Розділ 116 — Насправді, вони знали (10)

Тепер було відомо, що Деону було важко, свідомо чи несвідомо, в родині Харт, члени якої від природи були холодні, мало виявляли емоцій на обличчях і не вміли добре висловлювати свої думки.

Коли його відправили на війну через помилку в документі, ніхто і гадки не мав, що виникнуть такі проблеми, і він одразу звинуватить свою родину, усвідомивши, наскільки мало вона йому довіряла.

Однак, хоча Круель визнав часткову відповідальність Деона Харта за інцидент із вбивством батьків, він не покладав усю провину виключно на брата та родичів. Тому що існував інший винуватець, на якого можна було покласти повну відповідальність.

Герцог.

Він відправив Деона Харта на війну.

Круель не знав, чому він зробив те, що зробив, але він підмінив список, де мало бути його ім'я, і відправив людей, з якими вони не могли домовитись, щоб витягнути Деона Харта з маєтку.

Навіть м'які вмовляння батька не спрацювали. Незважаючи на прийнятну альтернативу відправити Круеля, вони прийшли саме за Деоном, ніби їм промили мізки.

Він не міг зрозуміти.

«Тому що та дитина зробила щось не так».

Круель, який із запізненням дізнався, що цей інцидент пов'язаний з герцогом, відтоді тихо стежив за ним.

Незрозуміла ненависть до Деона Харта. Вона не виявляла ознак зменшення навіть після закінчення війни. Ні, навпаки, вона посилювалася.

Ось чому він навмисно пішов до нього...

«Про це пізніше».

Зараз не час про це думати.

Голова герцога піднялася, коли він почув це неочікуване запитання. У його очах стояла легка підозра.

Круель зазвичай тільки відповідав на запитання, не задаючи власних. Невже він справді хотів врятувати Деона Харта?

Коли очі герцога звузилися, Круель, здавалося, зрозумів, що поставив неправильне запитання, і додав пояснення.

— У мене є всі підстави бажати його смерті. Але, для Вашої Світлості, схоже, цієї причини недостатньо.

— Хіба недостатньо того, що я, як представник аристократичної фракції, бажаю вбити собаку Імператора?

— ...

— Здається, цього недостатньо.

Він мав погане передчуття.

Він точно не намагався позбутися його лише з цієї причини. Деон Харт — загроза для Імперії.

Герцог просто не міг ігнорувати таку загрозу з точки зору майбутнього правителя Імперії.

Чому Деон Харт є загрозою для Імперії?

— Можливо, ти зрозумієш причину, якщо згадаєш наказ, який я дав пану Круелю, коли Деон Харт прямував з дорученням від Імператора.

[Якщо ви підете слідами Революційної армії, знайдете когось, хто отримав наказ від Імператора стежити за Деоном Хартом. Убийте його. А якщо вдасться непомітно переслідувати Деона Харта, перевірте, куди він йде, а потім повертайтесь.]

— ...

— Ах, то ти не знаєш.

Коли він закінчив роботу, Деон Харт вже пішов.

Герцог не знав, чи справді Круель був не в курсі, чи просто вдавав, що не знає, але якби він пішов за Деоном Хартом і перевірив, куди той прямує, він би певною мірою припустив, що той має якесь відношення до Царства Демонів.

Герцог торкнувся області навколо серця та посміхнувся.

— Якщо ти не знаєш, то з цим нічого не можна вдіяти. Це все, що я можу сказати.

Він знав, що Деон Харт був командиром армії Короля Демонів.

Якби хтось про це дізнався, він був би шокований.

Якщо б це виявила людина з гарним розумом, вона б спочатку подумала «з яких пір?», перш ніж запитати «як так сталось і чому».

Відповідь на це проста.

«З самого початку».

Герцог повернувся до свого кабінету, відмовившись від пропозиції Круеля провести його туди, сів і прихилився верхньою частиною тіла до спинки стільця.

На його губах з'явилася ледь помітна посмішка.

«Я знав це з самого початку. Саме через мене Деон Харт потрапив у поле зору Короля Демонів і пішов до Замку Короля Демонів».

Чому герцог відправив Деона Харта на поле бою під час Восьмирічної війни?

Чому він заблокував прохання графа до імператорської родини повернути його, і чому він висловив думку, що Деона Харта слід відправити до Замку Короля Демонів як товариша Героя?

Чому Деона Харта, сина дворянина, зробили звичайним солдатом і відправили в авангард?

