Розділ 315 — [21-й раунд] Чесні переговори

З'явився мій божевільний старший.

Останнього разу, коли ми зустрічалися, я повністю зруйнував його дім, і думав, що ми більше ніколи не зв'яжемося один з одним.

“Старший, хоча ти й здаєшся незадоволеним, я тобі подобаюся, чи не так?”

[Роздратування: Я захоплююся твоєю уявою. Не можу повірити, що ти все ще можеш сказати щось подібне після того, як ти, без анестезії, вирвав хребці моєї колись коханої дружини].

Здавалося, я йому справді подобався.

[Серйозність: Чому ти мене покликав? Раджу тобі перестати робити такі дурниці, як ця гра в заручники. Коли я завойовував планети, у мене було багато шлюбів за розрахунком. Ти дуже помиляєшся, якщо думаєш, що я, правитель цілої галактики, досі прив'язаний до жінки з минулого].

Я не очікував цього від нього, враховуючи, що зрозумів, що він втратив почуття прихильності до дружини, після того, як знайшов брошку, яку він їй подарував, у смітнику.

“Виправ мене, якщо я помиляюся, але спостерігаючи за тим, як ти зволікаєш та погрожуєш мені, я подумав, що ти досі не повністю забув минуле”.

[Спокій: Переходь до суті. Однак раджу бути обережним зі своїми словами. Зрештою, я міг би легко захопити Землю, твою батьківщину, якби забажав].

“Ха-ха! Перестань брехати крізь зуби, мій ображений старший. Ти не завоював Землю лише тому, що не можеш. Якщо Перший герой, наймогутніша жива зброя, покине свою столичну планету, сусідні сили відреагують на це”.

Я не був звичайним фентезійним героєм, якому бракувало уваги.

А моя дружина була випускницею елітного університету, з батьківщини самого Майстра Моллана.

— А також я його перша дружина! Хо-хо!

— Саме так, — підтвердив я слова Ссосії.

Я не бачив зв'язку між тим, що вона була моєю першою дружиною, та знаннями, якими вона володіла. Попри це, я все одно отримував від неї поверхневу інформацію про ситуацію у всесвіті.

Тому мене не можна було обдурити.

[Спокій: Я не брешу. Я не забув, що Ссосія, яка завжди заявляла, що житиме сама, вийшла заміж за тебе, а це означає, що її знання та навички природним чином перейшли тобі. Але мені здається, що ти не можеш вийти за межі сонячної системи, тоді як моя армія та діти можуть. Якщо навіть найменша частина моїх військ, розташованих на краю галактики, рухатиметься до Землі, то вони легко… Гей! Чому ти смієшся? Що смішного?]

— Просто твоя чесність здається мені смішною.

Він постійно натякав, що я не повинен чіпати «Вчительку моралі».

Я ще навіть не дійшов до суті, але він уже зробив поспішні висновки та почав залякувати мене своїми перебільшеними здібностями.

Він сказав, що його дружина — лише одна з багатьох жінок з минулого, але реальність була далекою від цього.

Зрештою, підлітковий вік буває лише раз у житті.

Навіть якби вони могли пережити його знову, це вже не мало б такого величезного впливу.

Вони вже ніколи не повернуться до тих давніх часів, коли один лише погляд на стегна збуджував їх.

З одного боку, це означало, що вони подорослішали, але з іншого боку, вони вже не були такими невинними.

[Плутанина: Цікаві припущення].

Я сам пережив усе це.

У мене були часи, коли я не міг відірвати погляд від стегон Ланувель, яка завжди вдавала з себе милу.

Це залишило травму та темну пляму в моїй біографії.

Ось чому я пам'ятав ім'я Ланувель навіть через 200 років.

А як щодо мого старшого?

[Здався: Б’янка Лануберк. Вона була дуже гордою принцесою. Її видана за мене заміж після того, як я вмовив хрещеного батька їхньої родини, Ельфхейма, та поділився своїм впливом і багатством з їхньою родиною. Тепер я більше ніколи не зайду так далеко, щоб поділитися своїм багатством і впливом заради однієї дівчини. Як ти сказав, це було можливо лише тому, що я був молодим. Навіть якщо ми зараз складемо рейтинг моїх дружин, Б’янка все одно буде в першій десятці. Для мене вона особлива…]

“Дякую за твою чесність, яка не властива Власнику гарему MAX-класу”.

У цей момент Перший дух вдарила мене по голові.

— Що каже жалюгідний Герой-втікач, наркоманський герою?

