Розділ 309 — [21-й раунд] Фінал

— Вітаю! Перед вами шістдесят чотири відважних воїни, яким дозволено взяти участь у турнірі, щоб завоювати право кинути виклик нашій принцесі, яку ми влучно прозвали «Колючою чорною трояндою», та попросити її руки! Давайте привітаємо їх!

— Провалюйте!

— У-у-у-у!

— Вам каюк!

Бої у Фантазії, місці, де розваг небагато, були довгоочікуваною подією для місцевих жителів.

Однак претендентів, які прийшли, щоб здобути прихильність Принцеси меча, яку люди шалено любили, зустрічали свистом та гнівними вигуками.

Адже ми нічим не відрізнялися від якихось розбійників, які намагаються відібрати у них улюбленого кумира, через якого вони сходять з розуму.

— Як сміють ці жалюгідні простолюдини...

— Як тільки я отримаю її руку... Побачимо.

— Ці покидьки!

Небажані члени королівських родин та дворяни наближалися до арени, скрегочучи зубами та бурмочучи прокльони.

Не дивно, що більшість претендентів займали високе становище в суспільстві.

Мінімальний рівень для участі становив 300.

0,1% найсильніших осіб були зосереджені серед знаті, лицарів та чарівників.

Простолюдини, які займалися такими професіями, як сільське господарство, ремесла та рибальство, мали мало можливостей для підвищення рівня.

Вони могли отримати досвід, вбиваючи тварин, але насправді чоловіки, які все життя полювали, не досягали навіть 20-го рівня.

— Все точно так, як я пам'ятаю.

4-та та 5-та навчальні програми відрізнялися лише деталями.

Принцеса меча, яка насправді була заміжньою жінкою та матір'ю мого сина Кріса, тепер була старшою та сильнішою.

Однак складність турніру зросла не сильно.

— У-у-у-у!

Навіть натовп, який освистував учасників, був схожим на попередній.

Незалежно від того, хто переміг чи програв, ставлення глядачів залишалося незмінним, що здавалося справедливим. Було б погано, якби одному аплодували, а іншого освистували, зрештою.

У першому раунді навіть мої товариші стверджували, що я не можу перемогти.

Загалом, атмосфера була бадьорою.

— Принцеса меча буде моєю!

— Ха-ха! Не жартуй так!

— Ось могутність мого фехтування!

— Час розкрити мою запечатану силу!

Учасники турніру нарешті зійшлися.

Бої були не такими вже й ефектними, бо правила забороняли вбивати суперника.

Невдовзі настала моя черга.

— Представляю вам п’ятдесят третього учасника! Він родом з маєтку Вайло, розташованого на півночі холодного Північного континенту! Будь ласка, привітайте другого сина графа Вайло, Мисливця на гарпій Куо, бурхливими оплесками!

— У-у-у-у!

— А його опонент — п'ятдесят четвертий учасник, чиє походження можна простежити до Москара! Король мечів Парпар! Чудове прізвисько! Аплодуйте йому!

— У-у-у-у!

Претендент № 53 та я, Праведний герой MAX-класу, вийшли на центр арени, де нас тепло зустріла публіка.

Я вирішив, що розберуся з суперниками у чесному бою, не використовуючи силу Повелителя демонів та Героя.

Як тільки ми наблизилися, мій супротивник одразу ж спробував мене спровокувати.

— Полюючи на гарпій, я став сильнішим і навіть швидшим за сам вітер! Спробуй не відставати від моєї швидкості!

Здавалося він був впевненим у своїй швидкості.

Але я теж був сильним у цьому.

Я відповів йому посмішкою праведного героя:

— Справді? Давай влаштуємо чесний бій і поставимо на карту наші хребти.

— Ах!

— Покажи мені цю… свою швидкість, швидшу за вітер.

— Я здаюся!

— …

Він справді був вітряним чоловіком.

//Пр.п.: Вітряний чоловік — це легковажний, непостійний або безвідповідальний представник чоловічої статі.

Претендент №53 здався, навіть не давши мені можливості схопити його хребет.

Чорт забирай!

Це було несподівано.

— Ну… Оскільки Мисливець на гарпій Куо здався, Король мечів Парпар проходить до наступного етапу турніру! Йому дуже пощастило, що він зміг зберегти свої сили для наступного суперника!

— У-у-у-у-у!

Перший день турніру закінчився.

Я думав, що покажу їм силу навичок, яких я навчився у Майстра Моллана!

Але у мене навіть не було такої нагоди.

Учасникам довелося провести ніч під суворою охороною у тимчасовому житлі, наданому Академією фехтування імені Герцога Q.

Ми могли подбати про свої травми, безплатно відремонтувати своє спорядження та підготуватися до завтрашніх битв.

Однак розслабитися було неможливо.

Тому що «битви» відбувалися не лише на арені.

