Розділ 72.2

ГЛАВА 72.2

— Лу Літіне, відпусти його! — вигукнула Шень Вейвей, поспіхом вхопивши свого хлопця за руку. — Я знаю, що образила тебе, але якби ти хоч трохи хотів мені допомогти, я б не опинилася в такій безвиході, що була змушена прийняти допомогу Ґу Шаоюя!

Лу Літін поступово розтиснув кулаки. Зморшки на його лобі поглибшали.

— Вейвей, що ти таке кажеш? Ти звинувачуєш мене?

— Так! — відповіла Шень Вейвей. — Звинувачую! Ти ж прекрасно знаєш, як важко я працювала в шоубізнесі. Знаєш, як мені доводилося боротися за кожну можливість, практично виривати її у інших... А ти? Ти — член родини Лу, маєш доступ до стількох ресурсів, але ні разу не захотів допомогти мені. Й це ти називаєш коханням? Ти взагалі вважаєш мене своєю дівчиною?

Лу Літін вирячився на Шень Вейвей з недовірою, як на абсолютну незнайомку:

— Колись ти казала, що тобі байдуже, хто я, байдуже, чи є в мене гроші. Що ти кохаєш мене як людину, що ми можемо не покладатися на свої родини, а будувати майбутнє власними силами. Чи ти забула?

— Я не забула, — спокійно відповіла та, дивлячись прямо на нього. — Але, Літіне, я ж твоя дівчина. Ти маєш усі можливості полегшити мені життя, то як ти можеш спокійно дивитися на мої страждання?

— Вейвей, ти... — у Лу Літіна слова в горлі застрягли.

— Якби ти справді кохав мене, ти б не дивився спокійно, як я страждаю, та не залишив би мене без допомоги. Літіне, насправді ти кохаєш мене зовсім не так сильно, як тобі здається, — Шень Вейвей зробила глибокий вдих. — Оскільки вже дійшло до цього, нумо розставимо всі крапки над «і»: Лу Літіне, настав час нам розійтися.

Той застиг на місці, розгублено кліпаючи очима:

— Розійтися? Тільки тому... тому, що я не можу дати тобі бажане? Ти хочеш через це розійтися? Ти ж ніколи не була такою...

Шень Вейвей відвернулася й промовчала.

Ґу Шаоюй холодно хмикнув, відштовхнув Лу Літіна й переможно взяв дівчину руку:

— Лу Літіне, Вейвей висловилася достатньо чітко. Якщо ти маєш хоч краплю чоловічої гідності, більше не набридай їй.

Тим часом Цзі Цінцін притулилася до Лу Лісіна й з нудьги позіхнула так, що аж сльози навернулися на очі:

— Чоловіченьку, чому вміст голови твого брата так сильно відрізняється від твого?

Лу Лісін насупився, нічого не сказавши, застебнув ґудзики на піджаку, підвівся і важким тоном запитав:

— Нагорлалися нарешті?

Окинувши трійцю скандалістів пронизливим поглядом, він з натиском продовжив:

— Виробляєте отаке на людях, і не соромно вам?

Усі троє прикусили язики та відступилися.

— Панно Шень, не варто звинувачувати Літіна. Якось він сказав мені, що ви підтримуєте з ним стосунки лише тому, що цінуєте його як людину й ніщо інше вас не хвилює. А також, що ви готові разом з ним починати все з нуля. Але вибачте, я не надто довіряю словам незнайомих людей, тому категорично заборонив йому користуватися своїм становищем в родині Лу, щоб шукати для вас додаткові ресурси. Він не відмовлявся вам допомагати, він справді не мав для цього можливостей.

Шень Вейвей зблідла:

— Знаю, я не до вподоби панові Лу, тому компанія не надає мені ресурсів. Я вже змирилася з цим, але...

— Панно Шень, ви помиляєтеся. По суті, я бізнесмен й ніколи не відмовляюся від вигідних проєктів. Я б не став так легко закопувати талант, який працює на мене. До того ж ви не настільки важлива фігура, щоб я ще морочив собі голову придушенням вашої кар’єри. Якби ви справді мали потенціал стати зіркою, компанія б вас не поховала, — Лу Лісін пильно подивився на Шень Вейвей. — Зараз же здається, мої тодішні підозри виявилися слушними.

