Розділ 311 — [21-й раунд] Ми справді дуже схожі!

— Зараз не час закочувати очі.

— Ох!

Я повернув Принцесу меча до тями, чудово розуміючи, що вона не встигне оговтатися.

Лівою рукою я обхопив її талію між 4-м і 5-м поперековими хребцями, а правою підняв кінчик її підборіддя.

І наші губи зімкнулися.

— Ммм.

— Хмм?!

Шшш!

Як тільки її концентрація була порушена, величезний промінь світла, що випромінювався з її меча й був готовий знищити всю арену, зник.

Шоу закінчилося.

— …

— …

— …

Аудиторію поглинула повна тиша.

Тому що їхня непереможна Принцеса меча нарешті скуштувала гіркий смак поразки.

Це було так само як і в 1-му раунді.

Залишився лише останній штрих. Я використав техніку праведного героя MAX-класу з 200-річним досвідом: «поцілунок смерті».

Звісно, я не хотів її вбивати, але я висмоктав з неї всю енергію, щоб переконатися, що вона більше не зможе чинити опір.

— Ммм.

— Хм… Зачекай секунду…

— Що?

— Я впізнаю цю техніку…

— …

Я не відповів. Натомість я просто показав їй свою посмішку праведного героя.

Бум!

Принцеса меча кинула Вітер на землю та обійняла мене за шию.

Цього разу вона притиснулася до моїх губ.

“Створи нам відповідну атмосферу, Королю духів душі”.

— Вау!

— Парпар — найкращий!

— Хай живе Король меча!

— Будьте щасливі!

— Ууууууу!

Ми, праведний Король меча та жорстока Принцеса меча, завершили нашу грандіозну дуель під бурхливі оплески глядачів.

[Захоплення: Це справді зворушливо].

“Було легко завоювати її серце, Вчителько-практикантко!”

***

Поведінка Принцеси меча була дуже дивною.

У 1-му раунді ця дівчина була божевільною стервою, яка мало не вбила мене за те, що я випадково побачив її голою. Тепер же вона поводилася так агресивно, що її можна було запідозрити в залежності від ексгібіціонізму.

Ба більше, Принцеса меча наполягала, щоб ми пропустили церемонію заручин, поширену серед знаті, і одружилися якомога швидше.

Я не заперечував.

Зрештою, я не планував залишатися тут надовго.

І це ще не все.

— Пане Парпар, чи не міг би ти зняти цей дивний перстень?

— Ні.

Принцесі меча не сподобався «перстень» на моєму 21-му пальці.

Хоча вона хотіла зачати другу дитину, я відмовився залишити ще одну недосконалу душу в цьому дикому світі.

Кожен герой мав пам'ятати про відповідальність.

— Мамо, я не визнаю цього дивного чоловіка!

Кріс не міг змиритися з моєю раптовою появою в його житті.

Місцевим жителям він був відомий як молодший брат Принцеси меча, незаконнонароджений син Герцога Q.

Він був його спадкоємцем.

Маєток мала успадкувати Принцеса меча, але ситуація змінилася, коли вона народила сина.

Він виріс чудовим юнаком.

А оскільки деякі люди були незадоволені тим, що територія Герцога Q перейде до рук жінки, він вирішив зробити своїм наступником мого сина. Принцеса меча не заперечувала.

Спочатку навіть лунали вигуки невдоволення тим, що Кріс незаконнонароджена дитина, але Герцог Q швидко вирішив цю проблему, заспокоївши всіх.

— Крісе, перестань кричати та послухай мене, — сказала Принцеса меча.

— Ні. Я більше не хочу чути жодного слова!

— Крісе!

— Мені боляче дивитися на вас. Хіба ти не любиш мене?

— Будь ласка, послухай.

— І звідки в тебе такий покірний тон? О! Хизуєшся перед своїм новим чоловіком, так?

— Ще одне слово на цю тему, і я тебе вб'ю.

— Це більше схоже на тебе.

Матір і син посварилися.

