Розділ 38.1
Розділ 38.1
ГЛАВА 38.1
Гуп...
Сценарій випав з рук Цзі Цінцін і гепнувся на підлогу біля її ніг.
Вона дивилася на Лу Лісіна в дверях кімнати і її обличчя заливалося рум’янцем. Гаряча хвиля прокотилася від шиї до кінчиків вух.
Що це вона щойно сказала?
Цзі Цінцін подумки пробіглася рядками сценарію. Але, от диво, хоч вона, безсумнівно, добре завчила кожен рядок напам’ять, та тепер не могла пригадати жодного слова. Аж раптом...
«Я все одно кохаю тебе, Лу Лісіне!»
«Попри всю твою невдячність, жорстокість і безсоромність...»
«Лу Лісін! Ти взагалі совість маєш?!»
Ці слова пролунали навколо неї, як тривимірні звукові ефекти. Серце Цзі Цінцін захололо. Її охопило непереборне бажання провалитися крізь землю.
Вона ж перевірила наперед — звукоізоляція в готелі була добра. Чого ж Лу Лісін мав прийти саме в цю мить? Хіба він не зайнятий завжди роботою години до одинадцятої чи навіть дванадцятої? А котра година зараз?
Якщо вона пояснить, що просто проводила репетицію, чи повірить їй Лу Лісін?
Нізащо не повірить!
Хіба десь в сценарії написано «Лу Лісін»?!
Звісно, якби він був повний недоумок, вона ще змогла якось викрутитися, але ж хіба Лу Лісін такий?
Щойно вона чітко промовила: «я кохаю тебе, Лу Лісіне». Ба більше, слова «я кохаю тебе» вона прокричала прямо йому в обличчя!
Цзі Цінцін здалося, що Небеса глузують з неї, змушуючи знову і знову виставляти себе на посміховисько перед Лу Лісіном.
Дівчина похнюпилася, в неї перехопило горло, а на очі навернулися сльози. Вона нахилилася, щоб підняти сценарій, який лежав біля ніг, і закрила ним обличчя. Цзі Цінцін не наважувалася навіть оком скинути на Лу Лісіна, який досі стояв біля дверей. Вона відчувала сильне бажання стрибнути з вікна двадцять п’ятого поверху, щоб отримати хоча б можливість заспокоїтись.
Поки Цзі Цінцін зацікавлено розглядала велике панорамне вікно, Лу Лісін також завмер, охоплений суперечливими почуттями.
П’ять хвилин тому, закінчивши переглядати документи, надіслані кількома заступниками, він навідався до кімнати Цзі Цінцін. Ледве прочинивши двері, він почув, що дівчина пристрасно щось декламує. Він не бажав заважати їй, тож зупинився в дверях і деякий час уважно слухав.
Але хто б міг подумати, що останнє речення виявиться зверненим до нього.
Лу Лісін підняв брови й прихилився до дверей, спостерігаючи за почервонілими кінчиками вух дівчини, яка в самоомані сховала обличчя за сценарієм. Мимоволі кутки його губ поповзли вгору.
Яке чудове відчуття.
[ Виявлений прояв любові від вашої дружини Цзі Цінцін! Будь ласка, протягом 5 хвилин дайте відповідь на її зізнання чотирма словами: «Я теж кохаю тебе». В разі успіху ви отримаєте 1 додатковий бал життя. Якщо залишите її слова без відповіді, то бали життя зменшаться на 1. ]
Лу Лісін застиг.
[ Ще кращим буде ефект від поєднання слів «я теж кохаю тебе» зі звертанням «крихітко». ]
Хороший настрій Лу Лісіна як вітром здуло. Недарма кажуть: надмірна радість журбу родить. Між його бровами пролягла глибока зморшка, а очі сповнилися безпроглядною темрявою, коли він знов подивився на Цзі Цінцін.
— Гм, тойво... Я тут дещо... дещо забула у Вень Жоу... тож я піду... пошукаю її, — Цзі Цінцін панікувала так сильно, що заледве могла розмовляти.
Сором-то який!
Стидобища!
Не в змозі знаходитись зараз поруч з Лу Лісіном, в марній надії хоч ненадовго позбутися думок, сповнених ненависті до себе, вона трохи відсунула сценарій та спробувала вийти з кімнати.