— Він зізнався, що досі любить Вчительку моралі.

— Я в це не вірю. Він починає кричати про кохання, щойно бачить красиву жінку та чує запах її феромонів. Я не заперечую його любов до неї, але проблема в тому, що він однаково любить усіх жінок у своєму житті.

— Швидше за все, ти маєш рацію.

— Я це добре знаю, — сказала Перший дух.

[Тремор: З давніх-давен цей дух говорить речі, які розбивають мені серце. Герой-втікач? Я справді втік, не в змозі терпіти дружин, які мене турбували, але все це в далекому минулому. Як довго вона буде мене так називати?]

“Навіть якщо ти позбудешся своєї особистої справи, повної ганебних історій, твоє минуле ніколи не зникне, Старший-втікачу”.

[Попередження: Не називай мене так. Я не очікую, що ти називатимеш мене на ім'я, тому називай мене Темним старшим чи Ображеним старшим, як ти робив раніше].

“Це залежить від того, як ти поводитимешся, Старший-втікачу. Ну, досить про минуле. Давай одразу перейдемо до справи, добре?”

[Сміх: Що ти маєш на увазі під справою? Ти застряг в цьому вимірі. І взагалі, чи можеш ти щось зробити на своїй нинішній посаді? Якщо Інститут Фантазія перейде до Моллансофту, то ти довіку житимеш як допоміжний навчальний матеріал. І повір мені, молланійці сприймуть це серйозно, на відміну від Пармаель, некомпетентного Першого ангела].

Здавалося, що чутки вже поширилися зовнішнім світом, що найбільший інвестор — Моллансофт, збирається захопити Інститут Фантазію.

Я навіть нічого не знав, поки мені не сказала Вчителька-практикантка!

Але тепер я був впевнений.

Старший втікач знав про всесвіт більше, ніж я.

— Ти можеш просто ігнорувати Героя-втікача, боягузливий чоловіче. Система містить всю інформацію, пов'язану зі школою.

— Ну, звісно, але ми навіть не знаємо особи людини, яка нещодавно увійшла сюди, — нагадав я Ссосії.

— Це правда.

Тому нам потрібна була його допомога. Якби він нічого не знав, ми могли б просто вдати, що цієї розмови взагалі не було.

[Угода: Жінка, яка нещодавно вторглася у фентезійний вимір — найманка. Вбивства, викрадення, пограбування, крадіжки, стягнення боргів, терористичні акти тощо. Для деяких вона може бути рятівником, але для мене, правителя галактики, вона просто диверсантка, яку потрібно знищити. У всесвіті багато таких терористів].

Он як? Він щойно все розповів?

[Знизую плечима: Це незначна інформація. Найважливіше в цьому те, що не часто побачиш таких здібних найманців, а це означає, що в неї багате минуле. Можливо, таке ж, як і в мене].

“Ти молодець, Старший втікачу”.

Але ця дівчина не виглядала особливо здібною.

Її скат здавався набагато потужнішим, враховуючи, що йому вдалося ухилитися від усіх моїх атак.

— Се-е-е-екс!

І він видав дуже незвичайний крик.

[Пояснення: Ти звик діяти самостійно, тому, мабуть, цього не розумієш, але компаньйони та зброя також враховуються при розрахунку бойової сили. Однак тепер, коли ти маєш майже таку ж силу, як і я, найманці, природно, більше не можуть змагатися з нами…]

“Стій! Зачекай, Старший втікачу!”

Я набив йому по дупі, але він все ще мав нахабство таке сказати?

“Я знаю, що ти відчуваєш, і я знаю, що ти хочеш захистити свою гордість, але між нашою бойовою силою, як і між Молланом і Мулланом, є величезна різниця”.

[Роздратування: Ти вже забув, що я тобі казав? Я не можу покинути планету, бо це може спровокувати сусідні держави. Навіть якщо я просто сконцентрую свою силу та вистрілю променями з моєї галактики в іншу, це викличе міжнародне невдоволення].

— Вав.

Це була така крута сила.

Невже він справді міг бомбардувати іншу галактику, яка знаходиться за багато світлових років від нього?

Кулі, що летить зі швидкістю світла, знадобилося б сто років, щоб зробити це, тому я навіть не міг уявити, що це можливо.

Але якби до цієї суміші додали елементи фентезі, то це стало б зовсім іншою справою.

Атака, яка кидає виклик усім законам фізики, як моя божественна сила, яка стискає сам простір.

