Розділ 35.1

ГЛАВА 35.1

Коли Лу Лісін прокинувся, крізь вікно лилося тепле сонячне світло, а небо було вже зовсім світлим.

Глянувши вниз, він побачив ту саму сцену, яку бачив щоранку: на його талії лежала рука Цзі Цінцін, а сама вона вчепилася в нього не гірше за восьминога.

Лу Лісін зняв з себе руку дівчини, підвівся з ліжка й потягнувся. Потім він перевірив час — була сьома година.

Мабуть, це був його найповноцінніший відпочинок за останні роки. Здавна працювати понаднормово майже до ранку було для нього звичною справою. Прокидатися щодня о шостій годині вже давно стало звичкою й ще ніколи йому не вдавалося проспати сім-вісім годин поспіль.

А ще сьогодні вперше після пробудження на нього не чекала купа термінових паперів.

Треба зазначити, що такий неквапливий спосіб життя, коли усю роботу просто відкладено вбік, було для Лу Лісіна абсолютно новим відчуттям.

Раптом у двері номера постукали.

Виявилось, що за дверима вже деякий час чекали асистентка Цзі Цінцін Вень Жоу та двоє візажисток.

Останні були як на голках. Час спливав, була вже сьома, і якщо вони не встигнуть накласти макіяж, то запізняться на знімання. Однак весь цей час Вень Жоу протистояла їм, не дозволяючи постукати.

Обидві візажистки були захоплені зненацька, коли двері номера відчинилися та в них показався високий стрункий красень у піжамному халаті з трохи скуйовдженим волоссям й обличчям людини, яка щойно прокинулася.

Приголомшені помічниці перезирнулися й побачили шок в очах одне одної.

Невже навіть під час знімання актрисам доводиться скакати в ліжку з чоловіками? В шоубізнесі, безумовно, царює жахливий безлад.

Вень Жоу, глянувши на них, миттєво здогадалась, що помічниці неправильно зрозуміли ситуацію. Вона відкашлялася й запитала:

— Президенте Лу, сестриця Цінцін ще спить?

— Угу, — відповів Лу Лісін ще трохи хрипким голосом, і пішов до ванної вмиватися.

Вень Жоу зібралася з духом і увійшла до номера, щоб розбудити Цзі Цінцін.

Пара візажисток взялися тихенько розкладати на туалетному столику косметику з чималих пакунків, що принесли з собою. Раз по раз кидаючи погляди в бік ванної, з якої шуміла вода, вони перешіптувались:

— Який такий президент Лу?

— Не знаю, але напевно сам... — друга мовчки тицьнула пальцем вгору.

Тим часом Цзі Цінцін, яку вже двічі покликала Вень Жоу, намагаючись розбудити, прокинулась не в найкращому настрої. Вона сердито натягнула ковдру на голову й буркнула звідти:

— Котра година?

— Сестро Цінцін, уже сьома година, тобі час вставати, наносити макіяж і прямувати до знімальної команди.

— Знімальна команда... — прошепотіла Цзі Цінцін, не зрушивши з місця. Здавалося вже, що вона знову задрімала, коли раптом, наче щось усвідомивши, дівчина різко розплющила очі й підскочила на ліжку. — Вже сьома?!

Вона відкинула ковдру, скочила на ноги, схопила зі столика гумку для волосся, нахилила голову, швидко зав’язала волосся у недбалий хвіст та поспішно зайшла до ванної кімнати.

— Я спізнююся! Дай мені вмитися першою.

З ванної кімнати долинув якийсь тріск.

— Гей, Цзі Цінцін, це ж мій рушник!.. А це моя чашка! Не треба з неї рота полоскати! Постав негайно!

— Ай-я! Просто вийди і не заважай! Я запізнююсь!

— Хто тобі заважав встати раніше?

Наступної миті Вень Жоу та двоє візажисток спостерігали, як Цзі Цінцін виштовхала Лу Лісіна з ванної кімнати.

У чоловіка досі була на губах піна від чищення зубів. З вибачальною усмішкою Вень Жоу простягнула йому серветки. Вона всім серцем відчувала, що їм не варто було бути свідками такої сцени.

Насилу набравшись сміливості, вона запитала:

— Гм... Президенте Лу, може нам варто почекати в коридорі, поки сестриця Цінцін закінчить вмиватися, й повернутися пізніше?