Вони дійшли до того моменту, коли навіть зовнішнє втручання не допомогло б.

Однак Принцеса меча була дорослою жінкою.

Вона спокійно заспокоювала сина.

— Крісе, слухай уважно.

— …

— Він твій справжній батько.

— Ти брешеш! Цей хлопець зовсім не схожий на мене! Мій батько? Просто скажи нарешті, що він подобається тобі більше, ніж я!

— Я колись брехала тобі?

— Так!

— Наприклад?

— Ти сказала, що мій батько був наймилішим імператором у світі. Як я маю тепер у це повірити?

— Це справді правда. У моєму сні я бачила найдобрішу й найдостойнішу людину у світі, яка стала імператором. Усі мешканці Північного континенту також вірили…

— Досить! Я чув цю історію безліч разів!

Ох, він був у перехідному віці, так?

Кріс відмовлявся слухати свою матір, що б вона не говорила. Їхня розмова ні до чого не вела.

Я просто мовчки спостерігав за ними.

Моє втручання не вирішило б ситуацію.

Це був не перший раз, коли я спостерігав за бунтівною натурою мого сина.

Вирушивши підкорювати Північний континент, я помітив юнака на боці військ об'єднаного Північного континенту.

Лише побачивши його хребет я зрозумів, що це мій син.

[Збентеження: Здається, я вже ставила вам це питання, але чи справді можливо зробити такий висновок лише за хребтом?]

“Звичайно, Вчителько-практикантко!”

За винятком цього…

Під суворим наглядом тенісної ракетки моєї матері я виріс порядним сином.

З іншого боку, Принцеса меча, здається, не змогла дисциплінувати нашого малюка на ранніх етапах його розвитку. Однак я не смів її звинувачувати.

Я ніколи не був поруч з ним як його батько.

Я не мав права нічого казати.

І все ж…

— Галасливий юначе. Чому б нам не покласти край цій проблемі, замість того, щоб постійно базікати? Чи твій сильний хребет — це лише декорація? Бийся зі мною. Якщо ти переможеш, я скасую наш шлюб.

— Ти серйозно? — здивувався Кріс.

— Я нічого не виграю від брехні. Ти справді думав, що слабак може бути твоїм батьком? Сміливо вбий мене і розкажи всім, що я загинув в нещасному випадку, якщо забажаєш. Якщо можеш, звісно.

— Це звучить надто жорстоко… — Кріс здригнувся, дивлячись на мене з розгубленим виразом обличчя.

Але він знав, що я не брешу.

Він був молодим і наївним — так, але дурним він не був.

— Ну що? Ти згоден? — перепитав я.

— Добре. Я в грі.

— Чудово. Даю тобі час до весілля. Кинь мені виклик будь-коли.

— Тоді спробуймо просто зараз!

Це було в межах моїх очікувань.

Мій син успадкував нетерплячу особистість Принцеси меча.

[Сумнів: Я не думаю, що це…]

“Справді? Ну, якщо так каже розумна Вчителька-практикантка…”

Тоді на нього вплинули Герцог Q та оточення.

[Збентеження: Он як… Звичайно. Давайте почнемо з цього].

Ми з Крісом стояли один навпроти одного в центрі спеціального навчального центру, побудованого спеціально для Принцеси меча.

Бій між 220-річним та 15-річним.

Якби мій син був головним героєм манґи чи романів, він би подолав цю прогалину в досвіді, що дозволило б йому перемогти, але реальність була надто жорстокою.

— Можеш почати першим, — сказав я.

— Ти про це пошкодуєш.

— Ти забагато базікаєш.

— Я приховував свою справжню силу, щоб здивувати матір, але щоб перемогти тебе, я готовий вивільнити її!

— Ну що ж, давай.

Мені стало цікаво.

Яку силу Кріс приховував від Принцеси меча?

Коли я вперше його побачив, він не говорив нічого подібного.

Фшух!

Готуючись битися з батьком, Кріс оголив свій торс.

Він робив стриптиз?

Я сумнівався.

Тріск!