Зрештою, усі ці питання зводились до однієї відповіді.

— Контракт з Дияволом.

Деон Харт був приманкою герцога, щоб привернути увагу нудьгуючого Короля Демонів.

Яким чином дитина, яка навіть не виходила з маєтку і не мала жодних контактів, могла викликати таку ненависть у герцога? Деону Харту просто не пощастило і його затягнули на поле бою.

Це було зроблено навіть не зі злого наміру, він просто став приманкою з необхідності. Герцог приклав руку до серця, ігноруючи думку про те, що якби Круель дізнався про це, він би стиснув кулак до крові. Він відчував, що має силу кинути виклик правилам світу, якщо тільки наважиться.

На серці герцога був закарбований контракт з Королем Демонів, і містив магічну силу, отриману завдяки йому.

Всупереч його очікуванням, що він зможе укласти контракт, просто викликавши Диявола, герцогу було так ніяково, коли Король Демонів відмовився, сказавши, що він не зацікавлений.

[Я хотів би запропонувати парі.]

[Парі?]

[Так, це було б досить цікаво.]

У цій ситуації герцог подумав про хлопця, якого він випадково зустрів у резиденції графа Харта якийсь час тому, коли був там у офіційних справах.

***

— Червоні очі, біле волосся, бліда шкіра.

— Мені здавалося, що у людей не буває червоних очей.

— Наскільки мені відомо, він людина. Причому дуже юна.

— Це викликає певний інтерес, але яке це має відношення до парі? Я думав, що ти запропонуєш мені щось, що могло б мене зацікавити...

— Просто послухайте до кінця. Кажуть, що ця дитина надзвичайно слабка і ніколи не виходила з дому з моменту народження.

Герцог розширив очі, дивлячись у перевернуті чорно-білі очі демона.

— Якби такий дворянин пішов на війну, скільки б він зміг протриматись?

— ... Ха?

— Це й буде умовою для парі.

Дитина, яка все ж була людиною, незважаючи на свою унікальну зовнішність.

Жорстока пропозиція парі, яка позбавила герцога сумління за рахунок унікальності того, котрий ніколи навіть не виходив із дому через своє слабке тіло.

Це спрацювало. Зазвичай люди, які нудьгують, шукають щось стимулююче. Навіть якщо не враховувати особливе оточення самої дитини, жоден з контракторів Короля Демонів, кількість яких не могла бути великою, не зробив би такої ставки.

— Я чув, що ситуація у світі людей незвичайна... але чи справді спалахне війна?

— Так, бо наш король, який цього разу зійшов на трон, спровокував всі інші королівства, назвавши нашу країну «Імперією». Вже відбуваються великі та малі збройні конфлікти із сусідніми королівствами.

Тож яка відповідь на пропозицію укласти парі?

Король Демонів, який на мить задумався над неочікуваною інформацією, кивнув.

— Добре. Я ставлю на «виживання».

— Що?

— «Виживання», а не «як довго він зможе протриматись».

— ...

— Ти спочатку поставив умову «як довго він зможе протриматися», тож ти обереш «смерть» зрештою, чи не так? Кінцевий термін — до кінця війни, в якій братиме участь ця дитина.

— Що? Так.

Дивно. Історія поверталася на користь герцога.

Він же чітко сказав, що дитина слабка і ніколи не була поза межами маєтку.

Король Демонів засміявся, ніби відчуваючи розгубленість герцога.

— Укладати парі весело лише за умови ставки на програшну сторону.

***

Після цього... все було очевидно.

Деона Харта потрібно було вбити до закінчення війни. Оскільки Король Демонів спостерігав, герцог не міг вжити прямих заходів і опосередковано намагався створити ситуацію, в якій той міг би легко померти.

Наприклад, зробити так, щоб син дворянина брав участь у війні як звичайний солдат, як призовник-простолюдин.

Однак, оскільки він вижив, його зробили лідером авангарду.

Було легко маніпулювати документами, оскільки такі питання, як розподілення солдат всередині війська, не були вирішені одразу після того, як правитель зійшов на престол силою, адже війна спалахнула майже одразу після його коронації.

«Це був, очевидно, поспішно створений авангард, що складався з простолюдинів та бідняків, тож я думав, що вони скоро помруть...»

Деону Харту вдалося вижити. Ні, радше, він прославився своєю жорстокістю та «безсмертям».

Безсмертний авангард. Ці вбивці жорстоко вбивали якомога більше ворогів, через що люди неохоче наближались до них. Лідер Деон Харт, який командував ними та вів уперед.