— Ох! Мій шлунок!

— Суп отруєний?

— Хто це зробив?!

Деякі учасники скаржилися на діарею.

Наскільки мені відомо, один з кухарів взяв хабар і підклав проносне в суп. Але суддя турніру відхилив їхні скарги, порадивши їм самостійно вирішити ситуацію, використовуючи відповідні навички.

В результаті того вечора троє людей залишили турнір.

Ті, чий рівень перевищував 300, розповідали іншим, що на таких рівнях діарея вже не є страшною, оскільки за допомогою навичок вони можуть контролювати багато процесів у організмі. Однак якщо були воїни 300-го рівня, то існували й проносні засоби, виготовлені з екскрементів монстрів 300-го рівня.

Наступні етапи турніру пройшли досить швидко.

1/16 фіналу.

— Я здаюся!

1/8 фіналу.

— Я здаюся!

Чвертьфінали.

— Я здаюся!

— Хмм…

Півфінали.

— Ах?!

— Нарешті я зловив одного!

Я був радий, що мої друзі, які були в захваті від посмішки праведного героя, вирішили не заважати мені досягти мети й здалися, але це збило з пантелику публіку.

— Це, мабуть, якесь шахрайство…

— Скільки разів це трапилося?

— Король меча Парпар підозрілий.

— Він напевно шахрай…

На щастя, підозри вщухли, коли мені вдалося схопити одного з учасників за хребет, перш ніж він встиг здатися.

Моя репутація Ідеального героя не повинна бути зіпсована.

Коли ці фентезійні дикуни зрозуміють, що захоплення слід виявляти в міру?

6-й день.

Розпочався фінальний етап.

— Вітаю всіх, хто прийшов на фінал нашого турніру! Сьогодні ми станемо свідками того, як легендарна постать, Король меча Парпар, битиметься проти таємничого мечника, на ім'я Порорі, який родом із далекого Східного континенту! Той, хто вийде переможцем із цієї битви, здобуде право кинути виклик нашій пані, прекрасній троянді та найнебезпечнішій мечниці у всіх землях Фантазії!

— У-у-у-у-у!

Під бурхливими оплесками ведучого та аудиторії з'явилися Праведний герой MAX-класу та невиразний Претендент А, які стали один навпроти одного.

Оскільки він дійшов до фіналу, я з ввічливості перевірив його характеристики.

[Раса: Людина

Рівень: 451

Професія: Хоробрий (Усі = Рівень 1)

Навички: Володіння мечем S, Володіння подвійними мечами A, Спритність A…

Стан: Концентрація, Рішучість]

Ось так він і дійшов до фіналу.

Хоробрий.

Якби я зустрів його в перші дні своєї подорожі, я б не зміг перемогти.

Але тепер?

Він навіть не підходив для моєї розминки.

— Мене звати Порорі. Саме я незабаром переможу Принцесу меча. Не знаю, якими хитрощами ти дістався до фіналу, Королю меча Парпар, але на мене це не спрацює… Цк!

— Он як?

Я напав на Претендента А прямо посеред його палкої промови, але він ухилився від моєї несподіваної атаки.

Хоча я не використовував навіть шістнадцятої частини своєї сили, я все одно не думав, що він зможе ухилитися.

Однак…

— Ах?!

Другого разу не буде.

Я миттєво схопив його за шию між 6-м і 7-м хребцями, не давши йому можливості оговтатися.

Я не хотів гаяти часу.

Бум!

Тримаючи Претендента А за шию, я притиснув його до землі.

У нього був досить міцний череп!

— Ти мене здивував.

— Х-х-х…

— Ти перший, хто так довго тримався проти Короля меча Парпара. Можеш цим пишатися.

— …

Претендент А, захоплений похвалою Праведного героя MAX-класу, не міг знайти потрібних слів, щоб відповісти.

— Бій закінчено! Усі очікували запеклої битви, але Порорі, мечник зі сходу, не зміг впоратися з раптовим натиском Короля меча Парпара і майже одразу був переможений, залишивши Короля меча Парпара переможцем! Будь ласка, підтримайте його оглушливими оплесками!

— Ох…

— Хм…

Плес! Плес! Плес!

Серед глядачів фіналу були студенти академії, які спостерігають за досвідченими бійцями й навчаються у них, вони аплодували мені, переможцю турніру.

Одним з них був мій син.

— Він здається здивованим.

Він, мабуть, вловив і зрозумів кожен рух Праведного героя MAX-класу.

Його талант був справді дивовижним.

Але це було цілком природно, враховуючи, що він успадкував мій хребет.

[Очікування: Після нудних сцен нарешті настає романтична частина].

“Хмм? Вчителька-практикантка не любить екшн?”

Я думав, що це їй сподобається, оскільки вона мріяла стати вчителькою героїв.