Зі спини хлопця виросла пара кістяних крил.

Блідо-рожеві перетинки натягнулися між кістками, що утворювали каркас його нових кінцівок, нагадували хребет і були повністю оголені.

На кінчиках його кісток не було гострих колючок, які карали б усе зло, але все ж…

— Це точно…

— Існує легенда, яка бере свій початок на Північному континенті дві тисячі років тому. Герой, Перший апостол великого Майстра Моллана, був його Попередником MAX-класу. (Пропущено) Розповсюджуючи зливні туалети на благо людства, він нарешті переміг Повелителя демонів Педонара. Однак Повелитель демонів прокляв Героя, перетворивши його на Другого повелителя демонів та змінивши його ім'я на Пармамон. У нього не було демонічних рогів. Однак, жахливі крила, що стирчали з його спини, змушували навіть демонів тремтіти від страху. Одним помахом крил він змів драконів, поставив на коліна Короля гігантів Південного континенту та мало не знищив Східний континент. (Пропущено) Вони боялися та тремтіли перед жахливими крилами Повелителя демонів. Ті, хто вижив у цьому кошмарі наяву, мабуть, мали високий ранг навички Удача.

— Он як…

Деякі частини історії відрізнялися від того, що сталося насправді, змушуючи мене задуматися, хто був автором чи бардом, який поширював цю легенду.

Якби я зустрів цього хлопця, я б хотів ніжно торкнутися його хребта.

— Ось чому ти не можеш бути моїм батьком. Я — нащадок Повелителя демонів Пармамона, який з'явився уві сні моєї матері. Я — символ нещастя, народжений, щоб розтоптати майбутнє дівчини, яка мріяла вийти заміж за принца на білому коні. Ти обманюєш мою матір, називаючи себе моїм батьком, тому я ніколи не зможу тебе прийняти!

— Крісе! Я ніколи не вважала себе нещасною! А принци… потворні ідіоти, які тільки й роблять, що намагаються підлизатися до мене будь-якими можливими способами…

— Не бреши, мамо! Принци, які пропонували тобі руку і серце, були одними з найкрасивіших чоловіків на Північному континенті!

— Ці пихаті індики не в моєму смаку. Пан Парпар, з іншого боку… Ммм.

— Мамо! Прокинься!

— Зі мною все гаразд, але я здивована, що ти приховував від мене такий секрет.

— Ну… Цк! Хай там як!..

Мій син Кріс повернувся до мене після того, як Принцеса меча перемогла його в суперечці.

Дивлячись на нього, я відчув гордість.

[Раса: Двоядерна людина Хаосу

Рівень: 249

Професія: Принц (Національна сила = Сила волі ↑)

Навички: Божественність ZZ, Темна енергія ZZ, ■ ■ Z, Обдарованість Z, Всемогутність MAX …

Стан: Активація, Демонічна кров, Божественна кров]

Він мав чудові характеристики, а це означало, що він успадкував гени привабливого імператора MAX-класу.

Хоча я не думав, що він успадкує Чорну скриньку.

З такими здібностями та талантом він зможе перевершити мене за 5000 років.

Мені було страшно.

Мій син у 15 років досяг того, чого я досяг у 50.

[Заперечення: Не думаю. Він лише пішов шляхом, прокладеним студентом Кан Хан-Су. Я не закриваю очі на зусилля Кріса, але день, коли він вас наздожене, ніколи не настане. Якщо я помиляюся, я готова піти з вами на побачення і втішити вас~]

“О, синку! Зберися! Зроби все можливе, щоб стати сильнішим за свого батька, навіть якщо це означає повністю виснажити свій хребет і перетерти його на порох!”

[Захоплення: Ха-ха! З огляду на це, я досить здивована. Я думала, що ви жартуєте про схожість ваших хребтів, але щойно я подивилася на його крила, я одразу зрозуміла, що ви двоє родичі].

“Саме це я вам казав, Вчителько-практикантко!”

Однак я не знав, що він успадкує крила праведного героя.

