Розділ 42.1

ГЛАВА 42.1

Страви, принесені Цинь Юе та Вень Жоу й приготовані кухарями готелю, виглядали красиво та пахли надзвичайно апетитно.

З іншого боку стояли три страви, приготовані Лу Лісіном. Парова риба-наполеон мала гарний колір, але ледь скуштувавши можна було відчути, що м’ясо перепарене й втратило свій смак. А додавання оцту замість соєвого соусу зіпсувало цю страву остаточно. Страва з креветок та кукурудзи виглядала зовсім чорною з одного боку та помітно підгорілою з іншого, а на смак була водночас пересоленою та солодкуватою. Що ж до потемнілих смажених овочів, то апетит пропадав вже від одного погляду на них.

Ось чому Цзі Цінцін поставила на середину столу принесені колегами гостинці з самими добрими намірами й турботою про Лу Лісіна.

— Пане Лу, дякую за вашу наполегливу працю сьогодні.

Брови Лу Лісіна насупилися, і він похмуро глянув на неї.

За одним лиш цим поглядом Цзі Цінцін все зрозуміла й одразу змінила свої слова:

— Чоловіченьку, ти сьогодні так багато працював, дякую тобі.

[ Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 1 година ].

Лу Лісін прикрив очі, трохи нахилився вперед, наблизившись до Цзі Цінцін, і прошепотів:

— Це я вперше готую. Може тобі варто якось віддячити?

Цзі Цінцін відхилилася назад, збільшуючи відстань між ними.

— Як віддячити?

Лу Лісін підсунув назад таріль з креветками та кукурудзою, яку Цзі Цінцін відсунула вбік.

— Задля цієї страви я півгодини морочився з кукурудзою, двадцять хвилин стояв над креветками. Я двічі порізався панцирями від креветок й чотири рази обпікся бризками гарячої олії.

Цзі Цінцін кинула погляд на свою руку, яка вже перестала боліти та виглядала майже неушкодженою, й нерішуче запитала:

— Може, тобі треба до лікаря?

— ...Слухай далі, дай мені закінчити.

— Звісно.

Лу Лісін присунув рибу-наполеона.

— Я чистив і мив цього наполеона цілих десять хвилин, рибний запах досі тримається на моїх руках.

— Засіб для миття посуду може добре впоратися із запахом риби.

— А ця миска з овочами. Я вимив кожен листочок один за одним.

— Дякую, чоловіченьку, за кожну страву, яку ти приготував для мене сьогодні, — намагаючись намацати шлях, сказала Цзі Цінцін.

[ Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 2 години ].

— І це все?

Цзі Цінцін нарешті зрозуміла.

Вона здивувалася, як Лу Лісін міг керувати компанією, коли добивався свого отак, ходячи коло та навколо.

— Чоловіченьку, я дуже вдячна за їжу, яку ти приготував для мене сьогодні. Щиро дякую! — вона глибоко вдихнула і... — Чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку!

[ Бали життя: +11. Поточна тривалість життя: 14 годин ].

— Цього достатньо?

— Ні.

— Чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку, чоловіченьку! — спостерігаючи за його задоволеним поглядом, вона й сама усміхнулася. — Тепер достатньо?

[ Бали життя: +9. Поточна тривалість життя: 23 години ].

— Все ще ні.

Цзі Цінцін насупилася:

— Тоді чого ти хочеш?

Погляд Лу Лісіна зупинився на трьох стравах на столі.

— З’їж половину страв, які я приготував.

У Цзі Цінцін відібрало мову.

У нього що, камінь замість серця? Вона ледве змогла їх скуштувати, а він хотів, щоб вона з’їла половину? Він їй смерті бажає?

Цзі Цінцін швидко похитала головою на знак відмови.

Ні, вона не їстиме, навіть якщо її заб’ють до смерті. Вона мало не отруїлася після одного єдиного шматочка, а з’ївши половину, мабуть, потрапила б до раю.

— Я так старався, щоб приготувати для тебе ці страви, а ти...

