Розділ 52.1

ГЛАВА 52.1

У Цзі Ченсі вже склалося деяке враження про Лу Лісіна.

Причина була простою: корпорація Лу була надзвичайно відомою. Серед студентів його університету це була найбажаніша мрія — влаштуватись туди на роботу після випуску.

Щороку представники корпорації навідувались до університету задля набору працівників серед найкращих студентів. Хоча на цей момент Цзі Ченсі було ще рано хвилюватися про працевлаштування, він мимоволі дізнався про цю компанію — а заразом і про Лу Лісіна — коли всі довкола лише про неї і говорили.

Оскільки Лу Лісін зміг розширити вплив корпорації Лу до її нинішніх масштабів то він, безумовно, мав бути надзвичайно обізнаним та здібним.

Нещодавно один зі знайомих Цзі Ченсі старшокурсників почав працювати в корпорації Лу й час від часу вони обговорювали деякі чутки про Лу Лісіна. Наприклад про те, що протягом багатьох років він дотримувався дуже високих ділових стандартів, завжди добре ставився до своїх співробітників й мав просто неймовірну далекоглядність в бізнесі. Що за весь цей час його поведінка була настільки стриманою, що навіть у жовтій пресі навколо нього практично не було скандалів. Що він виглядав і поводився як благородний середньовічний лицар, за служіння якому не шкода було й життя покласти.

Нарешті вміння його сестри обирати собі пару покращилося. Не те, що ті три попередні покидьки — і де вона тільки познаходила таке лайно?

Тим часом Цзі Цінцін скептично подивилася на нього:

— Легко ж ти перевзувся. Вже визнав його зятем?

— Хіба може бути кращий варіант? — Цзі Ченсі всівся й заговорив максимально серйозно. — Ну подумай сама: ти й так по вуха в роботі, а тут ще й через мене маєш мороку. Я, звісно, твій менший брат, але ж не настільки нахабний, щоб постійно висіти в тебе ярмом на шиї. Швагро сказав, що може мені допомогти, й це питання йому взагалі — раз плюнути. То чого б мені ще й далі вантажити тебе цим дріб’язком? Я ж правий, га, швагре?

Лу Лісін поважно кивнув, погоджуючись з ним.

Цзі Цінцін не могла більше терпіти цю маячню:

— Притримай коней, весілля ще не було.

— Та це ж лише питання часу, еге ж? Отже, зятю, з тими голими фотками я повністю покладаюся на тебе. Вони ні за що не мають виплисти назовні, бо тоді мені точно дівчини не бачити!

— Давай-но розкажи детальніше.

Насправді інцидент, з якого все почалось, не був чимось важливим, але й незначним назвати його було не можна. Два місяці тому, коли Цзі Цінцін була по самі вуха втягнута в скандал із судовим позовом, Цзі Ченсі, простий студент, мало чим міг зарадити. Й саме тоді, коли юнак, безпорадний і розлючений, відчайдушно намагався зрозуміти, чи може він хоч чимось допомогти сестрі, до його вух долинуло, як двоє молодиків лаяли її, кажучи щось на кшталт «так їй і треба», «Бог усе бачить, та не все пробачить», «має такий розпусний вигляд — точно шльондра». За хтивими посмішками на всю ширину їхніх облич було легко здогадатися, що в них на думці. Звісно, вибуховий характер Цзі Ченсі тут-таки дав про себе знати, й він кинувся на цих двох, озброївшись цеглиною, зі словами «Бог очі має, кого слід покарає».

Йому вдалося виплеснути свій гнів, але у підсумку госпіталізували всіх трьох. І як не крути, хоча постраждали обидві сторони, розпочав бійку саме Цзі Ченсі.

У сучасному суспільстві діяло негласне правило: хто перший вдарив, той і винний. Ті двоє не наважилися знов заїдатися з Цзі Ченсі, а натомість роздули справу, як постраждалі, й добилися вимоги сплатити за їхніми медичними рахунками п’ятдесят тисяч юанів.

Після цього Цзі Ченсі позичив потрібну суму, думаючи, що звернувся до законної кредитної компанії — зрештою, їх показували по телевізору. Та несподівано складні відсотки за пару місяців перетворили суму позики у майже чотири мільйони.

Лу Лісін вислухав історію мовчки, хвилинку поміркувував, а після кивнув:

— Що ж, мені усе ясно.