Він став героєм, і Восьмирічна війна закінчилася.

Це була поразка герцога.

«Контракт... чи варто мені здатися?»

Його теорія полягала в тому, що чим більше влади та могутності, тим краще, тому він інстинктивно прагнув піднятися ще вище.

Це змусило його захотіти укласти контракт з Дияволом. Це трохи розчаровувало, але контракт був лише силою, щоб підготуватися до непередбаченої ситуації.

Навіть якби Диявол погодився на контракт з самого початку, герцог не мав наміру використовувати його одразу, хіба що це була б справді термінова ситуація.

[Я поставлю ще одну умову.]

Тим не менш, Король Демонів простягнув руку йому, який від розчарування втратив апетит.

[Надішли мені Деона Харта. Тоді я дам тобі частину своєї магічної сили.]

[ ... ]

[Це не повний контракт... Так, його можна вважати половинним контрактом.]

Ах. Посмішка повільно розпливлася на безвиразному обличчі герцога.

Парі він програв, але герцог не зазнав невдачі. Підготовлена їжа, яку він поставив на стіл перед Дияволом, чітко демонструвала його силу.

Приманка, запропонована, щоб привернути увагу Короля Демонів. Протягом восьми років Король Демонів отримував новини про Деона Харта різними способами, а іноді використовував магію, щоб особисто спостерігати за ним. Не дивно, що він зацікавився ним під час цього процесу.

[Гадаю, моїми власними силами можна було б відправити його до Замку Короля Демонів, але переманити його...]

[Це моя роль. Цього достатньо.]

І тоді.

Герцог наполягав на тому, щоб Деона Харта обрали товаришем Героя та відправили до Замку Короля Демонів, і з якоїсь причини Імператор прийняв цю пропозицію та відправив його до Царства Демонів.

Він міг померти дорогою, але, судячи з його поточної удачі, він, ймовірно, виживе. Що ж, нічого не можна вдіяти, якщо він помре.

У будь-якому разі, герцог більше ніколи не побачить Деона Харта. Диявол ніколи не відпустить здобич, яка йому попалася в руки.

Так він думав...

[Тіло Героя повернено!]

Деон Харт повернувся живим. Ще й приніс тіло Героя!

Цього дня герцог вперше у своєму житті вилаявся.

«Спочатку я дивувався, як це сталося...»

З плином часу сумніви поступово розвіялися.

Командувач Нульового загону армії Короля Демонів, про якого поступово почали ширитися чутки. Деон Харт періодично вирушав кудись під приводом секретної місії від Імператора. А особа командира Нульового загону трималась в повній таємниці як у Імперії, так і в Царстві Демонів.

Деон Харт — командир Нульового загону. Хоча Імператор знав про це, він заплющив на це очі.

Людина, яка займала місце у Царстві Демонів, також вважалась важливою фігурою в Імперії? Це було небезпечно. Імператор дуже піклувався про Деона Харта. Що станеться, якщо така людина перейде на бік Диявола?

«Я маю його вбити».

Він повинен був відкинути ціль перемогти Імператора та вбити Деона заради Імперії спочатку.

Це був природний висновок.

«Не знаю, чи зможу тебе вбити, але...»

Якщо продовжити намагатися, то він колись помре.

Він чоловік, який пішов на війну і став героєм у молодому віці, навіть не тримаючи меча в руках до того. Герцог трохи хвилювався, але придушував свою тривогу, кажучи, що якщо продовжуватиме намагатися, одного дня зможе пробити його щит удачі.

— Герцогу, до вас завітав Даніель.

Його оповістили про незапланований візит гостя.

...

— Я знайшов декого з гарними письменницькими здібностями в Іреоні. Я планую використати це, щоб вплинути на громадську думку.

Це те, що Даніель, який попросив про зустріч з примхи, сказав ще до того, як сів.

— ... Ти плануєш залишати повідомлення на вулиці?

— Так.

— ...

Герцог закрив рота, не знаючи, що сказати.

Він міг бути впевнений в одному. Чоловік, що сидів зараз перед ним, збожеволів.

Блідий колір обличчя. Очі тремтять, ніби від нервозності.

... Тепер, якщо згадати, не так давно він чув, що в матері Даніеля почалася кровотеча. Він чув, що повстанці приховували це від лідера, вони намагалися добре це приховати, але, схоже, їх врешті-решт викрили.