Розділ 308 — [21-й раунд] Король меча Парпар

Якщо я правильно пригадую, Принцеса меча заздрила титулу «Король меча», який мав Алекс.

Принцеса меча.

Найсильніша серед жінок отримала таке прізвисько, яке, на її думку, їй аж ніяк не пасувало.

Як мечниця, а не жінка, вона хотіла, щоб її називали «Королевою меча».

— Король меча?

— Щось не так? Цей титул вільний. Чи ви хочете зареєструвати мене як імператора?

— О, ні!

Алекс, який одружився з безрукою Сніговою жінкою, тепер був набагато сильнішим, ніж під час 4-го навчального плану.

Чесно кажучи, він досяг рівня, достатнього для того, щоб кинути мені виклик.

Тепер він став Богом меча.

Звісно, титул «Король меча», який був нижче, звільнився.

Однак, якби я привласнив його собі, це було б явною провокацією щодо Принцеси меча.

— Ми вже закінчили?

— О, так. Ви зареєстровані під іменем Парпар, який походить з Москара. Тридцять три роки. Професія… Король меча. Турнір для претендентів, які вирішили кинути виклик прекрасній доньці герцога, проводиться щоразу, коли шістдесят чотири особи складають початкові випробування. Навіть якщо це вас дратує, вам також потрібно пройти ці тести. Візьміть цей аркуш паперу та покажіть його охоронцям біля входу.

— Пане менеджере, скільки зараз претендентів?

— П'ятдесят шість, включаючи пана Парпара. Турнір не розпочнеться, поки не подадуть заявки ще вісім осіб. З досвіду можу сказати, що на заповнення квоти, ймовірно, знадобиться близько чотирьох днів.

— Дякую.

Я попрямував до входу в академію, що знаходився поруч із приймальнею.

— Ви тут, щоб пройти тест? — спитав один з охоронців.

— Так, — я простягнув йому аркуш паперу.

— Дякую. Здається, це ваш перший раз, але ви виглядаєте впевнено. Зазвичай усі нервують.

— Я вже кидав їй виклик, коли мені було двадцять два роки. Хмм. Не впевнений, чи мені тоді було стільки. Я вже не пам'ятаю.

Але я кинув виклик.

Я змагався з Принцесою меча, хоча Ланувель сказала мені, що битися з нею без Святого меча було б надто безрозсудно.

— А! Отже, у вас вже є досвід. Це вражає. Цілих десять років ви тільки й робили, що готувалися до наступного бою проти неї, жодного разу не одружившись з кимось іншим і не спробувавши ще раз.

— Я романтик.

Шлюбний вік у фентезійному світі був досить різноманітним.

На Північному континенті чоловіки одружувалися у 18 років, а жінки у 16.

Він відрізнявся залежно від континенту та країни. Крім того, якщо їхнє населення значно скорочувалося через війну чи стихійні лиха, ця планка знижувалася.

Це відрізнялося від Землі.

Вони просто не придумали зручної зброї, яка б знищувала полчища монстрів, не вимагаючи особливих зусиль від власника.

Іншими словами, виживання групи людей залежало від чисельності їхнього населення.

Коли король чи феодал доходив висновку, що їхня територія перебуває під загрозою через невелику чисельність населення, вони заохочували навіть наймолодших зі свого народу одружуватися та мати дітей. У критичних випадках вони навіть робили це обов'язковим.

Але я заявив, що мені 33 роки, щоб виглядати як холостяк, який дуже пізно одружиться.

[Вигляд: Хоча насправді — ви досвідчений ветеран у справах шлюбу].

“Ви все неправильно зрозуміли, Вчителько-практикантко! У мене все ще чисте та невинне серце!”

Охоронці академії, які вважали мене холостяком, були дуже привітні до мене.

Моя кар'єра мрії тривала 200 років поспіль.

Я міг заробити добру репутацію серед місцевих жителів одним лише диханням.

— Ха-ха! Я особисто вболіватиму за вас, пане Парпар.

— Я теж вас підтримуватиму. Ох! Одинадцять років… Я б не витримав.

— Якщо ви передумаєте, будь ласка, повідомте мене. Я знаю одну вдову.

— Ходімо за мною. Я відведу вас на тренувальний майданчик.

— Дякую.

Прийнявши від них слова підтримки, я швидко попрямував на тренувальний майданчик для випробування.

— Отримай!

— Ха-ха!

— На!

Там я побачив людей обох статей, які тренувалися з мечами в руках під палючим сонцем.

Усі вони були студентами академії, які отримали визнання за свої таланти, що зрештою перетворило їх на потенційних лицарів.

Серед них був мій син Кріс.

