Розділ 29

ГЛАВА 29.0

Перш ніж Цзі Цінцін встигла щось сказати, Лу Лісін поклав трубку.

Матінка Цзі сердито зиркнула на неї розчарованим поглядом й навіть батько подивився на неї з осудом.

Цзі Цінцін відчула, що всі в цій родині дійсно дріб’язкові люди.

Хіба якість життя визначається лише тим, вийшла дівчина заміж за багатого чоловіка чи ні?

— Ну добре, були перли, та всі стерли. Смачного вам, їжте, не поспішайте, а я вже піду, — сказала вона.

— Куди це ти підеш? — зблиснула очима матінка Цзі, зупиняючи її. — Цінцін, неслухняна ти дитина! Ніякого виховання! Що ти за господиня, як в тебе гості, а ти йдеш?!

Цзі Цінцін глянула на неї:

— Мамо, хіба ви не казали, що це ваш дім? Якщо ви господиня, то нащо я вам тут треба?

— Цінцін! — прикрикнув на дівчину батько Цзі та очима наказав їй сісти.

— Ну, гаразд. Ви всі здатні розрізнити, коли мене обводять круг пальця, проте впевнені, що Ю Ян підходить мені, бо він заможний? Чому б вам не запитати його, чи справді він має намір дійти зі мною до вівтаря, чи я для нього лише забавка?

— Як ти можеш таке говорити? Якби ти не подобалася Ю Яну, то чого б він особисто приходив до тебе додому й витрачав час на обід із нами?

— Чом би мені й не казати таке, — Цзі Цінцін подивилася на Ю Яна з крижаною посмішкою. — Минулого разу, коли він впадав за мною, то також оточив мене увагою, аж барвінком стелився, а чим все закінчилося? Як тільки полонив моє серце, вся його турбота зійшла нанівець! Легше гори покотити, ніж змінити чиєсь нутро. Впевнена, він і досі просто насолоджується процесом підкорення жінок. А як тільки завойовує їх — викидає, як непотріб. Марно штовхати мене до нього.

Юй Ян виглядав здивованим.

Він вважав, що Цзі Цінцін була не більш ніж красивою, але порожньо вазою, яку йому завжди буде легко завоювати. Він не очікував, що за недовгий час в шоубізнесі, ця дівчина стане не тільки красномовнішою, а й розумнішою.

— Цінцін! Не кажи дурниць! Як Ю Ян може бути такою людиною?

— Чужа душа — темний ліс. Ви просто засліплені його статками, — знизала плечима Цзі Цінцін. — Ну, добре. Смачного вам, можете мене не проводжати.

Дивлячись на цю трійцю зі своїх батьків та минулого залицяльника, вона подумала, що з ним вони більш схожі на справжню родину, ніж з нею.

Це змусило Цзі Цінцін зітхнути. Хоча батьки Лу Лісіна померли, коли він ще був малий, та все ж йому дістався по-справжньому люблячий дідусь, який піклувався про нього з самого дитинства. Він міг ні про що не турбуватися.

Натомість для неї навіть звичайний обід з родиною мав обов’язково перетворитись на таку марудну справу.

— Цінцін, ти мене неправильно зрозуміла, — Ю Ян підвівся й привітно усміхнувся. — Я зайшов до тітоньки Цзі випадково. Просто проходив повз, згадав наше минуле й зрозумів, що повівся, як справжній негідник, от і вирішив зайти провідати тітоньку. Будь ласка, не варто через це так сильно переживати. Якщо ти не хочеш, то не буду ж я тебе змушувати.

Цзі Цінцін байдуже посміхнулася.

Рот цього чоловіка був брехливіший, ніж у чорта.

Матінка Цзі поспішно підтвердила:

— Саме так! Він просто випадково зайшов до нас на обід. Мама тебе ні до чого не буде змушувати, гаразд? Поглянь на себе, ти вже так давно в нас не бувала через ту свою роботу в шоубізнесі. А потім ще той скандал. Та ми з батьком навіть спати нормально не могли, так за тебе хвилювалися! І от, нарешті все налагодилось, ти повернулася, то невже не можеш просто спокійно посидіти за столом зі своїми старими батьками? — і вона підштовхнула Цзі Цінцін назад до її місця.

Коли всі всілися, матінка Цзі підхопила паличками найбільшу креветку й поклала її на тарілку дочці, примовляючи:

— Твій батько сьогодні встав ранесенько, пішов на ринок й купив спеціально для тебе найсвіжісіньких креветок. Ти обов’язково маєш скуштувати.

Повільно очищаючи креветку, Цзі Цінцін нібито мимохідь поцікавилась:

— Мамо, наскільки я пам'ятаю, щомісяця я переказувала тобі по триста тисяч юанів. Ти ж не витрачаєш їх усі за місяць, правда?

Не дивно, що першовласниці тіла постійно не вистачало грошей. Як щомісяця віддавати батькам аж триста тисяч, то хто ж таке витримає?

— Хіба ти не знаєш, у скільки обійшлася хвороба твого батька? Та й квартиру купити і відремонтувати коштувало чимало. Ти ж не думаєш, що я ті гроші просто на вітер викинула?