— Зачекай!
Коли Цзі Цінцін проходила повз нього, Лу Лісін простягнув руку й зупинив її.
— Щ-що?.. Що таке? Мені терміново потрібно знайти Вень Жоу. Поговоримо пізніше, — звісно, вона навіть не думала повертатись сьогодні до номера.
Лу Лісін пронизав її пильним поглядом. Щоб не дати дівчині вибігти з кімнати, він притис її до стіни, ув’язнивши між своїми руками прямо перед грудьми.
Обидва дивилися одне на одного широко розплющеними очима.
На відстані, обмеженій лише довжиною рук Лу Лісіна Цзі Цінцін майже відчувала на собі його подих. Її серце калатало все швидше, а кожен м’яз у тілі тремтів. Вона стисла перед грудьми сценарій, як щит, а її очі тривожно блукали довкола, не насмілюючись подивитись на чоловіка.
Зазвичай саме так виглядає той, хто має нечисте сумління.
[ Залишилася одна хвилина. ]
Лу Лісін дивився на дівчину в своїх руках згори вниз. Він спостерігав за переляканим поглядом Цзі Цінцін та її яскраво-червоними кінчиками вух, які так і хотілося вкусити. Його очі потемніли, а борлак прокотився горлом вгору й вниз.
— Я... Насправді я... просто... — промимрила Цзі Цінцін.
Лу Лісін нахилився і прошепотів їй в самісіньке вухо:
— Крихітко, я теж кохаю тебе.
Гуп...
Товстий сценарій вислизнув із рук Цзі Цінцін і гепнувся прямо на ноги Лу Лісіна.
«Га?» — Цзі Цінцін здалося, що в неї сталися галюцинації, тож сумнів мимоволі вирвався з неї у вигляді запитання.
[ Відповідь зараховано. Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 4 години. ]
[ Прогрес щоденної місії 1/3. Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 5 годин. ]
Наступної хвилини Цзі Цінцін нарешті відреагувала.
«Я теж кохаю тебе»? Не міг же Лу Лісін помилково вирішити, що він їй подобається, чи не так?
Ще одна червона хвиля прокотилася обличчям Цзі Цінцін. Від сорому в неї аж пальці на ногах безсило підібгалися в капцях.
— Н-ні... Ні-ні... Це не те, не те про що ти подумав. Ти... Тебе... Просто послухай. П-послухай мене... Я лише репетирувала свої рядки! Якщо не віриш, я можу показати!
Вона рвучко нахилилася. Цзі Цінцін хотіла підняти сценарій, що впав на підлогу, та показати Лу Лісіну той самий діалог. Але, оскільки вона діяла надто метушливо, то коли нахилила голову, її лоб стукнув чоловіка прямо в щелепу.
— Шсс...
Почувши цей звук болю, Цзі Цінцін сіпнулася в зворотному напрямку і знову буцнула головою по підборіддю Лу Лісіна.
— Ммм...
Побачивши, що Лу Лісін прикрив підборіддя рукою з насупленими бровами, Цзі Цінцін вибачливо заторохтіла:
— Пробач-пробач-пробач! З тобою все гаразд?
— Я в порядку, — відповів Лу Лісін.
Він опустив руку, й на його щелепі стало видно явне почервоніння.
— Принести тобі трохи лікувальної мазі?
— Я справді в порядку, — погляд Лу Лісіна упав на сценарій у її руках. — Що ти щойно казала?
Цзі Цінцін поспішно розгорнула сторінки на потрібному місці й показала йому діалог:
— Ось. Я тоді просто репетирувала, а не... не казала... що ти мені... подобаєшся. Не зрозумій мене неправильно.
— У цих рядках згадується хтось на ім’я Лу Лісін?
— ...Ні, просто я захопилася на мить і уявила тебе головним героєм п’єси.
Лу Лісін вчитався у рядки зі словами «твоя невдячність, жорстокість і безсоромність» і «ти взагалі совість маєш?!». Він зіщулив очі й запитав:
— Я така людина?
Цзі Цінцін здригнулася й одразу заходилася заперечувати, хитаючи головою:
— Ні!