[Раса: Людина

Рівень: 249

Професія: Принц (Сила нації = Сила волі ↑)

Навички: Обдарованість Z, Володіння мечем MAX, Всемогутність MAX, Чарівність MAX, Сила волі MAX…

Стан: Навчання, Пробудження]

Шахрайські характеристики.

Таких навичок неможливо було досягти в такому юному віці.

Незважаючи на те що мій досвід завжди множився на 5 через мою професію Героя, і те, що я невпинно тренувався протягом десяти років, на відміну від Кріса, я все одно не міг отримати навичку MAX-рангу, не кажучи вже про Z-ранг.

Я знав чому.

У нього була ідеальна комбінація навичок «Обдарованість» та «Всемогутність»!

Його рівень був низьким, оскільки він не особливо полював на монстрів, але все одно був значно вищим, ніж у інших учнів.

[Раса: Людина

Рівень: 94

Професія: Шляхтичка (Рід = Чарівність ↑)

Навички: Чарівність S, Володіння мечем A, Аура меча B, Товариськість C, Спритність C…

Стан: Прискорене серцебиття]

Це були показники дівчини, яка крутилась навколо мого сина.

Її низький рівень навичок не був проблемою, але її хребет і таз не вражали.

З якоїсь причини вона змусила мене почуватися некомфортно.

— Пан Парпар?

— Ох! Мої вибачення. Я спостерігав, як тренуються ці слабкі... видатні учні.

— Ха-ха-ха! Я знаю, що ви відчуваєте. Щоразу, коли ми дивимося, як тренується майстер Кріс, якого принцеса так любить, ми часто втрачаємо відчуття часу. Я відчуваю гордість і полегшення щоразу, коли думаю, що цей хлопець стане наступним власником цього маєтку.

— Це справді…

— Вибачте, але на цьому я прощаюся. Випробування проводитиме лицар, який, до речі, також є інструктором в академії.

— Дякую.

— Удачі, пане Парпар.

Я обернувся і розійшовся з Охоронцем А.

О! Я впізнав випробувача.

Лицаря L, старого, який любив Принцесу меча, єдину дочку Герцога Q, ніби вона була його онукою.

Саме він намагався перетворити звичайне випробування на справжнє пекло, аби переконатися, що його дорогоцінна Принцеса меча не дістанеться якомусь дурневі.

Я стиснув зуби, щойно побачив його.

Минулого разу я отримав добрячого прочухана.

— Дозвольте представитися. Мене звати Лолікун. Оскільки моя спина починає підводити мене через старість, я вирішив почати навчати молодих студентів академії. Хоча я й виглядаю як звичайний старий, я все ж граф, а не звичайний лицар, тож поводьтеся відповідно. Ви можете називати мене інструктором Лолікуном, графом Лолікуном або паном Лолікуном. Як вам зручніше.

— Граф Лолі.

— Не називайте мене так. Це прізвисько лише для юної леді та мого пана.

— Давайте нарешті почнемо тест.

— Хоча я представився як граф, ви все одно поводитеся так нахабно... Хм? Що це за перстень ви носите? О! Ви королівська особа?!

— Так, — відповів я, показуючи йому перстень.

Брови Лицаря L сіпнулися.

“Гей! Припини марнувати час”.

— Давайте закінчимо знайомство і продовжимо процес перевірки. Покладіть праву руку на цю кулю. Не бійтеся.

— Я вже робив це раніше.

Зелена кришталева куля розміром з футбольний м'яч була магічним інструментом для вимірювання досвіду та рівня.

Вона показувала точніші цифри, ніж магічні окуляри.

— Ваш рівень має бути вище 300.

— Я бачу.

На цей момент я був лише 1-го рівня, що нічим не відрізнялося від рівня новонародженої дитини. Це було набагато нижче стандарту, встановленого Лицарем L.

Однак…

Вуууу!

Досвід був ресурсом Фантазії, створеним силою Повелителя демонів та директорки.

Я не міг генерувати очки досвіду самостійно, але міг обдурити цей примітивний інструмент.

— Рівень 580!

Лицар L був вражений.

Такі трансцендентні істоти, як мій дорогий друг Ноебіус і Знавець Шекспір, легко перевищували 999-й рівень, але для більшості місцевих жителів і монстрів це було недосяжно.

Якщо рівень людини був вищий 100-го, вона вже потрапляла до 10% найкращих. А якщо перевищував 200-й, то та належала до 2% найкращих.

Через характер їхньої роботи, яка найчастіше змушувала їх битися лише з найсильнішими супротивниками, героям було важче це усвідомити.

— Перейдемо до наступного випробування.

