Розділ 40.1

ГЛАВА 40.1

Вень Жоу чекала біля з номера 2507. Коли двері прочинилися, вона побачила Цзі Цінцін з незвично розчервонілим обличчям. Дівчина виглядала втомленою й млявою, здавалося, вона ледве стояла на ногах.

— Сестричко Цінцін, що з вами? — Вень Жоу одразу ж кинулася на допомогу. Доторкнувшись до рук Цзі Цінцін, вона відчула, які вони гарячі, й стривожилася. — У вас температура?

Цзі Цінцін відчула, як її тіло разом втратило всю енергію, сперлася на помічницю й, задихаючись, попрямувала до ліфта. Здавалося, навіть повітря, яке вона видихала, було гарячим.

— Так, трохи.

— Сестро Цінцін, вам варто поїхати до лікарні й перевіритись, ви виглядаєте...

Цзі Цінцін відмахнулася:

— Все гаразд, це звичайна застуда, просто лихоманить трохи. Зазвичай мені достатньо прийняти пару таблеток та поспати, і я буду в порядку. Кімната готова?

Вень Жоу простягнула їй ключ-карту від номера, але вона все ще почувалася стурбованою:

— А пан Лу знає?

— Угу, я йому сказала, — позіхнула Цзі Цінцін. Вона щойно прийняла ліки й була надто сонною, щоб продовжувати розмову. — Поки не вилікую застуду, не можу ділити з ним одну кімнату. Що, як він заразиться? Все гаразд, не хвилюйся. Якась там маленька застуда й невеличка лихоманка, я здатна з цим впоратися.

Двері ліфта відчинилися, і вони обидві увійшли. Цзі Цінцін побачила віддзеркалення свого розчервонілого обличчя на стінах ліфта й подумки зітхнула — це тіло було надто слабке.

— До речі, завтра в першій половині дня в мене немає ніяких сцен, тому давай так: якщо вранці, коли ти завітаєш до мене, виявиться, що мій стан не покращився, ти повідомиш режисера Чжоу та допоможеш мені домовитись про відгул.

— Добре.

Вень Жоу обережно допомогла їй зайти до нового номера. Щойно Цзі Цінцін побачила ліжко, вона одразу лягла, закуталася в ковдру та заснула. Вень Жоу принесла їй ліки від застуди та склянку теплої води. Вона поставила їх на тумбу біля ліжка та стала у пів голосу давати настанови.

Голова у Цзі Цінцін паморочилася, а повіки були настільки важкими, що вона не змогла їх підняти. Й слова Вень Жоу вона також не змогла розібрати. Її голова пульсувала від болю через один лише звук бурмотіння асистентки, тому вона просто пару раз мугикнула, щоб показати, що почула, а потім повернулася на інший бік та ще щільніше закуталася в ковдру.

Нарешті все затихло.

Вень Жоу безпорадно вийшла з номера.

***

Тим часом у номері 2507 телефонна розмова Лу Лісіна нарешті закінчилася.

Це був дзвінок від Чень Шуї, який звітував щодо розслідування навколо брудної домовленості між заступником режисера Лінєм та агенткою Мен Сюнь, про яку Лу Лісін дізнався, коли він вперше прибув сюди.

Після внутрішнього розслідування компанії Мен Сюнь сама зізналася, що уклала такий договір виключно з власної волі.

Її свідчення також допомогли розкрити всю мережу причетних до подібних брудних угод всередині «Тянью Ентертеймент». Від простої агентки Мен Сюнь до замдиректора Лі — загалом було замішано близько десятка людей різного рангу.

Чесно кажучи, з такими людьми в шоубізнесі було важко мати справу. Більшість з них обіймали важливі посади в «Тянью Ентертеймент», а тому мали чимало можливостей для приховування своїх зловживань владою.

Лу Лісін доручив Чень Шуї провести належну чистку в компанії й на цьому завершив розмову.

Та тільки-но він поклав слухавку, як зателефонував старійшина Лу. Не з якихось важливих питань, старий просто хотів дізнатися як справи в них обох. Лу Лісін розповів дідусю, як пройшли останні два дні, й хотів передати трубку Цзі Цінцін, щоб вона теж сказала пару слів, але не побачив її. Він обійшов весь номер, але так і не знайшов її.

