Розділ 66.1

РОЗДІЛ 66. «Я хочу вийти заміж лише за того, кого кохаю»

ГЛАВА 66.1

Це раптове «чоловіченьку» застало всіх зненацька. Нечисленні глядачі прямого ефіру просто остовпіли.

[ Стоп, що? Я правильно почула? Вона назвала його «чоловіченьку»? ]

[ Це тупо кринж епічний, ще й на камери! Як ця шмара може так відверто маніпулювати?! Він тобі що, чоловік, щоб так його кликати? Ні страху, ні сорому! Невже не викупляєш, що ви просто граєте пару? ГРАЄТЕ!! ]

[ Цзі Цінцін явно прийшла на шоу суто заради президента Лу, чи не так? Навіть не уявляю, через який блат вона пролізла, щоб стати з ним в пару. ]

[ Вона реально двинулася на бажанні вискочити заміж за мільярдера! І чому це пан Лу взагалі не злиться? ]

[ Добре, що Ґу Шаоюй її турнув! Хто взагалі витримає таку маніпуляторку? ]

[ Одруження? Не смішіть мої капці! Запасаюся попкорном і чекаю на жорсткий облом для неї. ]

[ Так і знала, що між ними усе непросто! Хахаха, ну точно! Так гладко вигукнула — сто пудів багато тренувалася! ]

[ Повторюся ще тут: якщо вони одружаться, я напишу Цзі Цінцін вибачення на 10 000 слів! ]

[ Правильно писали: боти Цзі Цінцін, геть із чату! ]

[ Геть! +1 ]

Цзі Цінцін, звісно, не помічала коментарів у чаті. Ба більше, вона навіть не звернула уваги на те, що саме вигукнула. Здавалося, вона взагалі не збагнула, що сталося — слово «чоловіченьку» вирвалося з її вуст цілком природно. Натомість Чжан Лала, яка сиділа поруч, справді перелякалася: вона зиркнула в бік камери, а потім — на все ще схвильовану Цзі Цінцін.

Сказати, що це було навмисно, явно було б перебільшенням — настільки безтурботним, без краплі занепокоєння, виглядало її обличчя. Але сказати, що це було ненавмисно, також було б дуже дивним. Минуло не більше трьох місяців, як Цзі Цінцін розійшлася з Ґу Шаоюєм, стосунки ж з Лу Лісіном тривали усього два місяці. Чи можливо усього за пару місяців виплекати такі почуття, щоб слово «чоловіченьку» злітало з вуст саме по собі?

Чжан Лала була вкрай здивована.

Не тільки вона, а й Лю Яо, який продовжував грати, був шокований.

Дівчата стояли на самому краю невеличкого майданчика, і навіть те, як вони шепотілися між собою, було чутно майже всім присутнім, не кажучи вже про те, що Цзі Цінцін прокричала на повний голос.

У ту мить, коли Лю Яо застиг в розгубленості, Лу Лісін відібрав м’яч, підібраний суперником після його кидка, і лише після цього зупинився, важко дихаючи, та кинув на Цзі Цінцін здивований погляд.

Але це була далеко не єдина реакція.

Працівники знімальної групи, які зібрались навколо баскетбольного майданчика, всі як один повернулися в бік Цзі Цінцін і витріщилися на неї. Хоча всі вони знали про стосунки між нею та Лу Лісіном, ніхто з них не очікував, що ці стосунки були настільки близькі.

***

У підсумку Лу Лісін закинув три м’ячі поспіль з неперевершеною майстерністю, добряче вразивши натовп старшокласників. Після цього він жбурнув їм м’яч й одразу попрямував до Цзі Цінцін.

Та простягнула йому пляшку мінеральної води та пачку серветок:

— Хіба ти не казав, що не вмієш грати? А сам так добре граєш! Знову надурив мене!

Лу Лісін взяв воду, відкрутив кришку і зробив кілька ковтків, очима спонукаючи Цзі Цінцін взятися за серветки.

Вона витягла одну й витерла Лу Лісіну піт з чола.

— На ходу навчився. Я ж бо талант.

Цзі Цінцін закотила очі. Вона була б дурепою, якби йому повірила.

Тим часом на іншому боці майданчика Чжан Лала зробила те саме: подала Лю Яо мінералку та дістала серветку, щоб витерти йому піт. Однак, на відміну від Лу Лісіна, який охоче прийняв подібну турботу, він мимоволі здригнувся. Втім, помітивши легке збентеження на обличчі Чжан Лали, Лю Яо мовчки дозволив їй потурбуватися про нього, як його «дівчині».