Я міг би підвищити свій рівень, але навмисно підлаштував його під рівень Принцеси меча.

Таким чином вона сприйме мене за рівного супротивника.

— А тепер ця куля.

— Інструмент для визначення професії, так?

— Все вірно, пане Парпар. Це дуже цінний магічний інструмент, спеціально створений Вежею Мудреця.

— Спеціально створений…

Чи зможу я його обдурити?

Лицар L, стримуючи мене від спроби покласти руку на кулю, сказав:

— Перш ніж ви почнете, я хочу, щоб ви знали, що це лише для орієнтування.

— Я знаю.

— Куля змінюватиме свій колір залежно від професії. Чарівники — сині, воїни — червоні, ремісники — зелені, а вчені — жовті. Білий колір символізує знать, а чорний — професію, про яку не слід відкрито говорити. Яскраве сяйво символізує гідність, і чим темніший колір, тим вправніші ви у професії.

— Я знаю.

— Бували випадки, коли результати вимірювань були настільки поганими, що заявники були незадоволені. Ось чому я мусив чесно попередити вас.

— Я зрозумів.

— Тоді ми можемо продовжувати.

Нарешті!

Цього разу я не зміг вплинути на магічний інструмент.

Магічна структура виявилася складнішою, ніж та, що використовувалася для вимірювання очок досвіду.

Фшшш!

Результат з’явився досить швидко.

— Хмм?

— Це… — кришталева куля стала настільки чорною, що поглинула майже все світло від зовнішніх джерел, випромінюючи яскраве обсидіанове сяйво.

Це викликало в мене цікавість.

У моєму першому раунді, коли я складав тест з професією «Герой», куля стала яскраво-рожевою.

Її сяйво також здавалося набагато інтенсивнішим, ніж у першому раунді.

Лицар L, чиє обличчя зблідло, ковтнув слину.

— Цікавий результат, — сказав я.

— Т-так, надзвичайно. У вас є професія, про яку не слід говорити публічно, але ви також демонструєте сильні ознаки гідності. Такий колір…

— Перейдемо до наступного тесту.

— Гаразд…

Після цього я пройшов простий письмовий тест, який роздавали всім учням, щоб перевірити їхню грамотність.

І тоді я отримав свій шанс.

— Га?!

— Кхе?!

— Кияаа?!

Я провів спаринги зі студентами академії.

Вони використовували воїнів, які сподівалися одружитися з Принцесою меча, щоб відточити бойовий досвід своїх учнів.

Якщо претендент програвав бій або отримував серйозні травми, його дискваліфікували!

Я, звісно, пройшов без проблем:

— Навіть мій настрій тепер покращився.

— Ви дуже дивна людина… — сказав Лицар L.

Мені дали законний та офіційний шанс покарати дівчину, яка крутиться біля мого сина.

Якщо вона хотіла стати невісткою Праведного героя MAX-класу, то їй потрібно було попрацювати над своїм тазом!

Фінальним випробуванням був «добробут» претендента.

— Пане Парпар. Вам дозволено принести дар нашій пані. Якщо їй сподобається ваш подарунок, ви можете пропустити турнір і одразу ж кинути їй виклик.

— Це називається хабарництвом.

— Ха-ха-ха! — розсміявся старий інструктор.

Вираз обличчя Лицаря L чітко давав зрозуміти, що він хоче висловити мені свою думку, але він вирішив просто віджартуватися.

— Ось мій подарунок.

Я передав свій перстень.

— Ви серйозно? — спитав Лицар L, чия посмішка зникла.

Перстень королівської родини.

Членів королівської родини могли покарати, якщо він потрапить у чужі руки.

Я весело відповів:

— Я все одно зможу повернути його.

[Захоплення: Це так романтично…]

“Вчителька-практикантка мене розуміє!”

Однак Лицар L не підтримав мого оптимізму:

— Я бачив багатьох юнаків зі знатних родин, які віддавали свої персні з печатками, а потім програвали.

— Я інакший.

— Вони теж так казали. Дозвольте мені дати вам пораду, пане Парпар. Не плутайте реальність з фантазією.

— Передайте його, — наполіг я.

— Сподіваюся, ви не пошкодуєте.

— Графе Лолі.

— Лолікун!

— Дозвольте мені дати вам пораду, графе Лолі. Іноді реальність більше схожа на фантазію.

Турнір відбувся наступного ж дня.

Мій друг, менеджер, припускав, що він розпочнеться лише через чотири дні, але все почалося набагато раніше завдяки восьми людям, які добровільно приєдналися після того, як Герой А, який проходив повз, схопив їх за хребет.

Мені дуже пощастило.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!