Розділ 24.1

ГЛАВА 24.1

Було пів на сьому — саме час йти з роботи.

Люди біля дверей ліфта ошелешено дивилися на Лу Лісіна та Цзі Цінцін, яка стояла поруч з ним у ліфті, тримаючи букет з дев’яносто дев’яти троянд. Вони перелякано хапали ротами повітря, наче побачили привида, й не наважувалися й кроку зробити всередину.

— Доброго дня, пане Лу.

Ще залишаючись в ліфті Цзі Цінцін почула перешіптування:

— Це дійсно пан Лу та Цзі Цінцін?

— Цікаво, хто вручив троянди, що у неї в руках?

— Щойно біля стійки реєстрації на вході я чула, що пан Лу прийшов до компанії з величезним букетом і розшукував Цзі Цінцін!

— Отже... Виходить Цзі Цінцін і пан Лу...

— Та бути такого не може!..

Лу Лісін проігнорував почуте.

Тримаючи марку, вони вдвох привселюдно перетнули хол. Цзі Цінцін подумала, що завтра, напевно, про їхні стосунки знатимуть всі.

Вони разом пройшли весь шлях до підземного гаража, де Цзі Цінцін сіла в машину Лу Лісіна на переднє пасажирське місце, а букет з дев’яносто дев'яти троянд влаштувала на задньому сидінні. Вони були такі яскраво-червоні й ароматні — просто чудові.

Щойно в конференц-залі «Тянью Ентертеймент» Лу Лісін повівся так круто і слова його були такими гарними, що Цзі Цінцін навіть забула, що він не просто подарував їй троянди, а й прийшов до компанії, щоб забрати її з роботи. А тепер, коли вона, трохи заспокоївшись, вже сиділа в машині, в її пам’яті одним за одним спалахували, наче слайди, кожне слово, кожен рух, кожен вираз обличчя чоловіка.

Тим часом Лу Лісін не став приділяти багато уваги своїм героїчним вчинкам та не поставив Цзі Цінцін жодного запитання стосовно того, що трапилось.

Вона потай глянула на чоловіка і її губи мимоволі розтягнулися в усмішці:

— Пане Лу, дякую, що вступилися за мене.

— Пане Лу? — керуючи автомобілем однією рукою, Лу Лісін глянув у дзеркало заднього виду й повільно виїхав із паркувального місця. Він кинув на неї багатозначний погляд, не додавши ні слова.

Цзі Цінцін зрозуміла значення його погляду і відразу змінила свої слова:

— Чоловіченьку, дякую тобі, що заступився за мене. Якби не ти, я б сьогодні зазнала від них знущань.

[ Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 12 годин ].

— То вони над тобою знущалися?

Цзі Цінцін енергійно кивнула.

Лу Лісін усміхнувся, згадавши, як вона з-за спини Цинь Юе скалила зуби та випускала пазурі на Ґу Шаоюя.

— Вони здатні познущатися з тебе?

— Звісно, ти просто не бачив...

— Я бачив, — перебив її Лу Лісін, — я бачив все.

У Цзі Цінцін відібрало мову. Власні слова застрягли їй у горлі. Вона не могла їх ні виплюнути, ні проковтнути.

То виявляється, Лу Лісін спостерігав з-за дверей конференц-залу за всім, що відбувалося? Чув усе, що вона говорила і бачив її хуліганську поведінку?

Тоді навіщо вона стільки сил витратила на те, щоб розіграти ту сцену?

Вона згадала як пишалася власною акторською майстерністю, як начебто ледь стримувала сльози, про свої плаксиві звинувачення та про вдаваний образ щойно скривдженої дружини. Кожен спогад наче перетворився на ляпас.

Це було справді боляче!

Цзі Цінцін захотілося негайно провалитися під землю.

— В цьому випадку ти не зробила нічого поганого, — невимушено докинув Лу Лісін. — Ти безсила та безпорадна. Якби я не з’явився поруч вчасно, ти напевно б постраждала. Крім того, як твій чоловік, я повинен тобі допомагати.

Але похмурий настрій Цзі Цінцін це не розвіяло.

— А якби слова Ґу Шаоюя про моє ганебне минуле були правдою? Що, як я справді погана людина?

— Ти думаєш, я безгрішний?

Цзі Цінцін глянула на нього.

— Забудь про минуле. У кого його немає? — продовжив Лу Лісін. — Ніхто не може гарантувати, що протягом всього життя не зробить жодної помилки під впливом емоцій.

Цзі Цінцін повільно кивнула, всім серцем відчуваючи, що в цих словах був сенс.

— Але в майбутньому я не бажаю, щоб ти мала хоч якісь справи з твоїм колишнім. Пам’ятай, ти саме моя дружина. Не дай мені спіймати тебе за хвоста.

Подумки Цзі Цінцін незадоволено пробурмотіла, що в такої смиренної та скромної жінки, як вона, не могло б з’явитися того рудого хвоста, за який можна було б схопитися, проте вголос нічого не сказала.

Машину заповнив сильний аромат троянд. Цзі Цінцін глибоко вдихнула його і раптом подивилася на Лу Лісіна. Він подарував їй дев’яносто дев’ять троянд і навіть забрав її з роботи, попри весь щільний графік?

Чи могло б це бути?..

— Дякую за сьогоднішні троянди. Вони прекрасні, але... Чому ти раптом приніс їх мені й вирішив забрати мене з роботи?

Недовго думаючи, Лу Лісін видав вже напам'ять завчене виправдання:

— Це через дідуся. Він попросив мене прийти додому раніше сьогодні, тож я подумав і тебе прихопити. Старий буде радий побачити нас разом.

— О, — Цзі Цінцін опустила голову й нічого не сказала.

Це було наче черговий ляпас.

Щойно вона знову ледь не занурилася в ілюзії, захопившись оманливими думками, та, на щастя, нічого не сказала вголос, а то б вчергове виставила себе дурепою.

Повернувши за ріг, машина нарешті виїхала зі стоянки, і вид за вікном вмить з темного став яскравим.

Лу Лісін злегка примружив очі, й, наче щось пригадавши, запитав Цзі Цінцін невимушеним тоном:

— То ти любиш дарувати іншим паски?

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!