Розділ 70.1

РОЗДІЛ 70. З нетерпінням чекаю нашого першого разу...

ГЛАВА 70.1

Лу Лісін почав працювати в родинній корпорації з двадцяти років. Він старанно навчався під керівництвом дідуся, аж поки не став на власні ноги десь в двадцять п’ять. Протягом наступних п’яти років — аж донедавна — він працював зранку до смерканку, присвячуючи роботі по п’ятнадцять годин на добу. Ті, хто не знав ситуації, могли подумати, що Лу Лісін байдужий до жінок, але насправді у нього просто не вистачало на них ні часу, ні сил.

Поступово він звик до відсутності протилежної статі поруч, і навіть ті привабливі жінки, яких він зустрічав у компанії чи на вечірках, не викликали в нього інтересу. Таке асексуальне життя тривало так довго, що він вже й сам почав думати, ніби жінки його не цікавлять.

Цзі Цінцін була винятком, несподіванкою.

А сьогоднішній вечір став ще більшою несподіванкою, щомиті випробовуючи межі його розсудливості.

Шум пральної машини, що долинав з балкона, заглушав їхню розмову достатньо, щоб її не було чутно в прямому ефірі.

— Хіба ти не казав, що весь мій одяг забруднився? От я й попрала все — тепер мені нема в що одягтися. Тож не скупися, позич мені свою сорочку на пару днів.

Цзі Цінцін, яка двадцять п’ять років прожила сама-самісінька, як голка без нитки, надто мало контактувала з чоловіками, тож знала про них небагато. А сфера сексу взагалі не входила до кола її інтересів.

Хоча Цзі Цінцін вже усвідомила, що Лу Лісін до неї небайдужий, а може, як він сам стверджував, навіть кохає її, далі її думка не пішла. Їй і на гадку не спало, що такий молодий, сповнений сил чоловік, до якого незмінно тягнулися жінки, сам може відчути до неї сексуальний потяг.

Зрештою, в романі Лу Лісін був описаний як чоловік, який зовсім не цікавився жіночими принадами. До того ж вони ділили ліжко вже два чи три місяці, навіть торкалися одне одного, проте Лу Лісін завжди чудово зберігав самовладання, чи не так?

Однак після слів Ці Цзін’юн, чим довше вона дивилася на серйозний вигляд Лу Лісіна, тим більше відчувала, що щось тут не так.

А в Лу Лісіна аж горло стисло від слів Цзі Цінцін, хоча це саме він назвав її одяг брудним.

— Здається, твоя сорочка надзвичайно мені пасує. Дивись, любий, що думаєш? — і вона трохи потягнула за другий рукав, відкриваючи край витонченої ключиці — надзвичайно спокусливо.

Однак Лу Лісін і далі виглядав як людина, нездатна розпізнати флірт навіть у себе під носом. З абсолютно серйозним обличчям він сказав:

— Нікуди не годиться. Вона завелика. Тобі краще пасує власний одяг. Ця пральна машина має функцію сушіння, і навіть якщо одяг все ще буде вологим, то за ніч на свіжому повітрі точно висохне.

Цзі Цінцін розгублено промовчала. Логіка в його словах була бездоганною — не прискіпаєшся.

Тим часом Лу Лісін не наважився затримати на ній погляд більше необхідного. Він повернувся на диван й знову взявся за журнал — хоч і гортав його весь вечір, але досі прочитав лише кілька сторінок.

Цзі Цінцін залишилася стояти біля пральної машини, дивлячись на відсторонену фігуру Лу Лісіна, й зціпила зуби.

На її мобільний прийшло чергове повідомлення від Ці Цзін’юн.

[ Жоден чоловік не зможе встояти перед спокусою коханої жінки .]

Цзі Цінцін відповіла: [ А якщо таки зміг? ]

[ Неможливо, хіба що він не чоловік .]

Цзі Цінцін ретельно обдумала це — та ні, напевно, він просто мав надзвичайну силу волі.

Через пів години пральна машина закінчила роботу. Як і казав Лу Лісін, одяг був повністю сухим — хоч одразу одягай.

Її план провалився.

Пригнічена Цзі Цінцін почала розбирати білизну.

Але що це трапилося з одягом? Чому все виглядало таким пом’ятим? І... їй здалося, чи деякі речі виглядали набагато меншими?

Розправивши одяг, Цзі Цінцін нарешті помітила на бирках знак «не прати».

Як на зло, всі речі, які вона випрала, мали таку позначку.

От тепер їй і справді нічого вдягнути.

З оберемком речей в руках Цзі Цінцін всілася на диван й з обличчям, сповненим журби, взялася перебирати їх одна за одною:

— Це мені подарувала тітонька Пей, коли ми разом ходили по магазинах. Це я купила лише минулого місяця і ще жодного разу не одягала. А цю річ взагалі в Китаї вже не купиш!

Оглянувши кожну одежину, вона з болем у серці вигукнула:

— Я більше не зможу носити жодної з них!

Цей експеримент обійшовся їй надто дорого!

Тепер вона могла лише докоряти собі: і нащо їй це знадобилося? Цзі Цінцін так шкодувала — це ж були її улюблені речі! Й речі втратила, й мети не досягла — повний провал!

— Що сталося? — запитав Лу Лісін, помітивши пригнічений стан дівчини.

Цзі Цінцін показала йому одяг:

— Я не звернула уваги, що ці речі не можна прати і всі вони збіглися. Схоже, мені таки доведеться завтра в твоєму одязі походити.

Цзі Цінцін сиділа поруч із Лу Лісіном, підібгавши ноги так, що поділ його сорочки повністю приховав її коротенькі шортики. Здавалося, ніби на дівчині взагалі нічого немає, окрім нашвидку накинутої сорочки, а її білі, стрункі ніжки з маленькими ніжними пальчиками неспокійно совалися по дивану — все це не могло не викликати бурхливих фантазій.

Погляд Лу Лісіна знову потемнів, а кадик здригнувся. Та за мить він знову відвів очі.

— Завтра поведу тебе на закупи.

— Ти мене?

— Сьогодні ти мене водила, а завтра я тебе.

— О, — неуважно відгукнулася Цзі Цінцін, яка саме поглянула на годинник. — Вже дев’ята, чи не час нам лягати спати?

Схиливши голову, Лу Лісін зосереджено гортав журнал:

— Лягай першою.

Цзі Цінцін позіхнула:

— Тоді я почекаю на тебе.

З цими словами вона притулилася до Лу Лісіна, примушуючи свої сонні очі стежити за тим, як він гортає журнал.

Ледь вловимий солодкий аромат тіла Цзі Цінцін торкнувся носа Лу Лісіна. Поруч з такою красунею, важко було зосередитися, але він не дарма пишався своїм самоконтролем.

Більшу частину дня вони провели на прогулянці, а пообіді на Цзі Цінцін, як сніг на голову, звалився «сюрприз» від Лу Лісіна, Вона була виснажена і фізично, і морально. Дівчина все нижче схилялася до плеча чоловіка, заколисана тим особливим деревним ароматом, який поширювався від нього, й поступово засинала.

— Іди-но ти спати, — сказав він.

Цзі Цінцін потерлася об його плече й сонним голосом промурмотіла:

— Я тебе чекаю.

— Прокинься, йди в свою кімнату і перевдягнися. Лягай в ліжко, а то ще застудишся.

Жодної реакції.

Лу Лісін повернув голову та побачив, що Цзі Цінцін, яка і так зазвичай засинала за п’ять хвилин, сьогодні побила власний рекорд і на його плечі заснула всього за три.

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!