[Попередження: Оскільки ти розумієш, наскільки я могутній, не смій торкатися грудей і сідниць Б’янки. Поки ти знімав з неї одяг і перев'язував стрічкою, ти торкався її правою рукою 3,6 секунди, а лівою — 4,2 секунди. Не кажучи вже про те, що ти торкався її хребців 113,5 секунд, чого навіть я, її чоловік, ще не робив!]

“… Ти запам'ятав, те, що сталося до найдрібніших деталей, Старший втікачу”.

Я знову відчув повагу до нього.

— Якщо ти пам'ятаєш інцидент зі Сніговою жінкою, боягузливий чоловіче, то Герой-втікач дуже прив'язаний до своїх жінок. Але я не думала, що його прихильність триватиме так довго.

— Це дивовижно.

Він був такою сентиментальною людиною.

[Зітхання: Після того, як я став правителем цілої галактики, ти другий після Бориса, хто наважився мені відповісти. О! Борис — справжнє ім'я мого сина, якого ти вбив і перетворив на андроїда].

Борис. Я знав це ім'я. Пам'ять про цього молодшого була неймовірною.

[Відверто кажучи: Ти продовжуєш марнувати мій час своїми марними балачками, тому я першим почну переговори. Передайте мені всіх моїх жінок, які ховаються в Інституті, і я допоможу вам з Моллансофтом].

О! Непогана пропозиція.

З допомогою людини, яка мала вплив поза цим виміром, я зміг би чинити гідний опір Моллансофту.

Баги, вчителі, вторгнення інопланетян.

Навіть без цього інспекція все одно знаходила б недоліки в найдрібніших речах, але непотрібні проблеми лише знизили б мої шанси на успіх.

Залишався лише один шлях.

Мені потрібно було позичити зовнішню силу.

[Висновок: Здається, ми досягли згоди. Включно з Б’янкою, їх дев'ять. Якби душі моїх померлих дружин все ще були в системі Фантазії, їх було б більше. Але давай поки що зупинимося на дев'яти].

Дев'ятеро? Так багато?

Я навіть не був впевнений, чи вони тут, але мені все одно потрібно було розшукати їх протягом року та подбати про їхні хребці.

[Пропозиція: Щоразу, коли ти ловитимеш кожну з них, як ти це зробив з Б’янкою, я збільшуватиму свою підтримку. Але якщо навіть одна з них помре, то цей тимчасовий союз буде розірвано].

Як і личить правителю галактики, він знав, як домовлятися.

Але, на жаль, його молодший, одружений чоловік, не мав достатньо вільного часу, щоб шукати дружин інших людей.

Тож я запропонував:

— Знайди їх сам.

Якби він цього не зробив, їхні хребці були б моїми.

***

Старший втікач, який давно був одержимий ідеєю захоплення Землі, швидко прийняв мою пропозицію.

І не лише через хребці своїх колишніх дружин.

Я, Праведний герой MAX-класу, не робив жалюгідних погроз, як лиходії третього сорту.

Я міг би зробити набагато краще.

— Перший герой стверджує, що втік через вашу жадібність та педантичність, Вчителько моралі.

— Це неправда!

— Але в нього є вагомі докази на підтвердження його твердження. Чому ви викинули брошку, яку вам подарував чоловік?

— Чому ви мене про це питаєте?

— Тому що вам потрібно буде виступити з промовою перед людьми Фантазії, щоб довести свою невинність.

— Промовою?!

— Саме так, але вам треба заспокоїтися. Ви поки що навіть не перед своїм чоловіком-втікачем та його адвокатом, але ви вже нервуєте. Як ви думаєте, що з вами станеться, коли ви будете там, Вчителько моралі? Ви думаєте, що якщо ви будете плакати заради правдоподібності, ніхто не помітить вашої маніпулятивної брехні?

[Шок: Навіть Повелитель демонів Педонар не був таким жорстоким, як ти. Ти народився людиною, то як ти можеш бути таким жорстоким?]

“Це все непорозуміння, Старший втікачу”.

Мешканці Фантазії мусили знати правду.

Отже, Праведний герой донесе їм цю інформацію!

Я не бачив у цьому жодних проблем.

[Лють: Зачекай! Я надішлю туди армію!]

“Тоді тобі краще поспішай. Вона довго не витримає”.

Почуття справедливості, запечатане в моїй правій руці, невпинно спонукало мене розкрити правду громадськості.

— Швидше!

[Тривога: Не треба! Ти справжній демон!]

“Нехай на дурного героя, який відвернувся від справедливості, зійде прощення. Моллан”.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!