Розділ 22.1

ГЛАВА 22.1

Головна героїня ще в романі не дуже подобалася Цзі Цінцін, а тепер і поготів.

На сторінках роману Шень Вейвей однозначно зображувалась як ніжна біла квіточка: безхитра та щиросерда. Вона мала ауру головної героїні, яка змушувала чоловіків закохуватися в неї з першого погляду. Через її цікавість до акторської майстерності та гарну зовнішність на неї звернув увагу один з шукачів талантів та запропонував приєднатися до шоубізнесу. Однак, оскільки в неї не було ані зв’язків, ані підтримки багатої родини, ані можновладного прихильника за спиною, їй довелося постати перед труднощами у побудові кар’єри в цій сфері.

Нормально було б, якби вона крок за кроком все ж піднялася на вершину завдяки власним зусиллям, але ж ні. Натомість Шень Вейвей неймовірно пощастило в індустрії розваг. Вона зустріла чимало зіркових чоловіків, з якими зав’язала неоднозначні стосунки. У результаті в романі ці другорядні чоловічі персонажі забезпечили їй всі необхідні ресурси й розв’язали всі проблеми.

Й першим з тих, хто взяв на себе цей тягар, був Ґу Шаоюй. Справжній панич з багатої родини, він не мав нічого, окрім грошей. І мізків також не мав.

Так само як головний герой, Лу Літін, він повністю втратив голову від кохання й був готовий на все заради Шень Вейвей.

От і зараз він поводився як повний придурок, захищаючи її.

Обидві сторони заспокоїлися, але протягом пів години так і не дійшли порозуміння, застрягши у глухому куті, й Ґу Шаоюя знову взяла нетерплячка.

— Вейвей, не варто бути такою доброю до інших. Цзі Цінцін просто знущається з тебе! Вона знає, що ти надто добра й тому така впевнена у собі! Не бійся, оскільки я сьогодні тут, то зможу розв’язати цю проблему замість тебе.

Цзі Цінцін пирхнула:

— Йой, невже молодий панич Ґу намагається стати героєм, що рятує красуню в біді?

Ґу Шаоюй обернувся, зміряв її поглядом і раптом багатозначно посміхнувся:

— Цзі Цінцін, ти що, ревнуєш?

Ревнує?

Цзі Цінцін знадобилося кілька разів прокрутити ці слова в голові, перш ніж вона зрозуміла, що саме мав на увазі Ґу Шаоюй.

Він хотів сказати, що вона ревнувала його до Шень Вейвей? І саме тому раз у раз не давала їй проходу?

Цзі Цінцін мало не розреготалася вголос.

Чому Ґу Шаоюй і Лу Літін мали таке схоже мислення? Чому вони обидва вважали, що вона причепилася до Шень Вейвей, через ревнощі до них самих?

— Хіба ти зачаїла образу на Вейвей не через відчуття, що я покинув тебе заради неї? Ти ж постійно ускладнювала їй життя на знімальному майданчику й тільки знала, як ставити її у скрутне становище. Все через це, чи не так?! Цзі Цінцін, ти повинна просто здатися! Мені подобається лише Вейвей, а в тебе я не закохаюся ніколи в житті! Можеш хоч луснути від натуги, дошкуляючи нам, але це ніколи не знищить мою любов до Вейвей!

Ґу Шаоюй говорив з такою впевненістю, що Цзі Цінцін була приголомшена.

Як тільки людина може бути настільки самозакоханою? І не соромно йому? Де тільки набрався впевненості, щоб таке брякнути?

— То, кажеш, я зараз висуваю претензії Шень Вейвей лише через те, що ревную її до тебе? Слухай, може дати тобі дзеркало, щоб ти міг добряче роздивитися свою пику?

Той лише холодно усміхнувся:

— Цзі Цінцін, можеш більше не приховувати свої почуття. Якщо хочеш хоч іноді бачити мене в майбутньому, припини створювати проблеми Вейвей. Інакше потім не кажи, що я був надто грубим!

— Надто грубим?

— Ти заручилася підтримкою усього лиш якогось скоробагатька, чи не так? Яким би багатим не був цей нувориш, він все одно не зможе зупинити мене, якщо я вирішу заблокувати твою кар’єру! Тож як хочеш залишитися в шоубізнесі, просто підібгай хвоста, схилися переді мною й відчепися від Вейвей!