[Складність: Я не казала, що мені не подобаються бої. Просто я трохи більше люблю романтику, але не настільки, щоб нехтувати своєю роботою!]

“Я пам’ятатиму про це, Вчителько-практикантко!”

[Збентеження: І я вважаю, що спосіб студента Кан Хан-Су битися з праведною посмішкою на обличчі добре підходить як для екшену, так і для романтики. Чоловік, який бореться за серце жінки, сам по собі привабливий].

“Я готовий боротися за ваше серце!”

— Ем…

— Що? — запитав я ведучого.

— Пане Парпар, чи не могли б ви відпустити Порорі? Здається, у нього більше не залишилося повітря в легенях.

— Ой.

Я зовсім забув про нього, бо мене відволікла розмова з прекрасною Вчителькою-практиканткою.

Бух.

Претендент А впав на землю, відчайдушно хапаючи ротом повітря.

Я нічого не міг вдіяти. Це не моя вина, що боєць 451 рівня був таким слабким.

— Кхе-кхе!

— Мій хоробрий друже.

— Га?! Звідки ти знав?.. Кхе-кхе!

— Покладатися лише на свою професію — це дурість.

— …

— Зрештою, Принцесу меча не можна перемогти таким примітивним способом.

Після нашого чесного бою я пішов відпочивати, чекаючи романтичної частини, яку так любила Вчителька-практикантка.

Щоб заощадити час, було б непогано одразу «попросити руки» Принцеси меча, але турнір мав певний розклад, якого мені було наказано дотримуватися.

Зрештою, претендентам надзвичайно рідко вдавалося виграти турнір без травм.

Синці, порізи та переломи кісток були поширеним явищем.

Лише в дитячих мультфільмах та книжках кінцівки претендентів залишалися неушкодженими після запеклого бою.

Однак завжди були винятки.

Довгоочікувана подія незабаром відбулася.

— Ось вона! Улюблена дочка герцога Кюрейля, втілення краси Північного континенту, войовниця, яка самотужки вбила 954 огрів, голова Ордену чорної троянди, одна з трьох найсильніших лицарів Північного континенту, охоронниця Східного та Північного континентів, командувачка Східного легіону, заступниця командувача Північного легіону, верховна жриця Вчення Моллана, Паладин Моллана 2-го рангу, володарка Почесної медалі Моллана, Богиня-захисниця Москара, охоронниця маєтку Кюрейль, Майстер магічного меча, подруга Королеви морозу Ельш, завойовниця Снігових гір, управителька Крижаної принцеси, вбивця льодових тролів, «Колюча чорна троянда», легендарна принцеса, що перевтілилася майже через дві тисячі років! Графиня Кайса Кюрейль!

— Вау!

— Так! А-а-а!

— Ура-а-а!

Принцеса меча вийшла на арену під захоплені оплески глядачів.

Її чорний бойовий костюм, що виглядав як поєднання жіночої сукні та лицарських обладунків, був дивовижним.

Це сталося завдяки Герцогу Q, який переконав свою дочку ховати своє тіло під обладунками.

Її золоте волосся було підстрижено до плечей, щоб воно не заважало під час бою.

Типова жінка-лицар.

Але не слід піддаватися чарам цієї сильної, але красивої жінки.

У глибині душі вона була божевільною поганню, яка через власну провину з'явилася в нічній сорочці та намагалася вбити героя, який мав врятувати світ.

Настав час і мені вийти.

— Ось він! Чоловік, який хоче завоювати серце графині Кайси Кюрейль. Король меча Парпар з Москару!

— У-у-у-у-у!

Дурний натовп навіть не визнав Праведного героя MAX-класу.

Їхнє ставлення до мене не вплине на результат битви, але я вирішив створити романтичну атмосферу.

— Залежний дух.

— Хі-хі-хі! Діти мої! Підтримайте наркоманського героя разом зі мною!

Бах! Бах! Бах!

Як тільки Перший дух покликала їх, у повітрі з’явилися незліченні духи.

Земля, вогонь, вітер, вода, душа.

Від нижчих до королів.

Усі вони заповнили арену, щоб підбадьорити мене.

Дикуни Фантазії втратили дар мови, але їхнє мовчання тривало недовго.

Король духів душі взявся за справу, запускаючи контроль над розумом.

— Король меча такий крутий!

— Удачі, пане Парпар!

— Ти точно переможеш!

— Хай живе Король меча Парпар!

Я вийшов на арену під оплески натовпу, поставши перед Принцесою меча.

— Привіт~

— Ти називаєш себе Королем меча?

— Так, а що?

Як і очікувалося, моя провокація спрацювала.

Обличчя Принцеси меча спалахнуло від гніву, коли вона подивилася на мене:

— Це прізвисько добре пасує до твого варварського обличчя, пане Парпар.

— Що?..

Про що ця погань говорила? Вона зовсім збожеволіла?

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!