[Цікаво: Ви покажете йому свої крила і скажеш: «Я твій батько»?]

“Прекрасна Вчителька-практикантка, здається, бачила забагато драм, як і моя боягузлива дружина!”

Я не збирався показувати свої крила, щоб переконатися, що він буде битися на повну силу, керований думкою про порятунок своєї матері від випадкового лиходія.

Настав час почати виховувати мого сина.

— Чудові крила, — сказав я Крісові.

— Це крила проклятого Повелителя демонів.

— Цінуй силу, яку ти успадкував від своїх батьків, навіть якщо це марна лисина. Шануй їх якнайкраще.

— …Просто почнімо.

Не в змозі заперечити моїй логіці, Кріс різко кинувся вперед.

Фш-ш-ш!

Він навіть пришвидшився, використовуючи свої крила.

Однак, всі його зусилля були б марними, враховуючи, що всі духи на моєму боці. Опір повітря сповільнив би його.

Принаймні, так мені здалося. У цей момент Перший дух сказала щось дивне та несподіване:

— Мої діти не можуть вирішити, кому допомогти, наркоманський герою.

— Хм?

Здавалося, що він навіть успадкував мої гормони, які так приваблювали духів.

Я пишався своїм сином, у якого був такий самий хребет, як і у мене, але він починав все більше нагадувати крадія особистих характеристик.

Настав час продемонструвати силу батька.

Це не був бій на мечах, тому мені не потрібна була зброя.

Моєї правої руки було достатньо.

Він копіював мене, але йому не вистачало досвіду.

Після поглинання душ героїв у будинку мого пекельного старшого, мій бойовий досвід зріс настільки, що став дорівнювати сотням тисяч років.

В цьому була фундаментальна різниця між нами.

— Ти занадто зарозумілий.

— А?! — здивувався Кріс.

— Мабуть, це тому, що ти ще не зустрічав майстра, якого неможливо перемогти, як би ти не старався. Час показати тобі…

Яр, що розділяв наші ліги.

Наша битва закінчилася миттєво.

Мені навіть не довелося використовувати свою силу. Я зробила пірует, як балерина, схопивши Кріса за крила та кинувши його на землю.

— Кхе-кхе?!

Він не мав уявлення, як ними користуватися.

Вони лише підсилили його навички.

Але наші крила були абсолютною зброєю, особливо проти покарання зла.

Звичайно, знання того, як ними користуватися, не змінило б результату. Для мене, посланця справедливості, вони не становили жодної загрози.

Бах!

Ліктем я вдарив по суглобу, де з'єднувалися крила та хребет, поклавши край його боротьбі.

— Ти надто недосвідчений.

— Я ще не закінчив… Ах?!

Намагаючись підвестися, він закричав і знову впав.

Я мовчки спостерігала за ним.

Однак, він не міг самостійно відновити хребет, як це зробила Принцеса меча.

— Перш ніж сперечатися, хто твій батько, навчися регенерації у своєї матері.

— Ах, мої стегна…

— Тобі бракує віри. Інакше ти б не програв так швидко. Ти лише смокчеш груди своєї матері… Настав час мені покласти цьому край. Залиш її груди мені та зосередься на палкій молитві до Моллана.

— Перестань жартувати… Ааа?!

Я закінчив виховувати та навчати свого сина.

Я вийшов з навчального центру, обійнявши Принцесу меча за талію.

На подвір’ї стояв сонячний яскравий день, але це не було перешкодою для Повелителя демонів MAX-класу, який правив темрявою.

Коли я клацнув пальцями, світ занурився в тьму, майже ніби сталося сонячне затемнення.

Тепер, коли світ більше не міг мене бачити, я з гордістю розправив крила.

Фшух!

Крила праведного героя.

Я злетів в небо, все ще тримаючи на руках Принцесу меча.

— Твої крила… ті, про які говорять легенди…

— Я гадаю, ти рада знову зустрітися з наймилішим імператором у Фантазії, Принцесо меча?

— …Мені говорити це вголос?

— Це було риторичне питання.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!