Розділ 37.1

ГЛАВА 37.1

Собака тітоньки Пей?

Цзі Цінцін, все ще сидячи, підняла голову й подивилася на маленьку собачку в обіймах Лу Лісіна.

В руках у нього було цуценя самоїдської породи, пухнасте та білосніжне від носа до кінчика хвоста. Воно було ще зовсім маленьке, вдвічі менше за руку Лу Лісіна, й поводилось надзвичайно виховано та слухняно. Воно виглядало дуже мило, коли відкрило маленьку пащечку та висолопило язика, наче усміхнулося.

— Ах! Яке чарівне цуценя! — вигукнула Цзі Цінцін. Вона одразу відклала сценарій і підвелася. Погляд дівчини, захоплений настільки, що аж очі засяяли, був прикутий до цуценяти. Вона напівприсіла біля Лу Лісіна й заходилася гладити щеня по голівці.

Маленький самоїд поставився до незнайомих людей цілком доброзичливо. Поглянувши на Цзі Цінцін, він завиляв коротеньким хвостиком, та почав ласкаво тертися об її долоню.

Трохи попестивши цуценя, дівчина перевела погляд і на Лу Лісіна:

— Коли це тітонька Пей завела собаку? Чому я її ніколи не бачила й не чула, щоб тітонька про це говорила?

Лу Лісін спокійно відповів:

— Ти не так давно до нас переїхала, тому й не знала. Крихітка... Тітонька Пей доглядала за нею деякий час тому. Та потім вона втекла й загубилася.

Тут він зупинився й подумки запитав систему: «Чому бали життя не нарахувалися?»

[ Щоб місія вважалася завершеною, господар повинен не тільки використати ласкаве прізвисько, а й отримати належну відповідь від дружини. Тільки після цього будуть нараховані бали життя. ]

Маленький самоїд застиг. Його крихітна голівка крутилася то вліво, то вправо, намагаючись зрозуміти, звідкіля долинув запах небезпеки, який змусив цуценя нашорошити вуха.

— Тітонька Пей, напевно, дуже сумувала за нею, — Цзі Цінцін подумала трохи й сказала. — Треба буде подарувати їй щеня самоїда, коли повернуся.

Тим часом рука Лі Лісіна, що тримала цуценя, мимоволі стиснулася, змусивши маленького самоїда задерти голову та заскиглити від болю. Він почав борсатися всіма чотирма лапами.

— Ну-ну, Сісі, ти маєш бути слухняною, — Ці Цзін’юн встала з-за столу, підійшла до них і забрала маленького самоїда з рук Лу Лісіна. Цуценя притислося до її рук, невдоволено зиркаючи на кривдника. Воно ще пару раз заскиглило, жаліючись, і потерлося головою об руку Ці Цзін’юн.

— Я підібрала цього самоїда на узбіччі дорогою сюди, коли тільки приєдналася до знімальної групи. Її звуть Сісі. Вона виглядала так мило, що я залишила її собі. А що? Пане Лу, хтось у вашій родині тримав такого самого самоїда?

— Так, наша економка, — з усмішкою сказала Цзі Цінцін й продовжила, — Раніше у неї було щеня самоїда, але воно пропало.

Ці Цзін’юн підняла брови.

«Наша економка»? Тобто ці двоє вже й живуть разом? Але вголос вона запитала лише:

— Невже настільки схоже на це?

Цзі Цінцін глянула на Лу Лісіна.

— Думаю, вони повинні бути майже однаковими, чи не так? — якби ні, хіба Лу Лісін переплутав би цуценя з собачкою тітоньки Пей?

— Ну, якщо вони настільки схожі, то це, мабуть, доля. Чому б нам не дозволити пану Лу забрати Сісі додому?

Цзі Цінцін одразу ввічливо відмовилася:

— Що ти, як ми можемо забрати її в тебе? Я просто знайду інше цуценя самоїда, коли повернуся.

— Нічого страшного, адже я постійно на зйомках. Навіть якщо я заберу Сісі додому, мені доведеться весь час залишати її на перетримку в зоомагазині. Я не зможу весь час брати її з собою. Якщо ж її заберете ви двоє, то зможете забезпечити їй значно кращі умови життя. Та й Сісі це сподобається. Правда ж, Сісі?

Цуценя пару раз дзявкнуло в бік Лу Лісіна.

— Чуєте? Сісі каже, що згодна піти до пана Лу.

— Сісі, ти дійсно хочеш піти зі мною додому? — Лу Лісін нахмурився і непривітно зиркнув на цуценя.

Кілька секунд людина і собака дивилися одне на одного.

А тоді Сісі почала гавкати на Лу Лісіна:

— Гав! Гав! Гав! — «Ні! Не хочу! Не хочу!».

— Дивіться, як зраділа Сісі, коли почула, що ви заберете її додому! — вигукнула Ці Цзін’юн, вкладаючи цуценя в руки Цзі Цінцін. — Відтепер Сі-Сі буде під вашою опікою, правда? Я буду регулярно навідувати її.