— Лісін, щось трапилося? Де Цінцін?

Лу Лісін глянув на акуратно застелене ліжко та відповів:

— Вона ще зайнята, я попрошу її зателефонувати тобі пізніше.

— Забудь, це не так терміново. Вона, мабуть, дуже втомилася після цілого дня фільмування. Нехай краще відпочине.

— Гаразд. Тоді прощаймось. Тобі також варто відпочити.

Поклавши слухавку, Лу Лісін набрав номер Цзі Цінцін. Він набирав його два чи три рази, але ніхто так і не відповів.

Тільки прибравши з екрана віконце виклику, він помітив повідомлення від Цзі Цінцін у WeChat:

[ Пане Лу, я захворіла. Щоб не дати хворобі поширитися і на вас, сьогодні я не ночуватиму в одному номері з вами. ]

Переглянувши слова на екрані, Лу Лісін тяжко зітхнув. Потім він набрав номер Цінь Юе та запитав, до якого номера переїхала Цзі Цінцін. Той відповів, що не знає напевне, та вже через п’ять хвилин підійшов особисто і повідомив, що нову кімнату для Цзі Цінцін забронювала Вень Жоу, а номер цієї кімнати — 1908.

Вень Жоу, що прибігла слідом за Цінь Юе промимрила:

— Я запитувала сестричку Цінцін і вона сказала, що ви вже знаєте про це, тому я...

Та Лу Лісін сказав лише:

— Ключ-карту сюди.

Вень Жоу передала йому картку від номера.

Лу Лісін рішуче спустився на дев’ятнадцятий поверх.

Провівши карткою, він увійшов до номера Цзі Цінцін. Всі ковдри й простирадла на ліжку були скуйовджені та згорнуті в неохайний клубок. Він не міг розібрати, де початок, а де кінець. Біля ліжка досі лежали ліки та стояла склянка давно охололої води.

Лу Лісін підійшов до ліжка, розгорнув щільно закручене кубло й відкрив голову Цзі Цінцін.

— Цінцін, прокидайся.

Дівчина важко дихала й не виявляла жодних ознак пробудження.

Лу Лісін подивився на її розчервоніле обличчя та краплі поту, що виступили на лобі. Він поклав руку їй на чоло й насупився, відчувши пекучу температуру.

Слідом за ним до номера увійшли Цінь Юе та Вень Жоу.

Лу Лісін глянув на них:

— Чи є поблизу лікарня?

— Так, є.

— Заводь машину.

Цінь Юе кивнув, швидко вийшов з номера й попрямував вниз, щоб підготувати автомобіль.

Лу Лісін стягнув ковдру з Цзі Цінцін. Її піжама майже промокла від поту, але температура тіла була настільки високою, що ледь не обпікала.

Він наказав Вень Жоу піднятися нагору й знайти для Цзі Цінцін довге пальто. Він допоміг натягнути його на непритомну дівчину, а потім підхопив її на руки та виніс назовні.

Попри всю метушню довкола Цзі Цінцін не прокидалася. Її голова впала йому на груди, а руки й ноги безсило звисали та погойдувались на ходу. Скільки б її не гукали, дівчина не реагувала.

Вень Жоу бігла слідом за Лу Лісіном й мало не плакала. Вона стурбовано запитала:

— Із сестричкою Цінцін все буде гаразд? Це все моя провина, мені слід було наполегливіше її відмовляти.

Дещо важким тоном Лу Лісін відповів:

— Не хвилюйся, ми знатимемо про все після огляду в лікарні.

Вони вдвох спустилися ліфтом вниз і там зустрілися зі працівниками знімальної команди, що саме поверталася назад після пакування реквізиту. Побачивши, як Лу Лісін несе Цзі Цінцін, що міцно спить, вони почали ставити стурбовані запитання.

Однак Лу Лісін не мав часу з ними розмовляти. Він пройшов крізь натовп із холодним обличчям без жодного слова.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!