Розділ 49.1

ГЛАВА 49.1

Усмішка на обличчі Лу Лісіна закрижаніла, змусивши куточки губ застигнути. Від губ холод поступово поширився по всьому тілу до самих кінчиків пальців на руках і ногах.

Цзі Цінцін, що дорогою до ванної зайшла до гардеробної, вийшла, глянула на чоловіка, який за цей час не зрушив з місця ані на волос, й спокійно зайшла до ванної кімнати з піжамою в руках.

Не могла ж вона просто прийняти бажане за дійсне, правда? Як іще можна було витлумачити дії Лу Лісіна протягом останнього місяця? Ще й постійно прикидався таким собі статечним, поважним, а її називав безсоромною! І як тільки не втомився?

Підбираючи волосся перед дзеркалом, Цзі Цінцін звернула увагу на свій виснажений вигляд та темні кола під очима. Після понад місяця на знімальному майданчику, де ледь не щодня знімали нічні сцени, стан її шкіри значно погіршився через хронічний недосип.

Вона зачинилася на замок і почала вже роздягатися, щоб прийняти душ, аж раптом почула стукіт у двері.

Цзі Цінцін відчинила двері й побачила Лу Лісіна з вкрай безвиразним обличчям.

— Щось трапилося?

З точки зору її зросту було добре видно як напружилася його щелепа й стиснулися зуби. Надто яскраве світло ванної кімнати відбивалося від обличчя чоловіка, заважаючи роздивитися його вираз. Вона бачила лише губи, стиснуті в пряму лінію, та спрямований на неї пильний погляд. Тіні надали йому трохи вовчого, хижого вигляду.

Лу Лісін тим часом замислився.

Отже, поцілунок? Ще й у три різні частини тіла?

Він окинув поглядом Цзі Цінцін з голови до ніг. На ній залишилася лише коротка комбінація на тонких бретельках. Волосся, що зазвичай прикривало плечі, зараз було підібране й повністю відкрило зору струнку білу шию та гладкі, трохи вигнуті ключиці. Нижче крізь тканину ледь проступали округлі тіні, але чим більше було приховано, тим привабливішим воно здавалося. Під цим теплим помаранчевим світлом Цзі Цінцін виглядала надзвичайно ніжною та апетитною.

Поки погляд Лу Лісіна блукав її тендітною фігуркою, його напружена постать поступово розслабилася.

Мовчання Лу Лісіна дедалі більше непокоїло Цзі Цінцін. Їй почало здаватися, що за цим мовчазним поглядом він приховує якісь зловісні наміри.

За мить вона відчула, що вузол волосся на потилиці ослаб і підняла руки, щоб поправити його. Лу Лісін тут же скористався нагодою — зробив крок уперед й поцілував її в щоку.

Руки Цзі Цінцін застигли, а на блідих щоках швидко проявився яскраво-червоний рум’янець. Вона різко відступила і здивовано подивилася на Лу Лісіна.

— Ти... ти... що ти робиш?

Лу Лісін зробив ще один крок уперед, пильно спостерігаючи за нею. Його погляд продовжував блукати по її тілу, спускаючись від голови до шиї, вздовж плечей, по її руках, і зрештою зупинився на тильній стороні долоні.

— Нічого.

Він простягнув руку, схопив долоню Цзі Цінцін, притягнув її до себе, а потім схилився й поцілував тильну сторону.

Так і не поправлений вузол на потилиці розпустився й волосся впало дівчині на спину.

Короткий й легенький, наче крила метелика, дотик губ до тильної сторони долоні відчувався як опік. Пекуче відчуття змусило Цзі Цінцін різко відсмикнути руку, дивлячись на Лу Лісіна з шоком і недовірою. Її серцебиття прискорилося, а рум’янець поширився від шиї до кінчиків вух.

— Ти... Ти хоч розумієш, що виробляєш?

— Розумію.

Стримана поведінка Лу Лісіна майже змусила Цзі Цінцін подумати, що він вирішив таким чином помститися їй!

— Але ж ти тільки-но казав, що я тобі нецікава! Що між нами нічого не було й не буде! — вона відступала, аж поки не опинилася в глухому куті, захисним жестом схрестивши руки на грудях та насторожено зиркаючи на дебелого чоловіка прямо перед нею.

У цій кімнаті була хороша звукоізоляція. Якби Лу Лісін справді захотів щось з нею зробити, чи змогла б вона вчинити хоч якийсь опір своїми слабкими руками?

Він не відповів. Його погляд упав на її шию, й Цзі Цінцін інстинктивно прикрила її. Він перевів очі на її вуха — дівчина постаралась прикрити і їх. Його погляд зупинився на лобі, й вона схопилася руками за лоба, старанно захищаючи його. Цей його погляд нагадував їй про зголоднілого вовка.

Лу Лісін продовжував мовчати.

— Ти... Я не стану з тобою сваритися через те, що щойно сталося, але ти маєш, як мінімум, негайно вийти. Мені потрібно прийняти душ, — Цзі Цінцін нерішуче махнула йому рукою, спонукаючи вийти.

