Розділ 32.1

ГЛАВА 32.1

Місія провалена, а отже слова про те, що Ву Яньцзу був головним героєм роману — неправда.

Цзі Цінцін збрехала йому?

Лу Лісін відчув, що Цзі Цінцін дійсно послана йому Небесами за минулі гріхи. Інакше як так вийшло, що він раз за разом потрапляв до її рук?

Лу Лісін вдихнув глибоко-преглибоко, пильно подивився на Цзі Цінцін й повільно, слово за словом, промовив:

— Повтори-но, як ти щойно сказала, хто такий Ву Яньцзу?

Цзі Цінцін не помітила зміни його тону й просто повторила:

— Я сказала, що він — головний герой роману, який я читала.

— Я дам тобі ще один шанс: скажи, хто такий Ву Яньцзу насправді!

Присмак погрози, який Цзі Цінцін відчула в його голосі, ледь не примусив її прохопитися. Вона поспіхом проковтнула слова, що ледь не зірвалися з язика:

— Він... — шестерні в голові Цзі Цінцін закрутилися швидше. Невже Лу Лісін здогадався про її брехню? Але як це можливо? Хіба її вигадка не була надзвичайно правдоподібною? Не схоже, що в цьому світі існував актор з ім’ям Ву Яньцзу, тож чому він був настільки впевнений, що вона збрехала?

— Все ще вигадуєш, як мене надурити?

— Ні! Те, що я щойно сказала, правда!

Здавалося, очі Лу Лісіна ось-ось спалахнуть пекельним полум’ям. Він різко вигукнув:

— Брехня!

Цзі Цінцін перелякано здригнулася:

— Ти мене налякав мало не до смерті!

— А нема чого мені тут москаля підпускати! Не бажаю більше чути казочку про те, що Ву Яньцзу є владним президентом з «Дев’яносто дев’яти днів пристрасті...», — Лу Лісін насупився. — Як там далі?

Цзі Цінцін і сама не була певна.

...Що там вона щойно вигадала про дівчину без роду та племені?

Лу Лісін зітхнув:

— Просто скажи мені чесно, хто, в біса, такий цей Ву Яньцзу?

У Цзі Цінцін прямо руки опустились. Вона лишень раз необережно згадала цього Ву Яньцзу. Що за надлюдську проникність мав Лу Лісін? От же ж, очі, що в яструба! І яке йому взагалі до того діло?

— Дався тобі той Ву Яньцзу...

Зберігаючи незворушний вираз обличчя, Лу Лісін трохи примружився. Дивлячись зверху вниз, він спостерігав за панікою Цзі Цінцін. Здавалося, можна було почути, як в її серці раз за разом повторюється це ім’я — Ву Яньцзу.

— Ти так дбаєш про нього?

«От причепився! — подумала Цзі Цінцін. — Лу Лісіне, ти така високоповажна людина, генеральний директор такої величезної корпорації! То де ж твоя великодушність? Невже ти такий дріб’язковий, що не можеш просто забути про того Ву Яньцзу?»

— Ця людина, мабуть, дуже важлива для тебе, так?

Ву Яньцзу навіть не існував у цьому світі, тому, звичайно, він був важливим спогадом для неї.

— Скажи мені, хто він?

Чи не викрила б вона саму себе, якби спробувала пояснити Лу Лісіну справжню особу Ву Яньцзу?

Але чому він так сильно хотів дізнатися про Ву Яньцзу? Адже вона лише раз згадала його ім’я.

Чи могло це бути...

Цзі Цінцін з підозрою подивилося на Лу Лісіна.

Чи могло бути, що він... ревнував?

Та ні, неможливо! Адже вона йому зовсім не подобалася, то чого б це Лу Лісіну ревнувати?

Цзі Цінцін пригадала, що в романі Лу Лісін був описаний, як дуже власницька людина. Він ніколи не дозволяв іншим і пальцем торкнутися того, що вважав своїм.

Можливо, річ у тому, що вони були одружені, хай навіть він не мав до неї жодних почуттів? Напевно, в душі Лу Лісін вважав, що вона є чимось на кшталт його приватної території, а отже не має права пускати у своє серце інших чоловіків.

— Він... досконалий чоловік. Красивий, ніжний та уважний, дуже культурний і освічений. Він є ідеалом в серцях багатьох дівчат. А ще він... — дивлячись, як обличчя Лу Лісіна стає все більш похмурим, Цзі Цінцін на мить замислилася, чи варто їй продовжувати далі. — Ще він дуже багатий і дуже...

— Аж настільки бездоганний?

— Звичайно!

— Тоді чому я ніколи не чув про нього?

— Е-е... — от і як йому це пояснити?

— Ти все ще брешеш! — обличчя Лу Лісіна мало вираз того, хто розкусив вже всі секрети дешевого ярмаркового фігляра. Він холодно глянув на неї. — Мені більше не цікаво слухати твої побрехеньки. Можеш більше не вигадувати, хто такий Ву Яньцзу. Ти вже раз ошукала мене, не хочу бути ошуканим вдруге.

Та що не так із цим хлопцем? Вона йому не брехала, ясно?

— Я правду кажу. Спочатку він був...

— Не хочу я більше чути твою брехню! — перебив її Лу Лісін. — І ти поплатишся за те, що обманювала мене!

Серце Цзі Цінцін затріпотіло. Намагаючись бути напоготові, що б не сталося, вона почала потроху відступати.

Однак, варто було їй зробити крок назад, як Лу Лісін ступив уперед. Він наступав на неї з похмурим виразом обличчя, аж поки не залишилось куди відступати.

