепер я зрозумів.

Спалах!

Блискавка вдарила мені в голову.

[Темрява]

У відповідь її поглинула темрява.

Блискавка вдарила так швидко, що я не зміг від неї ухилитися, але вона не могла мені нашкодити.

— Це все, що в тебе є? — запитав я.

— Звичайно, ні.

Клацання.

У руках беззбройної злочинниці з'явився залізний механізм. Він нагадував кулемет.

Це була досить корисна зброя у фентезі!

Майже інстинктивно я крикнув:

— Ссосіє!

Тра-та-та-та-та!

Порушниця відкрила вогонь майже одночасно з тим, як я вигукнув ім'я своєї боягузливої дружини.

Ігноруючи її кулі, я скоротив відстань.

— Ха!

— Що?

Навіть її скату, майстру ухилення, було важко втекти, оскільки його вершниця стояла нерухомо, зосереджуючись на тому, щоб обсипати мене градом куль.

Бам!

Я встромив лівий кулак у дуло кулемета, а правою рукою схопив вершницю за шию.

— Кхе...

Здивування дівчини стало очевидним у її виразі обличчя.

Здавалося, вона не могла зрозуміти, чому я кинувся на лінію вогню, замість того, щоб блокувати її постріли.

Невже вона справді не знала?

Самопожертва — головна риса справжніх героїв.

Стоячи верхи на космічному коні, я ніжно погладив лівою рукою, яка зламала кулемет, поперекову область порушниці між 4-м і 5-м хребцями.

Втративши бойовий дух, вона, у свою чергу, тремтіла, як осика.

— Хто ти?..

— Я ненавиджу балакучих жінок.

— Сволота…

Хрускіт…

Я вигнув її спину.

У цей момент…

— Чоловіче! Вгорі!

[Блискавка].

Бабах!

Струмінь електрики, який я проігнорував, пронизав мій простір і впав прямо на мою голову.

— Що там, вгорі?

Я був електропровідним героєм!

— Нічого… Хмм. Можеш продовжувати свою любовну аферу.

— Племіннице~

— Не зрозумій неправильно, тітонько. Як добра дружина, я просто попередила свого чоловіка про небезпеку. Однак, оскільки він не тільки боягузливий, але й витривалий, він залишився цілком здоровим…

— Ти ж знаєш, що я не про це~

— Я не знаю про що ти!

— Хі-хі-хі!

Праведний герой MAX-класу спіймав балакучу лиходійку!

— …Чи ні?

Здається, що електричний килимок іноземного виробництва під моїми ногами вибухнув разом зі своєю власницею через коротке замикання.

— Пані, вам не слід було ігнорувати силу електричної напруги!

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!