Розділ 39.1

ГЛАВА 39.1

За сценарієм, після того, як героїня Цзі Цінцін з надривом вигукувала свої репліки в бік головного героя, той повинен був дивитися на неї протягом п’яти секунд, а потім викликати охоронців, щоб її виставили геть. Після цього мав іти дальній ракурс, під час якого виконавець головної ролі мовчки стояв під карнизом ґанку, а охоронці під зливою витягували її героїню за межі маєтку та грюкали воротами.

Однак, коли Цзі Цінцін вигукнула сповнені емоціями рядки, то навіть через десять секунд так і не побачила жодної реакції з боку Цзян Су. Він просто продовжував витріщатися на неї.

— Пане Чжоу, — тихенько гукнув Лу Лісін, що сидів поруч із режисером.

Тої ж миті режисер Чжоу прийшов до тями:

— Де охорона?!

Двоє охоронців, що не наважилися зрушити з місця без відповідних реплік Цзян Су, почувши вигук режисера, негайно кинулися вперед і витягли Цзі Цінцін з подвір’я.

Дівчина з усієї сили борсалася в руках двох чоловіків. Їй було байдуже, що грязюка, яка розпливлася по двору, забризкала її з голови до п’ят. Коли її таки виштовхали на вулицю, дівчині ледве стало сил підвестися з багна. Рука, по лікоть вимазана брудом, гупнула в зачинені ворота, а жалібний, болісний крик прокотився по всій вулиці.

— Стоп! Знято!

Штучний дощ зупинили, грім та блискавку вимкнули.

Була пізня осінь. Місце фільмування знаходилося у доволі віддаленій місцині, де вдалині виднілися гори. Вони одна за одною підіймалися від малих до великих й вечірній вітер, що дмухав звідти, змушував цокотіти зубами.

Цзі Цінцін виступала під дощем протягом десяти хвилин. Вона промокла до кісток, прокотилася по багнюці, її тіло вкрилося брудом, а мокре волосся прилипло до обличчя. Тож не дивно, що коли подув нічний вітер, вона затремтіла всім тілом.

Щойно режисер вигукнув «знято!» члени знімальної команди одразу кинулися до неї, щоб допомогти піднятися.

— Все гаразд, я й сама впораюся, — зупинила їх дівчина.

Лу Лісін спостерігав за нею здалеку. Відмітивши, як щасливо вона посміхається, попри весь налиплий бруд, він підвівся й пішов до неї.

Цзі Цінцін підняла голову і її щоки, в брижах каламуті, розтягнулися в усмішці.

— Ближче не підходь, — попередила вона. Обидві її руки, як і все тіло були вкриті брудом, а голос досі був хрипким від голосного плачу. — Твій одяг забрудниться.

— Я теж люблю тебе.

[ Відповідь на прояв любові зараховано. Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 4 години. ]

Почувши ці слова, Цзі Цінцін не змогла втримати рівновагу на тремтячих ногах. Вона послизнулася й почала падати, ледь не вдарившись об ворота.

Та Лу Лісін швидко відреагував і підхопив її за талію. Тої ж миті Цзі Цінцін мимоволі схопилася за іншу його руку, залишивши чималу кількість бруду на бездоганно чистому костюмі чоловіка.

Співробітники, які кинулися було допомагати Цзі Цінцін, з мовчазним розумінням відійшли та відвернулися, вдаючи, що зайняті своїми справами.

Цзі Цінцін витріщилася на Лу Лісіна широко відкритими очима, а потім, кинувши погляд на персонал навколо, зціпила зуби й прошипіла:

— Що ти робиш?

Схилившись до вуха Лу Лісіна вона прошепотіла якомога тихіше:

— На знімальному майданчику так багато людей, ти не міг би бути більш стриманим?

Видно, Цзі Цінцін була надто поглинена своєю роллю й досі не усвідомила змісту останньої репліки, в якій заявила, що все ще любить Лу Лісіна.

Чоловік підняв брови й подивився на неї з ледь вловимою посмішкою.

Цзі Цінцін не змогла зрозуміти його вираз, тому трохи роздратовано відмахнувся від нього:

— Відійди.

Персонал поспішно приніс їй рушник і гарячий імбирний суп.

Цзі Цінцін сіла поруч із режисером Чжоу. Все ще здригаючись від холоду, вона відсьорбнула імбирний суп та запитала:

— Пане Чжоу, оце щойно... як я зіграла?

