Розділ 23.1

ГЛАВА 23.1

Годину тому Цзі Цінцін прийшла до «Тянью Ентертеймент» без зайвого шуму. Вона піднялася ліфтом з підземної автостоянки одразу на вісімнадцятий поверх, а потім пройшла прямо до конференц-зали, тож її мало хто бачив.

Тому коли до компанії прийшов Лу Лісін із букетом троянд і запитав про Цзі Цінцін, дівчина за стійкою реєстрації, піднявши голову, в першу чергу звернула увагу саме на квіти. Вона вирішила, що це один з фанатів, який прийшов, щоб привітати улюбленицю, тому недбало відповіла: «не знаю».

Потім вона відвела очі від троянд і подивилася на Лу Лісіна. Однак і це не допомогло одразу його впізнати, бо у першу чергу вона подумала: «йойки, який красень!». І лише в другу чергу її осяйнуло: «Боже мій, хіба це не містер Лу?»

Дівчина в паніці підхопилася з місця, перекинувши склянку з водою, яку тільки-но збиралася взяти в руки, й затинаючись промовила:

— Г-ген... гендиректоре Лу? Вітаю!

— Цзі Цінцін тут?

— Ні, я її не бачила.

Хоча «Тянью Ентертеймент» належала родині Лу, особисто Лу Лісін приходив сюди лише для участі в засіданнях акціонерів і річних зборах компанії. По-перше, він був надто зайнятий справами головної компанії, а по-друге, не дуже заглиблювався у справи шоубізнесу. Компанією вправно керував Чень Шуї, тож йому взагалі не доводилося про це турбуватися.

В результаті Лу Лісін попрямував до офісу Чень Шуї.

У будь-якій розважальній компанії не бракує людей, ласих до пліткарства. Ледве Лу Лісін відійшов, кілька молодих дівчат підійшли до стійки реєстрації.

— Оце щойно тут був містер Лу?

— Так, це він!

— Він не помер?

— Чого б це він помер? Не говоріть дурниць. Я чула, що він просто був паралізований. Він встав пару днів тому і я чула від людей з головного офісу, що пан Лу ще вчора вийшов на роботу.

— А тепер він прийшов до «Тянью»...

— І з трояндами в руках. Він явно не на зустріч акціонерів прийшов.

— Й до річних зборів нашої компанії ще цілих чотири місяці, тож він точно тут не заради щорічного зібрання.

— Й він оце пішов до віцепрезидента Ченя?

— Хіба двом дорослим чоловікам потрібні троянди для зустрічі?

— Про що ви тільки думаєте? Адже віцепрезидент Чень одружений!

— Тоді що ж тут робить пан Лу?

— Ну, пан Лу, він... Він просто запитав мене, де Цзі Цінцін.

На мить запанувала тиша.

— Цзі Цінцін?

— Цзі Цінцін!!!

— Це та сама Цзі Цінцін, про яку я думаю?!

— Гадаю... це має бути та сама Цзі Цінцін — актриса, що працює за контрактом з нашою компанією.

— Та бути такого не може! Цзі Цінцін з гендиректором Лу — й раптом у стосунках! Як таке взагалі можливо?! Ця Цзі Цінцін на вигляд...

— ...доволі гарна.

Усі розгублено замовкли.

— Отже, троянди в руці пана Лу...

— ...для Цзі Цінцін?

— Хух, почекай-но, мені потрібно заспокоїтися.

— М-м-мені також треба...

Вражені пліткарки втратили мову від власних здогадок, тож знову запала тиша.

***

Кабінет Чень Шуї знаходився на двадцять третьому поверсі, й Лу Лісін дістався до нього без жодних перешкод.

Чень Шуї все ще був на робочому місці, завершуючи якісь дрібні справи. Коли він побачив у дверях власного кабінету Лу Лісіна, то на мить аж закляк. Але оглянувши з голови до ніг цю людину, якій лікарі ще недавно виносили смертний вирок, він посміхнувся:

— Та ти справжній щасливець! Ще тиждень тому, коли я навідався до лікарні, твій лікар сказав, що тебе неможливо врятувати й тобі лишилися лічені дні. А тепер, ти диви, минув якийсь тиждень, а ти вже живий-здоровий.

А оскільки троянди в руці Лу Лісіна привертали увагу навіть більше, ніж він сам, то Чень Шуї додав:

— Ці троянди ти...

— Це не для тебе, — перебив його Лу Лісін.

В очах Чень Шуї затанцювали бісики:

— І хто ж вона?

— Цзі Цінцін.