Шень Вейвей стурбовано смикнула його за рукав:

— Шаоюю, я ж просила тебе не втручатися. Цзі Цінцін, мені справді шкода. Того дня я неправильно зрозуміла, що відбулося. Коли я впала, то була певна, що це саме ти мене штовхнула. На щастя, пізніше знайшлося відео, що довело твою непричетність, інакше б...

— Вейвей! — перебив її Ґу Шаоюй. — За що ти вибачаєшся? Навіть якщо це не вона штовхнула тебе, це все одно була її провина! Ти не зробила нічого поганого, ти тут жертва, то хіба жертва повинна просити пробачення?

— Але Цінцін так лаяли та ганьбили увесь цей місяць через мене...

— Її лише лаяли, а ти цей місяць провела на лікарняному ліжку! Тож припини себе корити, ясно?

У Цзі Цінцін, що мовчки слухала все це, аж куточки рота засіпалися.

Ну, добре, знехотя визнала вона, її тезка з роману дійсно була зарозумілою та свавільною жінкою, що скоїла чимало лиха. І те, що Ґу Шаоюй настільки її зневажав, теж було цілком зрозуміло. А оскільки вона захопила тіло оригінальної власниці, цілком природно, що їй доведеться взяти на себе відповідальність і прибрати весь створений нею безлад. Цзі Цінцін була готова це зробити, однак вона не збиралася визнавати провину за те, чого не робила!

Дівчина постукала пальцем по столу, привертаючи до себе увагу цих двох.

— Паничу Ґу, ви сказали, що провина за падіння і травму Шень Вейвей, лежить на мені, оскільки я постійно завдавала їй неприємностей на знімальному майданчику. То я хочу вас запитати: яких неприємностей я їй завдала того дня? Як саме я до неї чіплялася?

— Ти й сама знаєш, як діставала її!

— Ні, мені це не відомо — розтягла губи у посмішці Цзі Цінцін. Її очі зблиснули, наче лезо, й встромили погляд прямо в нього. — Ви так впевнено заявляли, що я навмисно завдавала їй неприємностей, що напевно маєте докази чи свідків цього? Будьте ласкаві, розкажіть мені, я хочу це почути.

Ґу Шаоюй насупився. Під тиском рішучих слів Цзі Цінцін він раптом розгубив свою впевненість.

— Поряд з вами тоді нікого не було, тож як я міг би...

— Це означає, що насправді ви нічого не знаєте точно, це все лише здогадки, — вона перевела погляд на Шень Вейвей. — Скажіть-но, пані Шень, про що я вам тоді говорила?

На мить в глибині очей Шень Вейвей промайнула нотка паніки, але вона швидко взяла себе в руки. Не давши нікому помітити лють, що спалахнула слідом, дівчина опустила голову і тремтячим голосом сказала:

— Я не пам’ятаю.

Цзі Цінцін взяла їх на кпини:

— Оно, безпосередня учасниця подій нічого не пам’ятає, то що ви там собі понавигадували, пане Ґу?

Заступник директора Лі, подивившись, як Шень Вейвей повісила голову з таким виглядом, наче змушувала себе терпіти образу, мимоволі відчув укол жалю. Він звернувся до Цзі Цінцін дещо невдоволеним тоном:

— Цзі Цінцін, ми сьогодні зібралися, щоб до чогось домовитися, а не сваритися.

— Замдиректоре Лі, ви думаєте, я хочу сваритися з ними? Але як я повинна проковтнути те, що мені на голову вилили відро лайна? Не хвилюйтеся, як тільки я з’ясую це питання, ми зможемо гарненько все обговорити, — вона обернулася до Ґу Шаоюя. — Пане Ґу, ви щойно сказали, що я заздрила їй, бо ви мене покинули. Вибачте, але це зовсім не так. Ви можете бути скарбом в очах інших людей, але для мене ви просто купа собачого лайна. І навіть заради удачі я не хочу вступати в це лайно!

— Цзі Цінцін, ах ти ж..!

— А щодо твоїх слів раніше про те, що утримував мене, — з усмішкою перебила його та. — Перепрошую, але я зустрічалася з тобою не заради грошей. Окрім того, що нормальні люди зазвичай витрачають на побачення, я не отримала від тебе жодного подарунка. Але ти... — Цзі Цінцін вказала на ремінь, застебнутий на поясі Ґу Шаоюя. — Цей пасок, якщо не помиляюсь, подарувала тобі я. Його вартість сягає п’ятизначного числа, тож якщо, на твою думку, хто платить, той і господар, то виходить, що це я тебе утримувала?

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!