— Швагре, ти впевнений?

Лу Лісін підняв брови:

— Досі думаєш, що в подібній ситуації хтось зможе діяти впевненіше за мене?

У цю мить Цзі Ченсі відчув, що його зять дійсно надійний, немов справжній лицар з давніх часів!

— Воістину, шановний мій швагре! Єднає нас кров і дім, тож відкиньмо облудну ввічливість, а дозволь мені обтяжити тебе клопотом тяжким.

Лу Лісін тільки мугикнув у відповідь.

Цзі Цінцін схопилася за голову, не маючи сил і далі слухати цю маячню. Що ще за дешева історична драма? Й на додачу Цзі Ченсі продовжив називати Лу Лісіна швагром, наче й не чув того, що вона щойно сказала!

Їй стало соромно за нього.

— Досить вже цих дурниць. Ти що, досі не переріс пубертат? Не боїшся, що саме такі дурощі затримують твій розвиток? Вже пізно. Ану марш у душ і в люлю!

Цзі Ченсі глянув на свою худорляву статуру, а потім на Лу Лісіна, який міг похизуватися сильним і підтягнутим тілом, та відчув укол заздрості.

Якби його статура була такою ж міцною, як у Лу Лісіна, то не довелося б хвилюватися цілими днями про те, що його оголене фото завантажать на порносайти.

— Зятю завтра на роботу треба. Хай краще піде у душі першим, — і Цзі Ченсі розвернувся до Лу Лісіна та продовжив з максимальною пошаною й турботою. — Швагре, вже дуже пізно. Тобі варто залишитися на ніч тут. Сестрина квартира має дві спальні, тож я можу спати в одній, а ви з сестрою — в іншій.

Лу Лісін подивився на Цзі Цінцін.

Та глянула у відповідь.

— Тож... Ти напевно поїдеш додому?.. Чи…

Якби не присутність Цзі Ченсі, все було б добре, однак спати втрьох під одним дахом і при цьому бути в одному ліжку з Лу Лісіном... Цзі Цінцін почувалася неймовірно ніяково, відчуття дискомфорту прямо-таки пронизувало все її тіло.

Лу Лісін серйозно обміркував її питання, але, прикинувши час, похитав головою:

— Вже надто пізно, й це місце близько до офісу. Я просто залишуся тут.

Поспостерігавши за ними, Цзі Ченсі невпевнено сказав:

— У сестрички лише три кімнати: головна спальня, гостьова та вітальня. Якщо треба, то я можу поспати на дивані...

Лу Лісін поспішив скористатися ситуацією:

— Не потрібно.

Цзі Цінцін встала.

— Я принесу змінний одяг, щоб ти міг перевдягнутися після душу.

Вона витягла з шафи у гостьовій кімнаті чоловічу піжаму та принесла її Лу Лісіну.

Той взяв та оглянув одяг. На ньому не було жодних слідів використання, навіть цінник не був зрізаний. Вочевидь піжама була абсолютно новою.

Згадавши початкову причину, через яку він прийшов сюди, Лу Лісін зіщулив очі. Невдоволеним тоном він запитав:

— І для кого це в тебе заготовлена чоловіча піжама?

Звідки Цзі Цінцін могла знати, чому в будинку оригінальної власниці була чоловіча піжама?

І треба ж Лу Лісіну бути таким причепою! Скрізь свого носа суне! Навіть просто принесена піжама через нього перетворювалось на проблему!

Притиснута до стіни запитанням Лу Лісіна, вона кліпнула й спробувала придумати щось нашвидку:

— Це...

— ...приготовано для мене! — широко усміхнувся Цзі Ченсі та пояснив від імені Цзі Цінцін. — Хіба ж я не мав прийти сюди сьогодні? Сестра спеціально приготувала її для мене. Але вона виявилась трохи завелика, тому точно підійде тобі краще, швагре.

— Якщо я одягну твою піжаму, то в чому ти будеш спати?

— Та обійдуся якось. Одну ніч можна й голяка поспати.

Підозри Лу Лісіна розвіялися, тож він встав і пішов до ванної кімнати.

Щойно він зачинив за собою двері, як Цзі Ченсі навшпиньки, наче злодій, підступив до Цзі Цінцін.

— Сестро, що насправді відбувається між вами двома?

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!