Розділ 44.1

ГЛАВА 44.1

По всьому знімальному майданчику запала тиша.

Сцену, де Шень Вейвей змушувала Цзі Цінцін пити рисову юшку, знімали з близького ракурсу, тож дві камери знаходилися ледве за пару метрів від них й чітко фіксували кожен рух.

Обидва оператори були професіоналами. Вони мали багаторічний досвід знімання наживо, бачили чимало знаменитостей всіх калібрів та були свідками всіляких дрібних трюків під час своєї роботи. Тобто можна було сказати, що вони дійсно зналися на темній стороні акторства.

Момент, коли Шень Вейвей розбила піалу, було прекрасно видно на їхніх камерах. Коли Цзі Цінцін чинила опір, її рука навіть не торкнулася посудини чи Шень Вейвей. Було очевидно, що та сама кинула піалу.

З іншого боку, Ці Цзін’юн та Цзян Су, які неподалік від знімального майданчика відпочивали та репетирували свою наступну сцену, звісно, також помітили все, що відбувалося. Однак вони обидва вже давно працювали в шоубізнесі, знали про всі особливості людських стосунків у цій сфері та самі неодноразово стикалися з різноманітними інтригами в минулому. Для них подібні маленькі трюки були не більш ніж розвагою.

— Що думаєш? — запитала Ці Цзін’юн.

Цзян Су посміхнувся у відповідь:

— Дівчата розважаються. Краще не втручайся у їхні справи, а зосередься на репетиції зі мною, якщо не хочеш, щоб режисер Чжоу знову накричав на тебе.

Ці Цзін’юн закотила очі:

— Мене також колись номінували на звання найкращої акторки, ясно? — проте після цих слів слухняно повернулася до розбору сценарію.

— Що знов трапилось? — сердитий режисер Чжоу підійшов до двох актрис на майданчику. Він вказав на уламки піали на підлозі й спитав: — Ця посудина вас зачарувала, чи що? Чого ви весь час застрягаєте на цьому місці?

Шень Вейвей опустила голову й промовчала. В глибині душі вона картала себе за те, що не змогла зберегти самовладання та купилася на хитрощі Цзі Цінцін.

Однак, їй було байдуже, що подумали присутні стосовно цього інциденту. Навіть думка режисера Чжоу не турбувала її, її хвилював лише Лу Літін.

Шень Вейвей кинула погляд на фігуру вдалині павільйону. Поки Лу Літін бачив і вірив, що її підставила Цзі Цінцін, поки він вважав, що з неї на знімальному майданчику весь час знущалися, їй цього було достатньо.

— Пане режисире, вибачте, моя рука ненароком сіпнулася.

— Ненароком? — режисер Чжоу вказав на Цзі Цінцін. — Я хвилювався, що ви двоє знову застрягнете на цьому моменті, тож спостерігав особливо уважно. Я чітко бачив, що Цзі Цінцін навіть не торкнулася тебе. То чого ж ти кинула піалу? Тепер у чому справа? Знов посудина заважка? Чи каша занадто гаряча?

— Ні, режисере Чжоу, зараз я...

— Не змогла втримати рівно? — навіть терпляча людина вже б роздратувалася, що вже казати про режисера Чжоу, який ніколи не міг похвалитися легким характером. — Ти знущаєшся з мене? Шень Вейвей, це твоя остання сцена, невже не можна було завершити знімання на хорошій ноті? Обов’язково треба було мені отаку свиню підкласти?

— Ні, пане режисере, я...

Аж тут з-за спини режисера Чжоу пролунав різкий голос, повний ледь стримуваного гніву:

— Якби не Цзі Цінцін, то хіба Вейвей зазнавала б невдачі знову й знову?

Цзі Цінцін підняла брови та подивилася на похмурого Лу Літіна позаду режисера.

— Про що ви говорите? — перепитав режисер Чжоу.

Цзі Цінцін засміялася:

— Ах, пане режисере, він торочить, що Шень Вейвей впустила піалу через мене, чи не так?

З крижаною усмішкою Лу Літін поставив зустрічне питання:

— Хіба могло бути інакше?

— Але вона щойно сама кинула піалу. Як ти можеш звинувачувати в цьому мене?

— Ти ж явно щось накоїла! Сама знаєш, що!

— Літіне, будь ласка, не треба. Це була моя помилка, Цінцін тут ні до чого. В мене просто рука випадково сіпнулася... — сказавши це, Шень Вейвей через силу посміхнулась й подивилася благальним поглядом, всім своїм виглядом закликаючи його не втручатися. — Залишилася остання сцена. Дозволь мені закінчити її мирно, гаразд?

Лу Літін стиснув кулаки.

Він знав, що Вейвей була лише другорядною акторкою й знімальна група могла нехтувати нею або навіть знущатися. Попередній інцидент, коли вона впала з пагорба, підтверджував його здогадки. Та попри це, грати було справжньою мрією Вейвей. Як би сильно він не любив та не турбувався про неї, він не міг позбавити Вейвей права слідувати за своєю мрією.