Та замість того, щоб відступити, Лу Лісін зробив ще один довгий крок і опинився лише в кількох сантиметрах від дівчини. Він опустив голову, оглядаючи її, перш ніж зупинити погляд на підборідді. Піднявши брови, він нахилився й спробував поцілувати її в щелепу.

Реакція Цзі Цінцін була миттєвою. Вона прикрила рот рукою і поцілунок Лу Лісіна прийшовся на тильну сторону долоні.

Пекучий жар від його попереднього поцілунку все ще не вщух, а тепер ще й посилився. Її зіниці стислися, серце вдарило гопака, все тіло, здавалося, охопило полум’я.

Після невдалого поцілунку Лу Лісін без зусиль відсунув перешкоду, стиснувши маленьку долоню дівчини у своїй руці. Скориставшись приголомшеним скам’янінням Цзі Цінцін, він притис її та поцілував прямо в ніжні рожеві губи.

Цзі Цінцін притулилася до стіни. Тримач для волосся вислизнув з руки й грюкнув об підлогу. Її розум спорожнів, заповнившись білим шумом. Не здатна ні думати, ні чути, вона не бачила нічого, окрім обличчя Лу Лісіна в кількох міліметрах від себе.

На мить її серце зупинилося, а потім закалатало з подвійною силою. Немов від удару струмом, по всьому тілу прокотилося тремтіння — від пальців ніг до самої маківки — шкіру голови почало поколювати, а кінцівки заніміли. В ту мить, коли їхні губи торкнулися, вона забула, як дихати. Все її тіло ніби охопило полум’ям — кожна клітинка аж до волосся на голові просто палала.

Короткий поцілунок так і залишився поверхневим.

Відсунувшись, Лу Лісін відчув, що його очі горять від пристрасті, про існування якої він навіть не підозрював.

Здатність думати повільно поверталася до Цзі Цінцін і вона ще якийсь час приголомшено дивилася на Лу Лісіна порожнім поглядом.

Як не дивно, та попри дзвінку порожнину в голові першим, що вона спромоглася сказати, було запитання:

— Ти ж казав, що я тобі не подобаюся, то навіщо поцілував?

Лу Лісін глянув на її м’які почервонілі губи. Його погляд трохи потемнів, борлак сіпнувся, а охриплий голос промовив:

— Твою помаду купив я.

Дійсно, відколи Цзі Цінцін переїхала до маєтку Лу, всі предмети першої потреби для неї купувалися коштом родини.

В тому числі й помада. Повний набір відтінків одного з популярних брендів зараз акуратно вишикувався на її туалетному столику.

— То й що?

— Поверни.

Цзі Цінцін опустила голову та вказала на вихід з ванної кімнати:

— Вони на туалетному столику біля роздягальні.

— Я не хочу ті, — однією рукою Лу Лісін підняв підборіддя Цзі Цінцін. — Мені потрібна лише та, що на твоїх губах.

З цими словами він нахилився й знову поцілував її.

Цей поцілунок був інтенсивнішим, ніж попередній, слабкий та нерішучий. Цього разу він занурився глибоко, наполегливо розсуваючи її губи та не залишаючи іншого вибору, окрім як прийняти, вмістити всю його пристрасть та забути про дистанцію між ними. Цзі Цінцін заціпеніла, її кінцівки ослабли.

Вона отямилася, коли руки Лу Лісіна обхопили її за талію. Інстинктивно вона спробувала відштовхувати його, але той лише став наполегливішим, злегка прикусивши краєчок її губи. Відчувши біль, Цзі Цінцін здригнулася та пильно подивилася на нього. А потім вкусила його у відповідь і перехопила ініціативу. Вона встала навшпиньки та обхопила його за шию, стверджуючи своє домінування.

На відміну від ласкавої манери Лу Лісіна, Цзі Цінцін була дуже владною, ніби хотіла помститися або вибороти перемогу. Її поцілунки були старанними та наполегливими. Вона налягала на Лу Лісіна всією вагою, змушуючи його поступово відступати, аж поки вони не вийшли за межі ванної кімнати.

Ще якийсь час вони не могли відірватися одне від одного. Жоден з них не зміг би сказати, хто переміг або як довго тривав цей поцілунок, однак коли Цзі Цінцін, задихаючись, нарешті відірвалася від Лу Лісіна і знов відступила до ванної, то виглядала гордо, як павич з розпущеним хвостом.

— Подумаєш, поцілунок! Не думай, що ти єдиний, хто може таке утнути!

Попри те, наскільки сильно вирували бажання Лу Лісіна, ці раптові слова спрацювали, як відро крижаної води на голову. Вся його пристрасть вмить згасла, холод прокотився з голови до ніг й тіло наче перетворилось на брилу льоду.

Це одне єдине речення повністю розтрощило його.

— Ти навчилася цього з Цзян Су?

На мить у Цзі Цінцін відібрало мову. Та помітивши серйозний вираз обличчя й суворий погляд Лу Лісіна, вона раптом глузливо підняла брови:

— Ти ревнуєш?

Той не став одразу спростувати її. Натомість він уважно подивився на Цзі Цінцін без жодного натяку на жарт.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!