— Це та сама Цзі Цінцін, стосовно якої ти мені тоді дзвонив? Чого це раптом? Невже так сподобалася?

Лу Лісін недбало кинув у відповідь:

— Вона моя дружина.

Чень Шуї саме ковтнув води. Почувши сказане, він зміг втриматися й не виплюнути все, що було в роті, але ледь не захлинувся й сперся на стіл, кашляючи та задихаючись.

— Щ-що?! Твоя дружина?! Коли це сталося? Чому я не знав?

Лу Лісін підвів погляд:

— Пару днів тому.

— І ти одружився?

— Одружився.

— Ти... — у Чень Шуї відібрало мову.

Він добре знав Лу Лісіна. Ще в школі вони були однокласниками й практично виросли разом. І Чень Шуї ніколи не бачив, щоб Лу Лісін був близький хоч з однією жінкою. А тут минула пара днів і в нього вже є дружина?

— Ти закохався в неї?

Та Лу Лісін проігнорував запитання.

— Я приїхав забрати її з роботи. Де вона?

— Ти що, не міг їй подзвонити? Чого в мене питаєш?

— Я дзвонив, але вона не відповідає. З’ясуй, де вона.

Чень Шуї безпорадно зітхнув. Він зробив кілька дзвінків й дізнався, що Цзі Цінцін зараз перебуває на зустрічі у конференц-залі на вісімнадцятому поверсі.

— Що за зустріч?

— Невідомо.

Лу Лісін встав і вийшов.

Кинувши погляд йому в спину, Чень Шуї на мить замислився, а потім вирішив відкласти роботу й вирушив слідом за Лу Лісіном на вісімнадцятий поверх.

— ...Перепрошую, але я зустрічалася з тобою не заради грошей. Окрім того, що нормальні люди зазвичай витрачають на побачення, я не отримала від тебе жодного подарунка. Але ти... Цей пасок, якщо не помиляюсь, подарувала тобі я...

— ...Не потрібні мені твої гроші! Мене цікавить лише цей пасок! Зніми його і поверни мені!

— ...Якщо не погодишся, я повернуся до свого наміру подати на тебе до суду!..

— ...Яке ще майбутнє в актриски навіть не третього, а надцятого сорту?..

— ...Пане Ґу, спочатку штани підтягніть, а тоді вже будете лякати мене блокуванням...

Щойно Лу Лісін і Чень Шуї наблизилися до конференц-зали, крізь нещільно прикриті двері пролунав гучний, чіткий і впевнений голос Цзі Цінцін. Просто почувши цей голос, можна було уявити, наскільки людина, що говорила цієї миті, була... зухвала.

— Шаоюю, зупинись! Не роби того, про що пожалкуєш!

Почулися звуки метушні. Схоже всередині щось відбувалося.

Обличчя Лу Лісіна потемніло. Він штовхнув двері й побачив наступну сцену.

В приміщенні панував хаос.

Ґу Шаоюй, не зважаючи на вмовляння Шень Вейвей, вискочив з-за столу, сиплючи іскрами з очей. Хоча чоловік поруч з Цзі Цінцін підхопився, щоб прикрити її собою, однак на її обличчі зберігся зухвалий вираз. Схоже, вона зовсім не злякалася Ґу Шаоюя попри те, наскільки він був розлючений.

— Цзі Цінцін, я внесу тебе в чорний список за будь-яку ціну, так і знай! Ким би не був той скоробагатько, на якого ти влізла, він не зможе врятувати тебе!

— Що це я почув? Кого ти там хочеш заблокувати? — голос Лу Лісіна був не гучним, але глибоким, тож прозвучав вагомо і потужно.

Навколо запанувала тиша, всі одночасно повернулися до входу.

Цзі Цінцін також обернулася і побачила Лу Лісіна, що стояв у дверях.

Наче вихор, вона стрімко кинулася до нього й зі сльозами на очах сховалася у його обіймах:

— Чоловіченьку! Вони знущалися з мене!

Чень Шуї з цікавістю спостерігав за цим процесом: як Цзі Цінцін, яка щойно стояла ледь не руки в боки, зухвало посміхаючись на все обличчя, в одну мить перетворилася в руках Лу Лісіна на тремтливу лань, що благає про захист. Він недовірливо подивився на друга так, наче щойно прозрів. У його погляді читалося: «то он які жінки тобі подобаються, брате!».

Не лише Чен Шуї був приголомшений, але й Шень Вейвей, Ґу Шаоюй, заступник директора Лі та Цинь Юе — всі присутні в конференц-залі були просто шоковані.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!