Режисер кивнув:

— Непогано.

Цзі Цінцін з полегшенням усміхнулася:

— Тоді можу я поглянути на свій виступ?

Зрештою це був перший раз, коли справжня вона знімалася у фільмі, тож Цзі Цінцін природно цікавилася тим, як її гра виглядатиме на екрані.

Чесно кажучи, вона взагалі не могла уявити себе в цій ролі.

Режисер Чжоу несподівано закашлявся, а потім сказав:

— Ти спочатку піди, перевдягнися, а то захворієш.

Цзі Цінцін пішла до фургонів, перевдяглася в чисте й повернулася на знімальний майданчик, щоб переглянути кадри попередньої сцени.

Перш ніж включити перегляд відзнятих кадрів режисер Чжоу сказав серйозним тоном:

— Цінцін, твій виступ був справді дуже хорошим. Більш ніж достатньо, щоб зарахувати сцену з першого дубля. Тому насправді немає потреби її передивлятися.

— Справді? — слова режисера ще більше зацікавили її. — Тим більше дозвольте мені подивитися. Я також хочу знати, як моя гра виглядала зі сторони.

Промовчавши хвилинку, режисер сказав:

— Насправді подібні теледрами зазвичай дублюються на більш пізніх етапах виробництва, тож не страшно, навіть якщо одна-дві репліки були сказані з помилками. Тобі не варто брати це надто близько до серця.

Цзі Цінцін здивовано глянула на нього.

Не те щоб режисер Чжоу мав репутацію особливо суворого, але, зважаючи на його досвід та професіоналізм, чи не природніше для нього вимагати перезняти сцену, якщо кілька реплік мали помилки?

Та й хіба вона щось продекламувала неправильно?

До них повільно підійшов Цзян Су, що також тримав у руках чашку імбирного супу. Він кивнув Цзі Цінцін:

— Ти щойно дуже добре зіграла. Якщо перезнімати, то ще невідомо, чи вдасться тобі знову так добре передати емоції, тож одна-дві помилки в словах — це дійсно ніщо.

Погляд Цзі Цінцін став ще здивованішим.

Хіба тогоріч, коли Цзян Су отримував нагороду за найкращу чоловічу роль, не він говорив, що терпіти не може тих безвідповідальних акторів, що навіть репліки свої запам’ятати не в змозі?

Озирнувшись на Лу Лісіна, режисер Чжоу все ж включив відтворення відзнятого матеріалу для Цзі Цінцін.

Попри відсутність ефектів постпродакшену, дії Цзі Цінцін на екрані яскраво зображували відчай і розгубленість героїні, коли вона дізналася правду. Спустошення й біль бідолашної дівчини також вимальовувались дуже яскраво. Вдавано твердий голос, не здатний приховати внутрішнє тремтіння, дійсно змушував серця глядачів стискатися. Репліки виголошувались плавно, а вираз обличчя виглядав досконалим як з далекого, так і з близького ракурсу.

Цзі Цінцін схвильовано спостерігала за своїм виступом на екрані. Вона була справді задоволена тим, що її недавня важка праця виправдала себе. Недарма говорять, що старання надолужить незнання.

Вигнувши брову, Цзі Цінцін гордо глянула на Лу Лісіна.

Той у відповідь примружив очі, приховавши багатозначну посмішку в куточку рота.

«Я все ще кохаю тебе, Лу Лісіне!», — пролунав надривний крик.

«Бубух!», — гримнула блискавка.

Знімальний майданчик знову затих.

Лу Лісін сидів непохитно, як скеля, наче це не його ім’я щойно вигукнули в кадрі. Поки він ігнорував усі туманні погляди присутніх, його безсоромність ще більше змушувала Цзі Цінцін ніяковіти.

Дівчині здалося, що голос на відео розкраяв її серце на тисячу тоненьких скибочок.

То он що мали на увазі режисер Чжоу та Цзян Су, коли стільки раз підкреслили відсутність потреби перезнімати сцену через одну-дві помилки.

Виходить, вона привселюдно замінила ім’я Лу Січеня на Лу Лісіна?

А його слова «я теж тебе кохаю» насправді були просто відповіддю їй?

Цзі Цінцін подумала, що блискавка, напевно, влучила їй прямо в голову. Інакше чого б це їй називати Лу Січеня Лу Лісіном на очах у стількох людей?!

Вона обернулася й крадькома глянула на Лу Лісіна.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!