Сісі одразу почала вириватися з обіймів Цзі Цінцін, наче з рук самої смерті. Вона знову і знову чіплялася передніми лапами за Ці Цзін’юн, намагаючись повернутись до неї.

— Гав-гав-гав! Ау-у! Ау-у! — «Пусти мене! Не піду нікуди! Не піду!»

— Я теж буду сумувати за тобою, Сісі. Але не хвилюйся, я обов’язково буду часто приходити до тебе в гості.

— Сестро Цзін’юн, обіцяю, я обов’язково добре дбатиму про Сісі, — Цзі Цінцін намагалася утримати маленького самоїда, безжально придушуючи його втечу. — Сісі, не галасуй, будь гарною дівчинкою.

Тут Лу Лісін взяв Сісі за шкірку й неквапно витягнув цуценя з обіймів Цзі Цінцін. Маленький самоїд, який все ще борсався, миттєво затих, як тільки опинився в його руках.

— Пане Лу, здається, ви подобаєтеся Сісі.

Поспостерігавши за тим, наскільки слухняною стала Сісі в руках Лу Лісіна, вона звернулася до нього з очима, повними очікування:

— Ти ж відвезеш її додому, правда?

Лу Лісін пильно подивився на неї.

— Додому?

— Так! Якщо заберемо її додому, тітонька Пей безумовно буде дуже рада!

— Тоді що ти маєш спершу сказати? — спитав він з явно прихованим змістом. Цзі Цінцін одразу ж зрозуміла, що він мав на увазі.

Вона тихенько закашлялась, подумки проклинаючи безсоромність Лу Лісіна. Під численими поглядами усіх довкола її обличчя почервоніло від шиї до кінчиків вух. Вона кинула погляд на Ці Цзін’юн.

Та відразу зрозуміла трохи дивну інтимну атмосферу між ними. З посмішкою вона відійшла та знову сіла поруч із режисером Чжоу, який разом з Цзян Су продовжував вдавати, ніби вони досі обговорюють сценарій.

— Хіба ти не казав, що тітонька Пей втратила своє цуценя? Вона весь час так добре ставилася до мене, то хіба я не можу подарувати їй собаку, щоб зробити її хоч трохи щасливішою? До того ж вона й про тебе піклувалася стільки років, не варто бути таким скупим.

— Я скупий?

— ...Ні-ні, ти не скупий, ти дуже щедрий. Ну добре, просто зроби мені послугу цього разу. Мені дуже подобається це цуценя. Подивися на Сісі, вона така гарна, мила і слухняна. Якщо ти відвезеш її додому, вона й дідуся зможе розрадити...

Лу Лісін зміряв поглядом маленького самоїда і нічого не відповів.

Побачивши незворушність Лу Лісіна, Цзі Цінцін захотілося просто схопити цуценя й самій помчати додому.

Але зрештою вона не так давно приєдналася до родини Лу. Якщо вона хоче принести додому собаку чи щось подібне, було б доречніше покластися на Лу Лісіна.

— Поглянь, яка Сісі мила! — Цзі Цінцін схопила Лу Лісіна за руку. — Чоловіченьку, ми ж можемо забрати її?

[ Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 4 години. ]

Лу Лісін подивився на неї, піднявши брови.

— Ну, чоловіченьку, просто погодься. Будь ласочка, тільки цього разу, гаразд? Чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, скажи мені «так»!

[ Бали життя: +6. Поточна тривалість життя: 10 годин. ]

Неподалік режисер Чжоу, який вдавав, що пояснює сюжет сценарію, схиливши голову й затамувавши подих, несамовито закашлявся. Оскільки він боявся порушити атмосферу, відкашлюючись, то стримувався, аж поки ледь не задихнувся, а його обличчя не почервоніло, як помідор.

Ці Цзін’юн, що не відривала очей від сценарію, почувалася дивно. Хоча вона добре пам’ятала всі ці рядки, зараз кожне слово на сторінці виглядало для неї як «чоловіченьку».

У порівнянні з іншими, найбільш спокійною можна було назвати реакцію Цзян Су. Так само як і в Лу Лісіна, куточки його губ мимоволі поповзли вгору, як тільки він почув, як Цзі Цінцін кілька разів вигукнула «чоловіченьку».

Помітивши, що Лу Лісін досі не відповів, Цзі Цінцін зупинилася й вистрілила в нього поглядом «достатньо вже тобі?». В неї вже в роті пересохло. Якщо вона продовжить це говорити, то справді втратить обличчя.

Лу Лісін оцінив накопичений час і врешті поступився:

— Добре, можеш забрати її.

— Гав-гав-гав-гав-гав! — «Хто-небудь! Врятуйте мене, бідну нещасну собачку!»

— Дякую, чоловіченьку!

[ Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 11 годин .]

Отримавши таку кількість балів життя, Лу Лісін пішов задоволений. Звісно, перед цим він знайшов повідець і відвів неохочу Сісі до машини, а лише потім повернувся до готелю.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!