— Брате Сіне, Вейвей ні в чому не винна, — раптом втрутився Ґу Шаоюй. — Якщо компанія не приховує талантів, то чому Вейвей за цілий місяць не отримала жодної роботи? Хіба що дехто спеціально вставляв їй палки в колеса, чи не так? — він кинув виразний погляд на Цзі Цінцін. Його натяк був цілком очевидним.

Цзі Цінцін, яка спокійно собі насолоджувалася шоу, й гадки не мала, що її отак раптом, абсолютно безпідставно втягнуть в цю історію:

— Чому ти на мене дивишся? Я тут до чого?

— Не прикидайся. Це точно саме ти націлилася на Вейвей у компанії й користуєшся впливом брата Сіна, щоб придушувати її кар’єру! Якби вона не була у відчаї, то чого б їй приймати мою допомогу? — Ґу Шаоюй знову перевів погляд на Лу Лісіна. — Брате Сін, ти засуджуєш Вейвей, але ж і Цзі Цінцін потрапила на шоу завдяки стосункам з тобою. Чому ти тільки про Вейвей поганої думки, а тим часом... Чому Цзі Цінцін може покладатися на тебе й використовувати зв’язки, щоб потрапити на шоу, а Вейвей не може покладатися на Лу Літіна? Це ж упередження!

Цзі Цінцін спокійно запитала Лу Лісіна:

— Це ти влаштував мене на це шоу?

Той відповів:

— Ні.

— Чув? — впевнено заявила вона, дивлячись на Ґу Шаоюя. — Я сюди потрапила не через мого коханого, а тому, що мене обрав режисер. Нема чого мене тут оббріхувати!

Ґу Шаоюй холодно посміхнувся:

— Тобі просто пощастило. Трохи більше, ніж Вейвей. Якщо ти така здібна, то бери з неї приклад і покладайся тільки на себе!

Цзі Цінцін вирячилася на нього. Її погляд так і промовляв: «Ти що, здурів?»

— Я ж тобі не якась там свята, що живе лише Божим духом і вважає гроші за гній. Я всього лише звичайна земна красуня, яка має багатого, впливового і привабливого нареченого. Я що, дурна, не покладатися на нього?

— Ти! Ти просто... геть сором втратила!

Лу Лісін насупився:

— Ґу Шаоюю!

Цзі Цінцін презирливо хмикнула:

— Панно Шень, ви чули? Ґу Шаоюй каже, що ви безсоромна.

Той аж підстрибнув від люті:

— Це ти! Я про тебе говорю!

— Але ж хіба щойно панна Шень не скаржилася, що Лу Літін їй зовсім не допомагав? Як на мене, немає нічого поганого в тому, щоб покладатися на інших. Втім, як то кажуть, з багна стіну не зліпиш, а вона — справжня купка бруду, тож на кого не покладайся — все марно. Але ж хіба можна бути такою лицемірною? Каже, не хоче підійматися кар’єрними сходами за рахунок інших, а сама потай тільки й думає, як і кого використати.

Шень Вейвей стояла, опустивши голову й стиснувши кулаки. В очах у неї блищали сльози.

— І ще. Ґу Шаоюю, яке право ти маєш називати мене безсоромною? Це ти, коли ми були разом, прийняв від мене в подарунок ремінець, який коштував десь сім-вісім тисяч! — Цзі Цінцін виглядала глибоко обуреною. — Як згадаю, аж серце від болю стискається. Я справді була сліпа, що витратила на тебе таку купу грошей!

Вона зробила паузу, а тоді продовжила:

— Та й взагалі, хіба я твоїми грошима чи зв’язками користувалася? Чого ти в мене пальцем тикаєш? Я витрачаю гроші свого чоловіченька — яке тобі до того діло? Ти ж сам надаєш ресурси Шень Вейвей, лицеміре!

Ґу Шаоюй так розлютився, що в нього аж руки затремтіли.

Та Цзі Цінцін вже вирішила, що така драма занадто нудна на її смак, тож ніжно обійняла Лу Лісіна за руку:

— Коханий, щось мені ліньки приміряти всі ті сукні, які ти вибрав для мене. Може, просто купиш їх усі?

Лу Лісін мовчки дістав гаманець і простягнув їй.

— Дякую, мій любий чоловіченьку!

[ Бали життя: +4. Поточна тривалість життя: 14 годин. ]

=============

// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені новели рідною мовою!