Проте Лу Лісін, витерши серветкою рота, незворушно сказав:

— Не треба.

З цими словами він всівся в крісло та дістав свій планшет, щоб переглянути пошту.

Оскільки вчора Лу Лісін оголосив, що йде у відпустку, у його поштовій скриньці виявилось зовсім небагато листів, пов’язаних із роботою: лише два документи, які ще вчора потребували його підпису, та відповідь від віцепрезидента Шуї.

Лист-відповідь від Чень Шуї прийшов ще о третій ночі. В ньому віцепрезидент підтвердив отримання запису розмови з режисером Лінєм та запевнив, що обов'язково проведе розслідування цього інциденту.

Якийсь час у номері не лунало жодного звуку, окрім шуму води, що текла у ванній.

Через десять хвилин Цзі Цінцін вийшла звідти й сіла перед туалетним столиком.

Двоє візажисток кинулися наносити макіяж.

На тутешньому знімальному майданчику були жахливі умови. Гримерні для акторів взагалі не були передбачені, тож всі артисти повинні були накладати грим в готелі, а потім власним транспортом діставатися до місця знімання. Ці двоє візажисток навіть не були особистими помічницями Цзі Цінцін, їх прислала знімальна команда.

Шкіра Цзі Цінцін була світла та чиста, без жодних плям чи родимок. Такий тип шкіри подобався візажистам, оскільки макіяж на нього наносити було легко і він добре тримався протягом дня.

У двері знову постукали, й Вен Жоу пішла їх відчинити.

Це був Цинь Юе та офіціант, який доставив сніданок.

Цинь Юе подивився на Лу Лісіна, що продовжував гортати щось на планшеті сидячи в кріслі, та на Цзі Цінцін за туалетним столиком, оточену візажистками. Коли в готельний номер набилося більше п’яти людей одночасно, він одразу став виглядати надзвичайно тісним.

— Президенте Лу, дозвольте мені знайти сьогодні інший номер для вас та пані Цзі?

— Не треба, — Лу Лісін закінчив відповідати на останній лист і продовжив. — Я вже забронював інший номер.

Цзі Цінцін зіщулила очі й скинула на нього оком через відображення в дзеркалі:

— В тебе був номер?

Тоді чому минулої ночі йому конче було потрібно тіснитися в такій маленькій кімнаті разом з нею?

Лу Лісін підняв брови й спокійно відклав планшет, наче нічого не сталося. Проігнорувавши її запитання, він розпорядився:

— Пізніше відправте мої та її речі до номера 2507.

— От іще! Я не піду! — закотила на нього очі Цзі Цінцін. — Мені рано вставати та ще й нічні знімання напевно будуть. Не стану я залишатися з тобою і заважати.

— Я зняв двомісний номер, тож не хвилюйся, ти мене не турбуватимеш.

Цзі Цінцін втратила мову. От же причепа!

— Пані Цзі, ваш макіяж готовий.

Нинішньою роботою Цзі Цінцін була історична драма. Друга жіноча роль, що дісталася їй, являла собою розпещену й норовливу старшу дочку дворянського роду, тому її макіяж та одяг були втіленням розкошів і багатства. Двом візажисткам знадобилося близько пів години, щоб завершити накладання гриму.

Макіяж Цзі Цінцін належав до типу «квіти персика»: на її щоки нанесли світло-рожевими рум’яна, а між бровами з’явився малюнок маленької квітки рожевого персика. Здебільшого вона справляла враження вродливої та невинної молодої панночки із заможної родини, яка була зовсім необізнана щодо труднощів цього світу.

Надягнувши стилізовані під старовину шати, Цзі Цінцін подивилася на себе в дзеркало й посміхнулася. Було досить цікаво, адже вона вперше одягала історичний одяг.

Проте від цього комплекту одягу тіло, здається, трохи свербіло. Якщо це тільки не була її власна уява.

Вона встала і підійшла до Лу Лісіна:

— Як я виглядаю?

Очі чоловіка недбало ковзнули по її обличчю, але на зображенні квітки його погляд зупинився в глибині темних зіниць загорілися дивні вогники.

Побачивши, що він не поспішає з відповіддю, Цзі Цінцін спробувала натиснути:

— То як тобі?