— Що... Що ти збираєшся робити?

— Я ж сказав тобі, ти маєш заплатити за свою брехню! — Лу Лісін притис руки до стіни обабіч дівчини, блокуючи їй всі шляхи до втечі.

З-під лоба Цзі Цінцін глянула на обличчя чоловіка й помітила, настільки воно спохмурніло. Вона злякалася його надмірної реакції, адже якщо через ревнощі він розсердиться надто сильно, то може...

Вона так розхвилювався, що придушивши всі свої сумніви й спробувала пояснити:

— Заспокойся, будь ласка, не хвилюйся так сильно. Я не хотіла тобі брехати, чесно! Я просто не знала, як тобі це пояснити...

— Просто зараз, назви мене чоловіченьком двадцять разів!

Цзі Цінцін витріщилася на нього.

— ....Га? — їй здалося, що в неї галюцинації. — Що?

— Назви мене «чоловіченьку» двадцять разів!

Цзі Цінцін насупилася так сильно, наче намагалася муху зморшками роздушити.

Це вже не просто любов чути, як тебе називають чоловіченьком, це якась залежність! Гірше за алкоголіка! Цього Лу Лісіна вже ніщо не врятує!

— Давай я просто поясню тобі все про цього чоловіка. Ву Яньцзу насправді знаменитість у...

— Знаменитість? Тоді чому я ніколи не чув про таку людину в шоубізнесі? Якщо не можеш придумати щось правдоподібне, то краще помовч. Я більше не хочу слухати ці побрехеньки!

Цзі Цінцін на мить захотілося розколоти Лу Лісінів черепок та подивитися, що там всередині!

— Я не брешу. Все, що я зараз сказала, правда!

Лу Лісін наполягав:

— «Чоловіченьку». Двадцять разів.

Ця сволота!

Цзі Цінцін закрила очі й стала вмовляти себе не сердитися. Це того не варте, краще поберегти здоров’я...

Крім того, вона ж і справді спочатку збрехала. А ще раніше вона дійсно завинила перед ним через свої безглузді дії, які потім намагалася приховати брехнею. Тож можна вважати ці двадцять разів просто компенсацією.

«Не гнівайся. Не гнівайся».

— Значить, двадцять разів, так? Гаразд, слухай уважно, — що ж, чи пан, чи пропав — двічі не вмирати. Вона почала рахувати на пальцях. — Чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку!

У Цзі Цінцін аж в роті пересохло.

[ Бали життя: +20. Поточна тривалість життя: 50 годин ].

Отримавши двадцять балів життя замість п’яти, віднятих системою, Лу Лісін трохи заспокоївся. Ще раз зиркнувши на винуватицю переполоху, він вийшов з кімнати, не сказавши ні слова.

А Цзі Цінцін, навпаки, занепокоїлася ще більше.

Сьогодні Лу Лісін був якийсь особливо запальний. Зазвичай, що б не трапилось, було достатньо назвати його чоловіченьком. То чого ж сьогодні він так і лишився таким похмурим?

Обличчя Лу Лісіна залишалося напруженим весь вечір. Він не кинув на неї жодного доброго погляду.

Наступного ранку, коли Цзі Цінцін встала, Лу Лісін вже пішов, сказавши, що йому треба на роботу в компанію.

Цзі Цінцін безпорадно похитала головою. У цього чоловіка дійсно серце з перцем! Невже за всю ніч його гнів анітрохи не вщух?

***

Після обіду Цзі Цінцін склала компанію старійшині Лу під час рибалки на ставку позаду маєтку. Аж раптом подзвонив її агент, Цинь Юе, який хотів обговорити її останнє знімання у телесеріалі.

Він мав на увазі той серіал, у якому вона знімалася місяць тому разом з Шень Вейвей.

Коли вибухнув інцидент із Шень Вейвей, участь Цзі Цінцін в серіалі була припинена, а сцени з нею мали були вирізані. Однак вона була виконавицею другої жіночої ролі, тому мала доволі багато сцен. На момент інциденту вона відзняла вже близько трьох п'ятих своїх сцен. На щастя, «Тянью Ентертеймент» провели переговори зі знімальною групою, сподіваючись зберегти за собою обидві жіночі ролі.

Результатом переговорів стало те, що режисер серіалу тимчасово відклав знімання сцен з обома актрисами.

Тепер травми Шень Вейвей майже зажили, а Цзі Цінцін більше не підозрювали у навмисному спричиненні цих травм. Настав час повертатися на знімальний майданчик і закінчувати знімання.

Цінцін обговорила з Цинь Юе новий графік роботи, а потім поклала слухавку. Вона повернулася до старійшини Лу і сказала:

— Дідусю, мені дуже шкода. Боюся, я більше не зможу супроводжувати вас щодня протягом певного часу.

Озеро було спокійним, і старий зберігав такий самий спокій, сидячи непорушно, як гора.

— Щось сталося?

— Я маю повернутися до роботи на знімальному майданчику.

Старійшина Лу люб’язно посміхнувся їй:

— Звісно, йди. Вам, молодим людям, не варто цілими днями сидіти біля таких стариганів, як я. Просто після роботи приходь частіше, як будеш вільна, і я буду задоволений.

— Не хвилюйтеся, як тільки звільнюсь, одразу повернуся до вас.

— Як надовго ти їдеш?

— Я точно не знаю. Все залежатиме від того, як просуватиметься робота всієї команди. Але я за моїми оцінками, це займе не менше як місяць.

Старійшина Лу на мить замислився:

— Цілий місяць поза домом... Бережи себе.

Цзі Цінцін слухняно кивнула.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!