Виконавши свої ролі, пари знову зійшлися. Чжан Лала усміхнулася Цзі Цінцін:

— Я програла, тож запрошую тебе і пана Лу на обід. Тільки не знаю, чи буде в мене така честь, — і вона з ніяковою усмішкою подивилася на Лу Лісіна.

Той підняв брови й глянув на Цзі Цінцін.

Усмішка на обличчі дівчини залишилась незмінною. Вона підняла голову й пояснила з бісиками в очах:

— Коли ти виходив на майданчик, ми з Лалою уклали парі: хто з вас із Лю Яо першим закине м’яч. Хто у програші, пригощає всіх обідом. Ти не повіриш, але я вже навіть ресторан обрала, в який піти. Не думала, що ти зможеш обернути неминучу поразку на перемогу!

Лу Лісін перепитав:

— Неминучу поразку?

А та відповіла:

— Ну, ти ж бо талант!

Потім Лу Лісін і Лю Яо, щоб віддячити школярам, які позичили їм майданчик, зіграли з ними ще один матч. Вони виступили вдвох проти всієї команди. На тлі юних школярів ці двоє «дядьків» виглядали напрочуд бадьоро й енергійно. Зрештою, перш ніж піти, вони в пух і прах розгромили захеканих та роздратованих старшокласників.

Поруч зі школою не було пристойних ресторанів, лише дешеві забігайлівки, розраховані на школярів та студентів. До того ж через вихідні навіть базарчик з лотками, де продавали вуличну їжу, був майже порожнім.

Цзі Цінцін і Чжан Лала накупили чимало вуличних закусок і з апетитом наминали їх, не зважаючи на свій вигляд перед камерами. Цзі Цінцін саме їла шашлик — смак був чудовий, м’ясо соковите — і несвідомо нахилилася до Лу Лісіна:

— Я давно не їла закусок біля школи. Ти, мабуть, теж? Спробуєш?

Лу Лісін не дуже цікавився такими закусками, але, оскільки Цзі Цінцін вже запропонувала, він не хотів відмовляти їй. Він вже відкрив було рота, щоб відкусити шматочок, як раптом вона згадала, що зараз йде прямий ефір, і, відсунувши шашлик, сама відкусила, пережувала та проковтнула його.

Лу Лісін відкусив порожнечу, але подивившись на роздуті щічки Цзі Цінцін, лише безпорадно усміхнувся.

Місце, де Чжан Лала зрештою вирішила почастувати їх, нібито було найпопулярнішим закладом серед учнів цього району, завжди переповненим в обідню пору. Але сьогодні людей було мало. Власниця, нудьгуючи, сиділа біля входу, лущила гарбузове насіння і назбирала вже цілу тарілку очищених зерняток. Побачивши компанію, що проходила поруч, вона привітно запросила їх:

— Які гарні молоді люди — прям справжнісінькі знаменитості! Заходьте, скуштуйте наші страви — після них і успіх, і удача самі до рук линуть!

Цзі Цінцін усміхнулася:

— Господине, а чи правду кажуть, що випускники, які у вас пообідають, точно зможуть вступити до університету?

— Звісно!

Дві пари увійшли всередину.

Але не встигли вони влаштуватися, як виникла незручна ситуація: у ресторанчику був увімкнений телевізор, де показували зворушливу мелодраму, яку перервали рекламною паузою. І перше, що прозвучало, було: «Солодке?» — «Не таке солодке, як ти».

Усмішка застигла на обличчі Цзі Цінцін.

Хіба це не та реклама шоколаду, в якій вона знімалася два місяці тому з Лю Яо?

В цю мить зазвичай незмінний вираз обличчя Лю Яо став трохи напруженим перед Лу Лісіном.

А той байдуже поглянув на телевізор і, не виявляючи особливих емоцій, спокійно розгорнув меню.

Реклама нарешті добігла кінця, але не встигли вони зітхнути з полегшенням, як її повторили. Заклад був невеликий, і здавалося, ніби це «Солодке?» лунало зусібіч. У Цзі Цінцін виникло сильне бажання вимкнути телевізор, але, подумавши, вона все ж стрималась — це виглядало б надто підозріло.

— Що замовите?

Меню було лише у двох примірниках, тому першими обирали дівчата.

Цзі Цінцін нашвидку пробігла меню очима і замовила пару страв, Чжан Лала так само. Господиня записала замовлення, голосно прокричала його в бік кухні й усміхнулася:

— Посидьте трохи, скоро все буде готово.

Після цих слів вона пішла наливати чай та виносити стільці для працівників знімальної команди.

З вулиці зайшов чоловік, який ніс великий мішок з рисом. Помітивши його, власниця одразу підійшла і допомогла йому зняти мішок з плечей.

Тільки тоді Цзі Цінцін помітила, що рукави чоловіка були порожні — у нього не було рук.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!