Але Лу Літін не очікував, що Цзі Цінцін знущатиметься з Вейвей публічно, просто в нього під його носом!

Він люто зиркнув на Цзі Цінцін. Здавалося, з його очей ось-ось іскри полетять.

— Цзі Цінцін! Ніколи не думав, що ти станеш такою!

Цзі Цінцін розчаровано похитала головою:

— Лу Літін, я теж ніколи не думала, що ти станеш таким.

Недоумком. Абсолютно безмозким.

Як чоловік з настільки низьким IQ міг стати головним героєм цього світу? Те, що він сподобився отримати в спадок усі статки Лу Лісіна — просто надмірна вдача.

А на додачу, якщо подумати, хіба такі жінки, як Шень Вейвей, не були фатальними для більшості чоловіків? Як багато з них, хтивих за своєю природою, могли уникнути впливу ніжної спокуси подібної головної героїні? І яке щастя, що в Цзі Цінцін був найрозумніший та найкмітливіший чоловік у світі, який з першого ж погляду міг розпізнати хитрі схеми будь-якої «невинної овечки»!

Емм... включаючи її власні.

Цзі Цінцін підійшла до Лу Літіна.

— Гадаю, деякі речі ти б не зрозумів, скільки б я про них не говорила. А то й зовсім слухати не став би. Та й ліньки мені це все тобі пояснювати. — Вона приглушила голос так, щоб почули тільки вони двоє. — Оскільки ти думаєш, що це я пролила кашу на твою кохану, то я тобі зараз чітко покажу, як насправді Вейвей опинилася облитою.

Говорячи, вона крок за кроком вона поступово наближалася до Лу Літіна й зрештою зупинилася прямо перед ним. Відстань між ними скоротилася до мінімума.

Лу Літін інстинктивно відступив назад, насупившись. Та тільки-но він зібрався щось сказати, як Цзі Цінцін посміхнулася, а наступної миті подалась вперед і ледь не впала на нього, різко перемінившись на лиці. Лу Літін мімоволі підняв руки, щоб допомогти їй. Однак Цзі Цінцін відсахнулася від обох його рук, зробила кілька хитків кроків назад й впала. Так, наче її хтось штовхнув. Вже з підлоги вона глянула на Лу Літіна зі сумішшю здивування, сумніву та переляку.

Спостерігаючи за бездоганною акторською грою Цзі Цінцін, Лу Літін аж закипів від люті. Він зробив кілька кроків уперед і сердито заговорив:

— Цзі Цінцін! Ти...

До актриси підбігла Вень Жоу та спробувала допомогти їй підвестися. Вона люто зиркнула на Лу Літіна:

— Ви що, хочете її ще й вдарити?! Сестро Цінцін, з тобою все гаразд?

Інші робітники знімальної команди швидко обступили Лу Літіна, побоюючись, що він вчинить щось зовсім екстремальне.

Режисер Чжоу голосно закричав:

— Охорона! Де охорона?!

Шень Вейвей швидко пояснила:

— Пане режисере, все не так! Літін не така людина. Мабуть, сталося якесь непорозуміння. Він би ніколи не вдарив Цінцін!

— Лу Літіне, я не думала, що ти така примітивна людина! Ти справді підняв на мене руку? Й все ще вважаєш себе чоловіком?! — відверто висловилась Цзі Цінцін, таким чином підтверджуючи ситуацію побиття жінки.

— Цзі Цінцін! Я тебе навіть не торкнувся!

Обличчя дівчини набуло обуреного вигляду:

— Як я могла впасти, якщо ти мене не торкався? Невже я сама впала? Хочеш сказати, я тебе підставити намагаюсь? Навіщо мені тебе підставляти? Чи ти справді думаєш, що тут стільки людей і всі сліпі? Ти ж доросла людина, невже не здатний взяти відповідальність за власні дії?

У Лу Літіна аж мову відібрало від таких слів Цзі Цінцін.

Все така ж зарозуміла та свавільна! Анітрохи не змінилася! Не жінка, а справжня катастрофа!

Все ще занурена у свою гру Цзі Цінцін була вже готова заплакати, аж коли побачила позаду Лу Літіна знайому постать.

Вона швидко встала й кинулася до цієї людини, наче пташеня до матері:

— Твій молодший брат знову знущався з мене, — поскаржилася вона.

Лу Лісін глянув на Цзі Цінцін, що вчепилася в його руку, а потім перевів погляд на Лу Літіна і його брови враз насупилися.

Той відповів здивованим поглядом. Вочевидь він не очікував побачити тут Лу Лісіна.

Відколи він востаннє посварився зі старійшиною Лу, Лу Літін майже не повертався додому, а тому нічого не знав про місцезнаходження Лу Лісіна. Він був певен, що брат, як завжди проводив час або в компанії, або вдома. Зрештою, Лу Лісін мав широко відому репутацію трудоголіка.

То чому ж він зараз тут?

Все своє здивування Лу Літін випалив одним духом:

— Старший брате, чому ти тут?

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!