— Триста тисяч це небагато, — усміхнувся Ю Ян. — Моїй родині на утримання маєтку, водія та прислуги триста тисяч на місяць не вистачає.

Матінка Цзі усміхнулась до нього ще більш привітно:

— Дійсно, що там тих трьохсот тисяч?

Цзі Цінцін закінчила чистити креветку й занурила її в соус. Вона мило посміхнулася матері та сказала:

— Купівлю і ремонт квартири я оплатила окремо. А коли батько захворів, я відвідала лікарню й оплатила всі рахунки. На це вам не треба було витрачати ні копійки.

Матінка Цзі зніяковіла.

— Звичайній родині трьохсот тисяч вистачило б на кілька років. Я завжди думала, що наша родина також цілком звичайна й не мала б витрачати за місяць аж триста тисяч. Я була певна, що у вас залишався якийсь резерв на рахунку. Я не так давно в шоубізнесі, ще й маю зараз певні труднощі. Ціла група помічників та мій агент залежать від мене, а останній інцидент сильно вплинув на мою кар’єру. Чесно кажучи, я навіть винна кільком людям, — Цзі Цінцін зазирнула матері в очі й проникливо сказала. — Мамо, вам доведеться скоротити свої витрати й кілька місяців пожити на залишки від попередніх трьохсот тисяч.

— Скоротити витрати? — скрикнула матінка Цзі. — Як так скоротити?!

Цзі Цінцін намагалася бути стриманою і говорити розсудливо:

— Ви з батьком зазвичай сидите вдома. Навіть якщо ви вживаєте м’ясо та рибу тричі на день, навряд чи витрачаєте на їжу більш як сотню юанів на день. Думаю, хоч з пару десятків тисяч від тих трьохсот у вас мали залишитись, чи не так? Тож цього має вистачити.

— Хто тобі сказав, що в мене щось лишилось? Та ще й пару десятків тисяч? Мені ж треба за щось купувати одяг, коштовності? А твій батько... Як? Як цього може вистачити?!

— Нічого не поробиш, я не можу це вмить змінити. Я зараз сама ледве зводжу кінці з кінцями й просто не в змозі надсилати стільки грошей. І ви ніяк не зможете примусити мене змінити це, розумієте? Я працюю в шоубізнесі, а там постійно доводиться роздавати хабарі. Я зараз дійсно не маю вільних грошей.

— Це неможливо!

Цзі Цінцін безпорадно продовжила:

— У мене теж немає вибору. Просто почекайте, поки я знову стану популярною. Зараз у мене дійсно немає грошей, які могла б вам віддати.

— Ти! — люто зиркнула на неї матінка Цзі, зціпивши зуби. — Ти що, нашої з батьком смерті хочеш?! А про брата з сестрою ти хоч подумала?

— Звичайно я про них подумала! Як старша сестра, я не можу лишити їх без освіти, чи не так? Я обов’язково сплачу їхні шкільні рахунки та якось вже виділю їм по парі тисяч на місяць на прожиття. Можете за них не хвилюватися.

Ю Ян, що став глядачем цього шоу, спостерігав за Цзі Цінцін з усе більшою цікавістю. Він майже був готовий поаплодувати їй стоячки.

П’ять років тому ця дівчина була зовсім не такою. Вона була чиста, як лист паперу, і така ж наївна. Вона дбала лише про свою родину і ніколи — про себе. За першим же покликом батька вона погодилась самотужки сплатити всі його медичні рахунки. Тоді родина для неї була понад усе, а зараз, схоже, вона більш не ставилася до неї аж настільки серйозно.

Цзі Цінцін почистила ще кілька креветок, спостерігаючи за матір’ю, яка, здавалося, жадала, але не наважувалася нагримати на неї. Коли вираз обличчя матінки Цзі засвідчив, що вона трохи заспокоїлась, Цзі Цінцін встала:

— Дякую, я наїлася. Мамо, якщо до мене питань більш немає, то я піду. А вам усім — смачного.

Вона вже хотіла піти, коли Ю Ян також підвівся і сказав:

— Тітонько, я теж ситий. Вже пізно, й в мене ще є кілька справ, тому я вже піду, а ви продовжуйте їсти, не поспішайте.

Матінка Цзі була така розлючена, що не могла більше їсти, тож вона теж встала. Вона подивилася на дочку, потім на парубка й сказала:

— Почекай, Цінцін, тобі слід проводити Ю Яна.

Матінка Цзі потягнула Цзі Цінцін за собою, змушуючи проводжати гостя, щоб створити таким чином для них час наодинці.

Проте Цзі Цінцін полінувалася навіть глянути на нього. Вона вже відкрила двері й збиралася вийти, коли побачила людину, що виходила з ліфта.

Це був Лу Лісін.

Цзі Цінцін поспіхом ступила вперед й схопила його за руку.

— Цінцін, зачекай! Хто це?

Дівчина похапцем затягнула Лу Лісіна до ліфта:

— Поїхали швидше. Не дай їм тебе побачити, а то вчепляться й не відпустять, поки все пір’я не вищипають!

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!