Лу Лісін знав, що вона дійсно репетирувала, тому вирішив більше не ускладнювати їй життя.
Все ще надто збентежена, щоб зустрітися з ним очима, Цзі Цінцін схопила його за рукав. Прикривши боязкий погляд віями, вона запитала в пів голосу:
— Ти ж розумієш, що це непорозуміння, правда?
— Так.
Цзі Цінцін полегшено зітхнула.
Добре, що він не надумав собі нічого зайвого.
— Отже, ти практикуєшся у своїх репліках? — Лу Лісін узяв з її рук сценарій і зацікавлено погортав його. — Моя допомога потрібна?
Цзі Цінцін негайно похитала головою.
Оце так жарт! Вона щойно виставила себе перед ним настільки повною дурепою! Як вона могла після цього просити його про допомогу?
— Я піду пошукаю Вень Жоу.
— Я вже тут, то чому ти збираєшся шукати її замість мене? — він увійшов до кімнати й сів на диван, що стояв біля ліжка. — Давай. Просто почни з цього рядка: «Чому ти не любиш мене? Чим вона краща за мене?»
Цзі Цінцін не відповіла.
Лу Лісін підвів очі й подивився на неї.
— Я чув, як лаявся сьогодні режисер Чжоу. Ти хочеш, щоб завтра він тебе насварив у всіх на очах і ти остаточно втратила репутацію?
Ці вдарили Цзі Цінцін у найболючіше місце.
Якби не завтрашня складна сцена, вона б не осоромилася перед Лу Лісіном.
— Але... ти хіба вмієш грати?
— Ніколи цього не робив, але поки не спробуєш, не дізнаєшся, чи не так? Принаймні я цілком здатний вловити почуття, які ти зображуєш під час гри.
— Добре, тоді почнемо, — дійсно, мати хоч якогось партнера для репетиції набагато краще, ніж репетирувати на самоті з тінню.
Цзі Цінцін глибоко вдихнула, намагаючись відкинути все своє збентеження та пригадати потрібні рядки.
— Чому ти не любиш мене? Чим вона краща за мене? Чи знаєш ти...
Лу Лісін кивнув.
— Знаю.
— Знаєш? Значить, весь цей час ти просто використовував мене?
— Так.
— Невже думаєш, що я не стала б допомагати, якби ти сказав правду? Навіщо було брехати й використовувати мене?! Лу Січе́нь...
— Стій, — зупинив її Лу Лусін. — Не Лу Січень, а Лу Лісін.
Цзі Цінцін буркнула:
— Головний герой Лу Січень, а не ти.
Лу Лісін підвівся з дивана, закотив рукава й наполегливо заявив:
— Мені також потрібно ввійти в роль.
— Гаразд, гаразд, — Цзі Цінцін глибоко вдихнула й почала репліку заново.
— Лу Лісіне, якби від самого початку мій батько не прихистив тебе, ризикуючи власним життям, ти б вже давно загинув! Стільки років я думала, що змогла зігріти твоє холодне, як камінь, серце. Але я навіть уявити не могла, що ти виявишся настільки жорстоким та невдячним! Лу Лісіне! Ти взагалі совість маєш?!
Спостерігаючи за її емоційним обуренням, Лу Лісін насупив брови.
Цзі Цінцін закрила очі й занурилася в емоції другої жіночої ролі. Вона сповнилася почуттям недовіри та горя, які прийшли після зради.
— Лу Лісін, ти взагалі хоч трохи кохав мене?
Погляд Лу Лісіна став глибше. Він дивився на Цзі Цінцін, не кліпаючи, а в її яскравих очах, здається, відбивався лише він один.
— Чим я тобі не подобаюся? Що мені зробити, щоб заслужити твою любов? Я готова віддати тобі все, навіть власне життя! Я так сильно тебе кохаю!..
Гірко посміюючись над собою, Цзі Цінцін продовжила:
— Навіть... Попри всю твою невдячність, жорстокість і безсоромність. Я... Я все одно...
— Я все одно кохаю тебе, Лу Лісіне!
— Крихітко, я теж кохаю тебе.
— Кхм?!
[ Прогрес щоденної місії 2/3. Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 6 годин. ]
[ Відповідь на прояв любові зараховано. Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 7 годин. ]
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!