Розділ 64.1

РОЗДІЛ 64. А Цзі Цінцін усе дражниться посеред ночі...

ГЛАВА 64.1

Лу Лісін сьогодні не мав ані хвилини перепочинку, тому прийняв гарячий душ і одразу ліг. Ледве його голова торкнулася подушки, як на нього навалилася сонливість. Він уже майже заснув, коли раптом відчув дотик руки Цзі Цінцін.

Рука була тонкою й м’якою, прохолодні кінчики пальців невпевнено торкнулися нижньої частини його живота, а потім обережно помацали й трохи пом’яли його.

Як для будь-якого нормального чоловіка, стриманість для нього — це питання самоконтролю, а не природного інстинкту. Що собі думала Цзі Цінцін, коли отак дражнила його посеред ночі? Вона, що, його взагалі за чоловіка не вважає?

Внизу живота спалахнув нестримний вогонь, запалений Цзі Цінцін. Звідти, мов степова пожежа, він миттю поширився на груди й кінцівки, розжарюючи все тіло. Десь глибоко всередині заворушилася хвиля невизначеного відчуття, пробуджуючи в ньому найпервісніші чоловічі бажання.

— Ти що робиш? Чого тобі не спиться? Знову руки розпускаєш?

Ці слова Цзі Цінцін, сказані з упевненою правотою, спрацювали як відро холодної води на голову. Оце вона добре підкута на язик — Лу Лісін так розсердився, що ледь не розсміявся їй в обличчя.

Видно, нічому новому вона не навчилася, але вже на автоматі видавала чорне за біле та звинувачувала інших у власних гріхах.

Він міцно стиснув її руку, не даючи ні ухилитися, ні втекти, та притиснув до свого живота.

Коли Цзі Цінцін доторкнулася до м’язів Лу Лісіна, вся її нещодавня зухвалість зникла в одну мить. Вона рішуче спробувала вирвати руку, з таким видом, наче її все це анітрохи не цікавило, й з праведним виглядом вигукнула:

— Лу Лісіне, ти що собі дозволяєш?! Не лізь до мене посеред ночі!

— Саме так, зараз ніч. Я спав собі спокійно, аж раптом відчув, як хтось обмацує моє тіло, — крізь напівтемряву Лу Лісін пильно вдивлявся в очі Цзі Цінцін, сповнені розгубленості й настороженості, а вона, відчуваючи провину, не наважувалася зустрітися з ним поглядом. — Цзі Цінцін, це ж не ти, правда?

Її рука все ще була прикладена до його живота. На щастя, була ніч й надто тьмяне світло нічника приховувало рум’янець та вираз провини на її обличчі. Це дозволяло їй, хоч і через силу, продовжувати говорити впевнено, не втрачаючи гідності:

— Що? Яке ще «обмацує»? Тобі це, мабуть, наснилося!.. Відпусти! Я спати хочу!

Поки Цзі Цінцін смикала руку, та тільки міцніше притискалася до преса Лу Лісіна. Хоча при першому дотику його м’язи здалися дівчині м’якими та еластичними, зараз він напевно напружив їх, тож тепер вони відчувалися твердими, з виразними рельєфними контурами.

Щоки Цзі Цінцін ще яскравіше запалали червоним.

— Наснилося? Я ж щойно бачив, як ти мене мацала — чи це теж був сон?

Бачив?

Цзі Цінцін захотілося заритися в ковдру й просто задихнутися.

І як їй так не пощастило? Сьогодні в неї лише на мить з’явився цілком невинний задум, а Лу Лісін тут-таки її застукав.

Тепер, коли він спіймав її на гарячому, чи не вирішить, що вона постійно так до нього лізе?

Це було б величезне непорозуміння.

Цзі Цінцін, наче вже виловлена риба, спробувала ще трохи посмикатися:

— Я-як це я тебе ма...мацала?

— Ось так, — Лу Лісін стиснув її зап’ясток і тричі провів коло її долонею по м’язах свого преса. — Тричі торкнулася.

Цзі Цінцін помаковіла й зарилася обличчям у ковдру.

Але Лу Лісін продовжував тримати її руку і провів ще три кола у зворотному напрямку:

— А потім ще тричі.

Він що, плитки маджонгу перебирає?!

— А потім ще й стиснула пару разів. Я правильно пам’ятаю? — запитав Лу Лісін.

Долоня Цзі Цінцін знову повною мірою відчула прес Лу Лісіна на дотик. І дотик цей справді був досить приємним: під гладкою шкірою ховалися тугі та міцні, але водночас еластичні м’язи.

Нарешті Цзі Цінцін набралася сміливості, глибоко вдихнула, висунула голову з-під ковдри й усміхнулася Лу Лісіну:

— Я ж уже не маленька, а досі не бачила до ладу, який він, той прес. Мені просто стало цікаво... Чоловіченьку, ти ж не проти?

[ Бали життя: +1. Поточна тривалість життя: 12 годин. ]

— А якби я сказав тобі, що за тридцять років життя ще ніколи не бачив дівочий живіт, і мені стало цікаво, то ти була б не проти, щоб я посеред ночі помацав твій живіт?

Цзі Цінцін оніміла, намагаючись уявити сцену, яку описав Лу Лісін.

Ось він не спить глибокої ночі, дивиться на неї хижим поглядом, простягає свої грішні руки, піднімає її одяг і мацає м’якенький дівочий животик, ще й раз у раз стискає його...

Цзі Цінцін здригнулася.

Якби Лу Лісін справді так вчинив, а вона прокинулася й застукала його — точно заліпила б по пиці!

Оскільки Цзі Цінцін не відповідала, Лу Лісін знову запитав:

— То що, ти не проти?

Цзі Цінцін вмить отямилася. Чим краще вона це уявляла, тим більше відчувала свою провину. Здається, її нещодавня поведінка була трошки... занадто... непристойною?

Вона вибачливо усміхнулася:

— Пробач. Я більше так не робитиму.

— Насправді раніше, під час сну, ти поводилася куди більш розпусно, але я все стерпів. Зрештою, як ти й казала, ми подружжя — спимо в одному ліжку, обіймаємося, навіть цілувалися вже, тож такий легкий дотик — ніщо. Можеш не вибачатися.

Лу Лісін відпустив її руку.

А він доволі великодушний.

— А якщо знову захочеш помацати, можеш робити це відкрито, — Лу Лісін багатозначно подивився на неї. — Не треба отак потайки хитрувати.

Цзі Цінцін ще більше збентежилася й пробурмотіла:

— Та я ж тільки разочок...

— Якщо разочок, то це вже не крадькома?

Хоча вона й розуміла, що вчинила не дуже чесно, але всі ці дорікання від Лу Лісіна помножили її сором та бентегу в тисячі разів. Вона дедалі більше карталася, що не змогла стриматися!

Ще й спіймали на гарячому — Боже, яка ж ганьба!

Збентеження та сором гучно лунали та перепліталися в її свідомості. Чим більше вона про це думала, тим більше відчувала, що вчинила імпульсивно, а це, в свою чергу, підживлювало її гнів.

— Гаразд, я знаю, що винна, й більше так не робитиму. Я вже перепросила, але ти моїх вибачень не прийняв, сказавши, що такий легкий контакт — це дрібниця. Й водночас досі дорікаєш, що я зробила це нишком. То, може, теж мене торкнешся — і будемо квити?

І з цими словами Цзі Цінцін взяла руку Лу Лісіна й поклала собі на живіт.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!