— Зачекай! — Цзі Цінцін перебила його, перш ніж Лу Лісін встиг розпочати довгу промову, яка б морально розчавила її. — Пане Лу, я дуже вдячна й маю за честь, що ви доклали стільки зусиль і часу, аби приготувати для мене всі ці страви, але їсти їх — це зовсім інша справа. Ви запитали мене, чого б я хотіла, перш ніж зайшла мова про готування, тому я відповіла саме так. Також, коли я вперше почула, що шеф-кухар готелю у відпустці, я збиралася замовити доставку, але ви мене зупинили. Я скуштувала кожну вашу страву, але з міркувань безпеки для здоров’я, будь ласка, давайте просто пообідаємо їжею, яку приніс брат Цінь.

Лу Лісін зітхнув:

— Ти справді не будеш це їсти?

— Ні, — Цзі Цінцін рішуче похитала головою.

Лу Лісін зробив подумки розрахунок і...

— Добре, тоді назви мене «чоловіченьку» сто разів й покінчимо з цим.

Це забагато!

Лу Лісін справді дедалі більше переступав межу здорового глузду!

Раніше мова йшла про десять чи двадцять разів, а тепер він вимагав цілих сто!

Вона йому що, лінгафон якийсь?

Якщо йому так подобалось чути, коли його хтось називає чоловіченьком, чому б йому просто не записати її голос?!

Вона дістала смартфон і проговорила «чоловіченьку» на диктофон.

— Що ти робиш?

Закінчивши запис, Цзі Цінцін поклала смартфон перед Лу Лісіном:

— Хіба це не те, що ти хотів почути? Це можна відтворити у записі.

Вона натисла на кнопку відтворення, примушуючи його повторюватись знову і знову.

З диктофону продовжувало лунати «чоловіченьку», але бали життя Лу Лісіна зовсім не змінювалися.

Він зупинив диктофон.

— Я готував ці страви для тебе власноруч. Невже ти не даси мені зберегти обличчя?

— Чоловіченьку, твій перший раз на кухні дійсно варто запам’ятати, але не варто святкувати це, поглинаючи половину страв. Як щодо цього? Я з’їм ще пару шматочків.

[ Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 24 години ].

Після цих слів Цзі Цінцін глибоко зітхнула: чи пан, чи пропав — двічі не вмирати. Вона взяла шматочок риби, скуштувала овочів і проковтнула ложку кукурудзи, щоб висловити свою повагу.

— Ще пару шматочків.

На обличчі Цзі Цінцін відбилося знесилення. Вона поклала палички для їжі та сказала:

— Чоловіченьку, я все ще одужую...

[ Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 25 годин ].

Лу Лісін зосереджено подивився на три страви. Він підхопив паличками великий шматок риби, потім глибоко вдихнув і поклав його до рота.

Що ж, наполеон вийшов найїстівнішою стравою з трьох. Хоча м’ясо було не таким соковитим та ніжним, як мало б бути, але окрім легкої кислинки, з ним не було особливих проблем.

— Що ти робиш?! — Цзі Цінцін подивилася на нього, як на божевільного.

Воно взагалі було їстівне?

— Їм.

— Ти точно можеш це їсти? Припини! — хвилюючись, що Лу Лісін продовжить знущатися з себе, Цзі Цінцін вибрала найніжніший шматок тушкованої курки й поклала йому в тарілку.

Тим часом Лу Лісін взяв шматок креветки та почав жувати. Його обличчя вмить стало темніше за дно казана. Ці креветки були не тільки надто солоні, але ще й солодкі.

Він згадав, як Цзі Цінцін помилково використала цукор замість солі. Й чому він не вказав їй на цю помилку та не переробив усю страву? Чому він вирішив, що це незначна помилка? Радше б він попросив готель принести їм нові інгредієнти, ніж зараз змушувати себе ковтати це цілими шматками, не жуючи.

Спостерігаючи за тим, як Лу Лісін через силу запихує в себе їжу, Цзі Цінцін насупилася так, що аж щоки заболіли.

А той міцно стиснув палички для їжі та продовжив їсти. Від надто солоного та солодкого смаку, що заполонив його рота, язик вже майже занімів. Зрештою, проковтнувши сім креветок, він безпорадно виплюнув наступну й змирився з реальністю.

— Добре, просто викинь їх.

Побоюючись, щоб він не почав знову катувати себе, Цзі Цінцін негайно викинула всі три страви у смітник.

Потім вона подала йому чашку теплої води:

— Запий і прополощи трохи рота.

Лу Лісін випив аж три великі кухля, перш ніж позбувся огидного присмаку в роті.

[ Місія провалена. Бали життя: –20. Поточна довжина життя: 5 годин. ]

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!