Лу Лісін відвів погляд й неголосно мугикнув.

— Що означає оце «угу»? Гарно чи так собі? — Цзі Цінцін вперто вимагала відповіді від Лу Лісіна.

— Непогано.

Отримавши таку недбалу відповідь, Цзі Цінцін докірливо зіщулила очі.

Ну що за мурмило! Невже так важко сказати дружині зранку кілька приємних слів і забезпечити їй гарний настрій на цілий день?

Вень Жоу, що притислася в куточку, не наважувалася перервати любощі цих двох. Однак, час не терпів, вже було близько восьмої, тож їй довелося примусити себе зробити крок вперед:

— Сестро Цінцін, нам вже пора.

— Гаразд, ходімо.

Незадоволено зиркнувши на Лу Лісіна Цзі Цінцін вийшла з номера й разом з усіма помічниками попрямувала до місця знімання.

Знімальний майданчик знаходився усього лише за десять хвилин їзди від готелю. Коли знімальна команда обирала готель, вони враховували також і віддаленість від майданчика. Але через це вже з самого ранку біля нього зібралася невелика юрба шанувальників, що з нетерпінням чекали можливості сфотографувати улюблених акторів.

Звісно, серед них були й журналісти розважальних видань.

Щойно з’явився мікроавтобус з Цзі Цінцін, зчинився галас. Попри незнайомий номерний знак, знайшлося достатньо тих, кому насправді було все одно, хто приїхав. Люди почали навмання робити фото, намагаючись спіймати обличчя зірки через вікно машини.

Кілька співробітників знімальної групи вийшли назовні, щоб навести порядок, і мікроавтобус повільно в’їхав на територію знімального майданчика.

Цзі Цінцін визирнула у вікно автомобіля крізь штори й найзапекліші шанувальники в ту ж мить кинулися в її бік, шалено фотографуючи.

Оце так хаос.

— Сестро Цінцін, це здебільшого фанатати Цзян Су та Ці Цзін’юнь, але я впевнена, в майбутньому ти станеш настільки популярною, що численні шанувальники також чекатимуть найменшої оказії тебе сфотографувати!

Цзі Цінцін посміхнулася й нічого не відповіла. Закривши сценарій, вона вийшла з фургона.

Майже всі актори вже прибули, тож з боку знімального майданчика час від часу долинали розмови та сміх. Цзі Цінцін пішла за звуком і побачила групу акторів, які зібралися разом, тримаючи в руках сценарії. Вони жваво спілкувались одне з одним та посміювались.

Серед них була і Шень Вейвей.

Хоча вона мала незначну роль, але її персонаж з'являвся протягом усієї драми. До травми вона встигла знятися лише в половині своїх сцен, тож тепер, після одужання, мала продовжити знімання.

Схоже, Шень Вейвей була досить популярною в тутешньому колективі. Вона була в добрих стосунках з усіма акторами, хіба що окрім тих двох, що грали головні ролі.

Коли хтось з компанії, найбільш гострий на око, помітив Цзі Цінцін, то після кількох слів пошепки всі один за одним перевели погляд на неї, а сміх замовк.

Цзі Цінцін не стала перейматись й просто усміхнулася. Що ж, репутація попередньої власниці тіла бігла поперед неї. Її попередниця встигла образити стількох членів команди, що їхня реакція була цілком очікуваною.

— Цінцін, підійди-но сюди на хвилинку.

Дівчина обернулася й побачила чоловіка середнього віку, який махав їй рукою. На вигляд йому було років сорок чи п’ятдесят, голову прикрашав недбало надягнений капелюх, на носі стирчали окуляри, а в руках він тримав сценарій.

Це був пан Чжоу, головний режисер драми.

— Режисере Чжоу, ви мене кликали?

Чоловік поправив окуляри на переніссі, оглянув її з голови до ніг, потім кивнув і сказав суворим тоном:

— Не буду багато говорити, просто постарайся якнайшвидше наздогнати та не відставати від решти акторського складу. Зрозуміло?

— Не хвилюйтеся, я так і зроблю, — кивнула Цзі Цінцін.

— Гм. Ну гаразд, ввечері почнемо знімати нічну сцену, доволі важливу. Знайди можливість кілька разів відрепетирувати з Цзян Су і постарайся отримати якомога менше поганих дублів.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!